Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[A.L.V]

наведіть цитату зі св. Писання.

18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.
19 А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.

(Об.22:18-19)

[yurko]

Питання: Якщо Христос - єдиний посередник між людиною і Богом, навіщо сповідувати гріхи священикові?
Відповідь:

Приховано: Показати

Христос - єдиний посередник між нами і Богом, - пише святий апостол Павло в Першому посланні до Тимотея: «Один Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим 2,5). Тим не менш, для того, щоб наблизитися до нас, а ми долучилися до Нього, Він поставив священнослужителів - в свою чергу посередників: згідно з тією ж логікою, за якою Бог зволив залучити до справи спасіння Пресвяту Богородицю і, зовсім в іншій ролі, святого Йосипа.

Він також закликав дванадцять апостолів для проповіді Євангелія і для продовження справи спасіння. Їм Він передав Свою Божественну владу, кажучи: «Чиніть це на Мій спомин» і «Кому відпустите гріхи, тому відпустяться, кому затримаєте, тому затримаються».

Таким чином, Сповідь встановлена самим Ісусом Христом. Його слова абсолютно зрозумілі: в них Він недвозначно говорить про учнів, причому досить наполегливо: на кому вони затримають гріхи, на тому й Він затримає. Те, що не відпускають священнослужителі, в тому числі і приховані від них гріхи, Він теж не відпускає, згідно з наведеними словами.

Таким чином, Господь нерозривно пов'язав Своє прощення з прощенням Церкви. Саме Він встановив, що для прощення гріхів необхідні священики: вони є посередниками між нами і єдиним Посередником.

Згадаймо євангельський епізод про хананеянку, яка кричала: «Помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя жорстоко біснується» (Мт 15). Але Ісус не давав їй відповіді. Але тому що вона продовжувала кричати, апостоли просили Господа вислухати її. Тоді Ісус відповів апостолам, після чого жінка кричала ще наполегливіше і кланялася Йому. В святоотцівських тлумаченнях ми зустрічаємо таке пояснення: молитва цієї жінки була вислухана, тому що її супроводжувала молитва тих, хто був ближче за всіх до Ісуса. Під час земного життя Ісуса апостоли були до Нього ближче всіх, як сьогодні до Нього близькі святі. І в своїх молитвах ми вдаємося до тих, хто перебуває з Богом.

Якщо ми поставимо собі питання: звідки нам відомо про Христа, - то, швидше за все, відповіддю буде - від Церкви. Господь використовує посередництво Своїх служителів, щоб ми дізналися і зустріли Його. Цими служителями і посередниками можуть бути також наші батьки, побратими по вірі, або ж священики.

Єдиний Спаситель - Господь Ісус Христос. Але Ісус з'єднується з нами за допомогою священнослужителів і за допомогою служіння Церкви. Є суттєва різниця між двома посередництвами: посередництво Христа нас спасає. Посередництво Його служителів - необхідний шлях до цього спасіння.

На питання відповідала російська служба Радіо Ватикан
Відповідь від: 15 Січня 2013, 09:43:22Цікава думка з приводу

Андрей Груша
почнемо з передань 2Сл 2:15 тут річ іде про передання усні чи письмові, такі як послання Павла до тих же Солунян і до інших, хрештою всі передання про які тут говориться стали частоною Нового заповіту. ті ж передання про які так любить розповідати католицька і православна церви, не ввійшли до складу Біблії, бо не відповідають її Духу, а іноді прямо суперечать. а Все що не відповідає Священному Писанню, має бути відкинене. А принцип Біблія і тільки Біблія потрібен для перевірки всього, що претендує називатись божественним. в тому числі неканонічні писання суперечать Духу Біблії. тож підтверджуйте свої думки Канонічною Біблією, якщо зможете.

