Отже, Партія Інтеграції Закарпаття–Донецька «Єдиний Центр» провела врешті-решт свій вікопомний з’їзд. Я вам скажу, шо головне зробити так, як люди роблять, але ліпше! Так, аби по-богатому. По-панськи. Бо, ото, як згадаєш всі попередні з’їзди подібних партій, які намагались угніздитися по центрах на чиновних головах, то все якось так блідо та нещасно. Сцена, рампа, ззаду хор сорокарічних тіток у віночках, що символізують дівочу цноту, зверху – здорова контурна карта України симетрично розділена на синю північ і жовтий південь, посередині – політбюро, спереду трибуна – тому що лідер, перед нею суфлер – тому що розумний. Але сучасна динамічна партія, яка, ще навіть не виробивши печатки, уже мала депутатів в парламенті більше ніж деякі політичні лузери з партійною історією аж від 1990-го року, має зробити все для того, щоб її запам’ятали надовго, хоча б оформленням залу.
Таки Америка відстала країна! Партійні з’їзди якихось республіканців чи демократів – жалюгідно-дешеві заходи з якимись екзальтованими статистами та паперовими транспарантами. Ні тобі екрана через всю стіну, ні тобі добірної публіки, ні «Терції» на розігріві. А тут! Тут просто шоу високої проби! Зрештою, фінансовий потенціал Партії Інтеграції Закарпаття–Донецька «Єдиний Центр» ще не повністю розкрився: була така думка в хлопців запустити виконувати перед початком з’їзду Пола Макартні з символічною піснею про бджоли, щоб зробити приємне одному чоловікові… Як? Ви не знаєте знамениту пісню про бджоли?! «Летит бі, летит бі»? Що у вільному закарпатському перекладі означає «Летит пчола смугастая, за нею – ше одна, як файно, коли є бабло! Погано, як нема…»?! Знаєте? Просто перекладу не знали? Запишіть собі! Цей переклад – квінтесенція ідеології ПІЗД «ЄЦ». Могло б бути партійним гімном. Ой! Не ставте так наголос у слові «гімном», як ви зробили! Останнє речення не про членів партії, а про пісню!
А пісня наша гарна й нова, починаймо її знову. «Злагода», НДП, СДПУ(о), врешті – решт, «За Єдину Україну» - всі ці мега – гіга – супер – пупер політпроекти грізно поставали у стінах палацу «Україна», щоб зібрати у своїх рядах те, що спливає з глибин нашого суспільства. Наче гігантським сачком згрібали докупи, плаваючу по поверхні народній еліту, творці тих незабутніх партій. З тупотом неймовірним і тихою сапою, від Чопу аж по Фіолент, ламалися у широко відчинені двері партійних ковчегів цілі трудові колективи бюджетних установ та органів місцевого самоврядування. Ех, де ж ви, всі мега-партії? Інтегруєтесь? По центру? Ну, Боже помагай! Як гарно знати те, що стабільність, закладена Леонідом Даниловичем, попри позірні бурі над Печерськими пагорбами нікуди не поділась. Створена нова партія влади. Так само як колись, з тією ж мотивацією та ідеєю – втриматись! Ще хоч один строк, а там – хоч трава не рости. «За ЄдУ» боролись – тепер Єда в Центрі. Стабільність не спинити. Виходьте з блуду, помаранчеві!
Аби, не доведи Господи, далі ніхто не зблудив, при побудові партії нового зразка вирішили врахувати прорахунки минулого партійного крупноблочного будівництва і не підбирати кадри по всіляких помийницях та смітниках. Кадри позбирали солідні, з депутатським родоводом і мандатом, обтяжених високою довірою місцевих громад. А голову партії так взагалі, таке враження, вчора з гори зняли. В костюм одягли і в суфлер заінсталювали, а говорити так і не навчили:
«– Скільки коштувало проведення з'їзду? – не вгамовувалися журналісти.
– Я вже відповів на це питання, – відрізав Кріль.
