Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 6 місяців 22 дні

Автор Тема: Історії для душі.  (Прочитано 15598 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Історії для душі.
« Прочитано #40 : 20 Листопада 2014, 15:50:47 »

...Бывают в жизни такие поступки, которые не забываются с годами, и как не загоняй их в глубины памяти, жгут стыдом, словно все только что произошло.

Ехали мы в командировку. Ехали с моим начальником отдела на совещание. Были оба достаточно молоды и самоуверенны. Ехать было неудобно – долгий маршрут в четверо суток, да еще и поезд не скорый. Командировка была подготовлена заранее, а посему и места нам взяли нижние, чтобы не прыгать вверх – вниз. Но как это повелось на таких не скоростных поездах пассажиры входили – уходили и конечно же пришлось постоянно уступать места – то мамочке с дитем, то беременной женщине.. отдыха не получалось и легкая командировка уже начала напрягать. И только мы остались на своих местах и думали, что уже так и доедем оставшиеся полтора дня, как внезапно срывают стоп кран и проводник вводит нам в купе двух человек очень преклонного возраста.

И что нас бес попутал, чего ради именно на этих стариках мы решили отыграться, но не сговариваясь мы решили, что нижних мест более не уступим. Пожилая чета потоптались, затем как – то неловко примостились на краешке полки, и женщина стала разувать мужа. Это еще более покоробило меня – мужчина был в состоянии сделать это сам. Сапоги были сняты, в купе был такой запах, что нас пулей снесло в коридор. Старики, виновато глянув на нас стали сообща устраивать мужчину на верхней полке. Он залез и моментально уснул. Женщина, взглянув на вторую верхнюю полку поняла, что ей туда не залезть. Я уже открыла рот, чтобы все же уступить свое место, но мой начальник остановил меня и перекинул свои вещички наверх. Женщина аж расплакалась от благодарности. Мой шеф вышел курить, а женщина стала укладываться спать и перед сном рассказала мне свою горькую историю.
Муж ее воевал, весь израненный, но в связи с какими – то проблемами он не пользуется никакими льготами. Они ездили на место захоронения их сыновей. Оба больны, не очень – то богаты, если не сказать большего. Они уже трое суток добираются на перекладных и третьи сутки без сна…

Ты извини меня дочка, сказала она напоследок, я поймала твой взгляд.. Да он мог снять сам сапоги, но я настолько его люблю, а он настолько вымотан… когда будешь старой и будет у тебя твой любимый такой же уставший – ты вспомнишь меня и поймешь, мы более сильные, дочка, хрупкие они мужчины, не осуждай меня.

Она тяжело заснула. А я сидела и плакала от боли за этих стариков, от ненависти к себе, не уступившей места, и от светлой щемящей радости и благодарения Богу, что есть они – вот такие любящие друг друга в старости, щадящие друг друга и старающиеся не причинять беспокойства окружающим. Люди гордые и достойные. И на фоне их человечности еще более низким казался наш поступок – молодых и сильных телом, но таких, оказывается, слабых душой.
(з інтернета)
Записаний

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Історії для душі.
« Прочитано #41 : 23 Січня 2015, 21:22:39 »

Вчера мне было очень стыдно, я обидел своего ангела хранителя...

