Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 6 місяців 20 днів

Автор Тема: Міфи та легенди Стародавньої України  (Прочитано 11008 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика

                                                    Стрибог
"То - Поля!" - вжахнулися передні. "Що то за дерево?" - допитувалися задні. "Тополя",- відказували їм. Так і пристала до дерева назва - ТОПОЛЯ.

У полянина Жития та його дружини Добрини народилася вродлива донька, яку волхви нарекли Поляною. Росла вона як з води. І вимостилася в дивовижну красуню, якої світ не бачив. Багато красенів-парубків сваталися до неї, та Поля була вірна Стрибі - найпрудкішому з усіх юнаків округи. Міг він навіть обігнати стрілу, яку випустили з найтугішої тятиви. Тож воєвода посилав Стрибу гінцем в різні кінці, коли була в тому потреба.

Щасливі були і Поляна, і Стриба, і стали вони до весілля готуватися. Та на заваді стала врода Поляни. Бо її краса осліпила навіть грізного громовержця Перуна з Вирію. І надумав бог блискавки взяти злюб з Поляною. "Бути Поляні Богинею!" - вигукнув громовержець так, що його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню Землю дощем, а ще, дивись, вогняними стрілами відганятиме ворогів.

Про Стрибу всі забули. Всі, крім Полі. Вона боялася злюбу з Перуном і тихо плакала за своїм коханим. Та ось вбрали Полю в найкращий одяг і повели до урочища Перуна, аби віддати в жони громовержцеві. Все плем'я полян ішло за Перуновою нареченою. І похнюплений Стриба також. Ось і задрижала Земля, всі попадали навколішки, лише Поляна стояла горда, як богиня, - у золотому осяяні. З пучком вогненних стріл у руці з'явився Перун. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні груди. Горіли золоті кучері на голові. Сяяли його очі.

Усміхаючись, бог-красень став наближатися до Полі. "Прощай, кохана моя Полю!" - скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткого мисливського меча і вгородив собі в серце. Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля, залившись слізьми. Спохмурнів Перун і сказав: "Ні, не хочу, щоби на злюбі моєму лилися кров і сльози. Хай же ти, чарівна Поляно, нікому не дістанешся!"
Сліпуче сяйнули блискавки, вдарив грім. У неймовірному страхові люди припали до Землі. А коли підвели голови, то не побачили красуні Полі. Замість неї виросло дерево - високе й струнке, як дівчина. "То - Поля!" - вжахнулися передні. "Що то за дерево?" - допитувалися задні. "Тополя",- відказували їм. Так і пристала до дерева назва - ТОПОЛЯ.

А Перун злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу Живої Води, бризнув на лице мертвому Стрибі й ожив юнак. "Будь моїм побратимом, Стрибо!- сказав Перун.- Адже обидва ми осиротіли без нашої Полі. Чи згоден?" "Згоден", - відповів Стриба. Перун схопив за руку побратима, потягнув за собою і... обидва легко злетіли в небо, полинули у Вирій. Там Стриба з дозволу Рода вкусив молодильне яблуко і став безсмертним. "Роде, - звернувся Перун до Сокола, - дай крила для ніг мого побратима Стриби - його я хочу зробити богом вітрів, без яких не буде життя на Землі".

І тоді Сокіл-Род пустив дві сльозинки, і до ніг Стриби впало два крила. І врочисто промовив Перун: "Тепер ти володар вітрів на світі, тепер ти не Стриба, а СТРИБОГ!" Так вони стали побратимами - Перун і Стрибог. Стриба щодуху ганяє хмари по світу, а Перун їх розпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на Землю в потрібному місці. Так вони творять добро: без вітру й без дощу й справді немає життя на Землі.
« Останнє редагування: 09 Травня 2010, 03:07:14 від сонечко я »
Записаний

Azazello

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +32/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 123
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2014, 22:28:02

    Звідки: Kalush siti
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #1 : 09 Травня 2010, 17:18:11 »

