Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Tandylight]

ЗАЯВА ректора Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Вакарчука І.О. з приводу Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010р. №642 « Про внесення змін до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів».

Приховано: Показати

В історії розвитку української мови є чимало кульмінаційних точок і точок біфуркації, коли під тиском зовнішніх і внутрішніх спроб підважити її офіційний статус насправді вирішувалася її історична доля та право на цивілізований розвиток. За роки незалежності мовна політика в Україні, на жаль, сприяє моделюванню і, до певної міри, навіть провокуванню таких соціолінгвістичних ситуацій, у яких українська мова не лише не може вповні реалізовувати весь свій потенціал як державна мова, а й надалі, всупереч конституційній нормі, продовжує бути об’єктом політичних спекуляцій та потужної інформаційної кампанії щодо її дискредитації як з боку доморощених урядовців і політиканів, так і прошених і непрошених наїзників.

Зокрема, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки №243 від 26 березня 2010 року були внесені зміни до Умов прийому, що понизили статус тесту з української мови та літератури, а також зробили можливим для абітурієнтів не складати вступних випробувань з інших дисциплін українською мовою. Іншим міністерським наказом №259 від 29.03.2010 року державний іспит з української мови для фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста та бакалавра було замінено на звичайний іспит із метою нібито «оптимізувати фінансові витрати вищих навчальних закладів». Постановою Кабінету Міністрів України №507 від 23 червня 2010 р., яка змінює порядок присвоєння вчених звань, зруйновано мотивацію написання україномовних підручників для вищої школи.

Черговою ілюстрацією продовження такої мовної політики є Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №642 «Про внесення змін до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», яка відмінила норму про обов’язковий екзамен з української мови за професійним спрямуванням при вступі до аспірантури та складання кандидатського іспиту з української мови для здобуття наукового ступеня кандидата наук. Якщо навести історичні паралелі, то як це не парадоксально, але Постанова Кабінету Міністрів від 28 липня 2010 року за своїм змістом і бюрократичною риторикою нагадує сумнозвісні Валуєвський циркуляр і Емський указ. Зміни, що вносяться до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів викладені у восьми пунктах, із них – у семи пунктах ці зміни сформульовано так: «слова “української мови (за професійним спрямуванням)” виключити». Чи урядовці, котрі читали і подавали проект Постанови на затвердження Кабінетом Міністрів, не вжахнулися від такого суцільного «виключення» української мови з академічного вжитку, чи робили це з якимось особливим завзяттям? Адже цей документ такий суголосний із Емським указом, що рясніє словосполученнями «Воспретить в Империи печатание», «Воспретить публичные чтения», «запретить газету» тощо.

Чи вартувало так швидко і без жодного обґрунтування, без будь-якого обговорення вносити зміни в Постанову №254, яку 2 березня 2010 року затвердив попередній Кабінет Міністрів? Обов’язковий екзамен з української мови (за професійним спрямуванням) при вступі до аспірантури та складання кандидатського іспиту з української мови для здобуття наукового ступеня кандидата наук – це не українське відкриття. Рішення попереднього Уряду мало на меті поступово, починаючи з нинішнього студентського покоління, досягти якісного прориву в підвищенні мовної академічної культури майбутніх науковців і викладачів, бо досі велика частина професорсько-викладацького складу навіть провідних вищих навчальних закладів України не приховує труднощів, які має під час читання лекцій українською мовою, не кажучи вже про необхідність розвитку академічної Інтернет-мережі, видання україномовних наукових і науково-популярних журналів, електронних підручників нового покоління.

В Україні зараз, як ніколи раніше за всі роки її незалежності, зростає мовна асиметрія науково-інформаційних джерел, наукової та навчальної літератури на користь російської. Попередній Уряд запропонував ефективні механізми закріплення наукового статусу української мови. І ця академічна ініціатива підвищення ролі української, як мови наукового обігу, мала б знайти свій розвиток і бути на порядку денному діяльності теперішнього Уряду, члени якого не соромляться перед телевізійними камерами демонструвати незнання державної мови чи незугарно вживати мовні покручі як ознаку або очевидної неосвіченості, або очевидної неповаги до мови та культури держави, біля керма якої вони опинилися.

