Щодо захисту української мови.
Вже кілька років виношую ідею.
Не бралася за її втілення, бо я - не філолог.
Але ситуація, що склалася, трохи мене підштовхнула.
Тому шукаю однодумців.
Ідея стосується вивчення місцевого діалекту. Серйозного вивчення.
Ми свого діалекту трохи встидаємось. Намагаємось позбутися.
Але так не повинно бути. Діалекти збагачують українську мову. Роблять її цікавою, живою. Бо це дуже по-радянськи, коли всі будуть говорити одинаковим, наприклад, полтавським варіантом української мови. Залишмо літературну українську мову для вивчення науковцям.
А самі пізнаймо глибше нашу місцеву галицьку говірку, тобто її калуський варіант.
Мені було б цікаво дізнатися, які маємо застарілі слова, а які діалектні, полонізми чи русизми.
Дуже люблю говорити: коліжанка, філіжанка кави - напевно то полонізми.
У всьому світі діалектами гордяться, їх вивчають, виступають в європарламенті, використовують в рекламі та інших подібних справах, як прикрасу (як перли). А нас за діалект зневажають?
. Так не має бути.
На початок треба зібрати матеріал. За допомогою учнів, вчителів української мови, філологів-любителів. Щоб було цікавіше можна оголосити конкурс з фінансовими преміями, вікторину, флеш-моб. Зібрані матеріали можна було б друкувати в місцевих газетах, а потім і видати збірку. "Вікна" вже будуть мати досвід.
З преміями готова допомогти особисто. Що думаєте з цього приводу?
Борис Грінченко підготував та видав свій "Словник української мови" більш як 100 років тому, а користуються ним і до тепер. Тому на захист української мови варто робити щось таке. що залишиться нашим дітям та онукам.