                                                                   Божич

     Сказав якось Сокіл-Род синові Білобога: "Ти є Перун. Мусиш прати небо. Тож візьми в пригорщу Живої Води і бризни на небо, аби на ньому утворилися дощові хмари". І зробив так Перун, і попливли в голубому небі пухнасті хмарини.
     Тоді сказав Сокіл Перунові: "Вдар стрілою в хмару, пусти дощу для людей". І вдарив стрілою в хмару Перун. Зблиснула блискавка. Загримів перший грім над полями. Полився життєдайний дощ на Землю. Знову впали на коліна люди, віншуючи Рода і Перуна.
     А Божич здіймався все вище й вище по небу, сіючи життя і радість на Землі. Лише під вечір, стомившись, спустився Божич на спочинок. З дня в день тепер світило Сонце. З дня в день зростав молодий Божич - тож дні довшали й довшали. Добре врожаїлось на Землі. Влітку дні були найдовші, тепла - найбільше, тож Божич виріс у велетня. А коли люди врожай зібрали, осінь настала - то Божич почав старіти, зменшуватися, і дні ставали коротшими й коротшими, а ночі довшали й темнішали. Тішився тоді Чорнобог з Марою. Бо йшла люта війна між Чорнобогом і Білобогом, між світлом і пітьмою, між добром і злом; і Чорнобог задумав перемогти Світло.
     От і настала тоді найдовша ніч, в яку помер геть постарілий Божич. І зрадів Чорнобог. Він сказав Марі: "Ось біжи мерщій на Землю. І будь-що знайди Коляду. Бо вона знову ходить вагітною, носить нового Божича в утробі своїй. Не дай йому народитися! Не дай появитися на світ сонячному світлу, що знищує нас. Маємо перемогти світло, аби вічна ніч настала".
     І знову побігла Мара по Землі. Вздріла Коляду й стала гнатися за нею. І перетворилася вагітна богиня неба в Козу, і пробігла Мара повз неї, не звернувши уваги на рогату тваринку. Оббігала Мара за ту довгу ніч усю Землю, та дарма...
     Зблиснули з-за лісів і гаїв перші промені молодого золотоликого Божича. Народилося нове Сонце, Новий рік, Нове життя... Здійнявся Божич над Землею, а люди - віншувальники Коляди - зібралися у ватаги, котрі назвалися КОЛЯДНИКАМИ, і пішли з радісними співами від хати до хати, несучи попереду Звізду Ясну - зображення Божича - Молоде Сонце. А ще колядники несли з собою пудало священної тварини - Кози, котра щороку рятує Коляду від Мари.
Записаний
Я - Ангел. Только крылья - в стирке, нимб - на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное.

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #2 : 09 Травня 2010, 23:34:56 »

Сварог
А Сварог таки спік Першу Хлібину - запашну й золоту, як Сонце - і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров'я, і довголіття.
Приховано: Показати
Сього чоловіка вважали за дивака. Його навіть боялися. Неодружений. Живе одинаком. Оселя його - геть за городищем, на узліссі. Обгородився високим частоколом, за яким копошиться: то каміння навіщось теше, то щось мурує. "Що ти там робиш, чоловіче добрий?" - питали його. "Жорна і піч". "А що воно таке?" "О, се таке, що зробить вас усіх дужчими і мудрішими. Житимете ситніше, довше, краще. Боги, спасибі їм, дали нам жито і пшеницю, а ми жуємо теє зерно, як тварини. Негоже се для людини. Вона має теє зерно змолоти, зробити тісто з борошна і спекти в печі хліб..." Люди сього не розуміли, проте запитували: "А коли ти зробиш теє диво?" "Завтра все буде готове, тоді покличу вас, нагодую хлібом".

Однак уночі зненацька зайнялися полум'ям і хата дивака, і весь його двір та прибудови... Сам господар ледь порятувався. Хтось бачив, як опівночі Змій прилітав і обдав полум'ям господарство дивака. А він мав уперту вдачу: найнявся до багатого, хутко розжився, збудував собі нову хату, теж на відшибі, і знову обніс двір частоколом, за яким щось тесав і мурував з дня в день.

"Що ти робиш?" - питали. "Піч!" Люди з жахом дивилися на нього. Адже... "Нічого, я її таки зроблю, і змелю борошенце на зграбних жорнах, і спечу хлібину - за три дні все буде готове". А за два дні знову лютим полум'ям зайнялося все його господарство. І знову чутки ходили про Змія. А дивак... знову пішов у найми і заробив на нову хату і широкий двір. І знову його питали: "Що робиш?" А він відказував: "ПІЧ!" І люди пошвидше втікали геть.

...Коли він народився, волхви ніяк не могли дати йому ім'я. "Се буде великий чоловік, який принесе щастя людям,- казали вони. - Ми не знаємо, як наректи його. Лише віщий Ант може сказати". Послали за найстарішим і наймудрішим волхвом Антом. Він прийшов за три дні, подивився на хлопчика і тихо сказав: "Ім'я його - СВАРОГ. Він з богами розмовлятиме як з рівними. Він сам богом стане. Та тільки нікому не кажіть про се, аби Мара не почула. І про око людське називайте його Гостем. Прийде час - і світ назве його Сварогом". Пішов Ант. А Сварог-Гость швидко ріс. Коли батьки мали його женити - прилетіла до нього у сні Біла Птаха і сказала: "Любий Госте! Не женись! В тебе з часом буде наречена - найчарівніша в світі. Се я, Жива, тобі обіцяю. А зараз іди в найми, зароби собі на хату і господарство, витеши з каменю жорна, збудуй піч та спечи першу хлібину. В тебе божественна душа, вона підкаже, як усе зробити. Мені жалко, що люди й досі зерно жують, як тварини".

