Двох синів застрілив одразу, третього, який намагався сховатись, тяжко поранив. На той момент у хаті перебували ще двоє робітників, які допомагали чоловікові готуватися до майбутнього весілля дочки. Один із них також потрапив під приціл рушниці, другому пощастило залишитися неушкодженим, але страху він натерпівся...
Наша газета повідомляла про той трагічний випадок. А недавно в Апеляційному суді івано-франківської області закінчився розгляд кримінальної справи, порушеної за ч. 2 ст. 115 ККУ — вбивство двох та більше осіб. Додамо, що чоловікові інкримінували ще й замах на вбивство двох і більше осіб. За таких обставин цілком логічно, що зловмисникові обрали таку міру покарання, як пожиттєве позбавлення волі.
Одразу зауважимо, що вирок ще не набув законної сили. Остаточне слово у таких справах тепер уже за Вищим судом. Додамо, що чоловік так і не визнав на суді своєї вини...
Судний день
Як уже згадували, родина готувалася до весілля. Через кілька днів дочка мала вийти заміж. Зранку 17 листопада усі поїхали до Чернівців на базар на закупи. Повернулися пізно, звичайно, стомлені. Повечеряли, традиційно, з горілкою. А потім між батьком і синами виникла сварка, що також час від часу траплялося в цій родині. Вона переросла у бійку. Діти кілька разів ударили батька по голові. Все це відбувалося близько десятої години вечора. Потім полягали спати. Усі, крім господаря. Він сидів і щось тяжко думав. Врешті-решт десь о першій годині ночі спорядив одну з трьох рушниць, які були в хаті, і влаштував «судний день». Першими жертвами стали сини Володимир і Василь 1992 та 1985 років народження. Вони спали в одній кімнаті, один — на печі, другий — на ліжку. Чоловік стріляв напевне в голову. Юнаки «переселилися» на той світ, так і не збагнувши, що сталося. Але постріли розбудили інших домочадців. Син Дмитро та один з робітників спробували втекти. Коли вони перебігали коридор, аби сховатися в іншій кімнаті, чоловік вистрілив у них. Потім вийшов надвір та ще кілька разів вистрілив у приміщення через вікно. і син, і помічник були тяжко поранені, але вижили. Другий робітник намагався сховатися під ліжком. Чоловік його помітив, але добивати не став, той і так був тяжко поранений. Натомість, примусив випити з ним горілки. А потім сказав: «Як я таке наробив, то все» і підняв рушницю, аби застрілитися. Однак лише поранив собі пальця. Цим скористався робітник, котрий відібрав зброю та кинув її у кузов вантажівки, що стояла на подвір’ї.
Тим часом дружина зловмисника побігла до його рідного брата зі страшною звісткою про те, якого лиха накоїв її чоловік. Той викликав міліцію. Коли приїхали правоохоронці, зловмисник похнюплено сидів на стільці. Вбитих ним синів ховали того самого дня, коли мало відбутися весілля дочки.
Та на суді він своєї вини так і не визнав. Його запитали, може, він знає, хто повбивав хлопців. Відповідь була негативною. Щодо причин сварки, то пояснював, ніби затіяли її самі діти, дорікаючи, що переписав один із трьох будинків на дочку. Однак свідки стверджували дещо інше. Мовляв, зловмисник, будучи напідпитку, cам почав чіплятися до синів, мовляв, вони не його діти, спровокувавши цим конфлікт. До речі, й на суді він повторював те саме. Зауважимо, що експертиза визнала його осудним. Про мотиви цього злочину наразі тяжко говорити, зрештою, це окрема тема. З одного боку, сім’я ніби не бідувала: мали три будинки, вантажівку, навіть рушниць удома було три. А з другого — чоловік, котрий працював лісником, внаслідок нещасного випадку позбувся ока. З ним і роботи. Почав усе частіше заглядати в чарку. А, як відомо, там, де чарка, там і сварка, яка в цьому випадку призвела до фатального кінця. і яким би не було остаточне слово суду вищої інстанції, але людського життя вже ніщо не поверне.
Вбив і захворів?
До речі, цього року на третьому поверсі Апеляційного суду Івано-Франківської області, де розташовані зали судових засідань, фраза «...призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі» прозвучала не вперше. Такий вирок, зокрема, було винесено стосовно 43-річного жителя Снятинського району Д., якого звинувачували у вбивстві старенької жінки. Ми недаремно вказали вік, бо вперше він потрапив за ррати, коли мав 16 років. Тоді його судили за хуліганство. Через два з половиною року знову опинився на лаві підсудних, тепер уже за значно тяжчий злочин — убивство, поєднане зі зрвалтуванням. Дали майже по максимуму — 15 років. Відбув весь строк покарання, та довго на волі не затримався. Чергове зрвалтування — і черговий строк. Однак три судимості нічого не навчили чоловіка. По суті, це був звір, для якого люди існували лише для задоволення його потреб та інстинктів. Деякі науковці стверджують, що після семи років ув’язнення людині вже тяжко адаптуватися до нормального життя. Та це в жодному разі не виправдання. Тим більше, що особа, про яку розповідаємо, жити по-людськи і не мала наміру. Не минуло й року, як він знову вбив людину. Це була літня одинока жінка, до хати якої одного вечора ввірвався Д. Убив стареньку ударом ножа в шию. Обнишпорив помешкання і знайшов п’ять тисяч гривень. Потім спробував замести сліди. Підняв убиту з підлоги та поклав її на ліжко. Вийняв з рани ножа і вклав його в руку жінки, намагаючись видати злочин за самогубство. Звісно, нічого у нього не вийшло. Незабаром він знову опинився за рратами. Щоправда, під час стаціонарної судово-психіатрічної експертизи, маючи неабиякий кримінальний «досвід», так грамотно «закосив», що його визнали тимчасово неосудним. Мовляв, після вчинення суспільно небезпечного діяння тимчасово захворів на психічну хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Однак чоловіка підлікували і знову відправили на лаву підсудних. У кінцевому підсумку кримінальна колегія в складі двох суддів і трьох народних засідателів прийшла до висновку, що до кінця життя нема чого перебувати на волі такому покидькові. Та вирок оскаржили. і не тільки підсудний, що цілком логічно. Але з якогось дива касаційна скарга надійшла й з прокуратури. Ми не знаємо, чим аргументували свою позицію представники цього відомства, але уявімо, що Вищий суд стане на бік скаржників та замінить пожиттєвий строк на 15-річне ув’язнення. Отож ця особа вийде на волю у 58 років. На його совісті вже є дві людські душі, а життєвий шлях яскраво свідчить, що нічого доброго у майбутньому від нього не дочекаєшся. Залишається тільки сподіватися, що здоровий глузд у цій справі переможе.
