Різне > Віра, релігія, філософія, світогляд
Неправдиві свідчення свідків Єгови
A.L.V:
Ворога потрібно знати в лице ,тож давайте розглянемо, про що пишуть СЄ ,зокрема на свому сайті.Розгляньте цю статтю і зрозумійте чому насправді вчать нас ці вовки в овечих шкірах!
ТЕЛЕВИЗОР может стать мощным средством обучения. С помощью телевизора мы узнаём о далеких народах и странах, в которых никогда не бывали. Мы пробираемся сквозь тропические джунгли, достигаем полярных льдов, поднимаемся на вершины гор и погружаемся в океанские глубины. Мы проникаем взором в удивительный мир атомов и звезд. В прямом эфире мы можем наблюдать за событиями, которые происходят на другом конце земного шара. Мы находимся в курсе текущих событий, узнаем больше о политике, истории, культуре. На экране телевизора перед нами предстают люди в самые тяжелые и самые радостные моменты их жизни. Телевизор развлекает, обучает и даже воодушевляет.
И все же многое из того, что показывают по телевизору, нельзя назвать ни полезным, ни познавательным. Пожалуй, больше всего телевидение критикуют те, кто считает, что вопиющая жестокость и откровенный секс буквально наводнили экран. Согласно одному исследованию, проведенному в Соединенных Штатах, примерно две трети телепрограмм содержат сцены насилия, причем каждый час показывают в среднем шесть таких сцен. К тому времени, как ребенок вырастет и станет взрослым, он увидит по телевизору тысячи сцен насилия и убийства. Немало эфирного времени отводится также программам и фильмам безнравственного содержания. В двух третях телепередач и фильмов говорят о сексе, а более одной трети содержат сексуальные сцены и представляют секс как нечто безопасное, происходящее в порыве чувств и вполне нормальное для неженатых людей*.
Фильмы, содержащие секс и насилие, невероятно популярны во всем мире. Американские боевики после выхода в прокат попадают на экран телевизора, а затем их приобретают телекомпании других стран. Такие фильмы не всегда отличаются хорошей игрой актеров и продуманным сценарием, они рассчитаны на простого обывателя. Чтобы завладеть вниманием зрителя, сюжет обычно строят на драках, убийствах, спецэффектах и сексе. Но чтобы удержать это внимание, постоянно требуется что-то новое. Зрители, как правило, устают от однообразия. То, что сначала пользовалось шумным успехом, со временем приедается. Чтобы не потерять зрителя, режиссеры доходят до крайностей, стараясь его шокировать. Для этого они добавляют еще больше сцен насилия и секса, делая фильм более захватывающим, вызывающим и жестоким.
Споры о влиянии телевизора
Как на зрителя влияет постоянный просмотр телепередач, в которых присутствует насилие и секс? Критики считают, что просмотр жестоких сцен вызывает у зрителя агрессию и притупляет чувство сострадания к реальным людям. Они также утверждают, что просмотр сцен сексуального характера провоцирует человека вступать в беспорядочные половые связи и подрывает нравственные устои.
Но на самом ли деле влияние телевизора настолько пагубно? Горячие споры об этом ведутся на протяжении десятилетий; были написаны тысячи книг и статей, проведены сотни исследований. Труднее всего установить причинно-следственную связь и доказать, что просмотр по телевизору жестоких сцен в детском возрасте приводит к агрессии в более поздние годы. Предположим, вы впервые приняли какое-то лекарство, и через несколько часов у вас на коже появилась сыпь. В этом случае нетрудно догадаться, что причиной аллергической реакции стало лекарство. Но аллергия не всегда проявляется так быстро. В таком случае связать ее с конкретным лекарством может быть намного сложнее, поскольку существует множество причин аллергических реакций.
Подобным образом, нелегко доказать, что насилие на экране приводит к преступности и нарушению общественного порядка. И все же результаты многих исследований показывают, что такая взаимосвязь есть. Более того, некоторые преступники признавались, что увиденное по телевизору формировало их взгляды и побуждало к насилию. Но на человека оказывает влияние множество факторов. Росту агрессии также могут способствовать жестокие видеоигры, нормы, принятые в семье и среди друзей, условия жизни в целом.
