Я вчився в 89-90 в "бурсі". Віриш, такого "раю" я ніде не бачив. Найбезтурботніші 10 місяців мого життя )) + робоча професія + відношення від підприємства до вузу + надбавка до стипендії + гарантоване робоче місце.
chuck chuck Це той самий штамп, в якому Ви звинувачуєте нас, тыльки в протилежному напрямку. Це штам "що все було рай, а прийшли вороги і все знищили - розвалили" А насправді ніякого "конфлікту думок" у нас з Вами нема. Просто Ваша память памятає все тільки добре і відмовляється згадувати решта. Моя память теж добре памятає, але я ще знаю, що як би було так добре - то не вдалося б це розвалити. І ніхто цього не валив - воно само впало, бо так склалися історичні, економічні, соціально-політичні та інші обставини. Світ міняється. Не завжди так як нам би цього хотілося. Те що все було як у раю - спірне питання, як є і ще багато спірних питань, хоч би тільки через те, що були ті, хто був у раю, і були ті, хто був у пеклі. Просто ті, хто був у раю не бажали бачити того. І наркомани були. Звісно, менше, але були. Були сироти, були невинно засуджені, були бомжі.... Було все, тільки не на поверхні. Звісно не в таких масштабах. Але у нас у 2005 - 2008 році також можна було прийти в банк і взяти кредит мало не без паспорта. Колись хтось про це також буде згадувати як про рай і казати, що прийшли вороги і все забрали. Але ж ми, з вами знаємо причину чого це було і чого воно зникло. - бо змінились по -перше умови, а по-друге, так само - якби воно було правильним, тобто не порушувало якісь економічні чи інші суспільні закони - воно б не зникло. Точно так само як з раєм у СРСР. Він був, але він був замком на піску (колос на глиняних ногах уже декого дратує, але я не стомолюся наполягати на цьому) чи чимось, що було в порушення законів природи, і тому не могло існувати довго. Як щось, що балансує на межі. Воно рано або пізно мусить впасти. Так склалося, що воно впало. Нема кого в цьому звинувачувати. Як то кажуть - цю сходинку ми перейшли. Хтось памятає, рай, хтось памятає голодомор, хтось памятає сибір, хтось памятає, що українська мова поступово перетворювалася на архаїчний атрибут, як бабці у вишиванках у самодіяльному ансамблі в сільському клубі. Так клубів не забороняли, щоб дати можливість світовій громадськості казати - "ми не заборняємо мови, і культури, он є самодіяльність, хто хоче - співає пісень і танцює. Ми навіть фестивалі проводимо." Але мова сама вмирає, бо вище рівня сільського клубу - українська мова вже не вживається, бо ні в інституті, ні в райкомі партії, ні де інде вона вже не вживається. А чому? Ні не забороняв ніхто, просто коли ти знаєш, що кар"єру можна зробити тільки якщо розмовляєш російсько, що українська не вітається в колі так званої нової інтелігенції, що вона поступово перетворюється на мову виключно села... Що тут скажеш. Отак по-тихеньку вона вмерла б сама. Латвійці недавно висловились на референдумі більшістю проти введення російської як державної. Я десь про це прочитала цікаву думку. Чому є сили які хотіли російської як державної в латвії, щось загрожує російській мові? Ні! З таким численним народом як російській їй нічого не загрожує. Щось загрожує російській культурі? Також ні. Хтось заважає етнічним росіянам у латвії вивчати свою мову і навчати нею своїх дітей? Знову ж таки ні. Вони це можуть робити вільно Як і будь-яка інша діаспора у будь-якій країні. Просто введення російської мови як другої державної дозволило б російській діаспорі в Латвії НЕ ВЧИТИ ЛАТВІЙСЬКОЇ живучи в Латвії. А це імперська політика. Не більше і не менше. І це була б пряма загроза існуванню латвійської мови. Латвійці сказали - "Латвія - це єдине місце в світі - де розмовляють латвійською мовою. Якщо ми в себе не захищатимемо її - її не захистить ніхто." Цю саму ситуацію маємо ми тут. І не тільки з мовою. І справа не заборонах, чи перешкоджаннях. Справа в умовах які складаються об"єктивно і суб"єктивно.
але "наслецтво совка" і власна енергійність не дали мені піти "легшим шляхом" базарника.
Нічого собі "легший шлях"! Цікаво яким таким правильним шляхом Ви пішли - на заробітки поїхали? Єдиний лишились працювати на рідному закритому заводі?
І взагалі - давайте вже якесь резюме підведемо тим всім розмовам про рай у СРСР. Він закінчився. Може Ви не згідні, що сам собою, то нехай буде по-вашому - розвалили вороги. Але нам залишилось купа проблем, які виникли тоді і після. Це наша національна самосвідомість, мовні проблеми, проблеми виховання, освіти, державотворення, адаптація до нових умов... Є багато людей які пропонують як їх вирішувати. Вирішувати їх треба звісно спільно. На цьому полі один - не воїн. Є вже маса громадських та інших організації, де можна знайти однодумців і спільно робити якісь кроки. Але Ви чомусь обираєте шлях - просто все огаджувати і як казав на шановний прем"єр "скіглити" як все було добре і які погані вороги, які це забрали... Як дитина у якої забрали цукерку. В чоловіка цукерку б не забрали, а як би забрали, то він би все зробив аби її відібрати..... Але, очевидно совкове виховання не дає можливості думати за себе і за свою сім"ю самому. Має прийти дядя і дати "гарантоване робоче місце, квартиру.... " і ще що? дружину? а дітей? ..........................
Автор
Тема: На рахунок всього Українського. Українська державність. Нація. Куди ідем. Наше місце в світовій геополітиці (Прочитано 352010 раз)