тепер про Івана 20:22-23. а хтось читав всю Біблію, а не тільки цей вірш. апостоли мали силу вздоровлювати тіло, для цього потрібно було вздоровити душу, через відпущення гріхів. тому Ісус перед вздоровленням сказав "відпускаються тобі гріхи твої" а хіба була перед цим сповідь? сповідаться не значить розкаятись. тож потрібно було покаятись і апостоли могли вздоровити людину від фізичних вад. а сповідь потрібна при хрещенні. чи мають священники владу вздоровити тіло - звичайно ні, то як вони можуть прощати гріхи? ми всі під Благодатю, і для прощення гріхів потрібно розкаятись і "іди і більше не гріши",то чи має покаяння бути через посередників (через спавідь), покаятись можна в молитві, а от діла після покаяння мають бути явні.

" «Один Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим 2,5). Тим не менш..." тим мне менш???? тут крапка, без пояснень. роль апостолів проповідувати Євангелію, ане бути посередниками, бо один Посередник!

Відповідь від: 15 Січня 2013, 09:48:04І ще про передання

   
Андрей Груша
"Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим." Мф.15;3-9

Відповідь від: 15 Січня 2013, 09:49:26І тут же суперечність:

   
Микола Микосовський
Таня, 16. Закид: Треба дотримуватись тільки Святого Письма.
Відповідь: Тримайтесь передань, яких ви від нас навчилися чи то усно, чи то листовно (2 Сл. 2:15). Бережи передання (1 Тм. 6:20).

Відповідь від: 15 Січня 2013, 09:51:12Тут дуже зрозуміло все пояснюється. І стає чітко зрозуміло, що у релігії, як і у всьому у світі - все відносно.
Ставлення до Священного Передання в різних конфесіях

Приховано: Показати

У католицизмі Священне Передання визнається постійно розвиваються елементом віри, тоді як в православ'ї - закінченим і не схильним подальших змін.

Так звана латинська схема відносини до Священного Переказу остаточно сформувалася в XVI - XVII століттях. Вона вважає, що частина вчення, отриманого від апостолів, була зафіксована в книгах Святого Письма, а інша, не увійшовши в Писання, передавалася через усну проповідь і була записана в послеапостольскую епоху. Ця друга частина вчення становить Священне Передання.

В Руської православної церкви спроби кодифікувати Переказ у письмових документах, історичних пам'ятках і звести його до додаткового джерела Одкровення, паралельного Священному Писанню, виникли під впливом рімокатоліческой схоластики.

Для святоотецької східно-православної традиції характерно розуміння Передання як досвіду життя у святому Дусі ("Переказ є життя Святого Духа в Церкві" [3]).

У вихідній православної традиції Переказ розуміється не як передача знань (гносеологічно), але літургійно - як дослідне співучасть життя Духа в Церкві. У такому розумінні "у Передання два значення: це а) сукупність образів, через які Христос проходить в життя людей, і б) сприйняття цих образів від покоління до покоління". [4] У цьому контексті Переказ - джерело Письма, а Святе Письмо виявляється одним з виразів Передання. Або, за визначенням митрополита Філарета (Дроздова) Священне Писання - є "особливим улаштуванням (Святого) Духа Божого усталений вид Передання". [5]

    Переказ обіймає собою все життя Церкви настільки, що і саме Святе Письмо є лише одною з форм його ... Священне Писання не глибше і не важливіше Священного Передання, але одна з його форм. [2]

З спроби знайти компроміс російської схоластичної позиції з святоотецької традицією в догматичному богослов'ї народжуються визначення Передання в "вузькому" та "широкому" розумінні [джерело не вказано 113 днів]. У вузькому сенсі Переказ визначається в сенсі вчення ( лат. sensu strictissimo ), Що передається від одного покоління іншому вигляді живого усного слова, пізніше частково відображеного письмово. У широкому сенсі Переказ - це повнота знання про Істину, що включає в себе як Писання, так і усне свідчення апостолів.

Таке розуміння Передання зустрічає труднощі, зокрема, в тому, що можна скласти список апостольських переказів, які не виконуються: хрещення тільки в проточній воді, заборона на земні поклони по неділях, молитва тільки на схід ... Все зокрема можуть змінюватися. Таким чином, апостольське походження перекази не означає його незмінності.

