Зворушлива історія в житті Маяковського сталася з ним в Парижі, коли він закохався в Тетяну Яковлєву. Між ними не могло бути нічого спільного. Російська емігрантка, точена і витончена, вихована на Пушкіні і Тютчеві, не сприймала ні слова з рубаних, жорстких, рваних віршів модного радянського поета, "криголама" з Країни Рад.
Вона взагалі не сприймала жодного його слова, - навіть в реальному житті. Лютий, несамовитий, такий, що йде напролом, живе на останньому диханні, він лякав її своєю нестримною пристрастю. Її не хвилювала його собача відданість, її не підкупали його слава. Її серце залишилося байдужим.
І Маяковский поїхав у Москву один. Від цієї любові, що миттєво спалахнула і не відбулася, йому залишилася таємна печаль, а нам - чарівний вірш "Лист Тетяні Яковлевой" із словами:
"Я все равно тебя когда-нибудь возьму -
Одну
или вдвоем с Парижем!"
Їй залишилися квіти. Чи вірніше - Квіти. Увесь свій гонорар за паризькі виступи Володимир Маяковский поклав у банк на рахунок відомої паризької квіткової фірми з єдиною умовою, щоб кілька разів в тиждень Тетяні Яковлевой приносили букет найкрасивіших і незвичайних квітів - гортензій, пармських фіалок, чорних тюльпанів, чайних троянд орхідей, айстр або хризантеми.
Паризька фірма з солідним ім'ям чітко виконувала вказівки навіженого клієнта - і відтоді, незважаючи на погоду і пору року, з року в рік в двері Тетяни Яковлевої стукали посильні з букетами фантастичної краси і єдиною фразою : "Від Маяковского".
Його не стало в тридцятому році - ця звістка приголомшила її, як удар несподіваної сили. Вона вже звикла до того, що він регулярно вторгається в її життя, вона вже звикла знати, що він десь є і шле їй квіти.
Вони не бачилися, але факт існування людини, яка так її любить, впливав на усе, що відбувається з нею: так місяць в тому чи іншому ступені впливає на усе, що живе на Землі тільки тому, що постійно обертається поруч. Вона вже не розуміла як житиме далі - без цієї божевільної любові, розчиненої в кольорах. Але в розпорядженні, що залишив квітковій фірмі закоханий поет, не було ні слова про його смерть.
І наступного дня на її порозі виник розсильний з незмінним букетом і незмінними словами : "Від Маяковского".
Говорять, що велика любов сильніша за смерть, але не всякому вдається утілити це твердження в реальному житті. Володимиру Маяковскому вдалося. Квіти приносили в тридцятому, коли він помер, і в сороковому, коли про нього вже забули.
У роки Другої Світової, в Парижі, що був окупуваний німцями, вона вижила тільки тому, що продавала на бульварі ці розкішні букети. Якщо кожна квітка була словом "люблю", то впродовж декількох років слова його любові рятували її від голодної смерті. Потім союзні війська звільнили Париж, потім, вона разом з усіма плакала від щастя, коли росіяни увійшли до Берліна - а букети усе несли.
Посильні дорослішали на її очах, на зміну колишнім приходили нові, і ці нові вже знали, що стають частиною великої легенди. І вже як пароль, який дає їм пропуск у вічність, говорили, з посмішкою заговорників : "Від Маяковского". Квіти від Маяковского стали тепер і паризькою історією.
Київський інженер Аркадій Ривлін почув цю історію в юності, від своєї матері і завжди мріяв потрапити в Париж. Тетяна Яковлєва була ще жива, і охоче прийняла свого співвітчизника. Вони довго розмовляли про все на світі за чаєм з тістечками. У цьому затишному будинку квіти були всюди - як данину легенді, і йому було незручно розпитувати сиву царствену пані про колишній роман її молодості : він вважав це непристойним.
Але в якийсь момент все-таки не витримав, запитав, чи правду говорять, що квіти від Маяковского врятували її під час війни? Хіба це не красива казка? Чи можливо, щоб стільки років підряд... - Пийте чай, - відповіла Тетяна - пийте чай. Адже Ви нікуди не квапитеся?
І у цей момент у двері подзвонили. Він ніколи в житті більше не бачив такого розкішного букета, за яким майже не було видно посильного, букета золотої японської хризантеми, схожої на згустки сонця. І із-за оберемка цієї пишності, що виблискує на сонці, голос посильного вимовив: "Від Маяковского".
Автор
Тема: Красиві історії кохання... (Прочитано 25047 раз)