Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

16 років 9 місяців 17 днів

Автор Тема: Цікаве про міста та місцевості Івано-Франківської області  (Прочитано 37015 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Почну з найстрашнішого  :butcher
І так,
НАЙСТРАШНІШІ МІСЦЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА:
Нерідко ми з нетерпінням чекаємо на черговий фільм жахів чи захопливий детектив. І не підозрюємо, що такі рідні вулиці й будівлі Івано-Франківська зберігають у собі таємниці, яким позаздрив би й найвидатніший творець гострих сюжетів. Щоправда, ці таємниці ретельно вкриті мороком часу. Із Західного кур'єру довідалась про місця Івано-Франківська, які мають страшну історію.
Приховано: Показати
Площа смерті
Сучасна площа Ринок виглядає спокійно і мирно – відпочиває молодь, бавиться малеча… Важко повірити, що колись це місце було сповнене страждань. У середньовічних містах на ринкових площах зазвичай страчували відьом і злочинців, і давній Станиславів аж ніяк не був винятком. Площа Ринок була найстрашнішим місцем для опришків, адже тут їх страчували після нещадних катувань. Особливою жорстокістю в боротьбі з опришками «прославився» Йосип – молодший син Андрія Потоцького. Його підручний ротмістр Пржалуський довший час уперто переслідував Олексу Довбуша. В 1754 р. на площі Ринок було страчено Василя Баюрака, який дев’ять років після смерті Довбуша був ватажком опришків. 25 квітня суд у Станиславові виніс вирок: «Повинен бути катом впроваджений на площу смерті (площа Ринок – авт.), який має відрубати йому обидві руки сокирою по лікті. Після того має бути відрубана голова. Врешті, для здержання інших від такого життя – четвертувати. Окремі частини тіла повинні бути розвішані на шибениці у полі при шляху, а пізніше мають бути закопані в землю. Тільки голова повинна довше висіти». Незважаючи на страшні катування, Баюрак не виказав своїх товаришів і проявив неймовірну мужність. Ідучи на страту, він вигравав на сопілці сумних гуцульських пісень. 24 серпня 1992 р. було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь відважного опришка, яка висить на ратуші дотепер.
З відьмами Станиславову «пощастило» менше – за всю історію міста відомий лише один випадок спалення «чарівниці». У 1719 р. на площі Ринок спалили «чарівницю» пані Звізченську, яка начебто була коханкою диявола і народила від нього потворне немовля. Проте насправді жінку було покарано за розбещення молодих хлопців. У тодішньому законодавстві відповідної статті не було, а тому розпусницю звинуватили у відьомстві й присудили до спалення.
Ратуша з привидом
У 1999 р. повним ходом ішло оновлення ратуші та ратушної площі. Ескалатори, вантажівки, заклопотані будівельники… І все начебто було добре, але працівники краєзнавчого музею почали помічати дивні речі. Їм здавалося, що вночі у ратуші хтось ходить. Охоронці чули ночами дивні звуки: гупання кришки піаніно, тихі вдаряння по клавішах інструмента… Може, ремонтні роботи стривожили духів опришків, страчених на площі Ринок? На це питання досі немає відповіді.

Музей-кладовище
Сучасний Художній музей вважається найдавнішою спорудою міста – його будівництво було завершено ще у 1703 р. Храм був освячений архієпископом і отримав назву «Костел Непорочного зачаття Діви Марії та святих Андрія та Станіслава». В крипті цього храму знаходилась фамільна усипальниця Потоцьких. Саме тут у 1751 р. було поховано Йосипа Потоцького – урочиста церемонія тривала чотири дні й вражала своїм розмахом. Раніше у храмі знайшли вічний спочинок Андрій Потоцький, його дружина Анна Рисінська та їхній старший син Станіслав Потоцький. У 1886 р. сюди перенесли прах Вікторії Ліщинської – дружини Йосипа. В бічних криптах були поховані заможні шляхтичі й священики, а перед костьолом був міський римо-католицький цвинтар, який ліквідували в 1787 р.
У 1965 р. приміщення костелу передали геологічному музею інституту нафти і газу. Як зазначає у своїй книзі краєзнавець Іван Бондарєв, під час ремонту приміщення саркофаги були розбиті, а кістки передані в медичний інститут в якості наочного приладдя. Серед цього «приладдя» був зокрема й череп Станіслава Потоцького зі слідом удару турецької шаблі (як відомо, він був убитий турками під Віднем 12 вересня 1683 р.) Іншу частину кісток таємно поховали на міському кладовищі – в тому місці, де ховали бомжів. Ось такою була доля засновників міста після смерті.

