Різне > Людська поведінка
Шлюб і сім'я
ББА:
--- Цитата: bornslippy від 20 Грудня 2013, 13:44:54 ---якщо повернутись до теми. то для мене ососбисто шлюб важливіший за штамп у паспорті. ми вибирали священника, а не церкву! тому я задоволений тим як ми брали шлюб! все було щиро, весело, і романтично. запамяталось на все життя! якз рештою і в рагсі! нашу церемонію вела дружина Ігоря_О. все було дуже гарно і памятно. навіть тати пустили сльозу!
до чого це все пишу. все залежить від людини. як ти хочеш так і буде. для мене спогади про наше весілля завжди добрі і в часи коли ми як і кожна сімя сваримось ,я згадую весілля і забуваю про непорозуміння. неважливо які дії робить церква. важливо те що ви хочете почути. хтось чує про педофілів, а хтось про те як церква допомогла людині стати на правильний шлях.
я далеко не релігійний, але думаю кожен з нас в критичні моменти звертався до вищої сили.
--- Кінець цитати ---
вирішив не виясняти про релігію в цій темі нічого , тому суть питання таке : чому треба було обовязково брати шлюб в церкві ? і якби не знайшли "вибраного священника" то тоді би і не розписались ? розумію , що то типу "щоб не відрізнятись від людей" чи "ну всі так роблять" , але можна було й щось інше придумати на "спогади про наше весілля"
bornslippy:
Все символічно! Гарна погода , добра людина освячує , хор дівчат співає, близькі та рідні поруч! Це щастя! Це те що запам'ятається! Це те що буде в моменти непорозумінь скріплювати сім'ю ! Ось...
newroman:
Прогрес по-шведськи
Забезпечене суспільство вмираючих на самоті
Приховано: ПоказатиШвеція відома своїми суперконцернами («Вольво», «Еріксон», «Ікеа», «Сааб») і масштабними соціальними програмами, спрямованими на підтримку незахищених верств суспільства. Частка валового внутрішнього продукту, затрачувана, приміром, на соціальне забезпечення людей літнього та похилого віку, — найвища у світі. Є безкоштовне медичне обслуговування. На фінансування охорони здоров’я йде близько 80% прибуткового податку.
Але є й інша статистика. У шведській столиці Стокгольмі 90% померлих кремують, 45% урн родичі не забирають. У переважній більшості похорон відбувається «без церемоній». Працівники крематорію не знають, чиї саме останки спалюють, бо на урнах — лише ідентифікаційний номер. З економічних міркувань, енергію, отриману від спалених урн, на вибір включають в обігрів власного будинку або в систему обігріву міста.
Відсутність похоронних церемоній — це лише частина загальної тенденції обривання почуттєвих та емоційних уз у багатьох шведських сім’ях. Редактор шведського видання Nyliberalen Генріх Бейке, пояснюючи причини явища, зазначає: «Сім’я стала метою атак соціалістів, оскільки за своєю природою виступає організацією, альтернативною державним інститутам опікунства. Сім’я покликана захищати людину. Коли в неї виникають проблеми, наприклад відсутність грошей або погіршення здоров’я, людина завжди може звернутися по допомогу до рідних. Шведська держава впродовж десятиліть намагається розірвати ці сімейні стосунки та зв’язки, допомагаючи безпосередньо кожній людині і в такий спосіб роблячи її залежною від себе».
Правильним курсом
Важко повірити, але ще до початку тридцятих років минулого століття Швеція була бідною аграрною країною, піддані якої масово емігрували в пошуках кращого життя. Приховано: ПоказатиРозбагатіти Швеції вдалося під час Другої світової війни завдяки своїй обережній політиці «подвійних стандартів». Попри формальний нейтралітет, вона надавала фашистській Німеччині кредити, поставляла власне озброєння і була найбільшим постачальником залізної руди для потреб німецької військової промисловості. Під керівництвом соціал-демократії у 1940-ві та 1950-ті рр. було здійснено низку реформ, які в сукупності заклали основи шведської держави загального добробуту. Тривалий період гегемонії соціал-демократів перервала економічна криза початку 70-х, і з 1976 року кабінети змінювалися частіше.