Неудивительно, что мнения по этому вопросу расходятся. Вот что написал один канадский психолог: «Нет прямых доказательств того, что насилие на экране порождает насилие в жизни и притупляет чувство сострадания». С другой стороны, Американский комитет ассоциации психологов по СМИ и обществу отмечает: «Совершенно очевидно: чем больше сцен насилия люди смотрят по телевизору, тем терпимее они становятся к проявлениям жестокости и более агрессивны в обращении с другими».
КАК ОТНОСИТЬСЯ К НАСИЛИЮ И СЕКСУ НА СТРАНИЦАХ БИБЛИИ?
В чем разница между тем, как насилие и секс представлены на экране, и тем, как они описываются в Библии? В Библии такое описание дается не с целью развлечения, а для назидания (Римлянам 15:4). В Божьем Слове записаны исторические факты. Они помогают нам понять отношение Бога к различным вопросам и учиться на ошибках других.
В большинстве стран, где реклама идет по телевизору, сцены секса и насилия включают в нее не с целью назидания, а ради наживы. Рекламодатели стремятся привлечь как можно больше людей, а насилие и секс как раз то, что приковывает внимание зрителей. Они смотрят рекламу и в итоге покупают предлагаемый товар. Дикторы новостей придерживаются такого принципа: «Чем больше крови, тем лучше». Другими словами, леденящие кровь сообщения о преступлениях, стихийных бедствиях и войнах по рейтингу выше, чем так называемые спокойные новости.
Хотя в Библии и описывается жестокость, эта книга призывает людей вести мирную жизнь, не мстить, но улаживать проблемы в духе любви. Библия выступает за высокие нравственные нормы. К этому редко призывают по телевизору (Исаия 2:2—4; 1 Коринфянам 13:4—8; Эфесянам 4:32).
ТЕЛЕВИЗОР И ДЕТИ
На основании многочисленных исследований, которые велись несколько десятилетий, подавляющее большинство ученых и работников здравоохранения пришли к выводу, что просмотр сцен насилия наносит детской психике серьезный вред. Фонд семьи Генри Кайзера
[Мы согласны] с Американской академией педиатрии, что «детям до двух лет вообще нельзя [смотреть телевизор]». Поскольку в этом возрасте происходит интенсивное развитие головного мозга, детям необходимы подвижные игры и живое общение. Это способствует их физическому развитию и формированию навыков общения. Национальный институт по вопросам средств массовой информации и семьи
Влияние телевизора
Как мы увидели, эксперты спорят о том, можно ли доказать, что насилие на экране порождает насилие в жизни. Практически каждый согласится с тем, что телевизор влияет на наши мысли и поступки. Подумайте: всего лишь одна фотография может заставить нас плакать, смеяться или гневаться. Музыка также способна глубоко затрагивать наши чувства. Слова, даже напечатанные на бумаге, побуждают нас размышлять, переживать или действовать. Насколько же большей тогда силой обладает движущееся изображение, искусно дополненное музыкой и словами! Вот почему от телевизора бывает не оторваться. И он есть практически в каждом доме. В одной книге говорится: «С тех пор как человек овладел письмом... ни одно другое средство для передачи мыслей не оказало столь сильного влияния на цивилизацию».
Коммерческие фирмы ежегодно тратят миллиарды долларов на рекламу, поскольку знают, что на зрителей влияет то, что они видят и слышат. Они не просто надеются, что реклама сработает,— они в этом полностью уверены. Реклама помогает им продавать товар. Например, в 2004 году компания «Кока-Кола» потратила 2,2 миллиарда долларов на рекламу в печати, по радио и телевидению. Были ли оправданы такие расходы? В том году доход компании составил почти 22 миллиарда долларов. Рекламодатели знают, что один рекламный ролик вряд ли подействует на зрителя. Поэтому они годами внушают те или иные идеи.
Если даже 30 секунд рекламы влияют на наши взгляды и поведение, можно не сомневаться, что, часами просиживая у телевизора, мы попадем под его влияние. В книге «Всемирная история телевидения» говорится: «При помощи даже самой безобидной и обычной развлекательной программы телевизор действует подобно коварному советчику» (Television—An International History). А вот что отмечается в книге «История телевидения в иллюстрациях»: «Телевизор меняет наше мышление» (A Pictorial History of Television). Поэтому важно спросить себя: влияет ли на меня телевизор так, как я этого хочу?
