Олександра Федчишин
Вчера в 10:41 ·
Коли ти надривала горло, пояснюючи майданним наркоманам, що підписання угоди про євроасоціацію нічого доброго нам не принесе, нагадуючи, які результати були першого майдану і чим все закінчилося, доказуючи, що один золотий унітаз змінять на інший, такий же, а то й ще гірший, то ти була сука, путінська підстилка, непатріотка і т.д., а вони любили Україну краще, носилися з вишиванками і бандерою, розказували тупі теорії про теплий океан, і стрибали сповнені гідністю і свободою. Согодні ж ці рибоньки гуппі, розводять ручками і скрушно примовляють: та хто ж знав, що так воно буде? Та справді. Ну хто ж знав? Ну хто таке міг знати? Хто то міг бачити, що на манєже всьо те же? Хто то міг?
Може ота путінська підстилка? Ну, але хто ж би її слухав, коли така єйфорія, а вона вибивається з тренду. Але рибоньки гуппі про це вже й забули. Вони щирі в своєму "хтожзнав".
Носилися з тою гідністю, яка по факту виявилася тупістю, бо достойна людина з гідністю може визнати свою помилку. Помиляється кожен. І достойно сказати: "я був ідіот. Мене обманули, я це дозволив. Мені дуже шкода". Та ні. Такого ви не почуєте. Або дуже рідко. Від однієї лиш людини я це почула. Почула в його голосі біль, розчарування і щирість. ОДИН. За що йому моя повага. І все. Решта ховає очі, робить вигляд наче нічого не було і "хтожйогознав і михтілияккраще". І гідно їде вкалувати на поляків. Тому що вдома свобода і гідність. І забезпеченність всіма соцблагами. Тому що все в нас зараз вверх ногами. Біле - це чорне, чорне - це біле.