Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

17 років 4 місяці 20 днів

Автор Тема: Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.  (Прочитано 105827 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Amateyr

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +150/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 503
  • Останні відвідини:
    14 Листопада 2024, 16:31:15

    Звідки: Калуш, Хіміків
Історія Калуша в обличчях. Корінні калуша
« Прочитано #20 : 30 Січня 2010, 11:20:12 »

А що саме тебе цікавить? В неті архівів електронних нема, можна найти книги  в яких є кавалки окпій документів, можна найти виписки з архівів, а так то тобі потрібно в ФРАНКІВСЬКИЙ або Львівський архів)) там є багато всякого
Хотів би прослідкувати свої корні, думаю в архівних записах можна булоб щось знайти. До Франківська чи до Львова трохи накладно їхати, ти лесику не зміг би чимоь допомогти?
Записаний

лесик

  • Старожил
  • ****
  • Карма +120/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 289
  • Перемога або смерть
  • Останні відвідини:
    07 Липня 2024, 20:31:28

Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #21 : 30 Січня 2010, 12:03:35 »

Хотів би прослідкувати свої корні, думаю в архівних записах можна булоб щось знайти. До Франківська чи до Львова трохи накладно їхати, ти лесику не зміг би чимоь допомогти

Давай спробуєм
Записаний
Терпи, терпець тебе шліфує

Amateyr

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +150/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 503
  • Останні відвідини:
    14 Листопада 2024, 16:31:15

    Звідки: Калуш, Хіміків
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #22 : 30 Січня 2010, 14:19:49 »

Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:39

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #23 : 09 Жовтня 2010, 09:34:26 »

Як то буває, шукав інформацію про кандидатів у депутати МР, а знайшов цікаву статтю про визвольний рух під проводом С. Височана (часи Хмельницького) і участь у тому русі калушан.
http://pidruchniki.com.ua/11221213/istoriya/semen_visochan_kerivnik_kozatsko-selyanskogo_povstannya_galichini_polkovnik_viyska_pidgirskogo_polkov
Як відомо походження назви нашої гори повязують саме з прізвищес Семена Височана, а ті дуби, що у Підгірках, ну принаймні той якого вже зараз нема, за переказами були посаджені козаками. Можливо Височана, можливо Івана Грабівського.
Не знаю чи хтось перевіряв вік того дерева рісля того як його зрізали і перед тим як "свідомі жителі Підгірок" його спалили, але я бачив як виглядає 100-150 річний дуб і той у принципі напевно мав понад 350 років. Подібних дубів у центрі міста є ще зо 2, але ті років на 100 (орієнтовно) молодші.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #24 : 12 Вересня 2012, 13:58:01 »

Підкажіть де можна знайти інформацію про Каракая,  в його честь названа вулиця в Калуші.
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:39

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #25 : 12 Вересня 2012, 14:46:00 »

Ой тут Тобі не позаздриш...
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #26 : 12 Вересня 2012, 14:49:09 »

Покладала надії, що Ти таки, щось про нього знаєш  :(
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:39

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #27 : 12 Вересня 2012, 14:59:30 »

Треба йти у бібліотеку.
Якщо бібліотекар не зможе допомогти порадою - шукати книги з історії ВВВ.
Відповідь від: 12 Вересня 2012, 14:53:01
Я знаю, що він якимось чином причетний до знищення  вояків ОУН-УПА на наших теренах у післявоєнні роки.
То не 100%, але напрямок пошуків має бути такий.
Відповідь від: 12 Вересня 2012, 14:55:05
Крім Каракая у нас були і інші славні ленінці (на стінах будинків) - Галан, Семанишщин, Капуста.
Відповідь від: 12 Вересня 2012, 14:56:12
Можливо Каракай чимось відзначився при звільненні Калуша від німців. Тому інші вулиці перейменували, а ту ні.
Як не крути, а важко.
Відповідь від: 12 Вересня 2012, 14:57:13
З нашого ж форуму
Цитувати (вибране)
Zubik:
Чи є ще в Калуші вулиця названа в честь Каракая?
Якщо є, то чи відомо міській владі та жителям міста, що це був большевицький сексот?
Давно пора цю вулицю перейменувати.

p.s. Взагалі-то мене мало цікавить дане питання, просто-напросто колєга хоче історичної справедливості...

