Просто, не в обіду, але під час навчання в універі я жив на одній секції із Віталіком (прізвище вроді Шевченко, вже не пригадую),
він був вроді майстер спорту, ну принаймні якщо ще тоді не був, то потім, точно ним став, якщо десь у Києві не підрізали). На секції був маленький спортзал десь так 3х7 м. Там Віталік тренувався із своїми кентами боксерами. Їх я знав гірше, та і чесно сказати старався не знати
, а от з Віталіком доводилося тісно спілкуватися, бо ми жили через кухню і він мало не щоранку забігав до мене у кімнату, щоб привітатися і зїсти один пиріг
От він ще був доволі таки нормальний у плані розумового розвитку, навіть прикольний. Правда ніколи не можна було знати напевно, коли йому клямка впаде. А так - божий одуванчик. 190 см і десь так 70 кг а то і менше м'язів і жил без грама жиру.
Знаходитися поруч з ним, особливо коли як я вже казав йому падала клямка було направду страшно, особливо тим, хто як я бачив його у роботі. Б-Р-Р-Р
Так от його ви б назвали відморозком, бо чуак страху не мав вообще. А от його другани... то це був повний абзац.
От так як наші коміки і кавеенщики показують на ТВ, але ще гірше, бо то реал і єфект присутності.
Запам'ятавя один випадок, як Віталік спорив із своїм спаринг партнером (який був меншим і слабшим фізично та й технічно , а тому постійно ходив по універу із фінгалами і розпухлим носом), який з піною на вустах доводив, що був свідком того, як одному чуваку стало хреново від того що у нього СИЛЬНО ПІДВИЩИВСЯ ТИСК після того як він ВИПИВ СТАКАН СВИНЯЧОЇ КРОВІ!!!
Я прям тепер ржу, аж заходжуся...
Ото вони так у мене у кімнаті, бл*, спорили хвилин 10 (я звісно з огляду на любов до себе і свого здоров'я не втручався), поки Віталіка не осінило і він не видав:
"Ты чё бля, баран, савсем тупой?! Эта ж кровь не сразу в вены пападает! Ты ж её в желудок пьёшь!..."
Розвертається до мене, як до експерта і продовжує:
"Ведь я прав, Чувачок?"
Чувачок то він мене так називав. Я не ображався. Бо по перше він мене на відміну від багато кого іншого поважав і кликуху таку придумав мені з самого початку. А по друге, толку було ображатися
Ну я звісно сказав, що він повністю правий. Бо по перше він дійсно був правий, а по друге його опонент був не такий здоровий і що ще важливіше жив взагалі в іншому крилі гуртожитку
От так відбувалося формування мого ставлення до розумових здібностей боксерів. Не судіть строго