Прости меня, мой Ангел Хранитель Прости меня, мой Ангел Хранитель
Стыдно мне до сих пор.
А дело было так: Еду после работы домой, вода в бачке омывателя закончилась, настроение хреновое. Слава Богу, ехать мне еще пару светофоров и я дома.Поднажал.
Подъезжаю к перекрестку, у меня горит найзеленейший, вдруг вижу: стоящая справа девятка, медленно тронулась из ряда мне наперерез.Я дал длинный гудок, девятка замерла.
Вот думаю: дятел, на светофоры не смотрит...
Подъезжаю все ближе к перекрестку и... опа... а девятка то поехала дальше!!!
Тут уж не до гудков. Торможу в пол, но понимаю, что остановиться уже не успеваю! Хоть бы этот ушлепок уже не тормозил, а ехал дальше. Пробую объехать его сзади.
Но девятка вдруг тупо замирает на моей полосе...
Меня развернуло, понесло и к этому уроду я подлетел своим левым боком,но до касания не доехал сантиметров пять.
Перевел дух, открыл окно, и очень четко и членораздельно прочитал лекцию обо всем генеалогическом древе этого слепого и глухого придурка,которому надоела жизнь...
Лекция продолжалась секунд пять, не больше, но мне стало легче.Водитель девятки в ответ только улыбнулся, показал мне знак О. К. и виновато развел руками...
Я плюнул и с пробуксовкой стал его объезжать... а через полминуты,бросив свою машину среди дороги — уже жал руку этому отчаянному парню и долго извинялся за каждое грубое слово из тех которые успел ему сгоряча наговорить...
Он в ответ только улыбался и очень надеюсь — в душе простил меня, ну или хотя бы понял.А случилось вот что: Когда я объехал его, то увидел, что правый бок его девятки, подпирала детская коляска...А с тротуара с криками, на четвереньках ползла к коляске старая бабка и бежали прохожие.
Бабка стоя на светофоре, поскользнулась, упала выпустив из рук коляску и та ускоряясь покатилась с горочки через перекресток.Парень на девятке понимал, что скорее всего ему въедет в бочину летящая на зеленый свет машина, но он не сдрейфил, а выехал ей наперерез и поймал собой коляску.
Если бы не он, эта коляска была бы МОЯ...
До сих пор стыдно, что я обругал его.
Прости меня, мой Ангел Хранитель на девятке и спасибо тебе...
(з інтернета)
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +281/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8600
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:39:11

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #42 : 28 Серпня 2015, 00:16:51 »

Притча о волшебнике и овцах - любимая притча Георгия Гурджиева, который часто рассказывал ее своим ученикам.
На
поляне, среди огромного леса, жил-был волшебник, у которого было
большое стадо овец. Каждый день он съедал одну овцу из стада. Овцы
причиняли волшебнику много беспокойства - они разбегались по лесу, и ему
приходилось тратить очень много времени на то, чтобы поймать одну овцу,
а других снова собрать в стадо. Конечно же овца, которую он собирался
убить, чувствовала это
и начинала отчаянно сопротивляться, и ее крики пугали других. И тогда
волшебник решил придумать такую хитрость – он поговорил с каждой овцой
наедине, и каждой что-то внушил.
Одной он сказал: "Ты не овца, ты
такой же человек, как и я. Тебе нечего бояться, ведь я убиваю и съедаю
только овец, но ты единственный человек в этом стаде и значит - мой
лучший друг".
Второй он сказал: "Почему ты убегаешь от меня, как
другие овцы. Ты же львица и тебе нечего бояться. Я убиваю только овец, а
ты мой друг".
Третьей он внушил: "Послушай, ты не овца, ты волчица.
Волчица, которую я уважаю. Я, как и раньше, буду продолжать убивать
ежедневно одну овцу из стада, но волчице, лучшему другу волшебника,
нечего бояться".
Таким образом, он поговорил с каждой из овец и
каждой внушил, что она не овца, а совершенно другое животное, которое
отличается от всех остальных овец в стаде. После этого разговора
поведение овец полностью изменилось – они совершенно спокойно паслись и
больше никогда не убегали в лес. И когда волшебник убивал очередную
овцу, они думали: "Ну вот, убили еще одну овцу, а мне - льву, волку,
человеку, лучшему другу волшебника, нечего бояться".
И даже овцы,
которых он убивал, перестали сопротивляться. Он просто подходил к одной
из них и говорил: "О, мой лучший друг, мы давно не общались. Пойдем ко
мне на двор. Мне нужно с тобой посоветоваться по поводу стада овец". И
овца с гордостью шла за волшебником на двор. И там он действительно
спрашивал у своего лучшего друга, как идут дела в стаде. Жертва с
радостью рассказывала ему обо всем, а потом волшебник убивал ее.
Поскольку смерть наступала мгновенно, то овца ничего не успевала понять.
Волшебник
был очень доволен - он высоко поднял самооценку каждой из овец, в итоге
они перестали забивать себе голову мыслями о неизбежной смерти, стали
менее невротичны, наслаждались жизнью и спокойно щипали траву, в
результате чего их мясо стало значительно вкуснее. На протяжении многих
лет волшебник легко управлялся с огромным стадом, и самое интересное,
что остальные овцы стали ему помогать - если какая-нибудь слишком
сообразительная овца начинала догадываться об истинном положении вещей,
то остальные овц.. ну, то есть львы, люди, волки - лучшие друзья
волшебника, сообщали ему о странном поведении этой овцы, и на следующий
день волшебник с удовольствием ее съедал.
Такая вот притча.А Вы, кстати, кем себя считаете-львом, волком или быть может даже человеком?