Соціал-демократія, яка сьогодні перебуває в опозиції, отримала нового лідера — 55-річного Стефана Лювена, главу профспілки металістів, котрий працював зварником. Цікаво, що у Швеції, яка славиться високим рівнем освіти та її доступністю (фінансування вишів на 80% здійснюється з держбюджету), Стефан Лювен став четвертим лідером партії без вищої освіти. Йоран Перссон був навіть прем’єр-міністром (1996—2006). Очевидно, у Швеції не надають великого значення освітньому рівню політиків (згідно з дослідженнями, він найнижчий у Європі). Тут вважається нормальним, що міністр сільського господарства — фермер, а міністр охорони здоров’я — лікар. Уряд (і це закріплено в конституції) тільки визначає напрямки, а керують країною центральні урядові установи.
Робити їм це дедалі важче. Впливають і загальна економічна криза і власні проблеми. Швеція старіє. Середня тривалість життя — 78,6 року в чоловіків і 83,2 — у жінок. Частка населення віком від 80 років і більше досягла найвищого показника серед країн — членів ЄС — 5,3%. Із 9,3 млн. населення Швеції 18% — особи віком після 65 років. За прогнозами, до 2030 року їх частка зросте до 23%.
«Якщо ми хочемо, щоб у майбутньому наша пенсія була еквівалентна нинішній, ми повинні працювати довше, — заявив прем’єр-міністр Швеції Фредрік Рейнфельдт на форумі, присвяченому проблемам Північних країн, що відбувся 9 лютого 2012 р. у Стокгольмі. — З урахуванням зниження народжуваності, на пенсію йти необхідно у віці 75 років, інакше ми повторимо сценарій Греції».
Пластикові батьки
У Швеції кожна четверта дитина має коріння за її межами (дані офіційного бюлетеня (www.sweden.se). Найчастіше це вихідці з Іраку або колишньої Югославії. Вже виросло ціле покоління таких шведів. А тому тут звичними є найрізноманітніші національності і раси.
Приховано: ПоказатиЗ народжених у Швеції дітей — 60% позашлюбні. 20% виховуються одним із батьків. Молоді не квапляться оформляти стосунки — «притираються» у цивільних шлюбах, які називаються sambo — коли пари живуть разом, і serbo — коли живуть окремо. На реєстровані щорічно 38 тисяч шлюбів — 31 тисяча розлучень. У середньому за плечима кожного з подружжя по три шлюби, що означає наявність у дитини величезної кількості родичів і кількох батьків. Їх називають «пластикові батьки». Держава навіть фінансує дослідження, які повинні довести позитивний вплив такого типу стосунків на дітей: переходячи після чергових розлучень від одних батьків до інших, діти здобувають життєвий досвід і досвід соціальних відносин, який їм стане в пригоді в дорослому житті.
Оскільки звертання «мачуха» або «вітчим» пов’язані з не дуже приємними асоціаціями (тут теж знають історію про Попелюшку), шведи вирішили натомість використовувати звертання «родитель один» і «родитель два». Це закладається також з міркувань гендерної рівності. Руйнування стереотипів про роль чоловіка і жінки в суспільстві є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного виховання. Методи іноді здаються решті світу надто радикальними. Так, сенсацією став дитячий садок, відкритий 2010 року в Содермальмі, районі Стокгольма. Працівники закладу замінили у звертанні до дітей «він» і «вона» — по-шведськи, відповідно, han і hon — на безстатеве слово hen, якого немає в класичній мові, але є вжитку серед гомосексуалістів. Відучуючи від «гендерних стереотипів», дітям замість звичних казок читають книжки, в яких, приміром, два самці-жирафи дуже переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли покинуте крокодиляче яйце.
Шведська сім’я
За даними шведської Асоціації сексуальної рівності (RFSL), у Швеції понад 40 тис. дітей мають батьків (або одного з батьків) — гомосексуалістів.Приховано: Показати Коли 1995 року в країні було легалізовано гомосексуальні шлюби, парламент постановив, що це будуть шлюби суто цивільні, і вони не освячуватимуться церквою. Однак гомосексуалісти теж хотіли мати таку можливість. Було зроблено першу поступку: їх благословляли, але без свідків, і відмовляли в молитві. Але гомосексуалісти хотіли повної церемонії і всього «Мендельсона». В 1998 році у Швеції відбувся всеєвропейський парад геїв. Сенсацією також стала виставка фотографа Елізабет Ольсон, котра зобразила Христа та його апостолів гомосексуалістами. Виставка мала широкий розголос, звісно, насамперед серед геїв. Одним з місць, де вона проходила, була кафедра Лютеранської церкви.
