ще трохи вернусь до тих обличчь,які мали відношення до укр. відбору євробачення. Ось які характеристики їм надав Олег Вергеліс:
В. АРФУШ – дивна пташка в українському співочому пісенному садку… Тепер, виявляється, головний музичний «експерт» на всі випадки буремного телевізійного життя! І звідкіля такий узявся? І чому саме цей видавець таблоїду має формувати ідеологічний та мелодичний світогляд – і не лише у зв’язку з Євробаченням? Запитання аж занадто філософські для тих, хто знає про його буремну кар’єру… А може, разом з Альошею вони вже десь разом співали? Хоча б на «Дні Донецька». Таке відео з нашою євроемісаркою, до речі, активно крутиться у Ю-ТУБІ.
Є. БЕНКЕНДОРФ – найрозумніший продюсер, обличчя (доволі виразне) головного офіційного українського каналу…
У різних телезмаганнях він був помічений раніше, але ніколи – у музичному! І чому така честь? І за які заслуги? І чи не перетвориться з часом Перший національний на філіал попсового «Інтера» з головним медійним обличчям – Альошею? Ну як такий фахівець, як Бенкендорф, разом з Арфушем відразу не «відфільтрували» плагіат на відборі? Виставивши країну просто на посміховисько… І таким людям доручають визначати «наші пріоритети». Вони й визначали, утверджуючи свій статус перед мільйонами телеглядачів на тому фаршовому шоу.
В. ІЛАЩУК – найелегантніший екс-кер-
манич Першого і Національного, який насправді «нічого не порушував»… І це дійсно так! У режимі «закритого голосування» немає ніяких відхилень від правил Європейської мовної спілки. Але ж треба знати і місцеві вовчі закони! Потрібно вчасно і голосно попередити Козловського та інших «кращих співаків» про те, що маємо робити… Ми ж не можемо жити й творити далі, не спитавши у них поради...
В. Ілащук, пропіарившись на початку цього євросеріалу, вчинив доволі дивно: просто сховався, кинувши у прірву свого висуванця – Васю з Івано-Франківщини… А хіба ж справжні друзі так чинять?
Г. ГЕРМАН – тут зрозуміло: потрібна була велика медійна показова піар-акція, яка перед мільйонами телеглядачів ствердила б новітні демократичні засади, з якими пришла до народу нова та знову чесна влада… Якщо організувати щось подібне з «переголосуванням» у рамках конкурсу Горовиця, то хто ж це помітить?.. Два-три скрипалі та один піаніст! А тут – вважайте, мільйони. «Демократия в действии!» Не врахували лишень одного: у масовій культурі закони демократії проявляються доволі дивно. Якщо «дозволити» народу самостійно «вибирати» найкращих співаків (або танцюристів), то він такого вже іноді понавибирає, як ті малі діти, яким дозволили, заплющивши очі, забивати собі животи солодкою хімічною бурдою або фальшивим шоколадом… А там – і «Медіком» не забариться. Шоу-біз, поп-культура – ніколи не жили і не житимуть за «демократичними схемами», оскільки лише корупція і право сильного там визначають ідеали. Ганно Миколаївно, хіба не знали?
І. ЛИСЕНКО – гендиректор «Нового», якій дуже хотілось, використавши Євробачення, якось утвердити кар’єрні позиції своїх вихованців із шоу «Фабрика зірок»… І вони там співали! Ці трохи нещасні діти, яким утовкмачили в голови, що вони «співаки», «звёзды», а вони лише дзьобики свої відкривають – і такий сумбур замість музики… Ніби відомий павич рулади виводить у відомому мультфільмі про барона Мюнхгаузена.
…Здавалось би, кожен із них хотів як краще – для себе, а вже потім, можливо, – і для країни. І справа навіть не в тому, хто у травні поїде в те Осло – Тоша, Гоша чи запорізька Альоша… Є набагато серйозніша річ. Новій владі, яка з перших кроків почала піаритись на сумнівному Євробаченні, можливо, варто організувати і свій «конкурс» – на адекватність… І переможе там тільки той, хто впевнено доведе: настав час в Україні відділити «поп» від «держави» (як колись більшовики церкву – від тієї ж держави…). Хай той «поп» співає і гризеться між собою до самого сказу, вони, переконаний, з’ясують усі свої фінансові (звісно ж, не музичні) проблеми… А от держава (в особі кращих радників Президента) має займатись державним – культурою, яку на Євробачення не посилають, тому що її просто… «послали».