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +281/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8600
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:39:11

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #43 : 04 Жовтня 2015, 06:18:46 »


Парень лет тридцати сделал заказ на два памятника. Один – папе, другой – маме. Она умерла третьего мая этого года. Он – четвертого мая, тоже в этом году. У неё – инфаркт. У него – инсульт. Он – в Днепропетровской области, поехал навестить родителей и помочь им по хозяйству. Она – в Киеве, пока муж уехал, и выходной, решила помыть окна в квартире. Врачи не смогли ничего сделать, ни там, ни там. Она умерла раньше, он часов на двенадцать позже.
И при жизни они так и не узнали о смерти друг друга.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #44 : 21 Серпня 2016, 22:17:52 »

Dmytro Kaliszewski
4 августа в 15:22 ·
Чогось пригадалося - якось в неті надибав два газетні репортажі, очевидно - кінця 19-го ст., про півфінальний та фінальний матчі з футболу. Тим, хто цікавиться регіональними говірками української мови - саме воно.

ГИЛЯ-ГИЛЯ

1.
У Долині, на зарінку, коло потічка, стиналися у гранні «гиля-гиля» долинські моцарі із болехівськими. Грання було дуже інтересне, бо довкола вигона зібралися купи людей, які дивилися за тим, хто кому більше накопає бальонів. Тота ватага, що загилить більше пузирів, у падолисті буде здибатисі у Станиславові із ріпниками Калуша на ліпший копняк року і наймоцнішу ватагу «гиля-гиля» з-попід гір.
Гилянка розпочалася в півполуденок. Наші моцарі віхопилися на обліг у вишитих сорочках, пущених поверха такого ж відтінку гачей, а болехівські хлопаки були в срібних підсинених сорочках, опущених у фіялкові гачі.
Долинською ватагою заправляв капітан Михась Калічка, він же і брамкар. Загилювальники: Іван Варгатий, Василь Суковатий, Кирило Дзьобатий, відбирачі - Стах Кадило, Юзьо Мастило, Данило Напханий, підтиначі - Яким з-під Запуста, Гаврило Лінивий та Максим з Новички.
Болехівські грачі малисі в такім коші: брамку сторожував Левко Перевертайло, загилювальники - Вінтін Борзий, Василь Ксьондзів, Михайло Друнцьо, відбирачі - Ґеньо Пелехатий, Орко Витвицький, Казьо Опришків, підтиначі - Йосафат Паранин, Іван Ваків і Гринь Пля'цок.
Розборонником у копанні був Гарасим Справедливий зі Стрия.
Гилянку розпочали гості. Вінтін Борзий ухопив бальона і відраз погнавсі з ним до наших воріть. Здалеку як вгамселив направець, то Калічка ледве вхопив пузир обіруч, що відбивсі від лівої футрини. Наші хлопаки настрашилисі того і пігнали бальона попри ліву фосу вгальопи. Співчувальники долинської ватаги додавали їм духу, репетуючи: «Гиля! Гиля!». Тогди Яким з-під Запуста вірвавсі з-під ніг болехівців і головов зафайдулив бальона в брамку, аж сі шнурки порвали. Долинські співчувальники з усього горла вівівкували: «Гил-Гил!», присвистуючи в пальці, а болехівські гендлярі, що приїхали хто волами, а хто пішодрала, гет сі затєли і затіяли між собов гутірку: чому сі так стало?
Розборонник запищав у вербове свистало, і грання знов сі почєло з середини облогу.
Але тіко Гаврило Лінивий хотів відобрати у Василя Ксьондзового бальон, остатний, холера, зашпортавсі в свої широкі гачі і пішов по траві карбулясом. Розборонник дмухнув у піщевку, що так не мож, збештав Гаврила, а відтак дав кару нашим.
У бальон приціливсі Орко Витвицький і відгилив'го Йосафатові Параниному, а той дав шпруньга до долинських ворітців. В нашого брамкара заделькотіли ноги, і тим часом Йосафат як вгатить з усьої сили, аж верхня лата брамки трісла. Бальон спинивсі там, де треба. Тепер сі утішили співчувальники з Болехова. Вони підскакували і підкидали вгору капелюші, ходаки і били полінічьом у цебрики.
Наш капітан почавсі відсварувати з розборонником, що болехівський моцар бив з непоззоленого пляцу, бо був на 20 цалів напереді. Але розборонник розгорічивсі, що йому перечит, подув у свистало і грізно покивав на нього пальцем.
Потому грання пішло не в лад. Усі сі роззлостили, деякі батяри більше копали в гачі супостатів, ніж в бальон. То розборонник мав роботу. На полуденок братчики пішли з нічим.
Підопхавши під ремінь трохи логази з киселицею і віпивши по келішку сивухи, моцарі знов повібігали на зарінок.
Долинські парубки (видко, під час полуденка дав їм доброго прочухана і. Гольдкремер, що помалу сі кивали) рвалисі усією гурбою до брамки болехівців.
У другий захід облоги брамки гостей фраерився Стах Кадило. Він бігом подріботів лівим боком. Навскоси до нього гальопами зближувавсі болехівець Гринь Пляцок. Коли учув, що не може утримуватисі з нашим загилювальником, ухопив го ззаду за очкур, гуда розв'язавсі, шнурок лишивсі в руках Пляцка. Кадило, великий патрійота свої ватаги, незважаючи на сміх співчувальників, зо спущеними гачима таки добіг близько до ворітців і загилив бальон.
Така утіха вкрила облоги довкола, що не мож було ніц почути. Онисько Маруні Онуфренкової з Підлівча, що сидів з іншими бахурами на трепеті, упав долів з радості, а в церквах ударили дзвони. О!
Болехівські моцарі не хотіли здаватись, вони сі роз'ятрили, як дідько в пеклі. Ґеньо Пелехатий шмальнув по писку Данила Напханого, аж той заївсі юшков. Сюди нагодивсі розборонник і назначив кару за таку капость. Потерпілий повтирав від болота ноги, перехрестивсі і так цільно вдарив бальона, що брамкар лише сі за голову вхопив-З : 1.
Грання уже було зігране, хоча скінчилосі аж тоді, коли сонце було за дві жердки від землі. Наші били бальона поза фоси - шкодували сили, бо напереді відповідальна гилянка на ліпшу ватагу з-попід Карпат. Усі разом скажемо: аби їм Панбіг поміг перегилити калуських моцарів у падолисті.

