Різне > Віра, релігія, філософія, світогляд
Неправдиві свідчення свідків Єгови
newroman:
--- Цитувати (вибране) ---А звідки така впевненість що саме у свідків Єгови неправдиві свідчення?
--- Кінець цитати ---
Уважно читайте критичний розбір їхнього віровчення і все стає зрозуміло. Секта створена в ХIХ ст. як і багато інших протестантських течій, головною доктриною котрих було вчення про кінець світу, а не спасіння душі.
--- Цитувати (вибране) ---Виникає питання ще одне, а чия релігія вірна, християнська чи мусульманська, що вірне Біблія чи Коран? Існує БОГ чи існує АЛАХ!
--- Кінець цитати ---
Чи ми називаємо Творця Богом чи Алахом, він все одно існує і завдяки Йому існуємо ми. А, що вірніше Біблія чи Коран, то однозначно Біблія. Коран писався вже в новозвітній час через декілька століть після Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Основа скопійована з Біблії і змінена, через те багато чого схожого поверхнево.
http://www.pravoslavie.ru/put/080326123610 св. Феофан про часи боротьби християнства і мусульман, котрий жив у ці часи і бачив все сам.
Відповідь від: 22 Жовтня 2008, 20:06:20Та все таки продовжу про секту свідків Єгови.
Зараз розглянемо, що говорить Старий Завіт про Бога-Тройцю
Старий Завіт готував древню людину до прийняття Спасителя. Тоді Бог ще не відкривав Себе з такою чіткою ясністю, з якою Він відкрив Себе в Новому Завіті, тому що схильні до багатобожжя іудеї могли невірно витлумачити Його вчення. Перш ніж відкрити людям віру в Тройцю, потрібно було затвердити їх віру в Єдиного Бога. Необхідність відкрити Себе як Тройцю виникла після втілення Другої Іпостасі Божества. Та проте Старий Завіт містить у собі вказівки на Бога-Тройцю, що стає особливо переконливим, якщо ці місця Писання розглядати у світлі Новозавітних одкровень.
Одне з таких місць ми зустрічаємо в першому розділі книги Буття. «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим за подобою Нашою» (Бут. 1, 26). Слова: «за образом Нашим, за подобою Нашою» – вказують на те, що особи, до яких Він звертається, мають тотожний з Ним образ і природу. Тут Творець радиться з рівними Собі по достоїнству. Таким не може бути ні Ангел, ні хто-небудь інший, а тільки такий же Бог. Але Бог Старого Завіту єдиний. Новозавітнє вчення розкриває нам зміст цих слів. Множинне: «створімо за образом Нашим» - непрямо вказує на раду Святої Тройці.
Розбираючи це місце, деякі дослідники припускають, що тут Бог говорить про Себе в множині, виражаючи так Свою велич. З цим не можна погодитися. У Біблії Бог скрізь говорить про Себе у формі однини. Місця ж, подібні розглянутому нами, у Біблії велика рідкість, у всьому Писанні їх декілька.
Аналогічний зміст несуть і слова Господа, сказані Ним перед вигнанням праотців з Раю: «І сказав Господь: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло» (Бут. 3, 22). Який же зміст вкладається в слова «Нас»? Що це - рада Бога з Ангелами? Якщо так, то з якими? Людина тільки після гріхопадіння пізнала добро і зло, тобто на власному досвіді прилучилася до зла. Виходить, до гріха зло їй було невідоме. Те ж ми повинні сказати і про Ангелів. Добрі ангельські сили не відають - що є «добро» і «зло». Точніше було б сказати: вони не можуть порівнювати добре і зле, тому що непричетні до останнього. Невже в такому випадку Бог розмовляє з падшими Ангелами? Подібне, звичайно ж, неможливо. Залишається тільки одне - припустити, що цей вірш вказує на існування «декількох» Богів, яким у силу їхнього всевідання відомі наслідки впливу гріха на душу людини або на щось інше. Багатобожжя єговісти відкидають, отже, залишається визнати існування однієї божественної природи в декількох Особах.
Такий же зміст мають слова, сказані Господом перед розсіюванням народів. «І сказав Господь... Зійдемо ж і змішаємо там мову їхню» (Бут. 11, 6-7). Тут також під Особою, до якої звертається Бог, варто розуміти особу божественного достоїнства, тому що нижче сказано: «І розсіяв їх Господь звідти по всій землі» (Бут. 11, 8 ).