І ось утретє Гость будує собі хату, і витісує нові жорна, і мурує піч. Втретє Чорнобог велить Змієві-Дракону: "Знову Гость хоче хлібину людям спекти. А хліб дасть їм міць і довголіття. Такий вогонь нашли на Гостя, аби він ніколи з нього не вийшов". Справді, коли опівночі Гость прокинувся від задухи, то збагнув: тікати нікуди! Довкруж гоготіло полум'я, ось-ось мала звалитися стеля. Вмираючи від жаріні й чаду, Гость простогнав: "Живо, Живо, невже мені не судилося довести справу до кінця?"

І тоді над пожарищем з'явилася Жива в золотому вбранні. Вона вихопила з полум'я вже мертвого Гостя, полинула з ним у Вирій, там бризнула на нього Живою Водою, і чоловік ожив. Богиня дала йому з'їсти молодильне яблуко, і став Гость безсмертним. І сказала Жива: "ТАМ ти був ГОСТЕМ, ТУТ навіки ти - СВАРОГ. Тричі ти горів у полум'ї і заслужив бути богом. Але навіть богові важко спекти першу хлібину. Тож я даю тобі в жони свою рідну сестру - БЕРЕГИНЮ. Сим я виконую свою давню обіцянку. Берегиня народить тобі двох синів-близнюків СВАРОЖИЧІВ, які й охоронятимуть тебе від Чорнобога".

...Дивувалися Люди, коли за 18 років біля їхнього городища знову з'явився Гость. Тепер - з дружиною та синами. Він збудував хату, обгородився, витесав нові ручні жорна й вимурував піч. А коли вночі налетів Змій-Дракон, його зустріли недремні Сварожичі, яким сам Перун подарував по вогненній стрілі. Полетіли вони до Дракона й крила йому спалили, загримів у підземелля посланець Чорнобога.

А Сварог таки спік Першу Хлібину - запашну й золоту, як Сонце - і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров'я, і довголіття. І врочисто стали на коліна перед ним - новим богом своїм - СВАРОГОМ.
Записаний

Azazello

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +32/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 123
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2014, 22:28:02

    Звідки: Kalush siti
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #3 : 10 Травня 2010, 00:01:56 »

     А з цього все починалося...
                                                     
                                                            СОКІЛ-РОД

     На початку була пітьма - вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки - морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І - куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно?
     Наймудріші волхви Оріани казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло і у Вічність". А Заратустра потому вже додав: "Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ".
     Мабуть, так.  Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог - птиця Сокіл. Його золотаве пір'я осяяло непроникну ніч. Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.
     І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
     Тоді Сокіл сів між квіти й став глибоку думу думати.

                                                             ПРАДУБ

     Довго думу свою думав Сокіл. Тьма часу минула.
     І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево.  Дуб-Стародуб. І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили МОЛОДИЛЬНІ ЯБЛУКА - плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
     Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: "Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ".

                                                   БІЛОБОГ І ЧОРНОБОГ

     І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род.
     І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця: біле і чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
     Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: "Зупиніться!"
     І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл: "Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба".
     Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся - русяве, очі - блакитні, а в другого все було чорне - і шкіра, і волосся, і очі.
     І сказав Сокіл їм: "Зірвіть з дерева по яблуку ' з'їжте їх". З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
     І сказав їм Сокіл: "Тепер ви невмирущі боги".
     І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: "Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому". І сказав Сокіл чорношкірому: "Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній".
     І сказав він обом: "Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви { будете вічно. Бо ви є Життя. І ТІ, ЩО ПРИЙДУТЬ, не зазнають Добра без Зла і Краси - без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому".

