Різне > Віра, релігія, філософія, світогляд
Смерть - покарання чи подарунок?
Svit:
--- Цитата: Доктор Хаос від 14 Березня 2010, 02:03:52 ---Может, я не настолько верующий человек. А может, уже получив от Бога столько "ляпасов" просто уже ему не верю.
Т.е. я верю, что он есть, но в справедливость его уже не верю.
--- Кінець цитати ---
Д1йсно важко в1рити,коли з ус1х стор1н зам1сть п1дтримки т1льки розчарування.
Хот1ла написати так багато про п1дтримку,але важко,п1сля всього пережитого зважуеш кожне слово.Та думаю,що якби не Його сила в ус1х "ляпасах"що посилае нам життя,ми би просто емоц1йно та психолог1чно не вижили.
яничар:
--- Цитата: Svit від 04 Березня 2010, 08:26:25 ---смерть зовс1м не страшна.залежить в1д ц1нностей як1 нас тримають на цьому св1т1.
--- Кінець цитати ---
Особисто я не готовий сьогодні стати на суд Божий.
Не памятаю автора вислову :" життя наше- три дні. "вчора"- вже минуло і змінити його неможливо, "завтра"- може й не прийти, залишається "сьогодні".
--- Цитата: Svit від 04 Березня 2010, 17:12:44 ---для мене ц1нн1сть в Господ1.i в1ра в Господ1.
--- Кінець цитати ---
Тобто ви готові? Позаздрив би Вашій святості якби зміг повірити в неї. І справа не окремо в Вас, а в тому, що Ви- людина.
Ne-TA:
--- Цитата: Lisa від 28 Жовтня 2007, 12:48:18 ---1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
--- Кінець цитати ---
В такому, щоб все усвідомлювати, мати можливість говорити, бачити, і ще навідь ходити своїми ногами.
Прошу у Бога стільки років життя, скільки заслужила. І щоб до кінця своїми ногами....
--- Цитата: Lisa від 28 Жовтня 2007, 12:48:18 ---2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
--- Кінець цитати ---
Ні. Не хотіла б. Людина в такі хвилини хоче спокою, якщо може, то збереться з думками і, можливо, попросить у всіх вибачення, також подумки...... подумає над прожитим, все зважить і спокійно відійде......
--- Цитата: Lisa від 28 Жовтня 2007, 12:48:18 ---3.Як би ви хот1ли померти,або де?
--- Кінець цитати ---
Тихо, непомітно, майже так, як кішка. Вона іде з дому щоб ніхто не бачив.
--- Цитата: Lisa від 28 Жовтня 2007, 12:48:18 ---4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
--- Кінець цитати ---
Мабуть, як і всіх. Тільки просила б щоб сильно не плакали і не сумували..... адже рано чи пізно зустрінемось..... там....
Azazello:
Народження - не початок. Смерть - не кінець. Смерть - лише звільнення і перехід до більш прекрасного життя.
Ми багато говоримо - померти. Але що таке померти, що таке смерть? Покарання чи подарунок? Смерть - це найбільш недослідженне поняття в світі і, мабуть, кожен вкладає в слово "смерть" щось своє. І взагалі - хіба можна вважати смертю фізичні симптоми ( такі як, зупинка серця, відмирання мозку) і тому подібне...
Кожна ж людина складаєтся з чогось більшого, чим серце, мозок, нирки...Є ще душа. А вона - безсмертна.
Згадаймо вислови великих про смерть.
У людському житті всього три події: народження, життя, смерть. (Жан де Лабрюйєр)
Смерть дає все, що завгодно, лише не забуття. (Тоні Моррісон)
Смерть — усе, що ми бачимо, коли не спимо, а все, що ми бачимо, коли спимо, є сном. (Геракліт)
Найстрашніше з-поміж лих, смерть, не має до нас жодного стосунку, оскільки поки ми існуємо, смерть ще відсутня; коли ж вона приходить, ми вже не існуємо. (Епікур)
Смерть — це інший, невидимий і неосвітлений нами бік життя... немає ні цього, ні того світу, а є лише одна велика єдність, де перебувають вищі од нас істоти.(Рільке Райнер Марія)
Для кожного межа відповідальності за всі провини - його смерть. (Демосфен)
Смерть однієї людини — це смерть; смерть двох мільйонів людей - лише статистика. (Ремарк Еріх Марія)
Смерть — це частина життя, але дуже маленька. (Брильянт Ешлі)
Не завтра буде смерть, а коли-небудь сьогодні. (Ландау Григорій)
Усе життя є не чим іншим, як засобом не думати про смерть. (Джонсон Семюел)
Щасливий, хто помре раніше, ніж сам покличе смерть. (Публілій Сір)
Ne-TA:
Смерті бояться не тільки люди, а все живе. Страх смерті - це природне почуття, небхідне в житті природи. Тварини, птахи, риби, комахи насамперед намагаються зберегти своє життя. Страх смерті це бажання жити й допомагає зберегти життя; це - почуття неминуче, і всім нам, як це не гірко, доведеться пережити його. Що ж робити?.....