Унаведених місцях Біблії засвідчується множинність осіб у Бозі, але не вказується їхнє число. В інших віршах ми знаходимо прямі вказівки на троїчність Осіб у Бозі. В одному з таких віршів розповідається про зустріч Авраама з Богом, що з’явився в образі трьох мандрівників. У Писанні сказано: «Три мужі стоять навпроти нього.» (Бут. 18, 2). «І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа» (Бут. 18, 22). До усіх трьох Авраам звертається: «Владика» (Бут. 18, 32).
Пророку Ісаї у видінні з’являється Господь, що сидить на престолі в оточенні серафимів, що взивали один до одного: «Святий, Святий, Святий, Господь Саваоф» (Іс. 6, 3). Після того як один із серафимів доторкнувся до вуст пророка Ісаї, той почув голос Господа:«Кого Мені послати? І хто піде для Нас?» (Іс. 6, 8 ).
Троєкратне оспівування серафимами Бога, який казав: «Хто піде для Нас», - також вказує нам на троїчність осіб у Божестві. Але, можливо, Бог тут розмовляє із серафимами? Обширний контекст слова Божого не дозволяє нам зробити такий висновок. За словами святого Іоана Богослова, Ісая, коли бачив Господа, бачив славу Сина Його (Ін. 12,41). Апостол язичників свідчить, що Ісая чув голос Духа Святого, який послав його на пророче служіння до народу ізраїльського (Діян. 28, 25-28). І якщо Дух Святий є просто божественна сила Бога, як стверджують свідки Ієгови, то яким же чином з цією нерозумною силою можна радитися?
далі буде Старий Завіт про Бога-Сина і Бога-Духа
newroman:
Старий Завіт про Бога-Сина і Бога-Духа Святого
У Старому Завіті поряд із навчанням про троїчність осіб у Божестві, є незаперечні вказівки на іпостасне буття. Найбільше це вчення розкривається у восьмому розділі книги Притч, де говориться про премудрість Божу, під якою ми розуміємо Другу Іпостась Святої Тройці. «Господь мав Мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.» (Притч. 8, 22-24). Тут Премудрість присвоює Собі особисте буття. Вона існувала з Богом раніше всякого Його створіння. Ви-ходить, це не Ангел, нехай навіть первонароджений, і не сила Божа, що не може бути особистісною. Во-на (Премудрість) особистісна і пред-вічно в Бозі перебуває. В Бозі не може перебувати ще якась окрема від Нього «розумна премудрість». Бог - це сукупність мудрості, всевідання і т.д. І якщо Вона (Премудрість) виступає як особистісне начало, то ми повинні визнавати Її за Особистість (Другу Іпостась Тройці). А, що Пре-мудрість не створена, вказує те, що Вона є початок шляхів Божих, що була «раніше творінь» (Притч. 8, 22). .
Пророк Ісая, пророкуючи явлення Месії на землю, називає його: «Дивний радник, Бог кріпкий, Отець вічності, Князь миру» (Іс. 9,6). .
У пророка Давида в Псалтирі є наступні слова: «Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині поро-див Тебе» (Пс. 2,7). У цих словах Бог Отець звертається до Сина й іменує Його нині народженим, тобто завжди народжуваним із Себе. Подібне ми бачимо й у сто дев’ятому псалмі, де Бог Отець також говорить Синові: «Із утроби раніше віків Я породив Тебе» (Пс. 109, 3).
З християнського вчення нам відомо про споконвічну незміню-ваність Бога. Визначення - Отець і Син вказують на істотну сторону буття Творця. Якщо були часи, коли в Отця не було Сина, то чи можна Його в той час було іменувати Отцем? Бог народжує Сина раніше зоряниці (ранкова зоря), тобто раніше всякого буття, зі Своєї сутності, і це народження вічне, тому що відбувається завжди. .