Цитувати (вибране)
Vona:
Панові zubiku чи його колезі, якого цікавить тема назви вулиці Каракая.
Ще на початку 90х її вже хотіли перейменувати. Мій батько тоді відстояв імя Каракая, з яким був знайомий. Справа в тому , що Каракай хоч і був завербований НКВД, але ніколи не відмовляв у допомозі пораненим чи хворим партизанам УПА, ставлячи себе при цьому під смертельну загрозу викриття. На жаль, більш детальну інформацію надати не можу, бо батька вже немає, але точно памятаю, що такий факт був.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #28 : 12 Вересня 2012, 16:38:43 »

Дякую  :)
Теж чула, що лікар.
Записаний

Speranza

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +60/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 183
  • Останні відвідини:
    30 Серпня 2016, 19:21:33

    Звідки: Винниченка
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #29 : 12 Вересня 2012, 16:58:11 »

Колись про Каракая чула в селі Мислів. Точно зараз неможу сказати, але чи то він там працював, чи, випадково потрапивши, оперував. Але також в контесті, що допомагав повстанцям, а вбитий був помилково. Інформація недостовірна. Але варто розпитати старих мислівчан.
Записаний

KATRIN

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +353/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 932
  • Працюю...
  • Останні відвідини:
    10 Квітня 2017, 19:45:33

    Звідки: Калуш
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #30 : 12 Вересня 2012, 17:11:08 »


 Лаліє,пам"ятаєш була колись книга ,назва (ніби) "Івано-Франківська область.Історія міст і сіл." :unknow там мало би бути.Ця книжка є у моєї мами,як буду там -гляну.Ну а крайній випадок-бібліотека ;)

 Юрко забув додати ще одне прізвище "героя",яким була названа вулиця -Провіденцев,теперішня Підгорецька :)
Записаний
Я - вітер шалений і вільний, з душею самотньої пташки...Нестримний і часом всесильний- із подихом болю і ласки...Я - сонце чарівне і ніжне.З промінням сумним, та прекрасним.Я - сонце, нехай може грішне.Та вічно п'янке і незгасне...

лесик

  • Старожил
  • ****
  • Карма +120/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 289
  • Перемога або смерть
  • Останні відвідини:
    07 Липня 2024, 20:31:28

Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #31 : 12 Вересня 2012, 22:54:47 »

Буду в суботу в дома, маю інформацію про Каракая, дам знати)
Записаний
Терпи, терпець тебе шліфує

Speranza

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +60/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 183
  • Останні відвідини:
    30 Серпня 2016, 19:21:33

    Звідки: Винниченка
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #32 : 13 Вересня 2012, 14:31:56 »

І нам розкажіть. Заінтригувало... ;)
Записаний

лесик

  • Старожил
  • ****
  • Карма +120/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 289
  • Перемога або смерть
  • Останні відвідини:
    07 Липня 2024, 20:31:28

Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #33 : 13 Вересня 2012, 22:55:48 »

Коротенько можу сказати таке, Каракай був -Лікарем, за інформацією одних --допомагав УПА, на інформацією інших--здавав УПА, спробуй зараз розберись. Але вулицю назвали ще за совка, так що---знаємо що ніц не знаємо)))
Записаний
Терпи, терпець тебе шліфує

лесик

  • Старожил
  • ****
  • Карма +120/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 289
  • Перемога або смерть
  • Останні відвідини:
    07 Липня 2024, 20:31:28

Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #34 : 14 Вересня 2012, 22:38:56 »

Так от, стосовно КАРАКАЯ, все що в мене є.
Петро Каракай народжений 1912 року. Родом з с. Журавка, Вільшанського району на Київщині. Був лікарем в с. Мислів. в 1941 році закінчив Київський медінститут. У роки війни був лікарем у радянській армії. з 1947 року був лікарем на Станіславщині.Завідувач лікарні в с.Мислові.Дільничий лікар у Мислові, РІпянці,Яворівці. І ще всяке......
Каракай робив операції і первязки, допомагав медикаментами повстанцям УПА. Загинув на свято Івана, 7 липня 1949 року, в обід.
Похований на старому цвинтарі в Калуші.