                                                     КОЛЯДА І МАРА

     І сказав Сокіл Чорнобогові: "Що ж, іди в свою пітьму і володарюй там".  Ступив Чорнобог у безконечний морок, і одразу тіло його вкрилося чорною смердючою шерстю.  І не злюбив Чорнобог пітьму, зародилася в нього заздрість до Білобога.
     Тоді пустив Чорнобог дві чорні сльози, і вродилися з них Змій-Дракон із трьома головами та вогнедихаючими пащами і потворна жінка - Мара з гнилими очима та кублом зміюк на голові. Мара стала дружиною Чорнобога, а Змій-Дракон - Чорнобоговим військом.
     І сказав Чорнобог Змієві: "Ти полети у Вирій і вбий Білобога, а Дуба спали разом з Соколом на ньому. Хочу я бути володарем Вирію".  Став розправляти свої велетенські панцирні крила Змій-Дракон та виригувати вогонь із своїх залізних пащек - аж заклекотіла пітьма.
     Той клекіт почув Білобог у Вирії й пустив дві світлі чисті сльози. І вродилися з них красень-велетень Перун з огненними стрілами в руках та вродлива молода жінка Коляда.
     Дав їм Білобог вкусити молодильні яблука, стали вони невмирущими богами.
     І сказав Білобог Перунові: "Ти будеш моїм військом і охоронятимеш Вирій вогненними стрілами своїми". І сказав Білобог Коляді: "Ти будеш моєю жоною і народжуватимеш золоте коло - Божича-Сонце, аби збороти пітьму і все злеє, що в ній".
     Тоді саме прилетів Змій-Дракон у Вирій, кинувся на  Білобога та Перун метнув стрілу-блискавку, що спалила крила Драконові, й він загримів у чорну безодню.
     Там володар пітьми окропив чорними сльозами спалені Драконові крила, й відросли вони, та вже побоявся Змій сунутись у Вирій. І збагнув Чорнобог, що не бути йому володарем Вирію, і ще дужче він зненавидів Білобога та його Світ.

                                                               ЗЕМЛЯ

     Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: "Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була".
     Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов чорний світ піском засівати. І де він сипав - утворилася Земля з долинами і полями.
     Тоді Перун мову мовив до Сокола: "Великий Роде, дозволь і мені іти Землю творити".
     І сказав Сокіл: "Іди". І ось пірнув Перун на дно озера, набрав у обидві жмені священного піску, та тільки хотів випірнути, аж озеро Живої Води товстою кригою вкрилося. То Чорнобог підкрався до Вирію і заморозив озеро. Що робити Перунові? Він пісок запхав собі в рот, а в руки схопив з-за пояса вогненні стріли й щосили пробив ними кригу, ще й пустив блискавку в Чорнобога, обпалив його.
     Провалився Чорнобог у чорну прірву й зачаївся там до пори до часу.
     А Перун кинувся Землю творити. І де він випльовував з рота пісок, там гори утворилися.

                                                 ДАЖБОГ І ЖИВА

     А Сокіл-Род сидить на вершечку Дуба-Стародуба, думу думає. І зніс він золотий жолудь і золоте зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі своїй та полити Живою Водою.
    Посадив Білобог золотий жолудь та золоте зернятко, полив Живою Водою. І диво сталося: з жолудя золотого виріс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайної вроди юнак, що спав міцним сном. А з золотого зернятка виріс великий житній колос, вершиною його була надзвичайної вроди дівчина, що спала міцним сном.
     І повелів Сокіл-Род побризкати юнака і дівчину Живою Водою та привести їх у Вирій. І зробив так Білобог.
     І сказав Сокіл юнакові: "Ти є Дажбог, будеш Землю засаджувати лісами та гаями".
     І сказав Сокіл дівчині: "Ти є Жива. Богиня злаків. Тобто - богиня Життя. Будеш Землю засівати житом-пшеницею".
     І сказав Сокіл обом, Дажбогові й Живі: "Ви є чоловік і жінка. І зачнете ви рід людський. Вкусіть молодильні яблука і скупайтеся в Живій Воді".
     Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука і стали безсмертними. Скупалися вони в Живій Воді і стали вічно молодими.
     І сказав Сокіл-Род: "Ідіть на Землю і робіть своє".
     І пішли Дажбог та Жива на Землю, і зачали вони рід людський. Тоді вкрив Дажбог Землю лісами, гаями, байраками. Тоді засіяла Жива Землю житом, пшеницею та всякою пашницею. Але нічого не росло і не родило на Землі без світла й без тепла. В пітьмі бродили люди - Дажбогові діти, й мали вони сконати від голоду й холоду. І запитували вони богів: "Навіщо ви нас на світ народили?"