Різні напрямки протестантизму, на відміну від історичних церков, заперечують віронавчальний авторитет Священного Передання і визнають допустимість самостійної інтерпретації Священного писання віруючим. Представники протестантських конфесій вважають неправильним вважати вищим авторитетом у питаннях богопізнання думки людей, замість того, щоб довіряти особисто Богу, який здатний Духом Святим наставити віруючого в Істині. При цьому ортодоксальний протестантизм, при запереченні виняткової важливості Передання, в ключових питаннях розуміння Бога слід загальнохристиянської традиції, визнаючи де-факто соборні постанови й "згода Отців" (consensus patrum) з догматичних питань, по крайней мере, періоду до Другого Нікейського (7 Вселенського) собору. В протестантизмі, за винятком крайніх ізоляціоністських груп, існує стійка тенденція "слухати свідченням Отців і почитати його", визнаючи за Переданням необов'язковий (відносний) авторитет. [6]

[yurko]

Для тих, хто шукає "секретні" тексти і "правдиві, глибші" знання раджу почитати

http://www.urantia.org.ua/ubook

Прийнято попереджувати, що типу вагітним жінкам і особам з вразливою психікою...

Тож і я попереджую, вразливим, легковірним і тим хто підпадає під вплив з подальшим маніакальним захопленням темою - краще дивіться мультики про Карлсона!

[Сонечко+]

http://www.urantia.org.ua/ubook

Цікаво почитати, доступно пояснюють. Ще одна конфесія взялася модифікувати Біблію "під себе". Оригінально виходить у них, бо вони перемішують пояснення з науковими даними. От у кого треба "повчитися" нашим Свідкам.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 14:12:58

(Об.22:18-19)

Дякую, за підказку

[yurko]

Ще одна конфесія взялася модифікувати Біблію "під себе".

Ні-ні.
Не вгадала.
То не конфесія (як не дивно). Просто книжку написали.

А ота ще одна і доволі цікава, бо розростається - то http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F

[Сонечко+]

Саєнтологія і справді цікава течія. Я колись писала у темі про самовдосконалення, що ознайомлювалась із різними напрямками\практиками саморозвитку. У саєнтолога я довший час знімала кімнату у Києві і автоматично він мене вводив у курс цих знань і занять саєнтологією. Для себе я відкинула такий шлях, так як побоялась "працювати" із своєю підсвідомістю. Хоча я на власні очі бачила позитивні наслідки такої практки.

В них, как правило, отрицается декларируемая саентологами гуманитарная и религиозно-философская деятельность, которая определяется чисто коммерческим предприятием и тоталитарная секта, а саентологические методы оцениваются как разрушительно влияющие на организм человека и его психику[8].

Ну, порушень психіки і поганого впливу на організм я не побачила - кажу відверто . Зате бачила позитивні впливи - людина сама себе зцілювала від хворіб, які лікарі визнавали невиліковними. Саєнтолог в стані зцілити себе сам без ліків (утім, як і в інших практиках, як наприклад, у йогів). На рахунок психіки - їм заборонено обманювати чи утаювати якесь незадоволення будь-чим ( чи собою, чи поведінкою інших людей). Це єдина ненормальність, яку я у нього помітила за кілька років спільного проживання\спілкування. Будь-що, що йому здавалось не правильним чи хвилюючим він відразу обговорював, висловлював. Але це мені подобалось, бо інакше прийшлося б здогадуватись, від чого людина похмурніє. До речі, щодо емоцій - він ніколи не кричав, не осуджував когось, не зривався. Але кожну дрібницю проговорював.

