Вчора їздив в Рівне. З нашими дорогами…навігатору не розібратись..., я обрав не найкоротший, та для авто найбезпечніший шлях – через Тисменицю, Тернопіль.
Так от не доїжджаючи до Бучача є селище Рукомиш, де дивним чином зберігся, і тепер відновлюється печерний храм, 300 метрів ліворуч траси.
Печерний храм— створений у травертиновій скелі. Розташований на крутому правому березі р. Стрипа.
Основний зал храму площею близько 25 м2. На стінах і стелі видно сліди від вирубування каменю. Вхід — висотою 1,5 м і шириною до 1 м — з південного боку.
На північ від храму є ряд менших ґротів, вирубаних у скелі, які, очевидно, служили келіями для монахів. Неподалік входу - залишки стародавнього муру. Біля підніжжя схилу розташована мурована церква св. Онуфрія з 1,5-метровими стінами (збудована близько 250 років тому на місці однойменного дерев'яного храму).
За переказами старожилів, печерні храм і монастир облаштували в 13 ст. 2 монахи Києво-Печерської Лаври, які тут зупинилися, рятуючись від татаро-монголів, коли Батий зруйнував Київ. Згодом їх силоміць переселили у новозбудований монастир оо. Василіян у м. Бучач. Скельний храм залишився, в ньому моляться досі.
Автор
Тема: Наші мандри (Прочитано 259236 раз)