Іспит з української мови (за професійним спрямуванням) до аспірантури мав очевидну місію – зробити освітньо-науковий ландшафт в Україні на дев’ятнадцятому році її незалежності саме україномовним, як і личить суверенній соборній державі. І ця місія не є нездійсненною. Вона передусім покликана змінити деформовану мовну картину наукового світу в Україні, а водночас нормалізувати мовний клімат і атмосферу у вищих навчальних закладах та наукових інституціях України.

Українському Уряду не повинно бути байдуже, яке мовне обличчя має сьогодні українська освіта та наука. І саме тому урядовці та політики не можуть виявляти демонстративної ойкофобії до всього українського, зокрема щодо української мови, бо це безперспективно з погляду політичної доцільності та безвідповідально перед українською державою і суспільством.

Заява досить велика але дуже обґрунтована і перераховано усі критичні моменти у теперішій державній  політиці щодо мови. При чому Вакарчук тут гарно підкреслює ті мотиви, якими керується влада  нібито для зменшенння витра і  тому подібне, для того щоб прикрити пряму ціль -  викинути мову із наукового середовища і не тільки. Я вже давно помітила, наскільки по єзуїтськи діє зараз влада не прямо, але ніби насміхаючись...

[bornslippy]

ні тре просто розмовляти українською вчити дітей культурі традиціям. зрештою наші діти мудріші за нас і самі вже визначають що справжнє а що ні .
як співається в пісні все буде файно.
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=z0iLyEImeUw" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=z0iLyEImeUw</a>
ось як тре ... рідною .... українською

[yurko]

А Вакарчук просто стара істеричка. І взагалі все чудово, а буде ще краще.

[BanderiveC]

А Вакарчук просто стара істеричка

Юра, чого ти так ?     Людина розумна, вчена і захищає своє ! Для чого його істеричкою обзивати ?

[bornslippy]

Юра, чого ти так ?  Шокований   Людина розумна, вчена і захищає своє ! Для чого його істеричкою обзивати ?

Юра іронізує.

[Мілана]

Головне що б діти зрозуміли що тре знати більше мов.

 
Моя дитина виграла Калуський етап конкурсу Яцика і зайняла 6 місце в області. Звичайно, мені було приємно. Але я більше втішилась, коли вона запропонувала купити казку Пушкіна "Руслан і Людмила" російською мовою, бо українського перекладу я не знайшла. Вона сама навчилась читати російською.
 Вивчити українську мешканцю Калуша - набагато простіше, ніж східняку в російськомовному середовищі. А радикально налаштовані українці вважають, що захистять свою мову тільки витіснивши нею російську з вжитку. На мою думку - треба вчити не замість, а разом. І всім - і російськомовним і україномовним. Тоді мовні питання відпадуть самі собою.

[Люся]

На даний момент вони вимагають автономії і регіональних мов для усіх меншин.

 У страху очевидно очі великі. Хтось закинув мені "примушування", хоч цього і близько не було, а було відстоювання права української мови бути державною мовою, що гарантує їй поки що Конституція. Ті хто відстоюює права своєї національної мови, мають повне право це робити, ніхто цього не заперечує. (навіть я  )Але коли угорська дівчинка захоче отримати вищу освіту, вона, або поїде це робити в Угорщину, або, якщо таких бажаючих буде багато, вони заснують свій університет зі своєю мовою викладання, або, якщо вона захоче вступати в український ВУЗ, то змушена буде вивчити українську мову, а не навпаки. Чи не так? І, якщо вона вирішуватиме якусь справу в своїй сільській раді, то ще можливо з нею говоритимуть її мовою, але коли їй доведеться піти до суду в Ужгороді, то вже, мабуть їй доведеться наймати собі перекладача, але вона не зможе вимагати, щоб і суддя і всі решту вели її саправу на її мові, бо вона не українка.... Ніхто не заперечує права "руськоязичних" вчитися в школі на їх мові, але вчити українську вони мусять в тому випадку, якщо вони хочуть робити кар"єру в Україні, у владі, чи в державних органах, чи в лікарні, чи в школі...  За що Вам соромно? За те, що українці відстоюють право на своїй землі говорити власною мовою?
Відповідь від: 09 Серпня 2010, 10:40:58

А радикально налаштовані українці вважають, що захистять свою мову тільки витіснивши нею російську з вжитку.

