Доповню попередній пост про офіційну відмову України звернутися до ООН
Borys Babin
Доповню попередній пост про офіційну відмову України звернутися спільно із іншими цивілізованими націями до ООН щодо геноциду китайських комуністів проти корінного народу Сінцзяну, уйгурів.
Бо тут вже чуємо від окремих посадовців, включаючи голову профільного парламентського комітету, "такого не було" або "какіє ваші доказатєльства"?
По-перше, про відмову України наразі повідомляють офіційні медіа Пекіну, вказуючи про рішення, схвалене Україною "в дусі україно-китайського стратегічного партнерства"
Та, по-друге, про цей факт, щоправда без підстав, повідомило у ніч з четверга на п'ятницю 25 червня саме представництво України при ООН в Женеві на власному офіційному сайті. Що правда мало хто одразу помітив
Тут також окремі "корисні дурні" кажуть, що політика України має бути прагматичною. Що тисячі зниклих без вісті дітей та тисячі штучних абортів, що конвеєр катувань та смертей, якому позаздрили б Єжов та Гіммлер, усе це все - нас не стосується.
Що отримати недорогі іграшки для дорослих з Аліекспресу це значно краще.
Добре, тоді суто про прагматичність.
З 2014 року комуністичний Китай не підтримав жодного акту міжнародних організацій із засудженням окупації Криму. Більш того комуністичний Китай послідовно голосує проти таких актів щодо територіальної цілісності України.
Якщо це "стратегічне партнерство" - то нехай у тих в МЗС УРСР, хто "мудро визначає" такі пріоритети зовнішньої політики України, усе їх життя будуть особисті партнери суто такого штибу.
Та більш того, саме комуністичний Китай з 2014 року, м'яко кажучи, толерує протиправному проникненню в Крим китайского бізнесу та тисяч китайських студентів.
Та й китайських військових, на жаль.
Та більш того бряцання РФ ціє весни зброєю в Криму та у півтисячі кілометрів від Києву без згоди китайських комуністів було б неможливим.
Бо своє угрупування росіяне наростили, цілком оголивши Сибир та Далекий Схід, чого не було з 1942 року. Це був та є їх єдиний резерв техніки, що наразі перекинутий ними на Захід, проти нас.
Що ж, з такими "мудрими керманичами" МЗС УРСР скоро ми почуємо про "статегічне партнерство" не лише з Пекіном, але й з Пхеняном.
Брати по духу. Сестри по цінностям.
Друзі із ставлення до громадянського суспільства та демократії.
Колись ця радянська номенклатурна піна у другому-третьому поколінні мала себе повноцінно проявити та здається цей день настав.
Автор
Тема: Обличчя нової влади 2019. (Прочитано 451648 раз)