Бійна гора
Вовчинецьку гору, що знаходиться у передмісті, часом жартома називають «Івано-франківський Голівуд». Але, мабуть, не всі знають, що вона з давніх часів має іншу назву – Бійна гора. Згідно з переказами, на цьому місці відбувся великий бій між козаками і польськими загонами Потоцького. Начебто саме тому вона так і називається. Проте, як уважають краєзнавці, тут треба копати значно глибше. Адже про цю гору існує багато старовинних переказів і легенд. Літописець Садок Баронч писав, що колись тут жили «великі люди» або велети. За легендою, вони почали будувати великі сходи, щоб дістатися до Бога, за що були винищені потопом. Згодом територію захопили біси, а коли і їх прогнали, на горі постав монастир. Проте й монахи порушили волю Божу і впали у гріх, і цілий монастир пішов глибоко під землю. На Івана вночі з-під землі начебто можна почути дзвони й співи тих монахів. Селяни, які жили у тій місцевості, здавна вважали, що ходити по Бійній горі вночі небезпечно. Вони вірили, що тут у темний час доби любить бродити всяка нечисть, зокрема вуж з людською головою, крилата змія і таємничий чорний пес. З’являється тут і Волод – відун, який має владу над звірами й силами природи. Як зазначає краєзнавець Іван Драбчук, саме ці легенди могли дати назву горі. Адже на гуцульському діалекті «бійне місце» – то страшне, небезпечне місце. Отже, ймовірно, малася на увазі страшна й небезпечна гора.

Кінотеатр на кістках
Єврейський цвинтар заснував ще Андрій Потоцький – саме він виділив єврейській громаді територію під цвинтар при Тисменицькій дорозі. Там було поховано багато поколінь жителів міста. 2 листопада 1963 р. на місці знищеного цвинтаря урочисто відкрили кінотеатр «Космос». В ніч після відкриття раптом завалилася частина стелі. «Це помста померлих», – говорили люди. Відтоді плити з єврейського цвинтаря можна побачити у різних місцях Івано-Франківська. З них робили фундамент пам’ятника чекістам на Валах, бордюри на вулиці Короля Данила, а у скверику за кінотеатром  досі трапляються їхні залишки.
Трагедія на цвинтарі
Ще один єврейський цвинтар знаходився за сучасним міським озером. І саме він став свідком одного з наймасовіших убивств в історії нашого міста. 12 жовтня 1941 р. німці вантажівками привезли сюди тисячі євреїв. На кладовищі була вирита широка яма завглибшки 5 м. Поліцаї наказували людям стрибати у яму, де їх розстрілювали з кулемета. Страта тривала близько п’яти годин, і за цей час за різними підрахунками було вбито від 6 до 10 тисяч осіб.

Вампірська Мекка
У прихильників модної вампірської тематики в нашому місті є справжня Мекка – старе кладовище на вул. Київській. Вважається, що саме там колись був похований станиславівський вампір. У 1974 р. у місті почали знаходити трупи з дивними слідами укусів на шиї. Партійна влада довший час непохитно захищала матеріалістичні цінності й стверджувала, що ніяких вампірів не буває. Але потім все ж змінила думку. Зловісну могилу було випалено військовим вогнеметом, після чого випадки підозрілих смертей припинилися.

Застінки у школі
Івано-Франківська школа № 5 з поглибленим вивченням німецької мови – відомий і шанований у місті навчальний заклад. На жаль, приміщення на вул. Франка, де знаходиться школа, має темну історію. Цікаво, хоча й моторошно, описав історію будівлі нині покійний Володимир Полєк – один з найвідоміших прикарпатських краєзнавців. У 1939-1941 рр. тут діяло управління НКВС, яке перетворило ці два роки на період терору і страху. Після втечі енкаведистів мешканців міста чекав справжній жах – вони побачили масу закатованих людей.  Були там зокрема трупи молодих хлопців з попаленими п’ятами і з вирізаними на спині тризубами. Саме там було вбито відомого прикарпатського вченого й громадського діяча – Василя Пашницького, першого директора Наукової бібліотеки імені І. Франка. В післявоєнний період у приміщенні  розташувалася міліція, а в 60-х роках відкрився навчальний заклад.
Знати про місця зі страшною й сумною історією варто зовсім не для того, щоб зайвий раз полоскотати собі нерви. А для того, щоб зрозуміти: історія розвивається по спіралі. Вона – неначе хороший вчитель: завжди дає повторний урок, якщо бачить, що учні погано засвоїли матеріал. Наскільки хорошими учнями ми будемо і чи ретельно засвоїмо пройдений матеріал – залежить лише від нас.