– Ні, ви не відповіли! – продовжувала наполягати преса.
– Я вже відповів, що я не бухгалтер, а політик!
– Трансляція вашого з'їзду по УТ–1: це адміністративний ресурс чи це такий великий двогодинний рекламний ролик?
– За все це було заплачено! – заявив Кріль.
– А ви можете в понеділок надати громадськості платіжку? – поцікавилися журналісти.
– Можемо–можемо! Давайте і ви свій рахунок, ми і вам заплатимо. Я знаю, що інші політики вам платять» Українська правда.
Ух ти, як круто «відбрив» пресу один з політичних лідерів України! Він не кріль. Він - вепр Карпатський! Бо кролячі вуха можна заховати під перукарську укладку, а рило – воно з-під пудри вилізає. Його могутній інтелект з черепа витискає.
Старт молодої партії з таких заяв пресі її лідера у гнилих Америках та Європах одразу був би й похороном. А у нас така поведінка політика щодо журналіста є нормою. І щось я не чую, щоб хтось з журналістів обурився ТОНОМ політика. Так їм, мордам! Наняті кілери ще мають відчути всю справедливість єдиного для них закону!
От один вже відчуває. Лещенко. Він, хоча й не Пушкін, але явно дописався. Його взяли за бари працівники найдіяльнішої у світі прокуратури. За що? Та так. Поговорити. А що добровільно не йшов, як повістку отримав, в суботу – так це його характеризує з неблагонадійної сторони. Бо наша прокуратура в суботу, може й працює. Вона в суботу тільки до Каліновського сама б не пішла – навіщо людині шабат перебивати? А Лещенко – невелика цяця. Мав би з’явитись. У нього заслуг перед Батьківщиною ніяких нема. Пішоходів на БМВ не збивав. Навіть БМВ не має! От як може така людина так нахабно себе вести? Сказали йому прийти в прокуратуру – бігом треба! Ти ж, Сірожа, не Кернес, щоб ми тебе попереджали про те, що прийдемо! Ти ж не Сацюк, колишній заступник голови СБУ з російським паспортом(!), який так багато знає про отруєння Ющенка, що повістку на його допит треба виписати тільки тоді, коли остаточно переконаєшся, що він в Москві. Ти, Сірожа, даже, не Лєрмонтов, но сільно ти ріскуєш, Сірожа, досвистіться, с такім наплюватєльскім отношенієм до своїх обов’язків гражданіна. Гдє, кажеш, работаєш? Угу. Знаю я вашу «Правду». Там у вас нєсколько лєт назад хтось, вроді, голову потіряв? Да? Угу. Знаю, канєшна. Но ти не бійсь, Сірожа, зара голову ніхто не тіряє. Зара за 17 гривень тебе цілого можуть спакувати. В камплєктє з усіма членами тіла. Бардак, Сірожа, у нас сільний. Правила дорожного двіженія – ніхто не соблюдає. А суд у нас, Сірожа, гуманний. Но, тебе це не стосується. Так шо, підпишеш про «нєразглашеніє»? Нє? Ну, Пушкін дописався, Лермонтов доп.здівся, а ти, Сірожа, щитай до.бався. Нада, Сірожа, знать: у кого брать, а кому давать… Ох, бля, шо ж я про наше, прокурорське… Я ж інтерв’ю імєл на увазі, канєшно…
Чи то розгул законності, чи то літня спека нагріла в тім’ячко але наших політиків цього тижня невтримно рвало, наче Штірліца на Батьківщину, на відвертість і нові відкриття. Першою була Юля Володимирівна. Акурат перед насиченням народу невидимими курами по 13,50 за кілограм, вона відкрила секрет політичного виживання. Виявляється, в українській політиці можна вижити тільки Іхтіандру, серед предків якого є одна рибка , яка Кощію Безсмертному (не Роману Петровичу!) може дати фору:
«…история суперрыбы в изложении Тимошенко с каждой секундой становилась все более фантастической. – Когда ее бросили в аквариум, она его прогрызла, выпрыгнула, прошла по полу, спрыгнула с третьего этажа, нырнула в пруд и стала в нем жить. А когда ее хотели отравить мышьяком, сдохло все, кроме этой рыбки!” УНІАН
Рибка прогризла акваріум, пішла по підлозі, махнула з третього поверху, пірнула в озеро… Це Термінатор, Юля Володимирівна! Або щось дуже якісне замість глюконату кальцію. Якийсь глюконат. Але точно не кальцію. Хоча, в принципі, мені здається, що Юля Володимирівна в образі рибки розказувала про Валентину Петрівну Семенюк. Цю не можна вигнати з акваріуму ні в яке озеро. А якщо їй підкинути ртуті у приміщення ФДМ, то здохне все навколо, а Валентина Петрівна, всього-навсього, здогадається забрати «Криворіжсталь» від її власника. Але ж у Валентини Петрівни мозок не риб’ячий – вона знає, що мудрого цуцика можна продавати щонеділі – все одно за два дні додому вернеться. Нехай і за низьку ціну – зате він багатьом послужить і багато раз заробить.
