Етнізація сталінізму? “Національні” і “куркульська” операції НКВС у порівняльній перспективіhttp://uamoderna.com/md/savin-stalinizmУ місцях компактного проживання діаспор, особливо в національних районах і республіках, де арешт усього етнічного “спецконтингента” був фізично неможливим і абсурдним, кожна з “найціональних” операцій була насамперед соціальною чисткою в дусі операції за наказом №00447. Образно кажучи, кожен з національних наказів можна порівняти зі збільшувальним склом, яке було призначене посилити, загострити увагу органів НКВС до певної конкретної національної групи. Поза сумнівом, додаткові ризики виникали саме через підвищену “репресивну” увагу до тої чи тої національної меншини, яка в очах сталінського керівництва посідала явні ознаки контрреволюційності. По суті, у випадку видання кожного нового “національного наказу” діяла та сама закономірність, що й при утворенні під час “Великого терору” нових територіально-адміністративних одиниць. Це автоматично призводило до посилення репресій на території новостворених країв і областей.
Вибір “ненадійних народів” на роль внутрішнього ворога і “п’ятої колони” та еволюція національної політики сталінського режима 1930-х рр. в напрямку від інтернаціоналізму до русифікації і “націонал-більшовизму” [46] загалом працюють на теорію “етнізації сталінізма”. Однак аналіз безпосереднього проведення на місцях однієї з найбільш масових “національних” опрацій НКВС – “німецької” – свідчить про те, що у 1937-1938 рр. сила класових догм та інерція здійснюваної з 1917 року соціальної чистки суспільства була ще надто великою, щоб бути значною мірою заміщеною суцільними репресіями за етнічною ознакою. Як наслідок, при обранні більшості жертв “національних” операцій вирішальними були, як правило, об’єктивний критерій “ворожого” соціального минулого/походження і суб’єктивний критерій рецидивної “антирадянської” поведінки. Знадобилася така подія, як Велика Вітчизняна війна, щоб уможливити масові етнічні депортації цілих народів.
Підвищена ворожа увага до національних меншин, етнічні чистки та вмотивовані етнополітичними міркуваннями примусові міграції стали однією з характерних прикмет історії ХХ ст. не лише в СРСР, але й у світі загалом. Лише в Європі від примусових етнічних переселень постраждали 80 млн. осіб. Такий розмах національної ксенофобії диктує історикам нібито універсальний шаблон інтерпретації подій, викликає спокусу пошуку “простих” і “очевидних” рішень. У випадку “Великого терору” вона полягає в тому, щоб оголосити 1937 роком соціальної чистки, а 1938 – роком етнічної чистки. Однак ця умоглядна логічна конструкція не знаходить свого однозначного підтвердження в джерелах. В кращому випадку можна говорити про тенденцію до етнізації каральної політики сталінізма, яка була вкрай непослідовною, нестійкою, розтягнутою в часі і переживала постійні рецидиви повернення до соціальних, класових і політичних мотивів репресій.
а ви все маскалi тай маскалi , а то все комунiсти
Голосування
Автор
Тема: Чи будемо ми господарями в себе вдома? А чи не хворе у нас суспільство? Чи відчуваємо МИ себе УКРАЇНЦЯМИ? (Прочитано 438297 раз)