Олена БУЧИК
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Музей «Хата-Гражда» гуцульської господарки.
Історико-архітектурна пам’ятка. У земельно-податкових книгах записи про цю хату від 1858 р. У кінці ХІХ – поч. ХХ ст. тут проживали Палій і Параска Харуки. Часто до Харуків приходили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, які відпочивали у Криворівні та збирали етнографічні матеріали. У 1964 р. хату-гражду було використано під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків». З 1984 р. хата-гражда стояла пусткою. У 1993 р. споруду відреставрували і через рік під час Першого світового конгресу гуцулів тут було відкрито музей.
Адреса: присілок Заріччя, с. Криворівня,
Верховинський р-н.

(взяла інформацію від Фіртки Франківська)
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

"Метафізика Карпат":
Фіртка на той світ
Біля села Бережниця Верховинського району на хребті Синиці є скельний коридор (каньйон) - місце, яке з давніх-давен вважа¬ється межею світів, проходом, через який людина може, за певних обставин, потрапити до іншого світу. З цим місцем пов'язано безліч легенд і пере¬казів. На сусідній горі Довбушанці, за тими леген¬дами, знаходилося зимовище опришків Довбуша, там, «під буком» у «Довбушевих коморах» й досі, кажуть, неторканими лежать неймовірні скарби, залишені з награбованого впродовж десятиліть хлопцями Олекси, Пелеха та Марусяка. За легенда¬ми, Довбуш наказав у печері-«коморі» спорудити золотий стовп, що сяяв «на всі Карпати».

Так воно чи не так, невідомо й досі, але саму «фіртку на той світ» — прохід в кам'яній стіні на Синицях — у 80-х роках досліджували новоси¬бірські ентузіасти-аномальники з групи Вартана Мірзояна. Вони виходили з того, що ця «фіртка» при певних обставинах (у певний період року або в певний день) може правити за портал між різновимірними просторовими компендіумами. Місцеві кажуть, що час від часу Синиці огортає дивний туман, в якому відбуваються непояснені речі. Люди, що пройшли через той туман, раптом опинялися за кілька кілометрів від «фіртки», «блудили», як кажуть гуцули. Дехто навіть стверджує, що до «фіртки» проти ночі приходять незнані нетутешні люди і не повертаються назад. Прилади дослідників-фізиків з групи Мірзояна зафіксували аномальні сплески електромагнітної активності в районі Довбушанки, не пов'язані з атмосферними явищами.

Є дані, що у 1942 році лідери Третього рейху організували експедицію до порталу на Синицях. Експедицію вів тренер з технік виживання школи абверу з Микуличина (біля Яремчі). Окрім альпіністів-есесівців зі спецпідрозділу, що перебував під особистим патронатом рейхсфюрера Гімлера, до «фіртки» відправились тибетські жреці релігії бон, що з 1939 року знаходилися у Німеччині і консультували Гітлера і Гімлера з окультних питань. Вони дві доби перебували біля порталу Деякі дослідники містичних практик нацистів вважають, що для відкриття порталу могли бути принесені ритуальні людські жертви. Тим більше, що «матеріалу» — військовополонених та мешканців гетто — для ритуалів у гітлерівців було більш ніж достатньо.