Для тех, кто служит Богу, этот вопрос имеет особое значение. Многое из того, что показывают по телевизору, идет вразрез с библейскими принципами и нравственными нормами. Правила поведения и образ жизни, которые Библия осуждает, на экране представлены как нечто приемлемое, общепринятое и даже супермодное. В то же время в фильмах и телешоу часто можно видеть, как христианскими принципами пренебрегают, а те, кто живет по ним, нередко становятся объектом насмешек. Один писатель с грустью отметил: «Мало того что извращения становятся нормой, сама норма уже стала извращением». К сожалению, слишком часто этот «коварный советчик» нашептывает, что добро — это зло, а зло — это добро (Исаия 5:20).
Влияет ли на меня телевизор так, как я этого хочу?
Нужно внимательно подходить к выбору передач, так как это влияет на наше мышление. В Библии говорится: «Общающийся с мудрыми будет мудр, а кто дружит с глупыми, развратится» (Притчи 13:20). Библеист Адам Кларк отмечает: «Общаться с человеком значит испытывать к нему любовь и привязанность; и мы не можем не подражать тем, кого мы любим. Обычно говорят: „Скажи мне, кто твой друг, и я скажу, кто ты“. Познакомьте меня со своими друзьями, и я скажу, каких нравственных ценностей вы придерживаетесь». Как мы увидели, большинство людей проводят очень много времени в компании телегероев, которых нельзя назвать мудрыми, и «общаются» с теми, кого преданный Богу христианин никогда не пригласил бы в гости.
Телевизор — это устройство, с помощью которого вы позволяете, чтобы в вашей же гостиной вас развлекали люди, которых вы никогда не пригласили бы к себе домой. Дэйвид Фрост, диктор британского телевидения
Если бы врач прописал вам сильнодействующее лекарство, вы, скорее всего, тщательно взвесили бы все за и против, перед тем как начать его принимать. Если принимать не то лекарство или нужное лекарство, но в больших количествах, можно серьезно повредить своему здоровью. То же самое и с просмотром телевизора. Поэтому было бы мудро заранее подумать, стоит ли смотреть какую-то передачу или фильм.
Апостол Павел советовал христианам размышлять о том, что истинно, что достойно серьезного внимания, что праведно, что чисто, что заслуживает любви, о чем говорят с одобрением, что добродетельно и что похвально (Филиппийцам 4:6—8). Последуете ли вы этому совету? Если да, то ваши усилия вознаградятся.
* Статистические данные в других странах мало чем отличаются от данных в Соединенных Штатах, поскольку американские фильмы и телепередачи смотрят во всем мире.
newroman:
Те що телевізор злодій і брехун, вчать майже всі секти, деномінації і релігії. Від цього єговісти не перестають бути тоталітарною сектою із брехливим вченням і далеко не богословським тлумаченням окремих уривків зі Святого Письма. Мало того, ще й видаляють невигідні їм уривки із Біблії.
А лице ворога ми якраз і розглядаємо у цьому розділі. По частинках розглянемо, під мікроскопом. А як щось не так то будь ласка ОПРОВЕРГАЙТЄ.
WikTor:
Чим дальше в ліс тім більше дров, зрозумію щось, і починаєш розуміти що ти нічого не зрозумів, але все рівно дякую за відповідь, основна думка зрозуміла! :drink
newroman:
Новий Завіт про Бога -Сина
Уширшому значенні Господь відкриває людям своє вчення про Другу і Третю Іпостасі Святої Тройці після втілення Сина Божого. Таким чином, Новий Завіт, не відкидаючи навчання Старого Завіту про єдність Божества, доповнює його в частині, що стосується Троїчності Осіб у Бозі.
Про рівність Ісуса Христа з Богом Отцем є багато свідчень у Новому Завіті. Христос так відповідав фарисеям після зцілення розслаб-леного в суботу: «Отець Мій донині робить, і Я роблю» (Ін. 5, 17).Говорячи про своє право і владу робити те, що Отець робить, Він вказує на рівне з Ним достоїнство по Божеству. Після шестиденного творіння Своїм промислом Бог Отець ніколи не відступав від Свого творіння. Не при-пиняється Промисел Божий і в суботу, це і розумів Спаситель, коли вказував, що Він рівний Отцеві і біль-ший від суботи і тому вправі поступати як побажає в будь-який час.
