http://report.if.ua/lyudy/yurij-andruhovych-pro-masovyh-poshukachiv-karty-polyaka/Про масових пошукачів карти полякаВони їдуть до консульства Республіки Польща. У кожного з них вирішальна співбесіда на карту поляка. Українці масово захотіли стати поляками. А це, хоч-не-хоч, вимагає зусиль. Ідуть останні приготування до вирішальних співбесід. Звучать уголос пам’ятні історичні дати: битва під Ґрунвальдом, Люблінська унія, Конституція 3 травня. Якби так старанно вивчали власну історію, то, може, й не було би потреби в карті поляка, злостиво думається мені. Хоч я в душі не ізоляціоніст, але чую його мимовільне пробудження. Тобто в душі я таки ізоляціоніст?! О Господи! От і Щерек, подейкують, у недавньому числі «Polityki» згадує, що в мене «націоналістичні вибрики». Це тому, що мені «Волинь» не подобається. Шкода лише, що рідні націоналісти все одно, курва, того не оцінять.
Проте цього мало. Бо далі таке: «З-посеред понад мільйона міґрантів переважають…» УВАГА! «…мешканці східних областей України»!
Брати й сестри, хочеться мені кричати. І ви, дорогі східняки?! То ви ще більші зрадники, ніж ми, галичани?!
Але щоб закінчити всю цю філіпіку якось позитивніше, доцитую за тією ж газетою: «Українці-міґранти добре освічені (майже 38% має диплом вишу) та надзвичайно працьовиті (в середньому українці працюють 54 години на тиждень)».
Працьовиті й освічені, і всі геніальні, такі, що звернули б гори, думається мені. І чому б їм, таким хорошим, не працювати й по 72 години на тиждень, рятуючи Польщу? Аби не Україну лишень.