2.
Того року у золотавий падолист у Станіславові коло маєтку Потоцьких мало сі зчинити граннє на ліпшу ватагу з-попід Карпат, де сі міряли моцарі з гіля-гіля Долини та Калуші. Поз'іжджелосі до міста багато молодиськів з мішетами поза плечі і коло ратуші продавали молоко на метри. Фірами співчувальники прикалатали з Косова. Тоті ґазди продавали файнюцько повирізувані поделка та рами на образи. Були також співчувальники і з Рогатина, і щось 50 фір з долинського керунку. Навіть зі Львова прибилися вірменськи купці, які заложилися, що шлянка буде за калушуками.
Перед гилянкою наші хлопці сі вісповідали і запричастили. Магістрат нашим моцарам відав нові личаки і сорочки з кутасами під шию. Замість шнурків були підперезані шкіряними ременями на три шлюфки.
Дуже файний був почєток. Через пляц марширували хлопці і дівки, тримаючи високо фани і хоругви . А відтак хор відспівав співанку „Гіля-гіля, хлопці”. Радник магістрату Лют Зателепаний говорив казанє про гіля-гіля і яка то велика справа для з'єднання краю.
Розборник, яким був станіславський гімназіальний професор аудітор приходський, заслужений мастак гри гіля-гіля Федь Льопа, наперід вілетів на поле з сопілков у зубах, а з ним два чилєдники.
Тогди клином вібігли моцарі. Вібили поклони в штири боки співчувальникам і розлетілися по пустирі. Калушуки дуже сі задавали, бо мали якогось бахура з собов Хруня Мюллера аж із Австрії і гадали, що він їм зробит погоду. Поки гранє мліло, скажемо, що на побідителів чекали факунки: з на пєтьсот кільо бугаїсько та у п'єть пацєт для ліпших загилювальників. Жодна з ватаг не йшла в нахрап Співчувальникам така робота прийшласі не до шмиги, то вікрикали усілякі нехарапугні слова; "Юзю, дай по дзюбку Дзюбатому, по варгах- Варгатому", "Хло! Та кивайсі трохи", "Сивушники"...
Тоті гуки-крики троха ушпатили за живе грачів. Хрунь Мюллер зворухабивсі на своїй півці пляцу, гопнув бальон собі на макітрицю і дав ногам джуса. Потому скинув на лівий личак, а правов ногов, як копне - і був здоров! Рясно і дзвінко покотилосі; „Гі-л-л-я!” Калуські ріпники котилися з жбирів на пасовисько, вхопили Хруня на руки і літали ним вгору та й вгору, гойкаючи; „Хруню - гур-а, Хрунь –фіфак”... Розборник з чилєдниками порозперізували ремені і били калушуків по плечах і трохи нижче, аби освободили пляц. Нарешті всьо сі всіло. Наші хлопчурі поштуркували іден другого за то, що сі дали обдурити Хруньові і пустили задурно бальона. Гаврило Лінивий, або як' го охрестили наші співчувальники, Баба-яга-дерев'яна нога, задурно не хтів, товктисі по пасовиську і вгатив здалека - і на, маєш! Бальон загаргулявсі у цураву сітку супротивників.
Тогди долинські музики, що приїхали сюди, вшкварили марша : „Ти моє серденько, вігравай скоренько”, якого сотворив для сеї оказії бубниста з Вельдіжа Микола Здих.
А шмаркачі відстрілювали з бзинових пукавок. Долинський шандар Андрій Цінгель, відай, три рази впалив з гвира.
Теперка гранє пішло в другий керунок. Лиш було чути, як вігахкували моцарі та тєжко спльовували. Бальон літав то туда, то сюда, як сонце по небі, ледве сі торкав лопухів та чубків грального панства. Стах Кадило увидів, що калуський брамкар свою злість, що пропустив гіл, зганяв на курят, які відкудкудакували коло брамки, з розмаху вшкварив бальона.
Брамкар стрибнув високо і руков замахнув, щоб відгилити бальона. Та було запізно. Рахунки сі змінили на 2:1.
Долинські співчувальники обіймалисі і цілювалисі. На валах вгріли з малих канонів, калушуки - на Льопу, зверищали, що грач був на недозволенім кулку. Того рейваху напудивсі бугай. І зірвався з ланця. Мой! Він як почав вибрикуватися, фиркати ногами, то порозполошував усіх, як воробців. І нарід, і моцарів...
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #45 : 29 Вересня 2016, 22:52:24 »