Історики стверджують, що наявність в Карпатах «міжвимірного порталу» була відома з давніх часів. Фракійська традиція зберегла оповідь про героя-мандрівника Зарпата, що потрапив до світу мертвих через «браму світів» у північних горах. А саме Карпати були північним кордоном давньої Фракії періоду її розквіту. У легенді про Зарпата цього фракійського героя до «брами світів» провела жриця з гірського роду Ергіутів (Беркутів?), яка потім стала його дружиною і матір'ю легендарного засновника одного з фракійських царських домів Кетта. У греко-фракійському світі другим таким «порталом» вважалося жерло вулкана Етни, на Сицилії, а третім — печера-лровал в теперішній Каталонії. Варто звернути увагу на те, що і в легенді про каталонський -портал» фігурує сяючий золотом стовп. Можливо, через цей образ люди давнини передали нам інформацію про важливу частину, або про певний спосіб дії «порталу».
Записаний

quicksilver

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +593/-21
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1029
  • Останні відвідини:
    11 Вересня 2019, 07:17:57

    Звідки: тутешній

Минулого тижня, проїздом з Черче, побував у дуже цікавому місці:

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття.
Розташований поблизу села Крилос при трасі Івано-Франківськ – Галич – Рогатин.



В музеї під відкритим небом зібрано предмети народної архітектури (переважно, дерев’яної) з чотирьох етнографічних областей Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщині та Опілля.





Гуцульщина представлена двома граждами  з села Устеріки Верховинського району (1889 рік) та гуцульської хатою.





Гражда – типовий житлово-господарський комплекс місцевих гуцулів. Гуцульська гражда являє собою дерев’яний архітектурний ансамбль, що складається з житлового будинку і двору, обнесеного високою стіною з великими воротами. Зсередини гражди, як правило, накривалися дерев’яними навісами і мали уздовж стін господарські відсіки. Виконуючі функції житла, гражди слугували місцевим мешканцям у якості своєрідних фортець, де можна було сховатися від дикого звіря, непрошених гостей і навіть від сходу сніжної лавини.











Дуже цікавий екпонат музею – діюча дерев’яна церква початку ХХ століття з села Поплавники Галицького району:



P.S. Фото зроблені телефоном.

GPS: 49°04,791; 24°42,317
Орієнтир – скульптура «Меч і Рало».
тел.: +38 (03431) 31242
ціна екскурсії – 10 грн.
Екскурсовод і сторож – подружня пара, що живуть неподалік музею, дуже привітні люди, подарували брошурку на пам’ять – сувенірів і магнітиків там не продають ))

Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття.
 :good :good :good
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Буркут - найдавніша польська бальнеологічна здравниця. Найкращі свої часи Буркут-курорт пережив у 20-х роках ХІХ ст. В ті часи там було збудовано більше 15 вілл. Курорт був зруйнований австрійським військом у 1848 році під час придушення революційних заворушень. У 80-х ХІХ ст. роках курорт ожив, але подальший його розвиток було перервано Першою світовою війною. Планувалось прокладання дороги Гринява - Копілаш, але ці плани лишились проектами. Основний потік відпочиваючих добирався до Буркуту традиційним плаєм з с.Гриняви через перевал Ватонарку і полонину Лукавицю.
Верховинське село Буркут розташоване в мальовничій місцевості, яка так приваблювала Лесю Українку. При в'їзді до нього дзюркоче Буркут - джерело мінеральної води. Трохи вище від джерела стоїть будинок Чивчинського лісництва, на стіні якого - меморіальна дошка. Під барельєфом напис: „У селі Буркут в серпні 1901 року жила видатна українська письменниця Леся Українка”. Село лежить на дні глибокої долини на висоті 1012 м над рівнем моря і оточене лісистими схилами гір. В селі - Буркутське і Явірницьке лісництва. На жаль, будинок, у якому проживала Леся Українка, не зберігся. Він був трохи вище Чивчинського лісництва.
Під горою є мінеральне джерело, з якого Леся Українка пила цілющу воду. М'який клімат, свіже гірське повітря, настояне на хвої, чарівна природа поліпшили стан її здоров'я. Звідси вона писала батьку: „Навкруги лише дерева і папороть, пташки співають, Черемош шумить, а з ним наперебій той самий залізистий потічок, який Буркутом називається… Якщо я тут не поправлю здоров'я, то вже не знаю, який мені ще клімат потрібен”.
Леся Українка і тут продовжувала працювати. Саме в цьому куточку Карпат народилися цикли поезій „Хвилинки” і „Ритми”.
Сюди до Лесі Українки приїжджав Іван Франко. Мандрівка залишила помітний слід у його творчості, завдяки чому з'явився цикл „Буркутські станси”. З центральної частини села путівець в'ється уздовж потоку на полонину Луковець (1506 м). Саме через неї поетеса поверталась з Буркута у Вижницю. Її шлях пролягав через село Гриняву, Довгопілля і далі через Кути.
Нижче села річка тече у вузькій долині. На лівому березі, біля самої води, проходить автодорога Верховина - Буркут.
На лівій притоці Чорного Черемошу р. Шибена, в 7-8 км від її гирла розміщене мальовниче водосховище. Розташоване у вузькій і глибокій долині, оточене зеленню лісу, невеличке голубе озеро надзвичайно гарне. В долині цієї маленької річки розташований присілок Шибени. З гирла р. Шибени починається дорога, яка через полонину Веснарка приводить на вершину гори Піп Іван Чорногірський, проходячи біля озера Марічейка. Це стара дорога, якою підвозили всі будівельні матеріали для спорудження обсерваторії на вершині, а потім для її обслуговування. Вона й тепер в доволі непоганому стані, лише після лісової зони є декілька зсувів.
Нижче від гирла Шибени - поріг Берди, досить складна водна перешкода. За ним - велике село Зелене, яке довго тягнеться уздовж Чорного Черемошу.
Досить складний поріг розташований в гирлі лівої притоки Дземброня. Звідси, через село Дземброня найкоротша дорога на Чорногірський хребет. Ця стежка дуже мальовнича, з самої долини проходить полонинами, з яких відкриваються чудові гірські пейзажі.
Від гирла р. Бистрець починаються каскади порогів Гуки, а в долині Бистреця розташоване однойменне невеличке село.
За Гуками, в селі Красник річка трохи заспокоюється, долина розширюється, відкриваються чудові пейзажі гірських хребтів. Видно частину Чорногори з вершиною Піп Іван, Смотрич з відрогом Вухаті Камені, інші вершини.
Гора Чивчин, 1766 - одна з небагатьох вершин Українських Карпат, де є виходи порфіритів - найдавніших порід вулканічного походження.
Для Чивчинського хребта характерним є наявність субальпійського поясу полонин, протяжність яких - дуже велика і в Українських Карпатах поступається лише Гринявським горам. Для південної частини чивчинського хребта та для Гриняв характерна асиметрія північного (пологий) та південного (крутий) макросхилів.
Ще однією особливістю чивчинських верхів є часті скали-останці, так звані Баби, висота яких досягає 10-ти метрів.
Полонина Палениця в Чивчинах є найвищим плоскогір'ям України.
Чивчинський хребет Чорний Діл, який простягся від устя Сарати в Перкалаб, відомий вертикальними печерами, найглибша з яких - шахта глибиною понад 30 м.
http://verhovyna-greentour.com.ua/content/burkut
Записаний

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"

Цікаво написано. :good Не знав, що Леся Українка з Іваном Франком зустрічались там.
Буркут, Шибени, Чорний Черемош - то близько до румунського кордону. Хто був там - той знає.
Приховано: Показати
...І село Перкалаба.
"Перкалаба" - наша музична група, яка грає етно, передає в певній мірі той колорит, дещо гіпертрофовано - обережно, в кінці кліпу емоційний феєричний монолог з ненормативною лексикою:"...там були два чуваки - повні дауни..."


 
Записаний
Следи за контекстами!