Саентология была провозглашена религией самими саентологами: «Саентология это религия в самом обычном смысле»

"В самому звичайному" розумінні слово "релігія" означає для них (не теологічне поняття) - об"єднання рівних по знанням людей, а не об"єднання тих, хто молиться\поклоняється\вірить у щось.
Основ чи протиріч християнству я там не побачила. Ну, хіба, що вони не користуються священниками, не хрестяться і т.д. в такому дусі. Він сам мене підганяв - не хочеш до нас в саєнтологію, то займись християнством, але роби щось для своєї душі\Духу і вдосконалення свого Я. Правда, він вважав, що християнство - слабка практика у тому розумінні, що наприклад монахам, щоб досягти такого рівня, який у них можна здобути за рік практики, потрібно йти відшельником у пустелю з постом та молитвою років на 40. (У кожного свої заморочки і переконання).
Щодо секти - то такими їх об"явили після того, як побачили, що люди "виходять" з-під нав"язаних нам шаблонів, погано піддаються тоталітарному керуванню і досягають гармонії без посередницької допомоги. Крім того, у них справді є 2 течії і одні одних не признають. Ну, типу як у нас Російський патріархат вважає Українську Автокефальну Церкву диявольською сектою і розкольниками.
Та, повторюсь, релігійною організацією вони себе називають не з точки зору теології, а з першочергового поняття "ре лігос" тобто "об"єднання". Тому таку організацію (тобто, саєнтологію) я б розглядала у іншій темі.
Я їм чомусь не довіряю, можливо тому, що мало знаю\розумію. І ще мені не подобалось, що під час одитингу про твоє особисте дізнається одитор (типу, як священник при сповіді) і хоч і говориться про конфеденційність, але як священники передавали інфу КГБ так і саєнтологи можуть також якось твоє особисте кудись винести напевно. Але результати їхніх занять  протікали у мене на очах і були позитивними для тих, хто займався як у плані психологічного так і тілесного.

[newroman]

ті ж передання про які так любить розповідати католицька і православна церви, не ввійшли до складу Біблії, бо не відповідають її Духу, а іноді прямо суперечать. а

Цікаво, а якою Біблією користується той А.Груша? Чи не тією, що уклали ті самі церкви католицька і православна ?

Формування канону Нового Завіту було тривалим процесом. Протягом І—IV ст. н. е. відбиралися загальновживані тексти шляхом їх співставлення;
 

Приховано: Показати

керувалися историчними переданнями, тобто чи дійсно та чи інша книга одержана від самого Апостола, при цьому суворо звіряли тектси писання чи відповідає зміст з ученням Церкви і самого Апостола кому приписувалася це писання.
  керувалися догматичним переданням. Ніколи в історії не було такого щоби Церква котра одного разу визнавши книку канонічною потім змінювала своє рішення і виключала цю книгу. Якщо деякі отці і учителі Церкви і не визнавали деяких новозавітніх книг канонічними то це було іх власне бачення яке не можна змішувати з голосом Церкви. Також і навпаки не було такого щоб Церква спочатку не приймала якусь книгу до номоканону або потім змінивши ставлення приймала.
    У цій складній і відповідальній справі активну участь на різних її етапах брали такі християнські богослови-апологети, як Юстин Філософ (Мученик), Татіан, Іриней Ліонський, Тертулліан, Оріген, Климент Александрійський тощо. Офіційний список із 26 книг, крім Апокаліпсису, було затверджено Лаодикійським собором у 365 р. Згодом новозавітний канон обговорювався на Гіппонському (393) та Карфагенському (397) соборах. А остаточну редакцію затвердив Трульський собор у 692 p., хоча канонічність Апокаліпсису аж до IX ст. бралася час від часу під сумнів.

Апокрифи. У процесі канонізації книг Біблії значна частина християнських творів до Святого Письма не ввійшла. Та вони продовжували функціонувати у християнському середовищі. Ці книги одержали назву апокрифів.

Апокрифи (гр. apokriphos — таємний, секретний) — релігійні твори, які офіційно не визнані  а відтак не є канонічними.

