Виставляю розповідь мовою оригінала:
«Я в восторге от наших учителей.
Сыну в школе дали домашнее задание, где, среди прочего, был вопрос: «Как связаны буква «А» и бык?»
Рассказал ему про финикийский алфавит как первую фонетическую письменность. Что там была буква «алеф», очень похожая на нашу современную «А», и что слово «алеф» означало «бык». Что, возможно, букву так назвали, потому что если развернуть ее, то она похожа на морду быка с рогами.
Еще очень радовался, что детям во втором классе такие вещи рассказывают.
Учительница поставила ребенку двойку, заявив, что он фантазировал в домашнем задании. А правильный ответ: если к слову «бык» добавить «а», получится родительный падеж.
Я не планировал в таком раннем возрасте рассказывать сыну, что половина окружающих людей — идиоты, но, видимо, придётся».
Може батько і не розібрався в чому суть запитання - бо могло бути пояснення з якої сфери завдання (наприклад - у рамках теми "відмінки"). Але і вчителька, як для другого класу, могла б і похвалити за таку фантазію і хоча б не ставити ніякої оцінки
. Чи запитати більш конкретно про зв"язок із відмінками. Школа і справді часто пригальмовує у дітей політ фантазії і творчого підходу. Але це вже більше залежить саме від відношення до таких "відступів" самої вчительки. Я розумію, що є шкільна програма...Але чомусь перед очима з"являється картинка з фільму "Стіна", де діти потрапляють у "м"ясорубку" школи і звідки виходять всі "одного стандарту".