Звідки Ви таке взяли? Я також навчила свою дитину розмовляти і читати російською, хоч Ви мене до "радикально налаштованих чомусь приписуєте, я так розумію. А те, що українці закликають купувати літературу українською, щоб розвивати українські видавництва і не давати можливості російським видавництвам і російськомовним виданням заполонювати ринок (вони ж демпінгують для того, щоб робити "замість" а не "разом") зовсім не означає, що вони щось витісняють, вони захищають.

[yurko]

За що Вам соромно? За те, що українці відстоюють право на своїй землі говорити власною мовою?

Ну так нема ж такої мови, і народу такого нема, а якщо є то чога б русинам не мати таких же прав на автономію, раз вони мають свою мову. Але затямте собі, що ніякого накручування і розбурхування з боку керівництва братнього народу нема і не буде. І те що далі щотижня у випусках новин розказують про проблеми русинів і російськомовного населення у Севастополі то це лише від любові до нас українців, до нас менших нерозумних братів.
Тому ми мусимо гарно покаятися, вернутися у лоно материнської православної церкви ммосковського патріархату, та попроситися принаймні у союз із братньою Росією.  А так звану українську мову, яка є нічим іншим як зпольшеним діалектом російської звісно ніхто не забуде. Не переживайте, у селах, а особливо у західноукраїнських селах вона житиме і навіть розвиватиметься ще років зо 100 як мінімум. Зате унавчальних закладах і у судах та й у решті установ вже можна буде спілкуватися мовою великого народу, мовою Пушкіна та Лермонтова. І за це благо наші діти скажуть нам велике спасибі. І так же все укаїномовне було парнокопитним і невмиваним, недолугим і примітивно-рагульським.
Хай живе великий брат!
Відповідь від: 09 Серпня 2010, 10:55:36Бажаючі вчити багато мов зможуть собі факультативно опановувати українську. Не забороняє ж ніхто студентам-медикам вчити мертву мову - латину.

[Люся]

Правда!!!
 У нас чогось так склалося, що як тільки хтос щось чуть чуть конструктивніше скаже - його відразу до "підбурювачів, до "змушувачів", до "радикально настороєних приписують. Не дай, Боже, щось проти сказати! Зразу закликають "жіть дружна", "учіть все язикі", та чомусь представники "славнозвісного язика" не вчать усіх мов, вони навіть української, де живуть, не хочуть вивчити, бо то українці мають бути і толерантними, і терпимими, і мудрими, і всі мови знати... Одне слово, "давайте жіть дружна ви с намі, а ми падумаєм что с вамі патом дєлать".

Головне, як тільки хтось заговорить про те, що українська мова в небезпеці, так йому зразу діагноз ставлять - манія переслідування ("Люся, Вам, можливо, тяжко в це повірити, але деякі неприємні нам речі стаються без тайної чи явної участі Російського імперіалізму")   Ні, іноді їм самі українці своїм потуранням і всеохоплюючим прагненням "жіть дружна" допомагають....

[Alexander]

