З усіх тем ця сама доречна для моєї сторі
Історія про те, як я ледь на лоханулась, купившись на привабливу пропозицію майже на халяву отримати цуценя.
Дуже люблю собак породи акіта-іну (фільм про Хатіко), коштують собачки не дешево 16 000 - 45 000 грн. Трапляються пропозиції по 4 000 та 9 000 грн, але це, як правило, американські підвиди (окрас не рудий а чорненький, але всерівно гарні). Натрапила я на оголошення щодо продажу акіти за 150 дол.США, ще й в Рожнятівському районі. Написала продавцю. Через два тижні відповіли на ламаній рос. мові, що дуже раді моєму бажанню придбати цуценя, розпитували всяку єрунду типу чи є власний двір і т.п. Насторожило запитання чи я одружена
Ще запитали чи спілкуюсь англійською, як виявляється, продавець та собачки знаходяться у місті Дуала в Камеруні
150 дол.США - оплата за транспортування. Ніби-то господар дуже хворий (щось з вухами))), перебуває на лікуванні в Камеруні і хоче віддати собачок в добрі руки. На моє запитання "Чому в Камеруні не знайдуть господарів для цуценят" відповіли, що в Кмеруні собак не дуже люблять та не вміють за ними доглядати
Чекаючи цю відповідь, я пошарила просторами нету та знайшла єдиний форум на якому такі ж бажаючі, як я, ділились досвідом невдалих покупок. Що люди тільки не хотіли придбати. І мавпочок, і попугайчиків, і т.п. І все в Камеруні, шляхом переведення коштів за транспортування. Чому людей на змушувало задуматись те, що гроші треба було перераховувати системою вестерн юніон на фіз.особу
У всьому є і хороші сторони (особисто для мене), дістала з глибин свого мозгу архіви словникового запасу англ. слів та граматики
Шкода тих,що попались
Люди поперераховували чималі суми.
Автор
Тема: Моя улюблена жива істота (Прочитано 180883 раз)