Ustia Stefanchuk
9 июня ·
Просто родина ранніх переселенців в серці українських поселень в Канаді. 1900-ті роки. Ці люди пізнали, що таке дискримінація. За ознакою етнічного походження - британці і французи вважали наших емігрантів дикунами. Так, саме дикунами. Для них незрозумілими були їх звичаї, їхній побут, навіть їхня одіж. А те, чого люди не розуміють - вони бояться, а, отже, ненавидять а, отже, зневажають.. " Люди в овечих шкірах" так ще довго обзивали нащадків тих ранніх емігрантів, навіть, народжених в Канаді. За релігійною ознакою їх також дискримінували - французи неодноразово намагалися схилити чи змусити насильно українців до католицизму. Згодом, це зіграє свою роль і наші люди підуть за більш близькими, як їм здавалося, російськими попами... "Що дурні", хтось скаже. Не мають розуму? Ні, обставини потрібно враховувати, аналізувати, шукати пояснення, чому так сталося і чи це лише їхня вина.
Об'єктом кпинів і зневаги були не лише віра, традиції, вигляд, а навіть імена цих ранніх українців. В канадських школах їх переназивали більш " цивілізованими" звичними британськими іменами... "Lesia - there is no such name. You will be Leslie from now on.."
Що залишалося? Танцювати, співати, ліпити вареники...
" Юкрейніан пірогі ар вері делішіс, енд костюмс ар вері бютіфул " казали більш цивілізовані, читай - білі, канадці з почуттям зверхнього умилення до цього бідного екзотичного народу.
Таке.
Просто про дискримінацію і український досвід в Канаді...
Я фото спеціально закольорила, щоб було простіше себе цими людьми проасоціювати, відчути, що вони відчували і може навіть задуматися про інші подібні досвіди. Бо ні, наш біль не єдиний, хоч і найближчий, і найдошкульніший, і зневажали та гнобили не лише нас, хоч це природньо найдужче болить. А не вдається співчувати, то може варто бодай змовчати..
Фото власність Архіву Університету Манітоби ( фонд Біла Лобчука).