Ну ось і все що я маю


в однокласниках знайшов ще одного петра каракая, і теж з Журавки
http://www.odnoklassniki.ru/petro.karakay
« Останнє редагування: 14 Вересня 2012, 23:02:13 від лесик »
Записаний
Терпи, терпець тебе шліфує

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #35 : 14 Вересня 2012, 22:59:46 »

Дякую!  :bouquet:
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:39

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #36 : 15 Вересня 2012, 09:17:32 »

У нас є вулиця Біласа і Данилишина. І дуже мало хто знає хто то такі.
А у передвоєнні часи знали. Лесик виклав статтю з газети.
А я викладу ось цю де розповідається про їх діяльність.
Приховано: Показати
Заборонена Україна. Білас і Данилишин 10:55 13.11.2009 Городок-1932: як невдалий теракт став початком успішної інформаційної війни. Цього листопада виповнюється 77 років одній із найбільш гучних акцій націоналістичного підпілля у міжвоєнній Польщі. Українці перетворили невдалий терористичний акт на грандіозну інформаційну перемогу. Ніколи перед тим і після того страта двох осіб не викликала такого резонансу у Галичині, як смерть Василя Біласа та Дмитра Данилишина. Практика пограбувань ворожих установ з метою експропріації коштів для революційної діяльності була притаманна багатьом організаціям та рухам. У польській державі це питання мало особливий статус, адже найавторитетніший державний діяч – маршал Юзеф Пілсудський, як член Польської Соціалістичної Партії (PPS), свого часу організовував бойові групи й сам брав участь у нападах, спрямованих проти російського царського режиму. Оунівці не соромилися використовувати цей ефективний метод боротьби, а їхні адвокати, обороняючи підсудних українців, часто покликалися на приклади революційної боротьби польського народу. Експропріація як зброя революції Наприкінці листопада 1932 року бойовики ОУН вчергове здійснили пограбування одного із польських державних поштових відділень. На цей раз об’єкт знаходився в містечку Городок під Львовом (польська назва – Грудек Ягеллонський). Втім, напад був особливим, і не тільки тому, що до його організації були причетні майбутні провідники ОУН та організатори Української Повстанської Армії – Роман Шухевич та Микола Лебідь. Незважаючи на те, що акція провалилася – двоє бойовиків загинули, двоє були арештовані і пізніше страчені – ОУН зуміла перетворити бойову поразку в гігантську пропагандистську перемогу. Заарештовані поліцією Василь Білас та Дмитро Данилишин, котрі мали найбільший бойовий досвід і відповідали за конфіскацію грошей із каси, стали національними героями. За іронією долі, їх впіймали українські селяни завдяки фальшивій чутці, котру запустила поліція, начебто це злочинці, які пограбували українську кооперативу (див. словничок наприкінці статті). З самого початку акція пішла не за планом. Частина бойовиків мала запалити склад сухих тростин аїру - щоб відволікти охорону тюрми, розташованої неподалік пошти. Але волога тростина не загорілася. Внаслідок перестрілки з охороною два бойовики були смертельно поранені (один із них, брат дружини Романа Шухевича, студент Львівської політехніки Юрій Березинський застрелився, щоб не втрапити в руки поліції). Як стало відомо вже після слідства, група розділилася надвоє і, відступаючи, рухалася у двох напрямках. Ті, хто рушив на Львів, змогли дійти без перешкод. А група Василя Біласа і Дмитра Данилишина пішла в приміське до Львова село Глинна Наварія - щоб там на залізничній станції сісти у поїзд, доїхати до Стрия, а звідти потрапити у Дрогобич і Трускавець. На цей час про подію в Городку вже знали всі постерунки поліції. Десь близько 23.15 на вокзалі в Глинній Наварії комендант станції разом із лінійним поліціянтом проводили перевірку документів. Побачивши двох підозрілих