                                                НАРОДЖЕННЯ БОЖИЧА

     По думі глибокій мовив Сокіл до Білобогової жони Коляди, що вже важкою ходила: "Ти іди на Землю і там народи Божича-Молоде-Сонце. Коло золотеє спороди! Ти сама знайди місце, де маєш народити його". І пішла Коляда шукати місце, де мала народити людям Сонце.
     Та почув Чорнобог, що має світло народитися, і послав Мару на Землю, аби вона знайшла Коляду й задушила її - щоби Сонце вмерло в її утробі і ніколи не світило людям, щоби згинули вони в пітьмі від голоду і холоду.
     Як навіжена побігла Мара по Землі в пошуках Коляди. І вздріла її, і погналася за нею. Бачить Коляда, що Мара женеться за нею, підхопила важкий живіт обома руками, стала тікати. Та збагнула, що не втекти їй від Мари.
     Тоді забігла Коляда за гайок і перетворилася в тварину, яку сама собі придумала: в рогату непримітну Козу. Пробігла повз Козу люта Мара - не звернула уваги на рогату тварину. Далі й далі помчала гидка потвора, і там, де з її очей капав гній на Землю,- виростали бур'яни, колючки, лопухи, будяки.  А Коляда тим часом перетворилася у вагітну жінку, зайшла в очерет і в муках неймовірних народила золотоликого Божича-Молоде Сонце.
     І нараз перетворився Світ. Щезла холодна пітьма. Сонячні промені впали на Землю, а люди впали на коліна, вітаючи народження Золотого Кола.
     Мара в розпуці й страхові шугнула в потойбічну чорну прірву.
     А Божич здіймався все вище й вище. А з ним здіймалася вгору і Божа благодать - ніжна, прозора, тепла блакить, що йшла від радісних очей Коляди, яка щасливим поглядом проводжала політ свого Сина. Так від безмежного блакитного погляду Коляди утворилося синє небо. А по ньому плив Божич-Молоде-Сонце, щедро розсипаючи теплі промені по Землі.
     І забуяли гаї і ліси під Сонцем. І ожила всяка пашниця, і налилося житнє колосся добірним зерном. А люди співали хвалу Сонцю. І подивувався сам Творець всього сущого - Род, споглядаючи блакитне небо над Землею. І сказав він: "Се є Новий Світ".
                                                                               
Записаний
Я - Ангел. Только крылья - в стирке, нимб - на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное.

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20585
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 20:27:43

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #4 : 10 Травня 2010, 09:24:09 »

І де ти то береш?  :duvno

Сама видумуєш?
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #5 : 11 Травня 2010, 15:49:57 »

Я розділила теми і вся дискусія з приводу назви і походження України перенесена у тему "Історичне минуле Українського народу". Там і продовжимо знайомитись з нашим ісоричим минулим. А тут читатимемо наші легенди та міфи. Дякую всім, хто приймає участь у цих темах  :bouquet:, мені цікаві всі думки, хай навіть суперечливі.
Далі буде...
Записаний

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #6 : 11 Травня 2010, 17:10:06 »

А якщо Доктор Макс розглядає міфи -як релігію, то можливо в чомусь він і має рацію. Та чи розумно протиставляти язичнество іншим релігіям?
основа і доля Української Національної Ідеї
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #7 : 11 Травня 2010, 23:11:25 »

іісус христос галичанин
погугли
Записаний
When doctors differ who is to decide?

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 13:31:26

    Звідки: kalush
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #8 : 11 Травня 2010, 23:20:56 »

іісус христос галичанин
погугли
 :D :D :D
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #9 : 12 Травня 2010, 20:45:41 »

Я розділила теми і вся дискусія з приводу назви і походження України перенесена у тему "Історичне минуле Українського народу". Там і продовжимо знайомитись з нашим ісоричим минулим.
Александр, я Ваш пост перемістила у вищевказану тему.  :bouquet:
Записаний

yarana

  • Користувач
  • **
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 54
  • Я - виняток із правил :-)
  • Останні відвідини:
    27 Грудня 2014, 23:37:54

    Звідки: проспект
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #10 : 12 Травня 2010, 21:55:29 »