"Перво-наперво, в морозилку укладывается несколько перемен рюмок. Ибо, вопреки распространеннейшему заблуждению, замораживать надлежит не водку, а рюмки! Водку следует только лишь охладить, градусов до десяти-пятнадцати. Дверца холодильника вполне подойдёт. И, естественно - водка должна быть хорошей, ибо косорыловка... Ничто ей не поможет.
Далее, ставим варить картошку. Но не абы какую! Картошка, сваренная в чуть подсоленной воде, непременно должна быть рассыпчатой и - душистой! Все остальные варианты мы с презрением отметаем…
Пока картошечка варится, надобно подготовить селёдку. Обязательно - очень жирную, бочкового пряного посола. Аккуратненько чистим, лишаем костей абсолютно, режем на ломтики, и - укладываем на селёдочницу (удлинённо-овальную тарелочку с высотой бортов около 6-9 мм). Разложив её так, чтобы создавалось впечатление практически целой рыбёшки, сверху густо покрываем её тончайшими полуколечками репчатого лука (белого и красного), после чего сбрызгиваем (мало-мало, но так, чтобы на каждый кусочек попало) постным маслом (подсолнечным. И упаси вас Боги взять рафинированное! Только пахучее! Только!). Тем временем картошечка почти поспела, но есть ещё время разложить по мисочкам солёные грибочки (опята, лисички, рыжики), и солёные же огурчики. Предостерегаю – именно бочковые солёные! Не маринованные! Весьма не повредит мелко-мелко порезать укропчику, петрушки, по вкусу – сельдерея или лука-порея, положив нарезанное в отдельную большую мисочку и хорошенько перемешав.
Естественно, что накануне была куплена сметана. На рынке! Густая! То, что называется – ”ложка стоит”… Это – основа для получения вкуса водки. Остальные (по желанию) закуски могут подаваться не раньше, как только после третьей рюмки. Закурить (опять же по желанию) – тоже.
Итак… Кладём на тарелочки варёную картошку. Вилкою каждую картофелину чуть надламываем посередине, и кладём поверх сметану. Щедро посыпаем смесью зелени. Достаём ледяные рюмки, водку, и – производим налитие. Провозгласивши что-либо соответствующее, дружно опрокидываем оные рюмки.
А вот тут – самое интересное: порядок закусывания! (ибо от этого многое зависит) Следует поступать так: поставив рюмку, наколоть ломтик-два селёдки (непременно прихватив лучка), отправить в рот, и - начать медленно жевать. В это время отламывается кусочек картофелины (со сметанкою, с зеленью), и – туда же. То бишь – в рот. Далее – кусочек свежайшего, душистого чёрного хлеба. Пожевать, проглотить.
И - вот тут-то и проявится настоящий вкус водки, какой он должен быть! После того уже можно огурчика, грибочка или повторить чего-то предыдущего - это уж куда вилка протянется. Ибо препятствовать мыслью тут - не надо! Организм - он мудр подсознательно, и сам разберётся, куда руку с вилкою направить..."
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #46 : 30 Вересня 2016, 07:31:53 »

