Горець, я вважаю статтю філософсько-утопічною.
Я теж так майже вважаю. На рахунок чи вона утопічна, можна подискусувати. На мою думку, автор статті використовуючи літературний інструмент такий, як алігорія, чудово доніс читачу реальний стан справ у нашому ( і не тільки ) суспільстві. Думаю такий погляд автора має право на життя точнісінько так як і Ваш.
Хворе суспільство? Хворий народ? Народ заслуговує на те що має...
Так хворе суспільство, думаю так як і хвора людина заслуговує на свою хворобу.Бо десь не такі думки в людини були, десь не так добре до свого здоровя ставилась, ну і що? Хвороба це досвід. Хтось взалежності від рівня своєї свідомості використовує цей досвід або для прогресу, або регресую не роблячи жодних висновків. Але не говорити про те що хтось хворий, не шукати шляхи допоги хворому це рівноцінно що вбити хворого, "благородно" не вмішуючись даючи йому померти.
Так що, на мою думку, автор поставив діагноз і подав своє бачення лікування - "Підходи Нової Освіти були запропоновані автором разом з Володимиром Нікітіним в статті "Зміни через освіту".
Суть полягає в формуванні молодих людей з новими компетенціями. Деякі з них -
здатність аналізувати майбутнє через складні соціальні моделі, вміння проектувати, програмувати і стратегувати, здатність опиратися рекламі та телебаченню, вміння маніпулювати та блокувати чужі маніпуляції, здатність опиратися соціальним системам, що намагаються поглинути людину, вміння працювати з дилетантами без інтелектуальних компромісів, тощо."
Думаю в цьому не має нічого утопічного. Боюсь що нам вже так пропудрили мізки, що в нас вже просто мишлення, в загальній масі, утопічне. Це дійсно проблема, але історія доводить, що все є вихід - велика депресія в америці, німеччина в тридцятих роках минулого століття дали можливість тим народам
переосмислити, напряхтись і вирішити. Результат, як кажуть на ліцо.
Потрібен ПАСТУХ. Як ним стати або звідки взяти, ось питання номер один для держави Україна.
Згідний, і цей пастух може бути не обовязково в одній особі. Тут не має нічого нового - це аксіома - в кожній отарі повинен бути пастух, на кораблі має бути капітан, в легіоні повинен бути один центуріон і т.д. Це одне з правил організації суспільства.
Питання тільки в тому, щоб себе не назначали пастухом, а своїми діями, поступками пастух отримав би право бути лідером. Іншими словами пастуху, щоб вести отару потрібно заслужити в баранів право на це. Не буде довіри і впевненості в лідерські якості пастуха то таку отару або роздеруть,( бо легше роздирати коли не має згуртованості) або соковитої травички для них не знайдеться (бо не зможуть відстояти своє), або все будуть в пошуках іншого пастуха.( увірують в тезу - все краще там де нас не має) Бардак - дорога в нікуди.
Саме цікаво тут не має ніяких суперечностей, щодо думок викладених у статті.
Власне, для доказу своєї позиції - викладаю приклад з реального життя.
Тут піднята гарна проблема, але шкода певно з другої теми. Тема люської алчності, меркантильності яка породжує хабарність певно вартує уваги в новоствореній темі.
Тут трішки про інше.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 14:32:18
Я все ж не вірю у громадянські суспільства і т.д.
В них не потрібно вірити, але з вірою в Бога їх потрібно вибудовувати. Інакше ми будем придатком до високоорганізованих держав, можливо навідь не усвідомлюючи цього.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 14:39:47
Я на все це дивлюсь трохи інакше. У 2004 році не скажу, що з'явились, швидше яскраво заявили про себе політики з чудовою харизмою і вмінням говорити саме те, що від них хочуть почути люди. Опинились в потрібному місці в потрібний час. Заявили: якщо ми прийдем до влади, то ви будете жити краще, так, як сподіваєтесь. "Землю - крестьянам, фабрики-рабочим, капитализму-бой". Люди повірили. Не могли не повірити. "Меня обманывать не нужно, я сам обманываться рад". Люди привели їх до влади. Все. Вони своє завдання виконали.
Мілано, Ви трішки не уважні. Ви ж самі процитували: " уявімо собі"... Як було на Майдані я знаю теж і не по наслишке. Мав честь, скромно, виконувати свою функцію і не в ролі політичного туриста, а як одного з пів-організаторів певних заходів. Так що на такі крилаті фрази, як "ідеали майдану" я дивлюсь досить приземлено. Ми не думали про якісь там ідеали, ми хотіли вибороти шанс на зміни. Уви зміни відбулись, але в гіршу сторону. Виявляється ніхто не захотів мінятись коли усвідомив, що потрібно починати з себе.