Але справжні баталії розгорілися у 2003—2004 роках після виступу пастора Оке Гріна, який у своїй проповіді засудив гомосексуальні зв’язки, називаючи їх грішними. Він цитував фрагменти Святого письма, стверджуючи, що Біблія дуже точно визначає гомосексуалізм як гріх. На що з іншого табору відповідали: «Біблія не зійшла до нас з небес, сама по собі не є Божим знаменням, не відповідає на всі наші запитання. Запитання, які були актуальні і часи написання Біблії, — не наші запитання». За «неповагу до сексуальних меншин» Суд першої інстанції присудив пастору місяць ув’язнення. Суд другої інстанції його виправдав. 2005 року справа дійшла до Верховного суду, який визнав пастора невинуватим. Це викликало протест геїв, з їхнього боку на адресу пастора продовжують лунати погрози.
Гомосексуальних сімей побільшає — передрікають в організації RFSL. Цьому сприяє ухвалення шведським парламентом закону про штучне запліднення лесбійських пар. Згідно із законом, жінки-лесбіянки мають право на екстракорпоральне запліднення за державні кошти.
Цікаво, що доповідь RFSL також інформує: кожен третій випадок насильства у Швеції відбувається у лесбійській сім’ї. І хоча тут є куди звернутися в такій ситуації, у працівників установ не вкладається в голові, що жінки можуть бити одна одну, адже вважається, що за природою вони не агресивні. Проблема насильства є і в чоловічих шлюбах.
«Відбувається величезна зміна ментальності, відтак потрібна зміна традицій. Традиційна форма сім’ї не відповідає реаліям сучасності. Необхідні нові сімейні стосунки, — з інтерв’ю діячки молодіжного відділення шведської Партії зелених Еліни Аберг польському виданню Wprost. — У нашій партії ми говоримо, наприклад, про полігамні зв’язки як суспільно прийнятні». Явище для Швеції не нове. На хвилі сексуальної революції минулого століття тут уже був досвід проживання молоді у спільних комунах, які шведською називаються «колективи».
Недоторканні
Шведська держава взяла на себе практично повний контроль над вихованням дітей. Високі податки унеможливлюють утримання сім’ї з однієї заробітної плати, і тому, як правило, працюють і батько і мати, а дитина протягом дня перебуває у школі або інших закладах громадської опіки.
Шведський уряд створив спеціальний інститут омбудсмена, покликаний захищати права та інтереси дітей. Є ціла низка організацій: BRIS («Права дітей у суспільстві») — чергова телефонна та електронна лінії для дітей і підлітків; Friends («Друзі») — допомога, якщо однолітки кривдять, тощо.
З 1979 року тут запроваджено абсолютну заборону на тілесне покарання дітей. Приховано: ПоказатиБатьки не можуть безкарно дати дитині потиличника, смикнути за вухо або підвищити на неї голос. За биття дитини загрожує 10 років в’язниці. Ще з дитячого садка діти в подробицях поінформовані про свої права і необхідність повідомляти поліції про такі випадки. І вони цим правом користуються. У конфлікті між інтересом дитини та інтересом батьків держава стає на бік дитини.
Широкого розголосу набула історія дівчинки-підлітка, яка звинуватила свого вітчима в побитті та сексуальних домаганнях. 12-річна Агнета просто розгнівалася на нього за те, що той усипив кошенят, а вона хотіла їх залишити. Вона звернулася до поліції, проінструктувавши свою молодшу трирічну сестричку, що слід говорити. На підставі свідчень вітчима затримали і засудили. Мати, яка не повірила дочці, була позбавлена права батьківської опіки. Агнету передали в прийомну сім’ю. Через три місяці дівчинка зрозуміла, що вчинила неправильно, спробувала повернути свою заяву і звільнити вітчима. Але юридична машина вже закрутилася. До того ж ніхто не сприймав каяття дівчинки серйозно, адже жертви інцесту дуже часто відмовляються від своїх свідчень. Дійшло до того, що «жертва» почала писати в численні інстанції, генеральному прокурору зокрема, де докладно описала всю історію, що вітчим невинуватий, що вона все вигадала, пояснила чому. Але прокурор теж не втрутився.