Скажу так.Заставити людину поміняти своє відношення до того чи іншого "предмету" може тільки інша людина(книжки,телевізор,інтернет),
яка на данний момент викликає якись сімпатії і повагу рівнем знань.
До чого я це кажу.
Хочу зїздити зараз на полтавщину,там в мене батько(диканський район),
а потім в Одесу
Десь в кінці девяностих родич,який вчився в Полтаві,після 3 курсу  заговорив по російськи.
Я якось спитався,шо в вас викладають по російськи? Ні, каже
по українськи! Я бачив його того року,живе в Полтаві.
Я знов задав питання,-ти тільки зі мною по українськи?
Ні каже,-і на роботі,і дома,і думаю на мові.
 як каже, зустрів людей україномовних яки для нього авторитетні,зацікавився укр.літературою.
Зараз почався наступ на мову відкрито,і більш в цьому відіграють роль "наші"
Я рахую мову живим організмом,нема народу-нема мови.
(рию глибше)носій мови  необов язково патріот свого народу,нації,і навпаки.
фундатор українського націоналізму Д.І.Донцов(настояще призвище Шелкоперов)зовсім не галичанин.
Національність є,а нації де факто нема.Дуже довгий час ми були під різними імперіями,
і по суті в саме поняття нація ми вкладаємо різне поняття.
Не дуже вумнічая хочу дати визначення,як я це розумію;
 В основі всіх соціальних процесів ми завжди маємо територію і людей,
а також зв'язки між людьми.
Люди - істоти соціальні, і об'єднуються в різного роду агломерації - сім'ї, клани, громади, корпорації, інші громадські структури.
Особливою структурою, яка пов'язана з територією, і людьми на даній території, є держава.
Людей і територій поза держав не буває.
Держава у свому зв'язку з територією зазвичай називається країною.
Люди, що проживають на даній території, утворюють народ.
 Якщо ми візьмемо всю територію, контрольовану державою, то отримаємо народ країни.
Вся сукупність суспільних структур народу створює суспільство даної країни.
Люди, лояльні до цієї держави, утворюють націю.
Лояльність державі демонструється через реалізацію народом своїх політичних прав, і несення політичних обов'язків.
Головним із обов'язків є обов'язок захищати свою країну, своє суспільство, свою державу.
Нація - це політична іпостась народу. Народ представлений в політиці у вигляді нації.
Держава без нації - це аморфне поняття.
В сучасному світі можна вважати дуалізм держави і нації нерозривним.
Для чого я то все написав
влада + партія пакемонів спеціально хотять вбити клин в наш народ,
і цей клин називаєтся українська мова.
Ціль(настоящу),ми взаємо потім.
Ім вигідно що ми кидаємось образами один в одного.
Я знаю шо в реальності, русифікація України приведе до втягування її в російський "цивілізаційний" проект,
що таїть у собі ризик повторення всіх принад двадцятого століття вже в двадцятих першому.
Треба вчитися,розумний завжди вчится,тільки дурень все знає.
З одеситами до яких я іду,говорили сьогодня зі мною перший раз "ламаною" українською,
і це не моя заслуга,а іх.
ні до кого конкретно цим постом не звертаюсь
 звіняйте шо многа букв

[Люся]

А чого ж, все правильно. 

[DVania]

http://tsn.ua/ukrayina/nu-ns-z-rosiyskomovnimi-treba-buti-zhorstkimi.html

[Мілана]

Але коли угорська дівчинка захоче отримати вищу освіту, вона, або поїде це робити в Угорщину, або, якщо таких бажаючих буде багато, вони заснують свій університет зі своєю мовою викладання, або, якщо вона захоче вступати в український ВУЗ, то змушена буде вивчити українську мову, а не навпаки.

Поки що навпаки. Українських і російських дітей віддають в угорські школи, щоб їм легше було вчитись в університетах Угорщини. Їм потрібен не університет з угорською мовою викладання, а рівень життя Угорщини.

але вчити українську вони мусять в тому випадку, якщо вони хочуть робити кар"єру в Україні, у владі, чи в державних органах, чи в лікарні, чи в школі...

 От в цьому і проблема, що не хочуть або не можуть робити кар"єру в Україні. Не ті у нас стандарти життя.

За що Вам соромно? За те, що українці відстоюють право на своїй землі говорити власною мовою?

Ні, за те, що дозволяють собі ділити людей на кращих і гірших за мовною ознакою. Якби до таких українців звернулись би, наприклад, польською, то результат би був зовсім іншим.

А те, що українці закликають купувати літературу українською, щоб розвивати українські видавництва і не давати можливості російським видавництвам і російськомовним виданням заполонювати ринок (вони ж демпінгують для того, щоб робити "замість" а не "разом")

 І це не зовсім питання мови. Це бізнес. Я не розумію, чому попередні прогресивні проукраїнські президент і прем"єр не вносили закони про пільгове оподаткування українських видавництв.