Жертви — літні люди
Нині в Апеляційному суді Івано-Франківської області слухається ще одна резонансна справа, котра також може закінчитися суворим вироком. На лаві підсудних — семеро осіб. Шістьох із них, які ще й крали, грабували і чинили розбійні напади, звинувачують в причетності до чотирьох убивств, де жертвами ставали літні люди. У кожному з епізодів є окремі дійові особи. А останнім злочином, який призвів до того, що, нарешті, всі члени зграї опинилися на лаві підсудних, був напад на оселю двох літніх жінок у селі Микуличині Яремчанської міськради, скоєний у грудні 2009 року. Зловмисники були переконані, що тут є «грубі» гроші. За їхньою інформацією, жінки начебто продали землю, котра в гірській курортній місцевості коштує дуже дорого. Та реально здобич нападників становила всього 250 гривень. За ці гроші одна літня жінка позбулася життя, а її сестра, котра мешкала в тій же хаті, залишилася інвалідом. Зловмисники, вимагаючи грошей, зв’язали їх та жорстоко били.
Затримали цю «бригаду» аж у Київській області. Хоча четверо з них були уродженцями нашого краю і навіть прописані на Прикарпатті, але практично постійно жили на Київщині, де перебували начебто на заробітках. Один там навіть мав свій бізнес. Та, очевидно, хотілося більше грошей. Як оцінить суд такий вид «заробітку» — побачимо. Мабуть, це буде ще не скоро. Бо справа, як уже зазначали, багатоепізодна. Все треба дослідити, оцінити тощо.
З апеляційного рівня на місцевий...
По суті, на цій та ще одній справі, котра перебуває на розгляді в нашому Апеляційному суді, буде поставлено своєрідну крапку. Адже згідно з новим законом про судоустрій апеляційні суди, принаймні їх кримінальні колегії, перестають розглядати справи першої інстанції. Їхня діяльність тепер зосереджена переважно на скаргах. Роботи також вистачає. Всі справи про вбивства, котрими колись займалися апеляційні суди, переходять відтепер у суди місцеві. Скажімо, в Богородчанах уже слухається резонансний випадок, пов’язаний з убивством сином колишнього заступника голови івано-Франківського міськвиконкому свого знайомого, якого він застрелив на території колишньої військової частини.
Такі справи, звісно, потребують певного досвіду й відповідальності. Хоча б і тому, що вироки у них передбачають найсуворіші строки покарання. А своїх складностей тут вистачає. Скажімо, торік в Апеляційному суді Івано-Франківської області розглядалася, без сумніву, одна з найтяжчих кримінальних справ щодо вбивства кількарічної давності дівчинки в Тлумачі. Тривалий час її не могли розкрити. Нарешті ніби знайшли причетних до скоєння того злочину, але особа, яку безпосередньо підозрювали у позбавленні життя потерпілої (він її задушив), перебувала за кордоном. Коли ж усі опинилися на лаві підсудних, то дружно відмовилися від показань, котрі давали на попередньому слідстві. А основний підозрюваний взагалі заперечував свою провину. Щоправда, суд все ж виніс йому вирок 12 років позбавлення волі, інші отримали менші строки ув’язнення. Але й у цьому випадку підсудні звернулися до касаційної інстанції.
Втім, голова Коломийського міськрайонного суду Володимир П’ятковский вважає, що у його працівників вистачить професіоналізму для розгляду таких справ. Адже слухалися у місцевих судах справи стосовно деяких категорій убивств чи пов’язані із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, котрі призвели до смерті потерпілого. Інша річ, що той же Коломийський, Калуський, найбільше Івано-Франківський міський, зрештою, практично всі місцеві суди дуже завантажені. Про це ми писали не раз. і хоча вбивств у нас в області, на щастя, стається небагато, проте ці справи, без сумніву, додадуть роботи місцевим суддям.
Може бути й таке, що апеляційні суди повернуться до розгляду цієї категорії справ. Але це станеться лише тоді, коли будуть сформовані суди присяжних. Говорять у нас про це багато, але наразі до реального втілення в життя такої форми правосуддя ще далеко.
Автор
Тема: Кримінальне Прикарпаття (Прочитано 161070 раз)