Те, що зміст слів Спасителя виразно вказує на Його достоїнство, видно з намірів фарисеїв. Тому що «ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога» (Ін. 5, 18). Це остаточно розв’язує питання, у якому значенні іменував Себе Сином Божим Спаситель. .
У Писанні синами Божими на-зиваються ангели (Іов. 1, 6; 2,1 1), а іноді і люди (Втор. 14, 1; Рим. 8, 14). Спаситель називав Себе Сином Божим у власному значенні цього слова, по природі усвідомлюючи Себе рівним Богові (Ін. 5, 18). За це і переслідували його іудеї - тому що зробив Себе Сином Божим (Ін.. 5, 19). Тут грецьке слово «ison» означає - рівний по якості і кількості, що володіє єдиною природою, однаковою по положенню й авторитеті. На питання « чи Ти, Христос, Син Божий?» (Мф. 26, 63), що задав Спаси елеві первосвященик Каяфа, Христос відповів: «Ти сказав» (Мф. 26, 64). Якби Христос усвідомлював Себе Сином Божим не у власному змісті, а в ангельським або людському і з цим вченням прийшов у світ, то хіба винесли йому іудейські старійшини за таке вчення смертний вирок? .
Якщо у Священному Писанні говориться про Ісуса Христа як про Сина Божого, то нам варто розуміти це як вказівку на його єдиносущне Божественне єство. На це вказує нам і апостол Іоан у своєму Першому Посланні: «Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне» (1 Ін. 5, 20). «Ним створено все, що на небесах і на землі» (Кол. 1, 16). .
Син Божий Ісус Христос рівний по природі Богові і знаходиться з Ним в особливих, а ніж інші, відно-синах. «Бо кому коли з ангелів сказав Бог:”Ти Син Мій, Я нині породив Тебе?” І ще:”Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином?” Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє:”І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі”» (Євр. 1, 5-6 )
Сином Божим при Його безпо-середній особистій участі було створено все: видиме і невидиме - і Йому поклоняються всі ангели. І якщо Йому поклоняються всі ангели, хіба не випливає з цього, що Він інший по своїй природі, ніж вони? Чи можливо при наявності настільки очевидних доводів засумніватися в Божестві Ісуса Христа? .
Про Божественне достоїнство Ісуса Христа нагадує нам і наступний вірш: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін.. 1, 18). Тільки Син, що існує в лоні Отця, може в усьому сповідати, тобто проникати в суть Бога. Ніколи і нікому з ангелів і людей Бог не давав таку владу. Сам про Себе Христос свідчить: «Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах» (Ін.. 3, 13). .
Так, всі ангели і люди по благодаті - сини Божі, але тільки Одному довірено настільки багато, що перевершує наявне у всіх інших, тому що сказано: «Ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити» (Мф. 11, 27). Чи можливо кому навіть з ангелів сказати: «Я в Отці, і Отець в Мені» (Ін.. 14, 10).На всі найочевидніші докази Божества Сина Божого сектанти намагаються відшукати ті або інші заперечення. Але є в Писанні такі слова, після яких навіть вони замовкають, лише невиразно виправдовуючись, начебто такої цитати в справжньому Новому Завіті немає... Якщо запитати їх, у якому древньому кодексі відсутні такі слова: «Велика бла-гочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Духові, показав Себе Ангелам» (1 Тим. 3, 16), то вам навряд чи найдуть що-небудь відповісти. У кращому випадку згадають про якийсь древній папірус, у якому бракує глави з якогось послання апостола Павла. Але чи зна-чить, що саме по ньому одному і повинно судити про інтерполяції (пізнішій вставці) всіх інших? Що ж стосується православних, то для нас досить свідчень, приведених вище, а також і інших місць Святого Пи-сання. До того ж, відповідно до дос-ліджень, стих, який ми процитували з першого послання до Тимофія не є пізнішою вставкою. .