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Одне з цікавих місь паломництва Карпатського краю - Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину св. Василія Великого у селі Гошеві Долинського району на Івано-Франківщині. Вважається однією із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи.
Місцеві жителі переказують численні історії про зцілення людей біля Чудотворної ікони Гошівської Божої Матері.
Ще перед тим, як на Ясній горі поселилися християнські ченці, у цьому місці були давні язичницькі капища.
Перша письмова згадка про село Гошів відноситься до 1464 р. Монастир в урочищі "Красний Ділок", як місце поселення кількох ченців-пустельників, міг існувати значно раніше.
У другій половині XVII століття монастир перенесено на Ясну Гору. Ймовірно, переселення монахів на нове місце було зумовлене черговою пожежею. Але й тут у 1762 році вогонь пожер монастирські будівлі. Аби все відновити, знову потрібні були кошти і шалені зусилля. Саме тоді ігумену Йосафату Ленчевичу, згідно з його записами, з’явилася Божа Мати, яка потішила монаха і дала добру пораду щодо відбудови.
Зібравши кошти, почалася робота. У 1771 році на Ясній Горі вже стояв монастир, а наступного року завершено відновлення церкви. Вона була невеликою, тож згодом, аби задовольнити духовні потреби віруючих, яких приходило сюди чимало, у 1842 побудовано більший храм. Він стоїть тут і донині.
На задній стіні приміщення був намальований сонячний годинник, на якому тінь стрілки показували точну годину (при сонячній погоді) впродовж дня.
У післявоєнні роки час від часу навідувались в монастир енкаведисти. Після кожного такого відвідування з келій чи трапезної зникали то рушник, то ложечки, то скатертина. Але в усі часи потік прочан на Ясну Гору не припинявся.
У 1950 році монастир припинив своє існування. Арештовані були священики, монахи. Багато ікон, золотих і позолочених речей було вилучено.
До 1978 року у цьому приміщенні був дитячий будинок, церква використовувалась під склад. А потім монастирські келії були базою відпочинку...
На початку 90-х років відроджується життя у Гошівському монастирі. На пожертви віруючих були відремонтовані приміщення монастиря й церква. Єпископ м. Майнца (Німеччина) прислав групу експертів під керівництвом доктора Шпендлера, які врятували храм.
Німецькі спеціалісти встановили електронні дзвони, єдині в країні. Художники-реставратори з Дрогобича, Львова, Борислава провели за рік велику роботу - реставрували п’ять великих полотен XVIII ст. і намалювали 15 картин.
Освячення відродженої церкви відбулося 1996 року.
Ікона Гошівської Божої Матері, копія Ченстоховської ікони, належала до родини хорунжого Шугая. Під час пожежі, коли все його господарство згоріло дотла, залишилась недоторканою лише одна стіна – на ній висіла ікона. Згодом родина Шугаїв, рятуючись від татарських набігів, перебувала певний час у маєтку Гошовських, відтак і ця ікона змінила власників. В 1736 р. ікона заблисла великим сяйвом, а потім на обличчі Богородиці залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священик. Гошовський передав ікону в монастир, а митрополит Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив її чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богоматері прославилась багатьма чудами, які було детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат».
...Наближалося 200-річчя перенесення чудотворної ікони Матері Божої до монастиря — 1937 рік. ікона потребувала відновлення, реставрації. «На лляному полотні розмірами 63,5 х 43 см, — описує автор книги «Цариця Карпатського краю», — олійними фарбами була намальована Божа Матір з дитятком Ісусом. Обличчя Божої Матері і Дитятка — яснобрунатні, плащ Божої матері — синій, сукня — вишнево-червона, одяг Дитятка ісуса дещо ясніший, ніж плащ Богородиці, а корони — золотаві...» Згодом срібні оздоблення замінили на золоті, прикрасили коштовним камінням. А митрополит Андрей Шептицький поновив на чудотворній іконі печатки Атанасія Шептицького.
Місцеві жителі переказують численні історії про зцілення людей, які протягом століть вервицею тягнуться до монастиря. Далекого 1770 року у Гошів їхала жінка, Марія Кульчицька, коли напувала в ріці коней, несподівано одна її дитина випала з воза і втопилася. Мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і, впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася і раптом трапилось чудо – дитина ожила. До кінця XVIII століття у «Монастирському літописі» налічувалось більше 100 записів про чудесні зцілення через заступництво Пресвятої Богородиці.
У 2009р. Папа Римський Бенедикт XVI благословив і освятив золоті корони для Гошівської чудотворної ікони. Апостольська столиця надала Гошівському монастиреві декрет про оголошення його великою Базилікою і прилученням до великих Маріїних відпустових місць Католицької церкви в усьому світі. На Успення Пресвятої Богородиці, 28 серпня, на Ясній горі відбулося коронування ікони Богородиці. Уже майже три століття тисячі паломників моляться біля ікони Матері Божої з думкою про зцілення власної душі й тіла, з проханням заступництва Богородиці для своєї родини, з надією та вірою.





<a href="https://www.youtube.com/watch?v=C0zLrUazAIE" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=C0zLrUazAIE</a>.
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Цікаве про міста та місцевості Івано-Фран
« Прочитано #8 : 10 Листопада 2013, 22:24:56 »

У Галичі є старий караїмський цвинтар...
Цілий втрачений, неймовірно цікавий, глибокий і величний світ... За переказами, караїмів запросив до Галича король Данило. Була колись в Галичі їх велика громада... В радянські часи був зруйновиний величний караїмський храм... А нещодавно померла остання караїмка, яка знала караїмську мову...