 :=) :unknow

То в тему про СРСР треба було.  ;)
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #47 : 30 Вересня 2016, 08:42:00 »

То в тему про СРСР треба було
може й так , але як маеш файну уяву , то  :good ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #48 : 01 Жовтня 2016, 08:25:45 »

але як маеш файну уяву , то
то уявлю, що п'ю з друзями Chivas Regal 12...
а не якийсь денатурат, який треба так мудрьоно заїдати, бо від якого аж дрижаки йдуть... :fool
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #49 : 01 Жовтня 2016, 09:34:15 »

а не якийсь денатурат, який треба так мудрьоно заїдати, бо від якого аж дрижаки йдуть...
Ну там не пише , що то мае бути денатурат , може бути i домашня самогоночка . Там головне закуска , у Европах так не закусують . В цему процесi - то файно попоiсти .
А Chivas Regal 12 , то "пойло для лохов" , його продають в рази бiльше нiж виробляють . I лигати той шмердяк без закуски , то не по нашому  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +281/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8600
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:39:11

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #50 : 01 Жовтня 2016, 22:58:38 »

вибачайте , що у вашу дискусію втикаюсь . Розкажу історію життя з моїм знайомим , який два тижні тому поїхав на весілля під франик . сам колега з східної України , але в наших краях був частенько і досить таки нам заздрить ( у порівнянні з його сходом ) .

Так ось . Історія така . Весілля було чудове , все файно і чемно . І було на вибір спиртне двох типів : англійські віскі( в множині )  ( він навіть не звернув увагу які , так як він тут уже ними напився ) і був якийсь самогон , а краще сказати якась настійка на різних травах і ягодах ( різного кольору і смаку ) . Так ось - він сказав , що  ну його нах то віскі після тієї настійки . Якщо він не помилився , то дядько  , що зробив ту настійку , чи то з Космача чи десь з тих країв  . Так що то все на любителя .

 Про мої вподобання відносно спиртного : або Courvoisier або Jack Daniels . Хоча їх пю лише на "ВЕЛИКІ СВЯТА "  , а так , щоб для апетиту - то рекомендую Becherovka

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #51 : 01 Жовтня 2016, 23:23:04 »

Що точно - то точно.
Смаки у всіх різні.
Чорний джек - то бурбон. Ще той поліроль. Але його справді багато хто любить.

А щодо висновку знайомого про самогон, так самогон і віскі то напої одного типу - дистиляти. Лиш настоюється перший на дереві, а другий на всім чим хош. І як і віскі самогон теж можна очищати та відбирати  певні фракції.
Тому Ти лише підтвердив то, що я сказав.
Горілка (ректифікат) - то для натирання і екстрагування, а не для вживання в середину. А поїсти добре можна під гарне вино, а не заїдати дрижаки.