людей, вони вирішили їх затримати - але Данилишин застрелив коменданта і важко поранив поліцейського. Бойовики-націоналісти рушили далі уздовж залізниці. По дорозі їх зустрів залізничник, який одразу запідозрив у двох знервованих юнаках "грабіжників української кооперативи". Він зробив Біласу й Данилишину зауваження, що коліями ходити заборонено - і вони рушили полем до села Розвадів, щоб через тамтешній міст перейти Дністер і стежками Білецького лісу вийти на шлях до Стрия. А залізничник пішов до найближчого поліцейського "постерунку", де був телефон... У Розвадові Біласа та Данилишина зустріла юрба українських селян, які гадали, що вони - злодії-кримінальники. Хлопці змушені були, відстрілюючись, утікати до села Верин (нині Миколаївський район Львівщини). Вбрід перейшли Дністер, але на них там уже чекали переслідувачі. Білас вистріляв усі патрони й просив Данилишина застрілити його і себе, але в того теж не було набоїв. Натовп, побачивши, що "злодії" залишилися без патронів, почав їх бити. Пізніше, під час суду, місцевий парох отець Киндій пригадував, як він намагався зупинити натовп, який бив двох невідомих хлопців: "Обидва вони стояли побиті на горбку, з голів текла їм кров. Вони зблизилися до себе, а люди їх оточили. І сталося таке, чого я в житті ще не бачив: один одного взяв за руку. Тоді той вищий промовив: "Ми є членами української організації. Як ви так будете воювати, то України ніколи не будете мати!" Я не є неспокійної вдачі, вмію панувати над собою. Але та хвилина, коли люди стояли з дрючками, а вони — на горбку, пригадала мені, що так мусіло бути тоді, як на Голгофі розпинали Христа. Люди похилили голови й не знали, що робити. А тим часом надійшла поліція і їх забрала". "Наглий" суд На той час для боротьби з українським революційним рухом у Польщі запроваджувались “наглі” (швидкі) суди. Вони здійснювались без попереднього слідства, а акт обвинувачення повинен бути готовий в тритижневий термін з моменту арешту злочинців. В наглих судах було передбачено лише дві міри покарання – смертна кара або ув’язнення терміном від 10 до 15 років. У виняткових обставинах, якщо потрібно провести додаткове слідство, справа передавалася в звичайні суди. Така практика, що по своїй суті прирівнювала наглі суди до судів військового стану, дозволяла масово розправлятися з представниками націоналістичного підпілля. Через обурення європейської громадськості "наглі суди" проіснували зовсім недовго – з 1931 по 1934 рік. За цей час українським революціонерам було присуджено 4 смертні вироки і 16 довічних ув’язнень. У «справі Городка» на лаві підсудних опинились троє учасників нападу на поштове відділення: Дмитро Данилишин, Василь Білас та Мар’ян Жураківський, а також один із організаторів – Зенон Коссак. Втім, справа отримала назву «Біласа й Данилишина» - поліція від своїх інформаторів знала, що саме ці бойовики були виконавцями атентату на польського парламентаря Голуфка (вбитий оунівцями 29 серпня 1931 року у містечку Трускавець) та учасниками двох успішних нападів на пошту та банк. І хоч суд відбувався з приводу нападу на поштове відділення в Городку, усі розуміли, що у вироку врахують й попередні справи бойовиків. Справа 25-літнього Василя Біласа та 21-літнього Дмитра Данилишина однозначно мала закінчитись смертним вироком. Суд був відкритим і сколихнув усю Галичину. Підсудні трималися гідно, згадати хоча б те, що Дмитро Данилишин, який принципово мовчав під час усього слідства, коли йому надали останнє слово промовив лише: “Я знаю, що мене жде. Я був і є на все приготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!”