Олександр (Макеєвка) - Завтра бальшой празднік - дєнь побєди!
Роман (Івано-Франківськ) - Для когось це день побєди, а для нас чергова окупація!
Олександр - Да ти што! Што ти такоє говоріш ?!
ПОЯСНИВ СХІДНЯКУ .... . Були окупанти австріяки,були окупанти поляки,були окупанти німці,прийшли чергові окупанти совєти. Мама згадує,як прийшли совєти,то потічки-річки текли червоні від нашої крові (в колгосп записували....)
Відповідь від: 09 Травня 2010, 11:57:32
Війна та міфиСергій Грабовський
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/8/5020668/Юрій АНДРУХОВИЧ
* * *
Весна виникала, де тільки могла:
трава на фронтонах, дощі і сухоти,
і тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
вертались nach Osten. Черешня цвіла,
і груди, сповиті в паси портупей,
зітхали в жаданні нових епопей.
Костел описали — від нефів до веж,
а все ж залишили стояти на площі,
забивши дошками всі двері, а все ж
виносили мармур і крила, і мощі —
все золото чаш і шовковість одеж,
всю темінь вина і кривавість корон,
і мумію графа у шапці з пером,
серця пілігримів, сідниці блудниць,
правиці рубак і синиць із очниць,
мечі, дароносиці, книги і фіги
листок з антикварного лона Ядвіґи,
покривлені м'язи і німби святих, —
уче це призахідне тління Європи
виносили геть. Мов у піч, мов на допит -
жбурляли в машини. Ти вчасно затих,
а потім озвався, хрипучий органе,
тебе розкрутили на тисячу труб,
тебе прикладали до вуст, як до рани,
ці душі найменші, ці діти з халуп,
з підвальних яскинь, де каміння і плющ,
з низів, de profundis, ти виник пискляво.
тебе на свистки і гудки розпиляли,
і ти засурмив з-над катуш і калюж,
з міського підпілля, де ніч і сухоти,
де квола весна зеленіла зі стін.
Ці губи, ці труби, ці дотики. Доти,
аж поки ця розкіш, ці мури, цей тлін…
Відповідь від: 09 Травня 2010, 12:09:34
«Свобода» у Львові по-своєму відзначила 9 травня: топтала і пошматувала червоні прапори09 Травня 2010 10:04
Близько 300 представників ВО «Свобода» під партійними прапорами зібралися біля пам’ятника Королю Данилові у Львові, таким чином заблокувавши частину маршруту параду ветеранів, колона яких на чолі з керівництвом області рухалася від Опери. Про це повідомив кореспондент Гал-інфо.
Відтак, ветеранів посадили на автобуси біля пам’ятника Міцкевичу і повезли на Пагорб Слави, де продовжаться урочистості з нагоди Дня Перемоги.
Проїжджу частину біля Короля Данила було закидано червоними прапорами, по яких топталися «свободівці».
Правоохоронці локалізували сутичку, що виникла між учасником урочистої колони та прихильниками «Свободи».
Загалом міліції дуже багато.
Колону ветеранів та ВО «Свобода» розділяли кордон міліції та парапет.
Після того, як ветеранів посадили в автобуси і повезли на Пагорб Слави, ВО «Свобода» вирушила до обласної адміністрації, розгорнувши величезний (метрів 50) прапор України. Одне з гасел, що скандували свободівців було «Бандера прийде – порядок наведе». Мітинг біля адміністрації, де прихильники ВО «Свобода» також розшматували червоні прапори, тривав не більше як півгодини.
______________________________________________________________________________________
Переможний парад у Львові відбувається без глядачів09 Травня 2010 09:17
О 9.00 біля Львівської опери розпочався парад з нагоди 9 травня. Про це повідомив кореспондент Гал-інфо.
Колону очолює голова Львівської ОДА Василь Горбаль, його заступник Мирон Янків, начальник обласної міліції Михайло Цимбалюк. В колоні не лише ветерани, а й молоді люди. Довжина колони щонайбільше 100 метрів.
Попереду їде БТР.
Центр повністю перекритий, на бічних вуличках чергує міліція, пропускають лише за посвідченнями преси, або учасників параду.
Урочистий захід відбувається під синьо-жовтими прапорами.
Натомість тротуари порожні, глядачів нема, тільки журналісти.
Колона дійшла до пам'ятника Міцкевичу. Тут на них чекали автобуси, щоб відвезти до меморіалу Пагорб Слави. Ветерани виглядають щасливими, кажуть, що це "вперше за 20 років" їм дозволи пройти у Львові парадом.