Але подія відбулась, пройшли роки, і це дає можливість зробити висновки, переосмислити. Навідь відсутність очікуваного результату теж результат.
Висновок з подій Майдану - мало ведучись на красиві лозунги ораторів делегувати їх владу , потрібно ще напрацювати механізми контролювати їх у владі.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 14:55:21
А такого завдання не стояло
Мови не має що завдання такого не стояло. А хто таке завдання суспільству мав би поставити? Певно відповідні не політичні інституції, громадські організації, які на жаль в той 2004 рік Кучмівський період не народив, або не дав можливості народитись.
Опинились в потрібному місці в потрібний час.
Щоб переламати тендеції в нашій країні потрібно було знайти когось, якого тяжко було б скомпроментувати у виборчій боротьбі. На той період іншої, єдиної кандитатури як В.А. Ющенко не було. А про решта можна сказати Вашою тезою - в нужном месте і внужноє время оказались, тобто випадкові люди. Була б команда, яка б до цього моменту йшла разом, ми б не мали шансу спостерігати за тим позоріщем,який демонструвала помаранчева влада.
Базарна політика. , яка нічого не мала спільного з політикою державотворення.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 15:11:02
Я не зовсім розумію,яку реакцію ви чекаєте
хто кого має переконувати в "свідомості",
Я теж.
,
В свідомості переконати не можливо. Свідомість порібно розвивати. Надіюсь наші дискусії дадуть результат в цьому напрямку.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 15:16:29
За якою шкалою, за якими критеріями?
а о це Мілана,кожен має рішати за себе.
Я для себе це давно вирішила. Мене цікавить думка інших людей.
Підтримую Олексанра. Шкала у нас самих. Бог про це не забув. Це совість, сумніви, сумління, відчуття моралі, можливість порівнювати, аналізувати, врешті просто думати і т.д.
Критерій є в Біблії. Ми створені по подобію Божому. Що є Бог ми наскільки можемо собі уявляємо, але точно, як би ми не уявляли, це буде повязано тільки з максимальним позитивом. Так що повернення до подоби Бога і є задача людства. Як це зробити і описано в Біблії. Ще цікаво пише у вічній книзі - царство небесне у нас самих. Просто потрібно віднайти шлях до нього.
Думаю один з шляхів до цього
через вдосконалення, розширення свідомості через життєвий досвід. Приклад використання такої свідомості знову ж описано в Біблії через описування мудрого підходу до правління
державою царем Соломоном та інших.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 15:43:38
Що конкретно ви маєте на увазі?
Все це "вода". Всі розуміють, що ми живемо погано, але два головних питання залишаються: чому? і що робити?
Так Гаваєць і дав один з рецептів - "Звільнитись від рабської психології", тобто спробувати реалізувати 5 -ту статтю Конституції -
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Шкода, але в нас єдиним джерелом влади є олігархія і номенклатура.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 15:51:28
А це Ваша відповідь самій собі.
Основна наша проблема - це те, що ми увесь час чекаємо, вибираємо, переобираємо.... "добрих, справжніх, чесних" політиків. У цьому ми бачимо основне своє завдання. А після чергових виборів заспокоюємося, бо ми "свою місію виконали", забуваючи при цьому, що "добрі" політики - це результат повсякденної праці кожного громадянина - члена суспільства. Відповідальні політики будуть у нас тільки тоді, коли ми самі відповідально ставитимемось до своєї маленької ролі члена суспільства. Коли ми будемо виконувати самі елементарні правила співіснування і будемо вимагати цього від сусідів, колег і т.д. Коли ми не будемо боятися чи встидатися подзвонити в міліцію, коли чуємо на вулиці крик, чи в сусідів крик, коли ми будемо самі за собою прибирати і дзвонити в ЖЕК, коли будемо бачити, як сусід викидає своє будівельне сміття в лісі, чи в річку.... Коли ми будемо цікавитися як і на що витрачаються громадські гроші.... перелічувати можна без кінця.... Тобто, коли ми будемо ДУМАТИ які наслідки матиме не тільки для нас особисто, але й для громади, суспільства той чи інший наш вчинок, і шукатимемо можливості кожного посильного внеску на користь суспільства. Не треба намагатися дати більше чи менше, треба, як бідна вдова у відомій притчі - дати стільки, скільки зможемо.
А от до дописів Люсі не маю що і добавити. +10. Люся бачу ми вже певно двоє і це вже майже організація.
Відповідь від: 24 Травня 2010, 15:54:32
Ще Александра можна було б запросити,
для креативу.