Кілька епітафій на пам'ятниках:

**********
Смутком великим зітхає народ
з приводу смерті великого і видатного гахама*,
який боявся Бога - Світла Ізраїлю,
що освітлює собою сліпий холод.
СУмлінно працював у дверях Дому Бога Знамень.
Справа його завжди процвітала.
І у всі дні свої з юності
вивчав Тору, збагачуючи Розум.
Очі його були спрямовані на усіляку Мудрість.
Посвячений у таємниці Йєцири**,
він - син Вищого Світла і Бога-Творця,
учитель правди і провидець Світла.
Найбільше велич його проявилася
в численних книгах мудреців Писання.
І похований тут га-Машбір, шановний ребі
На ймення Єшува-Йосеф.
Ти - плід і любий син
ребі Моше, вчителя Тори.
Плоди діянь твоїх - заслуги, шановані
в роду твоєму і в народі живому.
Що помер 4 таммуза в середу тижня "Мас'є"
5644 року за м.л.
Нехай буде шанований його спокій!
-----------
* - гахам (давньоєвр.) - (тут) вчений-теолог, мудрець
** - Йєцира (давньоєвр.) - Творіння (Світу)

*****************

Цей пам'ятник - знак похороненому
священнику-ребі і видатному гахаму,
який заслужив добре ім'я своїми знаннями
і своєю безмежною мудрістю.
Він - ребі Моше, раб Божий
і вчитель, який навчав громаду законів добра.
Син ребі Мордехая, вчителя праведності,
один з небагатьох видатних людей.
Помер він в суботу тижня "Шеміні", яка припала
у 5600 році за м.л. на 24 ваадара.
Всевишній нехай дасть пристанище душі його! І заслуги
його праведності нехай захистять нащадків його! Села!
(за матеріалами Фіртки Франківська)
« Останнє редагування: 10 Листопада 2013, 22:36:30 від Сонечко+ »
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Гора Шпиці ще одне унікальне місце, яке варто відвідати. Шпиці — одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати). Розташована у Верховинському районі Івано-Франківської області, в межах Карпатського національного природного парку.
Висота гори — 1863 м. Лежить у центральній частина Чорногорського масиву, за кілька кілометрів на північний схід від головного хребта, і з'єднана з ним пологою сідловиною.
Шпиці — одна з найцікавіших гір у Карпатах. Її східні схили оперезані скельними виступами заввишки 20—50 м, які справді нагадують шпиці (звідси й назва гори).
Скелі, яких, за деякими даними, налічується аж 15 рядів, сформовані переважно з олігоценового магурського пісковика; вони є наслідками давнього гірського зледеніння, що відбулося в Карпатах у четвертинний період.
На північному заході від гори — велика котловина гори Данціжа, обмежена хребтами Великі і Малі Кізли. Трохи правіше, у напрямку на північ від Шпиців, видніється гора Гомул, а ще правіше, на північний схід,— гора Велика Маришевська. На півдні розташована гора Бребенескул, друга за висотою вершина не лише Чорногори, а й усієї України. На південних схилах Шпиців розкинувся льодовиковий кар, грандіозний за своїми розмірами та красою, який ще називають урочищем Гаджина. Він утворений скелястими схилами гір Шпиці та Ребра. Саме тут, за словами місцевих жителів, похований Олекса Довбуш, провідник опришків. Тут же 1878 р. був побудований і працював перший в Українських Карпатах прихисток для туристів, названий на честь Яна Грегоровича, одного з засновників Татранського Товариства в Коломиї. А перший дороговказ на гору Шпиці був встановлений ще 1884 р. В урочищі Гаджина туристи бувають рідко, зате влітку час від часу сюди заходять пастухи (переважно з найближчого до гори села Бистреця), які випасають овець, коней та корів.
Гора Шпиці вкрита трав'яними і напівчагарниковими альпійськими луками. Тут трапляються такі рідкісні представники флори, як ліннея північна, білотка альпійська, соссюрея альпійська, кортуза Маттіолі тощо. Також на схилах гори можна натрапити на цікаву рослину — сугайник клузія, яка належить до зникаючих видів і тому охороняється. Є багато чорниць і брусниць.
Час від часу на скелі гори Шпиці приїжджають альпіністи, хоча й не так масово, як, наприклад, на Скелі Довбуша у Бубнищі.
З огляду на свою унікальність гору Шпиці було б доречно виділити в окрему та особливу природоохоронну територію (в межах Карпатського національного природного парку).
Сама вершина гори не є якоюсь особливою, а от краєвиди, які можна спостерігати з вузької перемички між головним хребтом Чорногори та Шпицями є фантастичними! Зліва, на фоні західної частини Чорногори, розлігся хребет з фантастичними формами - Великі Кізли.

