Нехай лобзає він мене цілуванням уст своїх!
Бо пестощі твої кращі за вино.
Від запашности мастей твоїх
ім’я твоє – як розлите миро;
тому дівчата люблять тебе.
Приваблюй мене,
ми побіжимо за тобою;
– цар увів мене у палаци свої,
– будемо захоплюватися і радіти тобою,
звеличувати пестощі твої більше, ніж вино;
достойно люблять тебе!
.......
- О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна!
очі твої блакитні під кучерями твоїми;
волосся твоє – як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
зуби твої – як отара вистрижених овець, які виходять із купальні,
у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні;
як половинки гранатового яблука – щоки твої під кучерями твоїми;
шия твоя – як стовп Давидів, споруджений для зброї,
тисяча щитів висить на ньому – усі щити сильних;
два соски твої – як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
.......
Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена!
полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх,
одним намистом на шиї твоїй.
О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена!
о, наскільки кращі пестощі твої за вино,
і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена;
мед і молоко під язиком твоїм,
і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
Замкнений сад – сестро моя, наречена,
закладений колодязь, запечатане джерело:
розсадники твої – сад із гранатовими яблуками,
з чудовими плодами, кипери з нардами,
нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами,
мира й алое з усякими кращими ароматами;
садове джерело – колодязь живих вод і потоки з Ливану.
Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня,
повій на сад мій, – і поллються аромати його!
– Нехай прийде любий мій у сад свій
і споживає солодкі плоди його.
.....
О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана!
Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;
живіт твій – кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино;
утроба твоя – ворох пшениці, обставлений лілеями;
два соски твої – як двоє козенят, двійня сарн;
шия твоя – як стовп зі слонової кості;
очі твої – озерця есевонські, що біля воріт Батраббима;
ніс твій – вежа ливанська, повернена до Дамаска;
голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур;
цар захоплений твоїми кучерями.
Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю!
Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її;
і груди твої були б замість грон винограду,
і запах від ніздрів твоїх, як від яблук;
уста твої – як відмінне вино.
Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених.
Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його.
Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах;
зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза,
чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука;
там я виявлю пестощі мої тобі
Мандрагори вже пустили пахощі,
й біля дверей наших усякі чудові плоди,
нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий!
.......
Поклади мене, як печатку, на серце твоє,
як перстень, на руку твою:
бо міцна, як смерть, любов;
люті, як пекло, ревнощі;
стріли її – стріли вогненні;
вона полум’я дуже сильне.
Великі води не можуть погасити любови,
і ріки не заллють її.
Якби хто давав усе багатство дому свого за любов,
то він був би відкинутий із презирством.
Автор
Тема: Кохання, стосунки, почуття... (Прочитано 123744 раз)