Божественність Ісуса Христа зі всією очевидністю підтверджується й іншими Старозавітними Писаннями. Пророк Ісая про Месію говорить: «Ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прий-де і спасе вас. Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються» (Іс. 35, 4-5). Спаситель як би нагадує цей вірш із Писання перед учнями Іоанна Хрестителя як доказ свого месіанства (Лк. 7, 22). Цією прямою цитатою з Ісаї Ісус вказує на Свою природу як на втілення Бога. У пророка Захарії є вказівка, що Бог буде простромлений, і це в буквальному значенні випов-нилося над Спасителем (Зах. 12, 10; Ін. 19, 37). Пророк Іоїль говорив, що наступить час, коли кожний, хто призве ім’я Господнє, спасеться (Іоїль. 2, 32). У Новому Завіті цей вірш цитується Апостолами двічі і відноситься до Христа (Діян. 2, 20-21; Рим. 10, 9-13). Апостол Петро в Першому Пос-ланні називає Спасителя каменем спотикання і спокусою. У пророка Давида ці слова відносяться до Бога Старого Завіту (Пс. 118, 22). Святий Павло в посланні до Филип’ян пише, що перед ім’ям Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних (2, 10). Цей текст взятий з Ісаї (45, 23) і прямо відне-сений до Ісуса. Якщо ж ми розглянемо контекст Ісаї, то побачимо, що нікому, крім Бога, не могло поклоня-тися «усяке коліно». У другому розділі Одкровення Спаситель говорить Фіатірській церкві: «І дітей її уражу смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця й утроби» (2, 23). Тут Спаситель додає до Себе слова пророка Єремії про Бога: «Я, Господь, проникаю в серце і випробовую нутрощі» (17, 10). .
У пророка Ісаї є висловлювання про те, що слава належить тільки Богові і Він ні з ким не буде нею ділитися. Господь же про Себе свідчить: «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого - славою, що Я мав у Тебе раніше буття світу» (Ін. 17, 5). Якщо слава належала тільки Творцеві, то Ісусові належало бути Творцем-Богом, тому що Він заявляє, що мав славу раніше буття світу.
Про Спасителя в Писанні сказано, що Він «світло істинне» (Ін. 1, 9). У Старому Завіті про Творця кілька разів говориться, що Він є Світлом (Іс. 60, 1). Неможливо допустити, що можуть існувати два істинних світла, тому що Бог єдиний. Про Спасителя в Одкровенні сказано, що Він Цар царів і Господь пануючих (Одкр. 1, 4). У Старому Завіті про Бога говориться, що він Цар (Єр. 10, 7; Пс.46, 7-8) і Господь (Втор. 10, 1). Біблія нас учить, що єдиний Господь (Еф. 4, 5). Виходить, Бог і Спаситель рівні по своєму достоїнству. .
У пророка Ісаї є наступні слова: «Я Господь, і немає Спасителя крім Мене» (Іс. 43, 11). Новий Завіт називає Спасителем тільки Ісуса Христа (Діян. 4, 11-12), недвозначно розуміючи під ним Христа-Бога. У Євангелії про Своє достоїнство Спаситель говорить: «Перш, ніж був Авраам, Я є» (Ін. 8, 58). Співставляючи ці слова із старозавітними словами Бога, ми можемо зробити висновок, що в Старому і Новому Завітах мова йде про одну особу. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, говорив: «Я є» (Вих. 3, 14). .
У Старому Завіті є вказівки і на Бога Духа Святого, правда вони не настільки ясні, як висловлення про Сина Божого. .
Про створення всесвіту говориться: «Дух Божий носився над водою» (Бут. 1, 2). В інших місцях сказано, що Він веде людей у землю правди (Пс. 142, 10), що Він посилається Богом до пророків для наставляння (Зах. 7, 12). .
Пророк Ісая від імені Месії викликує: «Послав Мене Господь Бог і Дух Його» (Іс. 48, 16) або «Дух Господа на Мені, - говорить Месія, - тому що Господь помазав Мене благовіствувати жебракам» (Іс. 61, 1).
Кітка_Проня:
в мене є хороший фільм про свідків єгови... до перЕгляду я думала, шчо насправді знаю, шчо вони собою являють))))) можУ вдарувати дЕкілька екземплярів бажАючим
NetomaN:
So4kavi4 як фільм називається? думаю є можливість сказати його з інтернету :)
Кітка_Проня:
фільМ так і назИВається "свидетели иеговы")))))))
якШО є одноімЕнні, то можУ вдАрувати той, шчо є в менЕ.
Навігація
Перейти до повної версії