іісус христос галичанин
погугли

Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
Згідно з Євангелієм і церковною традицією, юдеєм був лише апостол Юда, що походив із юдейського поселення Каріот. Решта 11 апостолів були галами-галілеянами, мали арійські імена й походили з галілейських міст.
Приховано: Показати
Це усталений факт, зафіксований в енциклопедичних виданнях. Протилежної думки чомусь дотримується тернопільський аспірант Віталій Волянський.
Почнемо з того, що галілеяни та юдеї були цілком окремими народами. Вони належали до різних рас – перші були арійцями, другі – семітами. Слово "Гальлея" – це інше прочитання слова "Галлія". А галілеяни – це ті ж самі гали, яких ще називають кельтами. Гали походять з України – стверджує авторитетний "Біблійний довідник" Генрі Геллея. Це ж саме говорять науковці. Мала Азія, там де зараз Туреччина, в давнину була населена галлами, тому називалася Східною Галлією.
Євангеліє розповідає, що галілеяни були завзятими рибалками та хліборобами, масово розводили свиней. Мабуть, любили сало з хлібом. Займалися бджолярством, вирощували льон. З юдеями в них були напружені стосунки, зокрема й через те, що семіти вважають свиню нечистою твариною. Змішані шлюби між ними були заборонені. Під час воєнного походу на Галілею в 2 ст. до н. е. одного з маккавейських князів, всіх тамтешніх юдеїв довелося переселити в Юдею. Якби цього не зробили, то галілеяни їх би потім просто вирізали – в покарання за воєнні злочини їхніх одноплемінників. У 26 році юдеям було категорично заборонено поселятися в Тиверіаді – новій столиці Галілеї. Державною мовою Галілеї була гелленська (давньогрецька). Цією мовою також карбували написи на галілейських монетах.
Галілеяни й юдеї радикально відрізнялися звичаями та світоглядом. Благодатна земля Галілеї з її Галілейським морем і Ярданом ("ярою водою") разюче відрізнялась від суворої напівпустельної Юдеї з її Мертвим морем. Ці країни не мали навіть спільного кордону – між ними була Самарія. Самаряни та юдеї також ворогували протягом століть. У євангельські часи Юдеєю правив римський намісник Понтій Пилат, а Галілеєю – Герод Антипа.
Всі апостоли, за винятком Юди, були з Галілеї. Петро й Андрій були рибалками в Капернаумі, а походили з сусіднього міста Витсайда. Яків та Іван, двоюрідні брати Ісуса, сини Заведея і Саломії (рідної сестри Діви Марії) також були рибалками з Капернауму. До речі, Заведій ("заспівувач", "заводіяка", "задерій") – це поширене українське прізвище. Симон Кананій походив із Кані Галілейської. Українське слово "каня", або "канюк" позначає рід яструбів (порівняйте з нашими "пташиними топонімами" Сокіл, Орел, Курськ, Лебедин). Схоже, що Діва Марія була родичкою цього Симона, бо керувала на його весіллі. Саме там, на прохання матері, Ісус здійснив своє перше чудо – перетворив воду на вино. Матвій був збирачем податків на митниці в Капернаумі. Филип також походив із Витсайди; скоріше всього, що з того ж міста був і його товариш Натанаїл, син Толомея (Птолемея). Немає жодних підстав сумніватися, що Яків Алфеїв, Хома і Тадей також були галілеянами. Всі апостоли мали арійські імена. Юдеєм був лише Юда Іскаріот. Ось як про нього пише "Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона": "Він був єдиним юдеєм серед апостолів, які всі були галілеянами, і виправдав собою давнє прислів'я "галілеянин любить честь, а юдей – гроші"".
Ісус, Діва Марія і всі їхні родичі також були галілеянами. Дім святого Йосипа був у Назареті. Цей топонім означає "спостережний пункт", "місце щоб назирати". Справді, з околиці цього міста відкривається широка панорама Галілеї. Згідно з церковним переданням, матір Ісуса походила з міста Сепфоріс, яке до 25 року н. е. було столицею Галілеї. Воно розташовувалось на відстані 5 км від Назарета, то ж цілком природно, що Йосип одружився на дівчині з сусіднього поселення. Скоріше за все, що саме тут – в батьківській хаті – і народився Ісус. Його називали не інакше, як Галілеянином або Ісусом із Назарета. Туринська плащаниця зберегла його фотографію: Ісус був людиною європейського типу з атлетичною статурою, зростом 180 см, із світло-каштановим волоссям і шляхетним виразом обличчя. Так виглядали кельти-галли-галілеяни, які були високими, русявими, білошкірими, із сильно розвиненою мускулатурою. Вони були відчутно вищими в порівнянні з юдеями. Згідно з даними археології, середній зріст тодішніх семітів Юдеї не перевищував 160 см (середній зріст нинішніх євреїв 162-165 см).
Ці та інші результати ретельних досліджень викладені в моїй книзі "Пшениця без куколю. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень" (2006). Численні посилання на першоджерела і детальний коментар на 568 сторінках дозволяють читачу самому все перевірити і зробити власні висновки. Проте аспірант Волянський все це назвав "псевдорелігійними витребеньками". Будь ласка. Незалежно від цього з кожним роком з'являються нові тверді факти про арійські корені християнства. Апологети юдохристиянської єресі вже не зможуть від них просто так віджартуватися і перетворити серйозну розмову на балаган. Остання грандіозна знахідка – це розкопаний ізраїльськими вченими у жовтні 2005 року найдавніший у світі християнський храм поблизу галілейського міста Мегіддо, що в 15 км від Назарета. Його підлога щедро прикрашена трипільськими орнаментами, безкінечниками-меандрами і атакуючими (за годинниковою стрілкою) арійськими сваргами. Це сакральний символ Центру, навколо якого обертається Всесвіт. Атакуюча  сварга-свастя-свастика була символом Ісуса Христа аж до Середньовіччя. Тож якщо аспірант Волянський далі ліпитиме ярлики "антисемітизму" і "фашизму", то йому доведеться визнати, що первісні послідовники Боголюдини поголовно були антисемітами і фашистами.

