Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

16 років 8 місяців 27 днів

Автор Тема: Історії для душі.  (Прочитано 42433 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #60 : 02 Квітня 2017, 02:28:51 »

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=iPWjhfUcUzo" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=iPWjhfUcUzo</a>

Поучительная история

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #61 : 21 Квітня 2019, 11:32:01 »



В 15 столетии в малeнькой дерeвушке недалеко от Нюрнберга жила семья, в которой было восeмнадцать детей. Восемнадцать! Для того, чтобы прокормить такую большую сeмью отец, золотых дел мастер, работал по восемнадцать часов в день. Он работал в ювелирной мастерской, но также брался за любую оплачиваемую работу.

Несмотря на почти безнадежное положение, у двоих детей была мечта. Они хотели развивать свой талант в искусстве, но они знали, что отец не сможет отправить ни одного из них на обучение в Академию в Нюрнберг.

После долгих ночных обсуждений эти два мальчика заключили соглашение друг с другом. Они решили бросить монету. Проигравший пойдет работать в шахту и на свои заработки будет оплачивать обучение брату. А потом, когда брат закончит обучение, он будет оплачивать учебу своему брату, работавшему в шахте, продавая свои работы, а если будет нужно, то также работая в шахте.

Они бросили монету в воскресенье утром, после церкви.

Альбрехт Дюрер выиграл и поехал в Нюрнберг. Альберт пошел работать в опасные шахты, и на протяжении четырех лет он оплачивал обучение брата, чьи работы в Академии сразу же стали сенсацией. Гравюры Альбрехта, его ксилогравюры и его картины превосходили даже работы многих его профессоров. К моменту окончания учебы он стал зарабатывать неплохие суммы, продавая свои работы. Когда юный художник вернулся в свою деревню, семья Дюрер устроила праздничный обед на лужайке, чтобы отпраздновать триумфальное возвращение Альбрехта. После долгого и незабываемого обеда, во время которого звучало много музыки и смеха, Альбрехт встал со своего почетного места во главе стола, чтобы поднять тост за своего любимого брата, который столько лет жертвовал, чтобы исполнить мечту Альбрехта. В конце речи он сказал:"Теперь, Альберт, мой благословенный брат, пришел твой черед. Теперь ты можешь поехать в Нюрнберг за своей мечтой, а я буду заботиться о тебе." Все повернулись с ожиданием к Альберту, который сидел на другом конце стола. Слезы потекли по его бледному лицу, он покачал головой, всхлипывая и повторяя: "Нет.... нет... нет... нет..." Наконец он встал и вытер слезы. Он посмотрел на лица людей, которых он так любил, а потом подняв руки к лицу, мягко сказал: "Нет, брат. Я не могу поехать в Нюрнберг. Уже слишком поздно для меня. Посмотри! Посмотри, что эти четыре года в шахтах сделали с моими руками! Кости на каждом пальце были переломаны как минимум один раз, и недавно у меня появился артрит в правой руке, я даже не могу удержать бокал во время тоста, а уж тем более я не смогу провести красивые линии на пергаменте или холсте карандашом или кистью. Нет, брат, для меня уже поздно."

Более 450 лет прошло. Сейчас сотни портретов, рисунков ручкой или серебряным карандашом, акварелью, рисунки угольным карандашом, ксилогравюры и гравюры на меди Дюрера висят в каждом великом музее мира.

Как-то, чтобы отдать дань уважения Альберту за всю его жертву, Альбрехт нарисовал загрубевшие руки своего брата, направленные к небу. Он назвал свою картину очень просто... "Руки"


Но весь мир почти сразу открыл сердца этому шедевру и назвал картину "Руки молящегося".

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30256
  • Останні відвідини:
    Вчора в 17:26:16

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #62 : 21 Квітня 2019, 13:20:19 »

Коментарі читав???  :facepalm:
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #63 : 21 Квітня 2019, 13:48:38 »

 :D    угу . зараз зайшов на пейсбук почитати . брав з іншого джерела    :D

ось з вікі


Praying hands (German: Betende Hände), also known as Study of the Hands of an Apostle (Studie zu den Händen eines Apostels),* is a pen-and-ink drawing by the German printmaker, painter and theorist Albrecht Dürer. The work is today stored at the Albertina museum in Vienna, Austria. Dürer created the drawing using the technique of white heightening and black ink on (self-made) blue colored paper. The drawing shows a close up of two male hands clasped together praying. Also, the partly rolled up sleeves are seen.

The drawing is a sketch (study) for hands of an apostle, whose full picture was planned to occupy the central panel of the triptych installed in Frankfurt entitled the Heller Altarpiece – destroyed by a fire in 1729.[1] The sketched hands appear on the triptych on the right side of the central panel, and although the detail appears very similar, it is smaller in size in the triptych.

The drawing also once contained a sketch of the apostle's head, but the sheet with the head has been separated from it. Overall, Dürer made 18 sketches for the altarpiece.[2] The first public recognition of the artwork was in 1871 when it was exhibited in Vienna, and the image is thought probably to depict Dürer's own hands 

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #64 : 17 Лютого 2020, 21:31:15 »

I don’t understand Farsi but this spoke to my soul. You don’t have to understand a word of Farsi to be moved by this.

This Iranian short film won an award at the Luxor Film Festival. The film maker is only 20 years old.

Just watch...

https://twitter.com/QasimRashid/status/1210944335346311169


--------

1 - The name of the movie is "Qarrar-e- Panjshannba" or "Thursday appointment&” made by Syed Raza Khardmand.
It is common to visit graveyard on THU and offer prayers for the departed. Flowers are placed at the grave and dates are offered to other people present in cemetery.