На питання Христа: «Ви за кого Мене вважаєте?» (Мф. 16, 15) - апос-тол Петро відповів: «Ти є Христос, Син Бога живого» (Мф. 16, 16). Відповівши так, Апостол не просто визнає духовно-моральне синівство Христа стосовно Отця, але доводить нам про нескінченно більше - про сповідання Божества Христа, тому що не власним розумінням прийшов до цього Апостол, але йому було відкрито Самим Отцем небесним (Мф. 16, 17). На цій вірі - вірі в Бога Сина-Спаса Господь обіцяє заснувати Церкву, що з дня П’ятидесятниці переможно прямує по всесвіті. Цю віру після воскресіння виразив апостол Фома, коли, побачивши Спасителя, що з’явився, викликнув: «Господь мій і Бог мій» (Ін.. 20, 28).
Євангеліст Іоан також досить ясно висловлюється про Божество Христа: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін.. 1, 1). Споконвіку (тобто коли ще нічого не було - світу видимого і невидимого) Слово вже існувало в Бога. Більш цього, це Слово Саме було Богом - «Все через Нього сталось, і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1, 3). Так утверджується думка про те, що всяке творіння має початок, і цей початок буття здійснюється тільки через Слово - Другу Іпостась Святої Тройці. Цим остаточно усувається всяка можливість вважати Слово тварним посередником між Богом і творінням. Саме «Слово стало плоттю, і між нами, повне благодаті й істини, і ми бачили славу Його, славу, як єдинородного від Отця» (Ін. 1, 14). Звідси випливає, що ці та інші місця Писання, де говориться про Ісуса Христа, як про єдинородного від Отця, повинні розумітися в змісті єдинородного з Отцем по сутності.
Для спасіння роду людського Син Божий з’явився у світ і народився від діви (Гал. 4, 5). У посланні до Римлян апостол Павло пише, що обітниці нале-жать батькам ізраїль-ським і від них «Христос по плоті, сущий над усіма Бог» (Рим. 9, 5) .
Антитринітаристи, що заперечують троїчну сутність Бога, виступаючи проти божественності Ісуса Христа, часто посилаються на наступний вірш Іоанна Богослова: «Я живу Отцем» (Ін.. 6, 57), а виходить, Спаситель не може бути єдиновічним з Отцем. Приводять і інший текст з того ж Євангелія: «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Ін. 5, 26). Тим часом сказане означає, що за допомогою Духа Святого це життя Отець дав своєму Предвічному Синові в земному втіленні. .
У посланні до Филип’ян про Гос-пода говориться, що Він не вважав за захват бути рівним Богові, але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба (Флп. 2, 5-11). «Слово «рівним» передано грецьким словом isa, формою від ison, що переводиться як «абсолютна єдиносущність», чим підтверджується повнота Божества в Христі». Часто сектанти-єговісти черпають свої доводи в єретиків IV в., що стверджували, що Сам Спаситель про Себе свідчив, що його Отець більший від Нього. Дійсно, Бог Отець вище людського образу, з яким з’єднався Бог Син, що взяв на себе наші немочі і поніс наші хвороби через з’єднання з плоттю. Але в той же час (повторимося) Він - Спаситель - «не вважав за захват бути рівним Богові» (Флп. 2, 6). Божество було властиве Христу по природі, тому Він по праву скрізь учив про свою рівність і єдиносущність з Богом Отцем. .
Писання називає Спасителя образом Бога, народженого раніше всякого створіння (Кол. 1, 15), а отже, Він вище створіння і не є ним
далі буде...
newroman:
Новий Завіт - про Другу Іпостась Святої Тройці - Духа Святого
В Новозавітних Писаннях є чимало свідчень про Духа Святого. «Я ублагаю Отця, - говорить Христос, - та іншого Утішителя дасть вам, так буде з вами повіки». Чи можливо Утішителя розуміти тільки як благодать Божу або, як кажуть єговісти та інші сектанти, як силу Божу? Звичайно ж, що ні! Христос обіцяє послати Утішителя від Отця: «Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін. 15, 26). У якому відношенні може перебувати нетварна сила Божа і тварний ангел? Тільки якщо виходити з поняття троїчності осіб Божества, стануть зрозумілі слова Спасителя про те, що Він пошле Духа Святого.
Що ж таке - сила Божа? Ми відповідаємо – це благодать, розуміючи під нею живий і діючий промисел Бо-га в житті людини через Третю Іпостась Святої Тройці - Духа Святого. Стяжання благодаті - це зіткнення з Творцем життя в Дусі, з Утішителем, Котрий є особистісний Бог і Який робить людину богом по благодаті (образу і подобі).