Ігор Каганець


Записаний
У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Л. Костенко.

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #11 : 13 Травня 2010, 00:01:38 »

Дім святого Йосипа був у Назареті.
...
Скоріше за все, що саме тут – в батьківській хаті – і народився Ісус.
Наскільки я зрозумів про Віфлеєм і мови нема
Відповідь від: 12 Травня 2010, 23:11:10
Остання грандіозна знахідка – це розкопаний ізраїльськими вченими у жовтні 2005 року найдавніший у світі християнський храм поблизу галілейського міста Мегіддо, що в 15 км від Назарета. Його підлога щедро прикрашена трипільськими орнаментами
 :D  :D  :D
Відповідь від: 12 Травня 2010, 23:31:54
Скоріше за все, що саме тут – в батьківській хаті – і народився Ісус
Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
(Лк 2:4-7)

Відповідь від: 12 Травня 2010, 23:42:29
Не знаю, можливо це міф
Ісус належав до тієї хвилі галлів, які ще зберегли материнську мову, що нею розмовляли мешканці тодішньої України. Ця внутрішня мова в них існувала як «хатня» — нею «новоприбулі» галілеяни спілкувалися між собою, з дітьми. Саме цією мовою Ісус промовив свої останні слова: «А коло дев’ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Елі Елі лема савахтані» (Мт 27.46), тобто «Лельо, Лельо, лем з мя ся остані». Для іудеїв, які прийшли подивитися на розп’яття Ісуса, ці слова були загадкою. Натомість вони не потребують перекладу навіть для теперішніх українців карпатського краю, звідки галілеяни переселилися в Палестину.
Записаний
When doctors differ who is to decide?

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20585
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 20:27:43

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #12 : 13 Травня 2010, 08:48:36 »

Не хули Бога.
Ясно ж що то продовження "шляху аріїв".
Чоловік має гарну фантазію та й собі пише, заробляє гроші. Ну упускає деякі моменти, але ж то як казада "гостя з майбутнього" "о попыттки приукрасить!"  :)
І якби то не стосувалося релігії, а лише історії то най би собі люди тішилися.
Відповідь від: 13 Травня 2010, 08:22:04
Ця тема зараз дуже жива і актуальна
Приховано: Показати
© Ігор Каганець, журнал нової еліти «Перехід-IV»
   

Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем

19:41 24.12.2007

Уявіть собі людину, яка народилася на чужині, але з дитинства розмовляє українською мовою, належить до притаманного українцям антропологічного типу, а її предки з усім родом походять з України. Чи є вона українцем?
Ісус Хрестос, Син Божий, Найвеличніший Українець

Ісус Хрестос, Син Божий, Найвеличніший Українець

Звісно, що так! Без жодних сумнівів. Наприклад, генерал-губернатор Канади (1990—1995) Роман Гнатишин народився 16 березня 1934 року в Саскатуні. Його предки походять із буковинського містечка Вашківці. Він розмовляв українською мовою. Коли в жовтні 1992 роки відвідав Україну, то розчулений до сліз теплим прийомом земляків, сказав: «Я ніби завжди жив тут, з вами, дорогі моєму серцю буковинці...» Українці прийняли його за свого — з великою повагою і любов’ю. Спробуйте заперечити українськість Романа Гнатишина, якщо в нього наявні всі три чинники національної ідентичності: «земля» (походження предків з України), «кров» (раса, антропологічний тип), мова (ментальність, культура). І все це підтверджене любов’ю до нього з боку його українських земляків.

Такі ж самі чинники української ідентичності має Ісус, Син Божий.