. Смертний вирок, яким закінчилась судова розправа, слід було виконати до 24-х годин після його проголошення. Проте навіть в такий короткий час українська громадськість зробила чимало, щоб вирок було відмінено. Для цього у Варшаву терміново було відправлено посла (депутата Сейму) Остапа Луцького, який від Української Парламентарної Репрезентації мав представити питання помилування перед президентом Польщі, окрему петицію до президента, а також маршала Пілсудського направили й українські жіночі організації. Цікаво, що колишні чотири бойовики Польської Партії Соціалістичної та соратники Пілсулського по революційній боротьбі, надіслали телеграму, в якій просили «пана президента Річпосполитої помилувати в ім’я людських засад трьох українців, засуджених наглим судом у Львові на кару смерті і які в своєму переконанні боролися за волю свого народу». Президент Мосціцький помилував лише Мар’яна Жураківського, смертний вирок якого замінено на 15 років в’язниці. Василя Біласа й Дмитра Данилишина мали ж стратити о 6.25 23 грудня. Вночі їх посповідав і причастив в’язничний душпастир отець Липський, а адвокат Степан Шухевич передав хлопцям подяку від Крайового Проводу ОУН “за горду поставу і за гідну поведінку як під час слідства, так і на судовій розправі”. 23 грудня 1932 року, у переддень католицького Різдва, о 6 годині ранку засуджених вивели на тюремне подвір’я. Проходячи повз охоронців, Данилишин вигукнув: “Щиро прощаю вас! Хай живе Україна!”, Білас промовив те саме. Культ терористів-мучеників ОУН подбала про те, щоб в час страти у всіх українських церквах Галичини били дзвони й відправлялися панахиди. І в цей момент кожен знав, що “зараз страчують наших хлопців…» На цьому націоналістична пропаганда не припинилася. Буквально за кілька днів у Кракові, під приводом спортивних змагань було видрукувано 20 тисяч фотокарток 4-х «спортсменів», якими виявилися зображення загиблих у Городку Березинського та Старика і страчених Біласа та Данилишина. Ці фотографії й далі тиражувалися та передавалися з рук в руки по всіх країнах, де жили українці. Десятки літературних творів про Городок вийшли з-під пера, як невідомих загалу поетів, так і найвидатніших тогочасних літераторів – Богдана-Ігоря Антонича, Олени Теліги, Олега Кандиби-Ольжича та інших. Але для ОУН подія під Городком поставила ряд додаткових питань, адже йшлося про смерть чотирьох бойовиків і арешти багатьох членів організації та її симпатиків. Провідник націоналістів Євген Коновалець дуже критично оцінив ту спробу пограбування. А на підставі рішення організаційного суду ОУН було звільнено Крайового Провідника Богдана Кордюка-«Нового» і призначено на цю посаду референта пропаганди – 24-річного Степана Бандеру. Бандері належало розвинути патріотичні настрої населення викликані стратою бойовиків під Городком. І саме новий Крайовий провідник ОУН організував антимонопольну кампанію, що полягала у відмові купівлі українцями тютюну та алкоголю, право на продаж яких мала польська держава. Окрім фінансових збитків для польської сторони, українці добились великого виховного ефекту для свого громадянства. А польський тижневик «Ekspress ilustrowany» так відгукнувся на цю акцію: «Агітатори Організації Українських Націоналістів, які оголосили в Східній Галичині бойкот тютюну, останньо взялися і до актів терору. Багато сільських крамничок, які продають тютюн, звернулися до влади безпеки з проханням охоронити їх перед напастю терористів, що намагаються знищити запаси тютюну й цигарок. Одночасно влада ствердила значно збільшену контрабанду чеського тютюну. Він іде до Польщі через ліси, які належать до митрополита Шептицького (очевидно, йдеться про маєтності Греко-католицької церкви у Карпатських Горганах, на нинішньому кордоні Прикарпаття й Закарпаття - ZaUA.org). Ці ліси є відомим шляхом утечі за кордон бойовиків ОУН». А для родини страчених, як свідчать спогади сестри Василя Біласа та племінниці