А праворуч глибоке урочище Ґаджина - це котел, утворений вертикальними стінами гір Ребра та Шпиці, з яких виростають величезні гострі скелі.

За однією з легенд (а це місце дійсно казкове) у підземеллях цих кам’яних споруд прикований ланцюгами лютий Гаргон, якого стереже Дід Первовічний, та якщо Гаргон раптом урветься, настане кінець Світу.



Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика


Легенда про озеро "Марічейка"
Було все це ще в глибоку стародавність. Чорним вороняччям налетіли тоді злі недруги на наш зелений край. Вони руйнували села, губили народ, а хто вцілів, рятуючись, пішов у гори. Але вороги довідалися, що гуцули ховаються десь у дрімучих лісах, і рушили ордою слідом за ними.
Марічейка, молода дружина чабана Івана, побачила ворогів і прошептала коханому:
- Іванку, рідний! Скоріше біжи до наших, попередь їх!.. А я спробую ворогів затримати.
- Не можу я залишити тебе.
- Згадай, милий, скільки наших там, у горах. Батьки і матері, старі і діти... Весь наш народ... Він у небезпеці. Йди!
І пішов Іван. А горда Марічейка стала на шляху ворогів. Її схопили... Наказали:
- Веди до своїх гуцулів. Не то смерть!
Йшли вони до самої ночі. Завела їх Марічейка в такі дикі місця, відкіля і не вибратися. Розлютилися вороги і накинулися на неї із шаблями... Затремтіла земля, дмухнув страшний вітер, гримнув грім. І злетіли в небо камені, зрушились гори й утворилося озеро. У ньому і знайшли свою загибель вороги. З тих пір ліс на честь хороброї дівчини стали називати Дівочим, а озеро - Марічейкою...
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30260
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 13:37:03

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського

Цитувати (вибране)
Історія газової промисловості Прикарпаття наближається до 100 річного рубежу, відтоді як в 1910 році біля м. Калуш при пошуковому бурінні на копальнях з видобування калійної солі товариством «Калі» вперше виявлені поклади природного газу. Спочатку природний газ, яке паливо, використовувався у ліхтарях, що освітлювали вулиці міста Калуш, а в 1933 році розпочалася промислова експлуатація Калуського газового родовища.

Відповідь від: 01 Червня 2015, 19:12:20
Ось тут мабуть якраз один з тих ліхтарів



Правда я ніяк не можу зрозуміти де то є.
Відповідь від: 01 Червня 2015, 19:24:29
Ще ліхтар
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14965
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 14:35:50


Правда я ніяк не можу зрозуміти де то є.
  Думаю злiва зараз якраз "Галичанка"
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30260
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 13:37:03

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського

Ні. То швидше спуск по теперішній Бандери. З правого боку той будинок де тканини добудували вверх вже по війні.
Відповідь від: 01 Червня 2015, 21:21:36
Чого так думаю, бо там в далині якесь дерево, а мала б бути площа.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14965
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 14:35:50


Згоден , так  i е , я помилився
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30260
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 13:37:03

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського

На вихідних був у Франику і попри те, що з благоустрієм і з місяцями для відпочинку там краще ніж у Калуші, неприємно здивувало те, що там не так чисто, як  у нас. Виявилося не я один то помітив.

Мешканці Івано-Франківська скаржаться на погано прибрані вулиці
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18181
  • Останні відвідини:
    11 Квітня 2024, 18:23:30

    Звідки: Льондон

43. Калуш (355 баллов)

Фокус определил 50 лучших городов для жизни в Украине

vover

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +200/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4880
  • Останні відвідини:
    12 Квітня 2024, 16:37:06

    Звідки: Українська

ти на дату дивився?
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18181
  • Останні відвідини:
    11 Квітня 2024, 18:23:30

    Звідки: Льондон

Ну я і  тормоз   :facepalm:   . Калуш значить уже піднявся по рівню життя ! Хоч це уже добре      :=)

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36


В нашій області шукачі старовини обєдналися в спільноту
Записаний