Террор у Парижі і український сарказм. Чи сраказм.
А знаєте шо, браття-панове, як на мене, сарказм щодо французів робить нас ближче до кримської вати чи новоросов, ніж до тих же французів. Вата теж чекала іншого. І вона теж трошки ображена на Росію.
Хтось пропонує виразити третій ступень занепокоєння, четвертий - глубокої стурбованості, осудити ІДІЛ та ввести одразу 7-й рівень санкцій? Це хуйня, панове. Повна хуйня. Наші стосунки з Росією - це, в першу чергу, наша справа. І Франція, як і вся інша Європа, не обіцяла набити морду кацапам (за нас), відремонтувати наші дороги (за нас), знищити у нас корупцію (за нас), підняти у нас рівень виробництва і заробітніх плат (за нас). Вони нам нічого не обіцяли з того, що ми самі маємо зробити. А от ми просили допомогу. І отримали її. В тому числі і від Франції, якій, в принципі, це не дуже і потрібно було: у них і дороги, і зарплатня, і відсутність тотальної корупції. І без віз до України вони якось проживуть. Це ми захотіли в їх Союз, а не вони в наш. Це ми попросили допомоги в них, а не вони в нас. І, до речі, вони нам допомагли і допомагають. Навіть на шкоду собі.
Не влаштовує мирний план запропонований, у тому числі, Францією? Може він і поганий, може він і не досконалий, от тільки який мирний план запропонувала Україна?
От і вся різниця. Це не вони просились до нас, це ми захотіли до них. Це ми сказали, що України - Європа, а не Франція нас туди заманила.
Цей шлях - тернистий та не простий. Тільки за нас ніхто його не пройде. І не варто з-за цього ненавидіти когось іншого. Це якось по-кацапськи.
П.С. Співчувати чи ні - кожен робить свій вибір сам. Тільки не треба влаштовування змагання з сраказму. Можна, ніхто ж не забороняє, просто не варто.