У праві виховувати дітей відмовлено не тільки батькам, а й учителям. До восьмого класу учням не ставлять оцінок, слабких у навчанні не залишають на другий рік, ну й, звісно, нікого не виганяють зі школи. Учні говорять учителю «ти» і не зобов’язані відповідати на його вітання. Учителі скаржаться, що в класах важко працювати через хаос, шум і агресію на уроках.
Диктатура соціалу
У шведському законодавстві немає поняття «влада батьків» як у побутовому, так і в юридичному сенсі. Немає категорії «батьківське право», є «право опіки та відповідальності за дитину», яку за законом однаковою мірою несуть батьки і держава. Але держава вважає, що вона може краще опікуватися і виховувати,Приховано: Показати а тому втручається в сімейний виховний процес. Головною установою такого роду є Центральна рада з питань охорони здоров’я та соціального захисту, яку у Швеції називають «соціал». Щорічно у батьків забирають у середньому 12 тис. дітей. Роблять це з добрими намірами. Приводом можуть бути «помилки у вихованні», «розумова нерозвиненість батьків» і навіть «надмірна опіка».
Так, Мар’яну Зігстроєм було позбавлено батьківських прав через те, що вона «надто опікувалася» своїм хворим на епілепсію сином Даніелем. Хлопчик переходив із сім’ї в сім’ю, стан його погіршувався. Даніель написав матері близько 40 листів із проханням про допомогу, вона зверталася в різні соціальні та урядові організації, але марно. Хлопчик помер, бо під час нападу черговий опікун просто не знав, як йому допомогти. Мар’яна Зігстроєм висунула обвинувачення державі. Програла у всіх інстанціях. Мало того, держава зобов’язала жінку відшкодувати судові витрати в розмірі 1,5 млн. крон.
З цього приводу відомий скандинавський письменник і журналіст польського походження Мачей Заремба, який перейнявся історією Мар’яни Зігстроєм і безрезультатно закликав до справедливості зі сторінок шведських видань, спересердя сказав: «Називати Швецію державою права — це «похмуро жартувати». Він також зазначив, що шведська держава, яка в минулому столітті перебрала на себе обов’язки сім’ї, сьогодні вже не в змозі виконувати ці функції. Через брак грошей закриваються не тільки центри опіки, а й школи, дитячі садки. «А коли державна модель не функціонує, доводиться мимоволі переосмислювати сімейні цінності: відомо, що мати заради порятунку своєї дитини кидалася під поїзд. Але досі цього не робила жодна соціальна комісія».
Ксенія Соколова "Дзеркало тижня" №11, 23 березня 2012р.
newroman:
Маленькі і великі секрети зразкової сім’ї.
Народилася дитина… З першим криком вона вдихнула маленький ковточок повітря, розпочавши своє життя теплим світанком душі – дитинством. І цей ніжний світанок назавжди залишається у душі кожної особистості. Гармонійно і милозвучно починається життя людини, і вона свої перші кроки, своє перше слово, свою першу казку вимовляє саме у сім’ї. Сім’я – найголовніше середовище у формуванні особистості і найголовніший інститут виховання. Саме у сім’ї ми робимо перші кроки життя і крокуємо у незвідану даль майбутнього, зустрічаємось з добром і злом, переживаємо злети і падіння, радіємо щасливим митям і плачемо від туги.
Отже, для чого людині потрібна сім’я?Приховано: Показати Відповіді можуть бути різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил тощо.