Ну так нема ж такої мови, і народу такого нема, а якщо є то чога б русинам не мати таких же прав на автономію, раз вони мають свою мову.

 Час подивитись на себе з іншого боку. Це абсолютна калька з відношення великого брата 

до нас менших нерозумних братів

:Що таке Закарпаття по відношенню до великої неньки України?

А так звану українську мову, яка є нічим іншим як зпольшеним діалектом російської звісно ніхто не забуде.

І що це за русинська мова - це мадярський діалект української мови?
Я проти другої державної мови. Я абсолютно проти всіляких автономій і переділу територій, але мушу визнати, що така політика подвійних стандартів провокує негативне ставлення до України.

На мою думку - треба вчити не замість, а разом.

Я мала на увазі, що не можна радикально підходити до мовного питання. Не переводити весь російськомовний садочок на українську мову, краще у всіх російськомовних садочках створювати україномовні групи, а в решті груп - виділяти години на вивчення української. Те саме і в школах. Так менше спротиву і більше користі.

хоч Ви мене до "радикально налаштованих чомусь приписуєте, я так розумію.

Ну що Ви, Люся. Я так не вважаю. Хоча визнаю, що на барикадах ціни би Вам не було.

Але коли угорська дівчинка захоче отримати вищу освіту, вона поїде це робити в Угорщину

Угорщина в мовному питанні набагато простіша. У них існує програма підтримки угорців у діаспорі. За цією програмою етнічним угорцям видають "паспорт угорця". Він дає багато пільг в Угорщині і право легального працевлаштування. Для отримання паспорту не обов"язково знати мову. Цілком достатньо мати прізвище угорського походження. Я теж маю право на такий документ, але не маю потреби його виробляти - мені і тут добре. До речі, угорською я теж до інституту спілкувалась, але 20 років без мовної практики зробили свою справу.

[yurko]

А ще є лемківська і гуцульська мови. Не треба забувати.

[Мілана]

А ще є лемківська і гуцульська мови. Не треба забувати.

Вони мають писемність? Я такого не чула.

[yurko]

Це абсолютна калька з відношення великого брата

не зовсім, я на жаль аж так дволично не вмію.
Брат одночасно заперечує існування української як окремої і підтверджує існування русинської (бо назва гарна), русини, не якісь там окраїнці! І хай там лиш між собою почнуть чубитися, одразу буде привід вступитися на захист русскоязичного насєлєнія.
Відповідь від: 09 Серпня 2010, 22:50:44

Вони мають писемність? Я такого не чула.

Ну то доведеться почитати. Принаймні лемки точно на то претендують.

[Мілана]

не зовсім, я на жаль аж так дволично не вмію.
Брат одночасно заперечує існування української як окремої і підтверджує існування русинської (бо назва гарна), русини, не якісь там окраїнці! І хай там лиш між собою почнуть чубитися, одразу буде привід вступитися на захист русскоязичного насєлєнія.

Ну так українці теж противники від"єднання Криму, Буковини, Закарпаття, але підтримували прагнення до незалежності Чечні. І будуть підтримувати незалежність будь-якого суб"єкта Російської імперії. Що не кажіть, а політика - суцільні протиріччя.

[yurko]

А чи справді українці???
Відповідь від: 09 Серпня 2010, 22:58:31Українцям то в принципі не надто у голові. Але ж треба про щось балакати. Ну а як клятим  від того гирше то ми за!
Відповідь від: 09 Серпня 2010, 22:59:40Але ми не прагнемо ту Чечню під себе підімнути. Так що навіть у таких протиріччях є різниця між простим українським шовінізмом і імперським російським.

[Мілана]

Ну а як клятим   від того гирше то ми за!

Але ми не прагнемо ту Чечню під себе підімнути.

  Ще чого бракувало! Хоч би як справжній українець не потішався, що у сусіда хата горить, але чуже майно в тяжку хвилину красти не буде, це правда.

[yurko]

Ну це ви з себе смієтеся, я правильно розумію? Чи вважаєте себе іншою?