От бачиш, мабуть істина десь посередині. Звісно ми різні, а різні стали під впливом історичних подій. Але теж таки історично ми є один народ, чи з ненькою чи без. Ми навіть не брати. Ми частини одного організму, його клітини. І навіть негр, який любить цю країну бо живе у ній і щиро вважає себе українцем - то здорова клітина організму. А ті "стаханівці", що хочуть вперед в минуле, то клітини хворі і атипічні, інколи навіть злоякісні. Потураючи їхнім закликам, аля "А давайте віддамо одну нирку, бо ми і так не можемо багато пити, а сусідові б придалася!" ми допомагаємо руйнувати той хворий з середини організм, яким є наша держава.
Наші сволочні політики дрочуться з народом, як з псом кісткою, а в голові лише слава і бабло.
Нема передумав ані соціальних, ані економічних для розділу держави. А те, що нас там не люблять і не розуміють, не означає, що треба йти найлегшим шляхом. Коли ми приходимо до хірурга з наривом пальця, ми ж не просимо відразу його ампутувати, але хочемо за всяку ціну врятувати рідний орган, частинку себе.
З шкільної програми ми знаємо, що дощовий хробак розділений навпіл має великі шанси почати життя як 2 окремі істоти, при умові, що обидва кавалки зможуть регенерувати.
У випадку ж країни така регенерація набагато ймовірніша у цілісному організмі.
Якщо ми завтра будемо жити у ЗУНРі то післязавтра у нашому парламенті з'являться свої п'ятоколонники, типу Вітренко, Симоненко і Януковича, що будуть закликати до чогось, що зовсім не в'яжеться з нашими особистими уподобаннями.
Що тоді? Далі ділитися? Чи починати їх висилати на північ чи схід?
Ні.
Нам дісталася проблемна країна і поділом вона не вилікується, а вилікується коли ми з вами особистим прикладом, небайдужістю і участю будемо змінювати її.
Автор
Тема: Західно Українська Народна Республіка (Прочитано 83517 раз)