А от Віктор Федорович, він глюконати не п’є. Він все більше молитвою. Невідомо, що курилося у кадильниці духовного отця Януковича – старця Зосими, але у Віктора Федоровича про ті часи спогади такі, що мурашки пробирають. Одна тільки констатація старцем факту «будеш ти главний» з наступним загробним попередженням, змушують повірити в те, що старець в кадильницях курив не зовсім ладан…
Серед позитивів, які безумовно, у нас трапляються, цього тижня була радісна заява Арсенія Яценюка, що робочі місця депутатів Верховної Ради обладнають спеціальними пристроями, які дозволять голосувати тільки особисто. За відбитком пальця. Ух! Я вже бачу, як голови фракцій ходитимуть по парламенту зі зв’язками відрубаних пальців! Українська якудза. Краще б їм зробили кнопки, які б реагували на відбиток язика. Тоді в парламенті залишились би два здатні розмовляти – Доній і Гриценко – вони свої картки для голосування нікому не віддають. Проте, думаю, що наші депутати й тут щось придумають. Принаймні Ахметов на засідання ходити не збирається - тому що заслужений.
Ну, а працювати державним чиновникам ніколи не пізно і не рано. Це доводить цьогорічний традиційний похід на Говерлу президента України. Взагалі-то, чим далі в ліс – тим товщі партизани. Якщо в минулі роки це було більше приватною ініціативою Ющенка, з купкою фанатів гір та примазаних, то цього року похід на Говерлу є важливим державним заходом. Глибокий сакральний зміст цієї акції не доступний моєму розумінню. Голови обл– і райдержадміністрацій, міст, містечок у робочий день не мають чим зайнятись? Все переробили? Як до прем’єр-міністра іти – то вони заняті і їм пусті розмови вести ніколи. Як в гори – так вільні. А за чиї гроші банкет, тобто, похід? За платників податків? Для чого перти на гору стільки начальства? Який у тому зміст? Консолідація нації? Угу. От вони там, особливо, якщо дощ буде, і сконсолідуються. Навколо тієї думки, що за дивацтва одного дивака мав би все-таки відповідати тільки саме той…м-м-м… дивак, а не стільки людей. Але навколо думки–то вони сконсолідуються, тільки чи виявиться хоч хтось, хто візьме на себе сміливість сказати «ні» на відвертий маразм?
А, втім, про що я питаю? Хіба я вмію ставити запитання? От, Мішель Платіні запитав у Суркіса, - «Це якась комедія, чи що?» Глибиною питання головний європейський футболяка зачепив не тільки показушне ламання «Троїцького». Таке враження, що Мішель від нас не виїжджав і цілий тиждень дивився українські новини… Комедія питаєте? Ні, Мішель! Фарс.
З елементами абсурду.
Автор
Тема: Обговорюємо відомих політиків (Прочитано 301144 раз)