Що ж розуміють єговісти під силою Божою? Якщо Його нетварні енергії - то це Бог. Але якщо під силою Божою розуміти інструмент його творчих діянь, то навіщо всемогутньому Богові якийсь посередник? Переконливої відповіді в них на це питання немає. Кожний тлумачить про силу Божу на свій лад.
Іудеї говорили багато хульних слів на Спасителя, не вірячи в Його божественне достоїнство. Господь на це відповідав, що їм це проститься, не проститься тільки хула на Духа Святого - Бога (Мф. 12, 31-32). Ось чому був відданий смерті Ананія, що збрехав Духу Святому, котрого апостол Петро називає Богом: «Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому... Ти сказав неправду не людям, а Богові» (Діян. 5, 3-4). .
Тверду віру апостолів Христових у божественну сутність Святого Духа бачимо з того, як незмінно вони вкладають у Його ім’я такий самий зміст, що й в імена Отця і Сина.
Святий Дух, будучи Богом, має всевідання: «Дух усе досліджує, і глибини Божі» (1 Кор. 2, 10). Хіба можна так говорити про нерозумну безособову силу? Очевидно, тут мова йде про Особу, що володіє свідомістю. Святий Дух має всемогутність, тому що є самостійним і повновладним, що подає віруючим надзвичайні дарунки у ранньохристиянскій Церкві. Апостол Павло про ці дарування пише: «Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно» (Кор. 12, 11). «Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8, 26). Кого просить? Звичайно ж, Бога Отця. Але чи може клопотатися перед Ним якась безлика божественна сила? .
Святий Дух поставляє єпископів пасти Церкву Господа і Бога (Діян. 20, 28).Що ж являє собою сила Божа? Це ми довідаємося з Писання, звичайно її називають благодаттю, і якби Дух Святий був безособовим по-чатком - силою Божою, то хіба не варто було б іменувати Його «своїм ім’ям» - Божою силою або просто благодаттю? .
Далі ми дійдемо до парадоксального висновку: виявляється, Бог і без наших нагадувань впливає на світ своєю благодаттю. Писання, говорячи при цьому, звичайно свідчить про визначену дію Його: Бог говорить, допомагає, є і т.д. Отже, мабуть, що всі божественні дії діються за допомогою Його участі. От чому про це немає потреби згадувати. .
У Писанні є безліч місць, де про діяльності Творця говориться без згадування про благодать. Богові не потрібні посередники. Скрізь Він діє Сам. Тільки в одному випадку - в іпостасі Отця, в іншому - Сина, у третьому - Духа Святого. .
Якщо ми спробуємо відшукати деякі паралелі новозавітніх цитат у старозавітніх Писаннях, то прийдемо до наступних висновків: учні Христові, що писали Новий Завіт, твердо вірили, що Святий Дух є істинним Богом. Це очевидно з послання до Євреїв (3, 7-9), де приводяться слова, приписувані Святому Духу. У Старому Завіті ми знайдемо схожі слова у сімдесяти сімох псалмах (19 ст.), що вимовляються від імені Бога, у Старозавітних книгах - це слова Бога, а в Новозавітних - Святого Духа. .
Те ж - і в десятому розділі послання до Євреїв (10, 15-16), де є висловлення, приписуване Святому Духові. Якщо провести паралелі зі Старим Завітом, то там - у пророка Єремії (31, 33-34) - це слова Бога. У книзі Діянь є слова апостола Павла: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю» (Діян. 28, 25). Далі приводиться уривок з Ісаї (6, 8-10), де ці слова належать Богові. Апостол Павло міг приписати ці слова Святому Духу в тому випадку, якщо вірив (а це дійсно так), що Святий Дух рівний Богові так само, як і Син.
Сам Господь Ісус Христос безперестанно учив про триіпостасну сутність Творця. Посилаючи учнів на про-повідь, Він заповідав робити водне водохрещення «в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19). Апостоли також у своїх проповідях усьому світові несли віру в Триєдине Божество, про те ж учили їхні спадкоємці - Мужі апостольські.
далі буде...
Навігація
Перейти до повної версії