Догма 2. Ідіоти
Режисер: Ларс фон Трієр, Данія, 1998 р., жанр – артхаус, продовження знаменитого проекту "Догма"
в кожному з нас живе ідіот. випусти свого ідіота на волю…
Якщо ви шукаєте голлівудський сюжет, кльовий саундтрек або дорогі спецефекти - цей фільм вам точно не сподобається.
Якщо ви готові до легенької шокотерапії, до чогось вельми неадекватного і актуального водночас - цей фільм саме для вас.
Ефекти живої камери, мінімум (а фактично – відсутність) спецефектів і музики, поєднання динаміки і статику у кадрі, (жива, не пластмасова) експресія акторської гри – такими можуть бути технічні характеристики цього фільму.
Щодо характеристик нетехічних. Один із найбільш нестандартних фільмів, які я коли небуть бачила. Ця робота не для зніжених голівудськими сюжетами, (хеппі)ендами і награністю глядачів, це – артхаус у повному розумінні цього загадкового слова. Тому вмощуйтесь незручно - тривіальностей не буде.
Що відбувається в кадрі? Кілька чоловіків і жінок ламають комедію? Для того щоб ствердити або заперечити таке розуміння сюжету, варто задати собі одне банальне питання: «Чому?». Може у них дійсно не все гаразд із психікою чи «нормальною» суспільною поведінкою? Може все це дійство – це спроба компенсації свого нереалізованого его і взагалі «все по Фрейду»? А може просто концепція офісного існування і добросусідських відносин не для них? Чи вони знайшли якісь ексклюзивні відповіді на першоважливі питання? Чи може все разом?
Вибирайте будь-який варіант відповіді на власний смак, чи придумайте свій. В цьому фільмі ані його персонажі, ані глядачі не знайдуть істини в останній інстанції. Це виключне право фон Трієр залишає для голівудських блокбастерів.
«Ідіоти» - це навіть не іронізм, а цинізм, але цинізм не в тому значенні, яке в нього вкладає більшість людей. Він цинічний у своїй лівизні; у запереченні цінностей, притаманних цьому світові; навіть у запереченні канонів голівудського кіно"мистецтва". Це не цинічність "Догвілю", який просто викриває оманливість таких ідолів як демократія, система, порядок, права і обовязки. В "Ідіотах" герої намагаються втекти від цих ідолів, пропонуючи альтернативу "нормальному" способу життя. 68-ий повторюється.
68-ий повторюється у всіх своїх позитивних і негативних іпостасях. Вони намагаються втекти від цього світу з його так званим «порядком», втекти від того, чого не можуть і не хочуть розуміти. Здається, що це так легко – відмежуватися, фізично переміститися, спалити мости, створити префігуративну спільноту (не артикульовану, але все-таки). Здається, що це так просто – взяти людину за руку, вирвати з її маленького кокона, привести в іншу реальність, навчити і показати. На деякий час це може розірвати зовнішні зв'язки дати відчуття свободи, правоти чи навіть перемоги; це може зібрати докупи (фізично і абстрактно) абсолютно різних людей, які поділяють певні спільні позиції в головному. Але «комунізм в окремо взятій країні» не був і не став можливий.
І правда в тому, що для того, «Щоб серйозно відкинути "обивательські" норми, треба справді спалити мости, повністю розірвати зв'язки, стати справжнім маргіналом. А інакше ніхто не наважиться "втратити обличчя" і грати ідіота перед тими, для кого ти значимий (хто значимий для тебе?)» (via _jerzy). Крім цього завжди залишаються внутрішні зв'язки – риси характеру, комплекси, амбіції. Хтось прагне влади, хтось шукає кохання, а хтось – ілюзії втечі від себе чи світу.
Якщо підсумувати, то для мене цей фільм – підтвердження однієї улюбленої синтенції: люди можуть споганити будь-яку хорошу ідею, (ненавмисне, лише тому, що вони всього-навсього люди в цьому світі і за таких обставин).
Автор
Тема: Порадьте фільм! Обговорюємо фільми (Прочитано 780241 раз)