Але треба розуміти, що таким людям, як от наприклад мені, "дружба" з Московією, то як апендикс. Треба швидко і за раз його позбутися. Будеш потім деякий час слабкий і хворий, але потім одужаєш.
І це не якісь там забобони чи фантазії.
Коли поруч тебе сусід, 90% населення якого вважає, що ти не ти і нічого твого у тебе нема і що добре тобі буде лише тоді, коли ти від свого відмовишся...інакшого шляху, як просто відгородитися і забути туди дорогу - нема.
Може через кілька поколінь....
А зараз тільки так.
І це на стільки явно і на поверхні ,що навіть нема про що сперечатися.
Ще не було ні воєн ні анексій, ще ми "дружили во всю", то був рік 2000 і я працював у одного такого собі Баріса, у Калуші. Він, як сам стверджує, нащадок реєстрового козака, але он русскій. А далі все за розкладом: культура там, наука там, люди там, а тут все що найгірше. І таке я бачив з того часу щоразу у випадку, коли людина "не вважала себе українцем".
При чому, що цікаво, коли людина розмовляла російською, але вважала себе українцем (не за національністю, а за "громадянством-в душі") то такого не було
Зараз це і проявилося у тому, що є російськомовні патріоти і україномовні п'ятоколонники.
А от Європа навпаки, все ще надіється втягнути Московію на свої правила. Вона не усвідомлює, що втягує в своє тіло інтруза, який не буде жити за чиїмись правилами, а перекроїть все під свої!