Біблійні апокрифи поділяють на старозавітні і новозавітні. До старозавітніх належать, наприклад, Завіти 12 патріархів, книга Єноха, варіанти книги Буття та Второзаконня.
до апокрифічних творів новозавітної пори відносяться у першу чергу різного ґатунку Євангелія (іудео-християнські, гностичні) — Євангеліє евіонітів, Євангеліє євреїв, Протоєвангеліє Якова, Євангеліє досконалості, Євангеліє Істини, Євангеліє Фоми. Відомі також Євангелія, які були поширеними серед деяких етнічних груп (Євангеліє до єгиптян, арабське Євангеліє) чи серед послідовників окремих релігійних лідерів (Євангелія Валентина, Василіда, Керинфа, Левнія, Лукіана, Маркіона, Фалдея) тощо.

Із прийняттям відповідних канонічних текстів більшість апокрифів церква заборонила. Водночас ті, що явно не суперечили прийнятим догматам, мали дозвіл на існування. Деякі, наприклад «Пастир» Герма, Дидахе (Повчання дванадцяти апостолів), Євангеліє народження Марії, Євангеліє дитинства Спасителя, Протоєвангеліє від Якова, навіть служили джерелом християнської церковної практики.

[Сонечко+]

Так, розбираюсь із Писанням далі...
І ніде не зустрічаю, що хрищення (до речі, чомусь змінили Ісусовий термін на хрЕщення) чи, наприклад, причастя мають проводити саме священники у церкві....Апостол Павло пояснював, що то відбувається у серці християнина. Чи я не так розумію? Є з цього приводу цитати з Нового Заповіту?
Апостоли і християни першого століття, не будучи священниками і не у церкві-споруді христились, причащались. Чому зараз для цього помінялись умови чи виникли якісь  перепони, щоб приймати такі значущі символи причастя? Пишу "символи", бо справжнє причастя, як писав Павло відбувається у нерукотворному храмі.
(я уже не питаю про таку настанову, як "не сотвори собі того, що є на небі чи на землі і не поклоняйся йому". Тут я сама собі можу дати пояснення. А от на вище наведені - поки що ні)

[newroman]

І ніде не зустрічаю, що хрищення (до речі, чомусь змінили Ісусовий термін на хрЕщення)

27усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. Гал.3.27
27все вы, во Христа крестившиеся, во Христа облеклись.
А ви яким перекладом Біблії користуєтесь, підозрюю, що Біблійного товариства, або іншим діаспорним.

[Сонечко+]

усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. Гал.3.27

Дякую.

ви яким перекладом Біблії користуєтесь, підозрюю, що Біблійного товариства, або іншим діаспорним

Старіша - не знаю чия, не пише, а новіша - і справді Біблійне товариство пише. Але друга - зручна. Там є зміст і поазбучний список

[newroman]

наприклад, причастя мають проводити саме священники у церкві....Апостол Павло пояснював, що то відбувається у серці християнина. Чи я не так розумію? Є з цього приводу цитати з Нового Заповіту?

Ну по-перше, таїнство Євхаристії чи ламання Хліба заповів Христос своїм Апостолам. Не десь наприклад, на горі Єлеонській чи в синагозі, при великому скупченні народу, а в тісному колі Апостолів і для Апостолів які мали стати будівничими Церкви. І заповів це їм щоб це творили на спомин про Нього. Отже таїнство ламання Хліба чи Причастя це є священнодія яку здійснюють священнослужителі. Це таїнство не обовязково може здіснюватися в храмі, воно творилося і в будинках перших християн і в катакомбній церкві в Римі під час гонінь християн. Але коли немає небезпеки і християнська община вільно і відкрито сповідує Христа то природньо, що такі великі таїнства Церква здійснює в храмі Божому.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 20:40:23

.Апостол Павло пояснював, що то відбувається у серці християнина.

"Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"
"Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"
"Це чиніть на спомин про Мене" (див. Мф.26.26-28;Лк22.19;1Кор11.24)
"Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі - й померли.
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
Я - хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно;
хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.

"Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете
споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крові, то не
будете мати життя в собі.
Хто їсть Мою Плоть і пє Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його
в останній день.
Бо Плоть Моя є істинногю їжею, і Кров МОя є істинним питтям.
Хто їсть Мою Плоть і пє Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
Як послав Мене Живий Отець, - і Я живу Отцем, - так і той, хто
їсть Мене, житиме через Мене.
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну
і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік" (Ін.6.49-58)
Після цих слів Христа чітко видно, що Він саме говорив про фізичне споживання Його Тіла і Крові тобто жертви за весь світ.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 20:53:50 Процес покаяння повинен супроводжувати християнина від початку його свідомого духовного життя і аж до смерті. Без перестанку. Людина все життя повинна знаходитися в стані покаяння, каятися за гріхи, постійно пильнувати себе, свої поступки, свій язик. Це спосіб життя, який веде до очищення до святості. Покаяння -як процес - Сповідь, Таїнство, як константація факту визнання своїх гріхів перед Богом, як завершальний акт покаяння, в якому Господь через молитву священника прощає нам наші гріхи. І Святе Причастя Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, Таїнство,  - без якого нема життя вічного в Царстві Небесному. Людина сама спастися неможе. Тому самого покаяння мало. Як частіше необхідно іти до Сповіді і Причастя - це св. Таїнства через які Бог дає людині силу боротися з гріхом, протистояти злу, дає благодать Свою, в котру ми одягаємся і "... і вже не я живу а Христос у мені живе"..., і стаємо направду храмом Духа Святого.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 21:04:36

Пишу "символи", бо справжнє причастя, як писав Павло відбувається у нерукотворному храмі.

20Далее, вы собираетесь, [так, что это] не значит вкушать вечерю Господню;
   21ибо всякий поспешает прежде [других] есть свою пищу, [так] [что] иной бывает голоден, а иной упивается.
   22Разве у вас нет домов на то, чтобы есть и пить? Или пренебрегаете церковь Божию и унижаете неимущих? Что сказать вам? похвалить ли вас за это? Не похвалю.
   23Ибо я от [Самого] Господа принял то, что и вам передал, что Господь Иисус в ту ночь, в которую предан был, взял хлеб
   24и, возблагодарив, преломил и сказал: приимите, ядите, сие есть Тело Мое, за вас ломимое; сие творите в Мое воспоминание.
   25Также и чашу после вечери, и сказал: сия чаша есть новый завет в Моей Крови; сие творите, когда только будете пить, в Мое воспоминание.
   26Ибо всякий раз, когда вы едите хлеб сей и пьете чашу сию, смерть Господню возвещаете, доколе Он придет.
   27Посему, кто будет есть хлеб сей или пить чашу Господню недостойно, виновен будет против Тела и Крови Господней.
   28Да испытывает же себя человек, и таким образом пусть ест от хлеба сего и пьет из чаши сей.
1Кор.11.27
Отже, Причастя не символ, а реальна безкровна жертва, яку творили апостоли.

[yurko]

Чесно кажучи, якщо не приймати (не вірити у) те, що під час Євхаристії вино і хліб змінюються на тіло і кров Ісуса, важко інтерпретувати слова з Євангелія.

Чесно кажучи досі не замислювався, як інтерпретують свідки, адвентисти і баптисти. Вони вроді мусять мати інший погляд
Відповідь від: 15 Січня 2013, 21:38:14А, ні. баптисти здійснюють

Окрім Хрещення Баптисти приймають Євхаристію – Вечерю Господню – яку однак сприймають чисто символічно, як сповнення наказу Божого та пригадування жертви Христа. Через споживання хліба та вина, в серцях причасників оживають спогади про Сина Божого і Він знову являється в їхніх душах.