А чим відрізняються щасливі сім’ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, обопільною підтримкою, взаємоповагою в родині та, звісно, любов’ю. Безліч чудових висловів про любов знаходимо у Біблії: лагідна любов, неначе матері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої; ревнива любов. Перш за все ця любов не карає, а прощає, це любов, яка воліє зустріти любов (зразком є почуття батька блудного сина з притчі), ділиться часткою свого добробуту. Сердечна прихильність, прив’язаність, що існує між близькими друзями, глибока приязнь, викликана родинними зв’язками, романтичне кохання − між чоловіком і жінкою у подружжі повинні розвиватися усі ці види любові. Але головне − усі види мають жити християнською любов’ю − несамолюбним бажанням чинити стосовно інших те, що правильно і добре в Божих очах, незважаючи на те, чи заслуговують ці люди такого ставлення, чи ж ні. Християнська любов спонукає подружжя до міцніших стосунків, де народжується повага, прощення і самозречення. Чи гарантує шлюб, основою якого є кохання двох, міцність сім’ї? Очевидно, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора весільні гості бажали молодій парі довгих років сімейного щастя і низки дітей, а сьогодні в суді вже слухається діло про їхнє розлучення. Ще нещодавно молодята присягали одне одному: “З тобою − хоч на край світу, тільки смерть розлучить нас”, а вже незабаром однією сім’єю стане менше, а нещасливою дитиною, яка зростатиме без батька, більше… Тож нерозривність подружжя випливає, найперше, із самої суті цього дару: дару однієї особи іншій.
От саме це взаємне віддавання себе й виявляє подружню природу любові. Де джерела сімейної злагоди, звідки приходить нещастя? Що об’єднує щасливі сім’ї? Для з’ясування цього питання психологи провели своєрідне соціологічне дослідження, задавши різним групам сімейних людей запитання: що допомогло уберегти Ваше кохання від руйнівних сил повсякденного буття, які особистісні риси чоловіка (дружини) сприяли зміцненню сім’ї? Як показали результати опитування, “п’єдестал” людського шанування зайняли такі прекрасні людські якості, як терпимість, поступливість, чуйність, вміння в потрібну мить прийти на допомогу та винахідливість.
Цікаво, що останні місця шкали значущих рис характеру зайняли якості, які на перший погляд здаються суто сімейними – економність, господарчі навички, зовнішня привабливість. Чи можливо, щоби дві особи щасливо жили разом тривалий час і всі сімейні проблеми вирішували без конфліктів? Так, можливо, якщо вони по-справжньому люблять одне одного. У шлюбній присязі наречений і наречена називають один одного на ім’я: “Я (ім’я) беру тебе (ім’я) за жінку (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність (і послух подружній), і що не залишу тебе аж до смерті…”. Дарування іншому перелічених чеснот накладає набагато серйозніший і глибинний обов’язок, ніж будь-що інше. Коли чоловік і жінка у подружжі взаємно віддають себе і приймають один одного у єдності одного тіла, логіка щирого дарування себе стає частиною їхнього життя, а без нього подружжя завжди порожніє. Іноді ми не знаємо, чого хочемо у житті. Нудьгуємо, життя не задовольняє нас і не бачимо виходу. Та варто зрозуміти, що життя нам уявлятиметься зовсім іншим, відколи ми житимемо не тільки для себе. Якщо це вдаватиметься, то ми будемо задоволені своїм життям і приноситимемо радість, щастя своїм рідним і близьким. Бо ж приємно, коли йдеш додому і знаєш, що тебе там чекає кохана людина, з якою можна порадитись, сказати усе, що наболіло і зустріти розуміння. Приємно почути з ніжних дитячих уст: “мама прийшла”, або “тату, ти вже вдома?” Приємно, коли ти потрібен комусь. Отож, сім’я, шлюб – це святиня, і її потрібно берегти і цінувати. Тож на останок декілька порад у цьому американського дослідника Кліфа Олдборнтона. Для дружин: – ви одружилися і “відірвалися” від батьків, але слід пам’ятати, що родичам треба приділяти належну увагу, водночас не дозволяючи втручатись у ваше сімейне життя. Майже третина сімейних сварок відбувається через неприйняття звичок. Не прагніть змінити чоловіка, сприймайте його таким, яким він вам подобався до одруження. Пам’ятайте, що єдина в світі людина, яку