Чи можна як-небудь послабити цей страх? Або хоча б пояснити, тому що все, що ми змогли зрозуміти й пояснити, стає менш страшним. Люди містично боялися грому й блискавки тільки доти, поки не пізнали їхньої причини. Або, можливо, краще не намагатися що-небудь пояснювати, а просто не думати про те, що колись доведеться вмирати? Однак смерть тому, що про неї не думають, не зникне й страх смерті теж не зникне, а піде глибше, у підсвідомість. Там він буде небезпечнішим й шкідливішим, ніж будучи усвідомленим; його прихована отрута буде увесь час отруювати радість життя, а до його кінця прорветься назовні тяжкими стражданнями. Закриваючи очі й не думаючи, позбутися від страху смерті не вдасться. Смерть не тільки природна, але й неминуча. Однак пам`ятати й думати, про смерть не значить боятися її.
Є мудра життєва порада - "Щодня жити так, ніби це останній день вашого життя". А якщо ви хочете утримати людину від поганого вчинку, то є гарна приказка: "Так побійся ти Бога". Намагаючись не думати про смерть, ми боїмося її більше, ніж мали б.
Чого ми, властиво, так сильно боїмося?..... Може, фізичних страждань, пов`язаних з умиранням?...В останній стадії життя може бути багато тілесного страждання, але воно властиве хворобам, а не смерті. Умирання саме по собі безболісне й взагалі невідчутне..... Навіть більше цього, якщо був біль, то при вмиранні він зникає. Зникають і всі симптоми хвороби, і особистість людини, переступивши страхаючий поріг, продовжує жити в нових умовах існування....... Чи боїмося ми порожнечі, небуття, "мене більше не буде", глибокого сну без сновидінь і без пробудження?...... Можливо, лякає й думка про небуття, але ще більше ми боїмося чогось іншого. Нічого не усвідомлювати й не відчувати - це все-таки майже як сон і саме по собі не так і страшно. Крім того, тепер ми знаємо, що при переході особистості в загробний світ свідомість найчастіше взагалі не втрачається, а якщо втрачається, то тільки на одну мить. Померлий продовжує відчувати й мислити, як і раніше, без перерви. В умираючих може бути відчуття горя; йому жаль залишати близьких людей, природу, і все, що він любив на землі, але жаль і горе - це не страх смерті, а зовсім інше почуття....
Ми тепер знаємо, що перехід не страшний і що початок життя "там" теж не страшне. Самотності нема, а є допомога, і перші сприйняття благополучні й навіть приємні. Але остаточна доля моєї душі мені невідома..... Яким буде визначення Господа про мене, я не знаю й упевненим не можу бути ні в чому..... Всі ми грішні, і "справи наші йдуть за нами", і долі в усіх нас будуть різні. Ми не знаємо, але підсвідомо відчуваємо, передчуваємо, що після смерті нас може зустріти щось негарне й самі ми будемо нездатні змінити це. Один із православних святителів писав: "Дивно було б, якби в цей час не було в нас страху перед невідомим майбутнім, не було б страху Божого. Страх Божий буде, він благодійний і потрібний. Він допомагає очищенню душі, що готується вийти з тіла". Але страх Божий - це не панічний страх смерті, не трепет смертний, і в наших молитвах ми просимо Бога дарувати нам мирну й неганебну кончину. Не всі бояться смерті...... Люди вмирають по-різному...... Смерть може бути легкою, але може бути й дуже важкою.....
Навігація
Перейти до повної версії