Було чути, як Василь Горбаль когось по телефону запевнював, що у Львові ситуація контрольована, провокацій не буде.
Неподалік від пам'ятника Міцкевичу біля пам'ятника королю Данилові зібралися "Свободівці" (300 осіб) з антирадянськими та антисталінськими гаслами.
Нагадаємо, у Львові кепська погода, йде дощ.
Відповідь від: 09 Травня 2010, 12:20:17
з
http://kupit-velosyped.livejournal.com/Моя бабця нормально жила до того, як їй виповнилося 10-ть років. Вона народилася за Польщі - в 34-му. Польщу вона пам"ятає погано, а от німців краще. за німців вона вчилася в школі - три роки. то і була вся її освіта. німці вчили, за німців був порядок. от що пам"ятає моя бабуся. Потім, коли червона армія прийшла визволяти край - бабця почала жити погано. дуже погано. в сім"ї, крім бабці в 44-му році були мама, батько, 6-ти річний і 4-річний брат. батько бабці не хотів йти на фронт, він ховався в скиртах сінах - на полі, але до дітей приходили додому, питали, де тато, давали цукор, а потім припирали дверима пальці, щоб сказали. врешті погрожували Сибіром. тато бабці пішов на війну. зброї йому не дали, та й зрештою він і воювати не вмів. похоронка сім"ї прийшла рівно 9-го травня - на день пабєди. перед тим катюша спалила їм хату, вони пішли з коровою в найми. потім забрали в них, як куркулів і худобу, всіх загнали в колгосп. бабуся пам"ятає, як десять років в колгоспі лише розписувалася за гроші, а грошей не давали, бо вона взяла ліс на хату в борг. за цей ліс на хату вона безплатно працювала в колгоспі 10 років. бабця так навчилася пахати, як конина, що пахає і досі, ніби й зараз старається певиконати якийсь невідомий план.
мій дідусь народився в 1926-му. в 44-му йому виповнилося 18-ть, він добровільно пішов на фронт в складі червоної армії, він хотів бути льтчиком, йому обіцяли, що буде, але весь фронт він пройшов простим стрілком. поранений в чехії під остравою в голову. повернувся з госпіталя героєм додому на закарпаття. там -доблєсна червона армія вже порядкувала в селі. і один з красноармєйцев хотів згвалтувати дідову сестру. вони його з хлопцями побили, чи навіть вбили, я вже ніяк не можу допитатися. дідуся засудили до страти. потім замінили довічним. дідусь відбував в сибіру, там він захворів на черевний тиф, важив 33 кілограми, ледви вижив.
моя бабця народилася в 1924-му. її батько був війтом (головою села). вона молода носила упівцям їсти до лісу, любила одного хлопця з тих - підпільників. її зловили, відправили в Сибір. 10 років вони прокладали дорогу, ломом пробивали промерзлу землю. їм обтинали довгі коси, які примерзали до дошок, коли вони спали. коли помер Сталін - всі в бараках кричали Слава Богу, до них підходили солдати і били в лице. а бабця казала - то в нас так кажуть, як людина вмирає, що вона йде в крще життя.
після смерті вождя прийшла амністія. бабця жила в магадані, дід теж, познайомилися, одружилися, працювали, їм добре платили і не дозволяли вертатися додому. врешті дозволили поїхати в Одесу жити. але вони попри все хотіли додому і якось в них це таке вийшло. потім знову колгоспи, тавро зрадників народу і т.д.
мій дід народився в 1927-му. він теж добре пам"ятає поляків і німців. але найгірше - каже, були совєти, таких наглих, безбожних, жорстоких людей - як вони - дідуся не пам"ятає. в 44-му дідові було 17-ть, його забрали в Сибір - робити зброю на завод. там дід пережив теж невеликий голод, їсти давали мало за роботу. тому і досі він нервується, коли на столі нема хліба, і завжди нас малих вчив хліб шанувати. коли він вернувся в своє село через 10 років, воно було бідне, нещасне і захаращене.
мабуть, не варто казати, що мої дідусі і бабусі, які ще й досі, Слава Богу, живі - не святкують "етат дєнь пабєди" і їхня найбільша перемога, що вони зберегли віру в свою Україну, а не якусь ефемерну батьківщину, любов до якої вбивали їм все життя в голову, а ще їхня велика перемога, що своїх дітей і онуків вони хрестили, водили в церкву за руку, розказували справжню історію і виховали їх патріотами.