Відповідь від: 15 Січня 2013, 21:48:21і з суботниками не вгадав

Обряд Євхаристії або Причастя прісним хлібом і прісним вином (виноградним соком), в який включено також і обряд попереднього ногоомовенія, званий «Вечеря Господня», доступний усім бажаючим (т.зв. відкрите хліболамання), проте адвентисти іноді можуть відмовити у причасті тим особам , які заперечують Триєдність Бога – Святу Трійцю (Отця, Сина і Святого Духа). Питання про Трійцю в середовищі АСД є дуже важливим і серйозним.

Відповідь від: 15 Січня 2013, 21:53:14коротше виявилося, що всі практикують, але лише як на спомин...

[Сонечко+]

Так, вони п"ють сік виноградний. Мені пояснювали, що у Біблії написано - пийте не переброджене вино. А непереброджене вино - то є сік, а переброджене - то уже алкоголь.

[newroman]

"... І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб - підкріпляє серце людини." (Пс.103)
З цього псалму Давида ми бачимо, що вино мало місце в традиціях єресйсього народу. І саме вино, яке - веселить серце людини. Веселити серце людини притаманне вину, і аж ніяк не соку. Отже, під час різного роду святкових заходів, щоб звеселитися євреї вживали, саме, вино.
Природньо, що і на весіллі вживалося вино. Бо весілля це є радість. І саме слово весілля говорить, що люди на цьому заході радіють і веселяться, вживаючи вино, яке веселить людину.
А тепер Христос приходить на весілля в Кані, котре вже тривало декілька днів. У жениха закінчується вино. Христос чудесно перетворює воду на сік, як каже джулі. Люди, котрі сидять і веселяться куштують цей "сік" і кажуть - яке чудове вино. Щось незрозуміло. Люди або вже такі пяні що неможуть сік від вина відрізнити, або Христос перетворив воду на, дійсно вино, а не сік, або досі вони пили тільки сік і ой як веселилися соком. Напевно, все таки на весіллі пили, пють і будуть пити, саме, вино( у нас горілку, а потім запивають вином   ). І Христос створив чудове вино, за яке староста похвалив жениха, і всі гості продовжували радіти.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 23:12:05Традиція виготовлення вина у євреїв сягає часів Ноя, котрий перший виготовив вино.

[yurko]

Так-так. Теж чув ті ...  про сік від свідків.

Договорилися були вже до того, що хебреї винайшли пастеризацію 
і тому у них сочок не скисав.

Ще було про то, що Ісус родився у літку, бо не могли пастушки ягнят пасти в зимі. 

То вони все з секретної літератури почерпнули 

[doktor-maks]

А Ви не знали, що у Києво-Печерській Лаврі є про це книги?

А Ви не знали про логічне мислення?
Христос нам дав рівновагу віри, розуму та почуттів

[yurko]

Докторе, так і підводиш під гріх 
Відповідь від: 15 Січня 2013, 23:40:03так і тягне анекдот процитувати.
Відповідь від: 15 Січня 2013, 23:40:41

не переброджене вино

звучить як "невигнаний самогон" - це цукор вода і дріжджі 
Відповідь від: 15 Січня 2013, 23:45:01Короче, Сонечко, воно знаєш як є? Хтілося би аби всьо було простіше. І як починаєш собі щось вишукувати, то спершу здається що й справді правильніше і простіше, а потім виявляється, що як не крути, а такой спочатку було найправильніше, хоч і не так просто як би ся хтіло 
Відповідь від: 15 Січня 2013, 23:47:01Запитай у Дохтора. Не дасть збрехати 
То не гріх шукати і думати.
Але в міру і  з рівновагою віри, розуму та почуттів

[doktor-maks]

Мені пояснювали

посередник? див. назву теми

[yurko]

А. Ще про ті чудо-секретні книги.
Той же здоровий глузд ненав'язливо підказує, що якби такі мали місце бути, то або про них ніхто з нас "простих гоїв" і по нині би не знав, або вже би всі горобці б давно процвірінькали.
 

[doktor-maks]

Той же здоровий глузд ненав'язливо підказує

чекати відповіді