То рудимент СРСР
« Останнє редагування: 01 Жовтня 2016, 23:29:45 від yurko »
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #52 : 01 Жовтня 2016, 23:40:43 »

Що точно - то точно.
Смаки у всіх різні.
смаки у всіх різні , але тема ця саме для душі  ;)
В свій час , мій тато робив суперову самогонку , а очищував через порошок (адсорбент для очищення крові ) його виробляли у нас в на хімії в НДІ ,там ще Сушко тоді був головним інженером , а тато був слюсарем . Притаргав домів мішок того адсорбенту , і зробив такий нектар  :good
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #53 : 02 Жовтня 2016, 07:46:30 »

То сі називає діоксид кремнію, або аеросіл. А тепер його продають як лікарство від срачки "Атоксил".
 ;)
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #54 : 02 Жовтня 2016, 09:31:49 »

як лікарство від срачки "Атоксил".
Я не знаю як то сi називало , але горiвочка давала таку аеросiлу  :good
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6862
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:24:26

Історії для душі.
« Прочитано #55 : 04 Грудня 2016, 09:54:54 »

Олег Ущенко
7 ч ·
пам'ятаю одне Введення. ще до школи не ходив. прокинувся від стурбованих вигуків бабусь і дивного вілчуття, що кудись зник день. він був, але не міг пробитися через товстенний шар снігу на вікнах. і нагадував про себе лише трохи світлішою від стіни плямою.
у хаті сварилися, чому не внесли звечора досить дров. баба Тоня відповідала, що принесла, як завжди. вогонь у кухні гудів, але кволо, бо його підгодовували дрібними дозами.
пізніше здалеку почулося гупання і людські голоси. спочатку ми їх не розбирали, а потім "Тонько! Люлько! Ви там живі?" "А-йа!"- відповіла баба Люлька. почали долинати незрозумілі звуки, але з їх наближенням пляма у вікні яскравішала, поки ми не побачили стрийка Ладзє. "ходи-ходи!" - вигукнула котрась з бабців.
тепер ми вже могли спостерігати через вікно, як стрийко і ще якийсь чоловік, ми його не впізнали, відкидають від дверей з нашого ґанку сніг. потім клацнула клямка, обережно рипнули вхідні двері і до хати ввійшов стрийко та нанашко Шеремета. "що сє дивиш? - сказав стрийко, хукаючи собі у червоні долоні, - не видиш, що тобі два хлопа ввелосє? не знаєш, що треба робити?"
вони витирали хутровими шапками з налиплими бурульками снігу спітнілі обличчя і хукали запарі. бабці наливали їм чаю і до чаю. чоловіки відпочивши, допомогли зробити стежку до дров. а потім випустили на вулицю нас.
обидві мої бабці були високими, але супроти наносів снігу, в яких пробили щось схоже на тунелі, виглядали крихітними. вже мовчу про нас. мені здавалося, що сніг впирається у небо. але ми не розгубилися. спершу, з розбігу влітали у снігову стіну, а потім витоптали собі у наносі цілу кімнату. аж заходили дорослі подивитися.
шкода, що не мож придбати машину часу - зазирнув би на хвильку в ті сніги...
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

TRITONOS

  • Вісник благих новин
  • *
  • Карма +600/-8
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 941
  • Останні відвідини:
    20 Січня 2018, 20:14:37

Історії для душі.
« Прочитано #56 : 04 Грудня 2016, 10:06:33 »

Про мої вподобання відносно спиртного : або Courvoisier або Jack Daniels . Хоча їх пю лише на "ВЕЛИКІ СВЯТА "  , а так , щоб для апетиту - то рекомендую Becherovka
Буржуй  :ganba А я би до апетиту радив піздесять на сушках або в темне пиво
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +281/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8600
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:39:11

    Звідки: Льондон
Історії для душі.
« Прочитано #57 : 04 Грудня 2016, 15:11:37 »

Буржуй

Ага . Прямо як в анекдоті

-Лєанід Ілліч , а чьто вам нравіцца большє всево - Новій Год ілі палавой акт .
-Новій Год .
-А пачєму ?
-Чащє біваєт !  :=)

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #58 : 18 Грудня 2016, 19:09:55 »

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=tU5Rnd-HM6A" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=tU5Rnd-HM6A</a>
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20593
  • Останні відвідини:
    Вчора в 21:03:30

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історії для душі.
« Прочитано #59 : 18 Грудня 2016, 19:12:26 »

Мистецтво може бути одночасно і гарним і утилітарним.  ;)
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=SQ_fQvhk0fU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=SQ_fQvhk0fU</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=uN-Pv2bwhfI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=uN-Pv2bwhfI</a>
« Останнє редагування: 18 Грудня 2016, 19:17:49 від yurko »
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!