ВлюлюванняСпи, дитино неслухняна,
бо пора вже спати.
Треба в ліжко, встанеш рано -
будеш знову гратись.
Треба спати - всі заснули.
Лис і лисенята,
і лисиця капці взула -
не шуміти в хаті.
Спить їжак і їжачиха,
їхні їжачата
уві сні та й зовсім тихо
вчаться рахувати.
Міцно вічка постуляли
звірі і комашки,
засинай же, моя лялю,
спи, мала мурашко.
ГноменятаГноменя і гноменятко
восени гуляли з татком,
назбирали сто листочків,
ще - каштанів і грибочків.
Гноменятонька маленькі
мають жовтня повні жменьки,
шарудіти люблять листям,
кольоровим та барвистим.
Та пора вже гноменятам
повертатися до хати,
кличе їх додому тато,
час прийшов малятам спати
Бабине літоОсінь, а кажуть "бабине літо".
Небо блакиттю холодною вмите,
жовті дерева тихо дрімають,
їм колискову вітер співає.
Тче павучок літачок-павутину,
довго літатиме, поки не спинить
квітка чи, може, ніжна травинка,
там і залишиться плести хатинку.
Як промине тепле бабине літо,
сни павучок буде в хатці дивитись,
дощик його не промочить жовтневий,
і не замерзне в морози грудневі.
Осінь, а кажуть "бабине літо".
Скільки ще встигнути, скільки зробити!
Білка у нірку носить горішки,
Сину читає ведмедиця книжку.
Сонце ліниво світить над гаєм,
золотом листя фарбує-вдягає.
Скоро закінчиться бабине літо,
плакати дощик буде над світом.
А далі воно матюкається: то повідомлення завелике, то подвоювати не можна. Значить, буде, скільки є
.
