Розкажу Вам, шановні форумчани про страшний сон, який з нами (мною і
Суддею) відбувся на яву. Поїхали ми в п"ятницю у Львів в польське консульство, щоб подати документи на візу. Так як, у нас є з Гданська запрошення від родини, то ми вирішили поїхати туди на кілька днів на відпочинок. Виїхали ми з Калуша десь о 5.30 і десь біля 8 були вже біля консульства у Львові на вул.Сліпих (там тепер оформляють всі типи віз, окрім робочої).
ЖАХ почався відразу ж. Народу тьма, десь чоловік 400, всі стоять під двома брамами, одні на
карту поляка, інші за всіма іншими візами. Відкритись посольство мало о 8.30, проте, з невідомої причини відкрилось на годину пізніше. То треба було бачити, що біля тих воріт творилось: тьма народу, пускають по 2-3 чоловіка на пів години (мовляв, персонал ще не досвідчений), хоча пропускна здатність по плану, становить 1000 чол. з 8.30 до 12.00. Мабуть, біля воріт стояли так звані
товкачі, які за певну суму проштовхували людей, бо ми з
Суддею як з 8 стали в ту чергу, так до 2.30 (коли всі люди почали гучно кричати "консула", то час прийому документів продовжили) просунулись навіть не на метр (не відходили нікуди весь цей час). Наші люди звичайно свого варті (а, були там ті самі робочі, які за певну суму купили запрошення якоїсь фірми на роботу і тепер настирно пхалися вперед) - толкучка була така, що словами передати важко, то треба пережити, хоча такого, як то кажуть, і ворогові не побажаєш. А, поляки-стражі порядку ходять дивляться на наших зверхньо, щоб не висловитись гірше, так, ніби їхня Польща не знати яке велике добро було
. Може, пізніше
Суддя виставить фото, хоча там здається фоткати не мож було
Ну, ми так стояли-стояли, вже й зрозуміли, що нам нічого не світить, вже й додому збирались, аж тут хтось сказав, що біля інших воріт пускають тих, в кого є оригінальні запрошення, ну, то ми вже поплентались туди. Там теж зразу сформувалась черга, проте не така дика. Не знаю, яким чудом я просунула ті запрошення через ті грати, поляк подивився на них, щось прошваркотів польською і нас з чоловіком пустили в "святая-святих"
. Вже і поляк став так люб"язно до нас шваркотіти, як вздрів ті запрошення. Документи в нас приймала українка, взяла лише закордонні паспорти, їх копії, копію запрошення і візову анкету. Я й не вірила, що ми туди попали, то в мене так руки тряслись від тих хвилювань, перемішаних з голодом, трохи соромом за свій народ і злостю на зверхніх поляків, що я ті документи ледве подала. "Виплили" ми звідти з чоловіком, то йому вже не хотілось і місто дивитись. Поїхали відразу ж додому. Лиш жаліли за те, що марно викинули 300 грн. на переклад документів, яких нам і близько не було потрібно, бо в нас були особливі запрошення. Але ж в нас як завжди ніде на сайті посольства не було нічого роз"яснено на який тип візи які потрібні документи. Отак і живемо
В п"ятницю маємо їхати за візою, будемо сподіватись, що у візі нам "добрі" поляки не відмовлять. Може, більше вражень напише чоловік, свій погляд на той балаган, що називається консульством у Львові, по вулиці Сліпих, 5.