Дмитра Данилишина – Марії Білас-Гошуляк, усі наступні роки після листопада-грудня 1932 року були сповнені пам’яті та переживання: «Не було в нас ні пісні, ні усміху з того дня. Десять років ми не засідали до свят-вечірнього стола, ні не їли свяченого яйця. Тільки у Свят-Вечір і в Різдвяну ніч під нашими вікнами з’являлися менші і більші групи колядників, які, відспівавши коляду, зникали, не входячи до хати. Інколи це були знайомі люди і члени товариств, а інколи далекі, незнані обличчя, які співали такі коляди, що їх ми ні раніше, ні опісля не чули. У тих колядах Різдво Христове було пов’язане з нашим горем і долею України, і так часто повторювались нам найдорожчі імена…». Проти селян Верину, де було заарештовано Біласа і Данилишина, розпочалася ціла кампанія громадянського ігнору. Верин змушений був спокутувати свою мимовільну провину - на місці затримання бойовиків селяни жменями насипали високу могилу, а на її вершку поставили хрест. Польські "патріоти" не могли того терпіти - і часто ночами плюндрували могилу, не зважаючи на попередження мешканців села. Аж поки одного разу група вандалів не підірвалася на міні... ДОВІДКА: Янівський цвинтар Янівський цвинтар міста Львова знаходиться неподалік в’язниці Бригідки, у якій, як правило, відбували своє покарання націоналісти і у якій страчували засуджених на смертну кару. У 20-30-х роках минулого століття на Янові було поховано українських бойовиків – Романа Луцейка та Василя Крупу (страчені у 1922 році), Василя Біласа та Дмитра Данилишина (страчені у 1932), Іллярія Кука (1938) і Ольгу Басараб. Саме Янівський цвинтар впродовж багатьох років був місцем паломництва молодих українців. У 1934 році на Янівському цвинтарі було побудовано великий військовий меморіал, на якому знаходилось 648 могил Січових Стрільців та вояків Української Галицької Армії. В радянські часи цей меморіал було варварськи сплюндровано бульдозерами - з доручення Львівського облвиконкому, у 1971 році. Сьогодні меморіал відновлений, а на найвищому місці перепоховано п’ятьох бойовиків УВО та ОУН. Їх оборонець та людина, яка була з хлопцями під час страти – адвокат Степан Шухевич у своїх спогадах про них писав, що це були „найкращі з найкращих”. ПОЕЗІЇ, НАТХНЕННІ ТЕРОРОМ (уривки) Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати — не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять. ...А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу Розпалили ви знову — спаливши життя. І мов гимн урочистий, мов визвольне гасло, Є для нас двох імен нерозривне злиття. Над могилою вашою тиша і спокій, Та по рідному краю — зловіщі вогні. І піти по слідах ваших скошених кроків Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг. Олена Теліга (1933) ...Ви вийшли, незнані, із темряви нор Позначити шлях перемоги. І знав вас поштовий брудний коридор І сірі обніжки дороги. ...Був час над усе легковажних гадок — Імпреза і знову імпреза — Коли заблищав по ріллі Городок Безжалісним холодом леза. Суспільносте блідо-рожевих півслів, Гурра-наукової бздури, Огрядно-тупих патріотів, послів І всіх ювілятів культури! Ці стріли безумні ударом бича По рабському виді твоєму, В просвіти і пасіки стрільно влуча, В рожеві лаштунки едему. ...Товаришу, ти, чиє тіло вжила Рішуча рука як стилета. Тремтять молоді і здорові тіла І зводяться крила до лету. ...Та ти не відхилиш свойого вінця, Блідий, наче крейда, і тихий. Підеш неухильно, підеш до кінця, І вибух зголосить твій прихід. ...Він віє диханням солоним, як кров, Тугих океанових надрів, Що їх Севастополь на все розпоров Кільватерним ладом ескадри. Над хижим простором Карпати - Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір — Ясніє Залізна Держава. Олег Ольжич (1940)
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:39

