Влада чудово розуміє: серед найбільш активних протестувальників у країні – молодь. Окрім багатьох активістів Майдану, ці аморальні люди взялись й за нашу „молодіжку”. Почали з мене. Мене переслідують, мене та моїм близьким погрожують, намагаються залякати. Це – встановлений факт, який красномовно свідчить: влада здатна на все, аби утриматись у високих кабінетах….
Передусім, скажу, що як я не намагався, але 31-го грудня мене місцева влада так й не випустила з Криму. Не випустила навмисно. То була провокація, спланована операція, с застосуванням спецзасобів, які в принципі може використовувати тільки влада, не треба забувати і про їх холуїв з місцевого ДАІ.
Вони розуміли, що десь о 4-й годині я буду виїжджати до аеропорту Сімферополь, щоб встигнути на рейс, реєстрація на який завершується о 6:20 ранку. О 4.40. в районі Верхньосадового, на 30 км від Севастополя, мене зупиняє патруль ДАІ. Також поперед мене зупинили ще одну машину, яка їхала явно за 140 км\г, бо за кілька кілометрів до цього обігнала мене.
Один даішник фільмує мене, а другий звертається і перепрошує, що б я надав документи, як тільки побачив моє прізвище одразу каже, що має підозру, що я перебуваю напідпитку, після чого відразу відпустили машину яка була поперед мене.
Мої документи швидко передали до патрульної машини, яка миттєво спробувала рушити з місця і кудись поїхати. Однак я буквально собою перегородив їм шлях. Вони закричали, мовляв, ви неадекватний, бо лізете під колеса! Я відповів, що не дам їм поцупити мої документи і не відійду від бамперу допоки їхній водій не зупинить двигун! Таки зупинили. Після цього міліціонери виправдовувалися, що хотіли переставити машину.
Дії цього патрулю ДАЇ були суперечливими, алогічними, що ще раз підтверджує мої підозри: їх цікавив не алкоголь у моєї крові (пізніше аналіз довів, що рівень алкоголю в моєму організмі – нуль), їм потрібно було у будь-який спосіб затримати мене, щоб я не встиг на літак.
Уявіть собі даїшників, що о 4-й ранку стоять на пустинній трасі …без радару. Яка мета? Який сенс? Він є! Це – мабуть я! За півтори години вони просиділи в машині поруч зі мною, так і не спробував більше нікого зупинити, чи це не смішно? Вмовляли мене поїхати до лікарні, щоб “швидко перевірити наявність алкоголю у крові”.
Не втомлюючи вашу увагу, скажу – цього ранку їхня взяла: вони довго везли тест-трубку, казали, що такий тест один на все місто, довго купляли на АЗС батарейки до неї, довго заповнювали протокол. Вони відверто затягували час.
Попри це, я мав надію на єдине, що виліт літака затримають, наприклад, через погодні умови. Коли ж натиснув на гашетку та попрямував до столиці Криму, отримав дзвінок невідомого(095-419-3360), мовляв, повертайтеся, бо ваша мама потрапила до реанімації. Отаке-то! Я дзвоню матері, щоб перевірити, але якимось чином всі дзвінки на вході до її телефону блокуються!
Я подзвонив на Скайп. Мабуть вони не розраховували на це і поки не можуть контролювати та перехоплювати. Мати відповіла, що почуває себе чудово, але хвилюється за мене.
Я продовжив рух, але вже у Сімферополі я зрозумів, що цього ранку я вже точно не опинюсь в Києві. Та почав повертатись до дому. У цей час 4 невідомі людини, що представились моїм сусідам через, як працівники „Севенерго”, попрохали відкрити сходову клітину та надати можливість перевірити лічильники і це 31 грудня близько 8 години ранку, зрозуміло, що через все що було за останній час їх ніхто не пустив.
За 15 хвилин, моя мати відкриває двері й бачить …повішеного біля квартири великого пухнастого домашнього кота. Я переконаний, то – справа рук цих псевдо-світловиків, що зайшли до під’їзду за 15 хвилин до того. І це – погроза: наступний – ти! Живодери! Покидьки! Їхній почерк.
Таким був мій ранок 31-го, з 4-ї до 9-ї години.
Цьому передувала ціла низка брутальних подій, про них писали ЗМІ. Стисло нагадаю.
12-го грудня у центрі Севастополя мені прокололи всі шини на моєму авто та написали фарбою, що це мені – за Майдан. Натік – зрозумілий: повертайся з Майдану до дому.
15-го та 24-го грудня мені та моєї матері погрожували невідомі. Зокрема, ввечері 15 грудня невідома особа зателефонувала моєї матері з телефонного номеру 0955686781. Анонім відверто погрожував моєму життю та здоров'ю, а також вимагав, щоб я припинив свою суспільно-політичну діяльність через те, що, як він пояснив, моя діяльність йому не подобається, та вимагав що б я повертався до дому.
Подібний дзвінок, але вже з телефону 0692554872 пролунав 24 грудня о 4 годині ранку. Моєї матері сказали, що якщо я не припиню, мене обіллють кислотою. Я вважаю, що у цих діях є ознаки злочину, що підпадають під дію статей 129 і 346 Кримінального кодексу , а саме "погроза вбивством та погроза чи насилля по відношенню до державного або громадського діяча".
З цим й звернувся до місцевого МВС. Але, зрозуміло, „глухар” так й залишиться „глухарем”.
18-го грудня мені ще раз прокололи всі колеса на авто та облили машину зеленкою. Мабуть, за мною слідкують – як у дворі, так й коли я рухаюсь. Мене відслідковують, залякують, погрожують.
28-го розмалювали машину моєї близької людини. Її відстежили, а це було важко зробити, відстежили її автівку, що місяць стояла в СТО, а коли її забрали, щойно ж розмалювали фарбою. Таке зроблено навмисно, скоріш за все за допомоги білінгу, тобто стеження за сигналом телефону.
Отже, мій висновок такий. Це – терор. Його планує „мозковий центр”. По суті, у якийсь штаб з переслідування активістів. Там є „режисер”, є „актори”, є „оператори” і навіть техперсонал. Вони взялись за реальний тріллер. І дотепер я не знаю, якою саме буде його розв’язка.
Але я хочу запевнити цих анонімних та нелегальних горе-мітців: їм не залякати мене. Я буду боротись. З часом, їхню „кіностудію” буде викрито, а всю „знімальну групу” притягнуто до відповідальності. Бо правда – на моєму боці, на боці УДАРу та всіх демократичних сил України. Ми разом доведемо, що „бабло” не переможе добро.
Дмитро Белоцерковець, активіст Євромайдану у Севастополі.
[smg id=5760]
Автор
Тема: На порозі до Євросоюзу (Прочитано 615781 раз)