ви спроможні змінити − це ви самі. – ви можете взяти під контроль сімейний гаманець. Але робіть це дуже делікатно. Пам’ятайте, що майже половина родинних незгод і сварок виникає саме через це. – ваше житло – ваша фортеця. Зробіть його затишним, чистим, зручним, щоб чоловікові було в ньому приємно. Нехай немитий посуд і непрасована білизна не потрапляють йому на очі. Це ваша проблема. Так само, як засмальцьований халат і стоптані пантофлі. У своєму домі ви маєте бути Королевою, а не попелюшкою. – хороші дружини не зраджують чоловіків і від цього тільки виграють. Адже жоден чоловік не зможе зреалізувати себе, якщо має сумніви щодо вірності власної дружини. – сім’я потрапляє в біду й тоді, коли один із подружжя замикається в собі. Слід пам’ятати, що ваш співрозмовник − не противник, а близька людина. І якщо ви разом – ви сім’я. Для чоловіків: – роль чоловіка – бути лідером у сім’ї. Йдеться не про привілеї чи диктат, а про відповідальність. Ніколи і нікому не наказуйте. – хороші чоловіки завжди хвалять своїх дружин, цінують не тільки їхні суто людські якості, а й зусилля, спрямовані на чоловіка, дітей і батьків. Слід пам’ятати, що щирий комплімент здатний втричі помножити енергію дружини. – якщо ви хочете бути щасливим, робіть щасливими інших. Не забувайте про такі дрібниці, як улюблені квіти дружини, місця спільних прогулянок тощо. Ставтеся до неї як до леді, і вона сприйматиме вас як джентльмена. – чоловік, який принижує дружину, насамперед, принижує себе, бо вона його обраниця, частина його “Я”. – хороші чоловіки віддані дружинам. Слід дотримуватися правила: якщо ви не перестали шукати ще кращої, − не беріть шлюб, бо зробите дружину нещасливою і самі навряд чи будете щасливі. Для чоловіків і дружин разом: Лише одна порад: доки не переконаєтеся, що ваш шлюб стабільний, − не поспішайте з народженням дітей. Але є й зворотний бік медалі: дитина може змусити подружжя переглянути своє спілкування і наповнити життя новим змістом. Думайте і зважте всі “за” і “проти”. Аналіз конфліктних ситуацій і причин розлучень показує, що чимало з них можна попередити. Непорозуміння з’являються вже на другому-третьому місяці спільного життя, а через півроку більше як половина молодих чоловіків і дружин зневіряються у шлюбі. Ось декілька настанов, щоб цього не сталося. ТАКТИКА УХИЛЯННЯ ВІД СІМЕЙНОГО КОНФЛІКТУ. 1) підтримувати почуття власної гідності чоловіка та жінки; 2) постійно демонструвати взаємну повагу та шану; 3) стримувати себе у проявах злості, гніву; 4) не акцентувати уваги на помилках та прорахунках один одного; 5) не дорікати минулим і, зокрема, колишніми помилками; 6) стримувати себе у ревнощах.
Оксана Сімороз
newroman:
Папа Франциск реформував процедуру розлучення католиків
Папа Римський значно спростив процеду анулювання шлюбу у католицькій церкві. Ця реформа дозволить більшій кількості католиків розлучатися і заново вступати в шлюб, не порушуючи церковних канонів.
Приховано: ПоказатиУ Католицькій церкві немає поняття розлучення, повторно одружуватися і не порушити церковних законів можна тільки в разі смерті чоловіка. Без анулювання католики, які розводяться і знову одружуються, вважаються перелюбниками, і не допускаються до причастя.
Католицька церква формально забороняє розлучення, однак існує можливість так званого анулювання шлюбу, коли шлюб визнається ніби не існував насправді, – сторони отримують можливість вступити в шлюб, який виявиться первинним.
Процес анулювання шлюбу вже давно критикують за те, що це занадто складно, дорого і недоступно для багатьох католиків, особливо в бідних країнах, де не було шлюбних трибуналів. Іноді процес тривав роками і коштував сотні тисяч доларів.
Реформа вводить прискорену процедуру анулювання, якщо обоє з подружжя не мають заперечень, дозволяє здійснити його без шлюбного трибуналу, а також скасовує систему автоматичних апеляцій.
Франциск заявив, що основною метою реформи є «порятунок душ», – повідомляє Лівий берег.
http://zik.ua/ua/news/2015/09/08/papa_frantsysk_reformuvav_protseduru_rozluchennya_katolykiv_622812
Напевно слід чекати у скорому часі і помякшення до розлучень і в УГКЦ і допущення розлучених до св. Причастя.
Навігація
Перейти до повної версії