Розділ II.
Щасливого польоту!Як я вже писав, краще обирати літаки імпортного виробництва. Хоча Боїнги і Дугласи, які використовують наші компанії - бувші у використанні, вітчизняні ЯКи теж давно не нові. В аеропорту ви повинні знайти представника вашого оператора (у них бейджики чи інші розпізнавальні знаки) і забрати у нього необхідні документи (ваучери і квитки). Всі більш-менш цінні речі візьміть з собою в салон. Валізи, які здаєте в багаж, краще мати з кодовим замком. Якщо замка нема – 90%, що ваші речі перевірять грузчики. Воно вам треба? У аеропорту (не в кожному) є магазини DUTY FREE, безмитної торгівлі. Більшість людей ще з часів совіцьких вважає, що все там коштує копійки. Це не так. Я особисто там купую алкоголь і парфуми. По-перше, є гарантія, що купуєш оригінал, а не витвір з Малої Арнаутської. По-друге, дещо дешевше. Алкоголь (мартіні, віскі, текіла) – дешевше на 40-50% ніж у звичайному магазині. Ціни на парфуми такі як у Васі Помадкіна (магазин „Шарм”), але я вже переконався – хоч Вася і божиться, що у нього оригінальні речі – різниця присутня. Все решта в „дьюті фрі” – досить дорого за нашими мірками. Час польоту з Києва до Анталії, 2,5 години, якщо я не помиляюсь. У польоті вам запропонують обід і випивку. Обід стандартний, в коробці. А випивку – на вибір, пиво, вино, горілка, коньяк. Майте на увазі – добавки не принесуть. Але бувалі туристи знають фокус – замовляють одразу ВСЕ. І стюардеса не має права відмовити! Наприклад, вино, коньяк і пиво – кожному, не важливо чи п’є. В результаті дами отримують подвійні (потрійні і т.д.) дози вина, джентельмени, відповідно, коньяку. Все це шліфується уже достатнім запасом пива – після обіду політ проходить значно веселіше (перевірено не раз).
При заході на посадку в Анталії дуже красиві види гір, літак проходить досить низько. Потім – над морем розворот, теж гарно. При виході з літака відразу відчувається зміна клімату. Я вперше думав, що потрапив у мікрохвильовку. Але звикається швидко. В аеропорту перед паспортним контролем є такі „кіоски”, де продають візи. Коли я був там востаннє, кіоски були двох видів – одні продавали за
долари, а інші за
євро. Причому, ціна була
однакова – 20! Звичайно, наші всі ставали в чергу у доларові кіоски, а німці і інші європейці – платили євро. Віза – це такий папірець, який вам вклеять в паспорти прямо на місці за 10 секунд. Взагалі, в Анталії в аеропорту є таке поняття, як черги. Надто багато туристів перевалюють. Тому вам не варто ловити гав, а орієнтуватись чітко і швидко. Інакше, ваші валізи будуть довго крутитися на видачі і чекати на вас (це вже при виході, внизу). Я не чув про крадіжки, але нащо ризикувати? Виходите з будівлі аеропорта – прямо перед виходом стоїть довгий ряд лотків з
назвами операторів. Ви підходите до свого, називаєте ваш рейс і прізвища. Російською мовою. Вам вкажуть, де на вас чекає автобус. Автобуси всі з кондиціонерами, зустріне вас гід-супроводжуючий. Гіди – це, як правило, студенти країн СНД на практиці. Тому мовної проблеми не існує. Від цього моменту ви свої валізи вже не носите – їх носять за вас! Бо ви - бажаний гість країни, статки якої значною мірою залежать від валюти, яка (поки що) у вас у гаманці! Ласкаво просимо до Туреччини!
Далі буде...
Автор
Тема: Турфірми, туроператори та турагенти. (Прочитано 38421 раз)