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #37 : 22 Січня 2013, 13:37:39 »

Історія калуських євреїв
Приховано: Показати
Pierwsze rodziny żydowskie pojawiły się w Kałuszu ok. 1600 roku. Dzielnicę żydowską nazywano „Małą Palestyną”. Miała ona wszystkie cechy żydowskiego sztetla.

W 1825 r. gmina żydowska zbudowała w centrum Kałusza tzw. wielką synagogę (wg informacji od dawnych mieszkańców miasta znajdowała się ona na miejscu obecnego hotelu „Prykarpatśkyj”). Wszystkich synagog, w których modliło się 6000 „synów i córek Izraela” było w mieście pięć: jedna wielka i cztery mniejsze. Sto lat później w mieście mieszkało 7210 obywateli, w tym 4266 Żydów[1.1].

W Kałuszu urodził się wybitny polski polityk, Franciszek Jan Smolka (1810-1899).

W XIX w., tak jak na terenie całej Galicji, społeczność żydowska Kałusza podzieliła się na trzy nurty – ortodoksyjny, chasydzki i postępowy (haskala). Każda z frakcji formowała swoje struktury społeczne, a potem także polityczne. Większość ludności należała do nurtu ortodoksyjnego. Znanymi rabinami Kałusza byli Josef Babat, Jaakow Leizer, Michael Brawer, Jaakow Nusbaum i Szlomo Schikler. Chasydzi natomiast skupiali się wokół tzw. "Diabelskiego klucza" i rabina Jechiela[1.2].

W 1910 r. w mieście mieszkało 8000 osób. Połowę z nich stanowili Żydzi. Z tego powodu założono żydowskie gimnazjum, w którym w 1911 r. pracował jako nauczyciel P. Paluszyński. W 1914 r., podczas I wojny światowej, Rosjanie spalili 200 żydowskich budynków – całe centrum Kałusza. Wielu Żydów w 1918 r. wstąpiło do tutejszej milicji – „Żydowskiej Drużyny Kałusza” – broniącej domów i sklepów oraz dbającej o wieczorny spokój w mieście[1.3].

Podczas istnienia Zachodnioukraińskiej Republiki Ludowej (1918-1919) w powiecie kałuskim działały Żydowskie Rady Narodowe, reprezentujące wspólnoty żydowskie na tym terenie[1.4]

W 1931 r. w powiecie kałuskim mieszkało 5 109 Żydów.
W 1937 r. miasto liczyło 14 700 mieszkańców, w tym 6000 Żydów[1.5].

Podczas II wojny światowej w czerwcu 1941 r. Kałusz zajęły wojska niemieckie. W październiku 1941 r. Niemcy dokonali morderstw tysięcy Żydów z Kałusza i okolic. W sierpniu 1942 r. getto w Kałuszu zostało zlikwidowane, a część Żydów przeniesiono do Stanisławowa. We wrześniu 1942 r. Żydów z Kałusza wywieziono do obozu zagłady w Bełżcu.
Pokaż przypisy

Administrator dołożył wszelkich możliwych starań, aby prezentowane treści były prawdziwe i aktualne oraz nie naruszały praw osób trzecich,w tym praw autorskich, jednak nie może tego zagwarantować.Dlatego błędne informacje na stronie internetowej nie mogą być podstawą roszczeń. W przypadku jakichkolwiek wątpliwości prosimy o kontakt na adres: sztetl@jewishmuseum.org.pl

Відповідь від: 22 Січня 2013, 13:32:09
Цікаві факти звідти.

Час прибуття перших євреїв - біля 1600 року!
Єврейський квартал називався "Мала Палестина".

На початок ХХ ст. було 5 (одна велика і 5 малих)синагог у яких молилося 6000 євреїв.

Велика була у районі готелю Асторія.
Де точно і як вона виглядала - досі невідомо.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Amateyr

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +150/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 503
  • Останні відвідини:
    14 Листопада 2024, 16:31:15

    Звідки: Калуш, Хіміків
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #38 : 22 Січня 2013, 14:03:40 »

"Підсадки* ті роблять, що їм кажуть, в огородах та коло пива, яких на цей час є шість, деякі з них відкупляються від роботи грошовим чиншем, а саме Барвечка - три злотих, Іван Микулич три злотих, Лувер Сень, Кузь оба дають по одній гривні, Лаврінець ткач - одну гривну, Станіслав слюсар - гривну.
Швеці, яких на той час є два, дають щорічну чиншу по одній гривні, а це Васько, Томко."
*Підсадки - мешканці які не мають власного майна, коморники.
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани.
« Прочитано #39 : 28 Січня 2013, 22:22:19 »

А вулиця Рубчака назавана в честь кого саме, напевно Богдана? Бо Богдан Рубчак був письменником, а  Іван Рубчак - актором та співаком.
Записаний