«ЗЕМЛЯ» (ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ПОХОДЖЕННЯ)
Ісус народився 25 грудня 1 р. до н. е. (за 6 днів до початку нової ери) в батьківській хаті в галілейському Назареті, тому його називали Ісусом з Назарета. Сам же він називав себе Сином людським, — щоб підкреслити, що йому притаманне все, що притаманне людині, в тому числі й національність. Для позначення національності його називали «Ісус Галілеянин» (подібно як «Леся Українка» чи «Вальтер Скотт», тобто «шотландець»).

Галілеяни — це південна гілка суперетносу галлів-кельтів-кіммерійців. Цей суперетнос (тобто сім'я етносів-братів, що виокремилася з первинного материнського етносу) народився у 12 ст. до н. е. в Україні. Звідси під різними племінними назвами він розселився на величезній території від Прип’яті до Іспанії та Палестини. Достеменно відомо, що в 11 ст. до н. е. південні галли («филистимляни») завоювали Палестину («пал-стан», тобто «воїнський табір»). Євреї в цей час населяли напівпустельні Іудейські гори між південною Палестиною і Мертвим морем. Північну Палестину, яка з огляду на родючі ґрунти була найбільше подібною до України, гали-филистимляни назвали словом Галлія—Гальлея—Галілея, тобто «край галлів». Так вони робили завжди — опановану землю називали іменем свого племені-етносу (Бельгія, Британія, Скотланд) або іменем всього суперетносу (Галичина, Галатія, Галісія). Своїй новій батьківщині галли дали власні гідроніми й топоніми: річки Ярдана («яра вода») і Яргон, гора Ярмак («яра маківка», сучасна Мерон), міста Магадан («могутня вода»), Скіфополь (столиця Десятимістя, «місто союзу», від «скіфія—скуфія—скупщина»), Рама («хрест»), Каня («яструб»). Галілеяни були прямими нащадками цих південних галлів — вихідців з України. Всі родичі Ісуса і всі апостоли, за винятком Іуди, були галілеянами. З погляду чинника «землі» (походження) Ісус був українцем.

«КРОВ» (РАСА, АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ТИП)
Характерною особливістю галів-кельтів були високий зріст, біла шкіра, розвинені м’язи. Вони були відчутно вищими в порівнянні з іудеями: за даними археології, зріст тодішніх іудеїв не перевищував 160 см. Всюди підкреслюється, що в галів розкішне русяве волосся, яке чоловіки часто носили розпущеним.

Згідно з відомими словесними описами зовнішності Діви Марії, вона була шляхетною красунею високого зросту, мала овальне обличчя, блакитні очі, волосся кольору пшениці, довгі й тонкі пальці рук. Ісус був дуже подібний до Своєї матері — був високого зросту, мав тонкий прямий ніс, довге волосся кольору стиглого лісового горіха, бороду темно-пшеничного кольору, світлі очі. Правдивість цих описів через 2 тисячоліття підтверджена Туринською плащаницею, яка зберегла фотографію Ісуса в момент його воскресіння. Згідно з нею, Ісус був людиною європейського типу з атлетичною статурою, зростом 180 см, світлокаштановим волоссям і шляхетним виразом обличчя. З погляду чинника «крові» (раси) Ісус був українцем.

«МОВА» (КУЛЬТУРА, СВІТОГЛЯД, ЗВИЧАЇ)
Культурно-світоглядна спадкоємність між галами-филистимлянами і галілеянами є безперечною: самоназва («галілеяни»), рід занять (хліборобство, садівництво, свинарство, рибальство, бджолярство, льонарство), воїнська традиція (і галли 12 ст. до н. е. , і галілеяни 1—2 ст. н. е. були чудовими воїнами), культ честі та слави (прислів’я «галілеянин любить честь, а іудей — гроші»), символіка (від трипільських розписів кераміки филистимлян до трипільської мозаїки найдавнішого хрестиянського храму в галілейському Мегіддо).

Ім’я Ісус (Іес-ус) — це гелленський варіант імені Яс, що означає «ясний», «світлий», «сонячний». Гелленське слово «хрестос» означає «найкращий, шляхетний, боголюдина». Це слово має синонім — «син Божий»: «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти хрестос — син Бога живого. Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос» (Матвій 16.16, 20). Давнє слово «хрестос» не треба плутати з новотвором «хрістос», яке зустрічається лише в новозавітних текстах і означає «помазаника», «месію» — законного іудейського земного царя, який відновить Іудейську державу і підкорить всі народи світу.

Про звичаї галілеян свідчать ритуали, описані в Євангелії. Наприклад, обряд святкування Нового року, більше відомий як «Таємна вечеря», що відбувся в Єрусалимі на весняне рівнодення в четвер 22 березня 31 року. Ісус з апостолами по колу випили з однієї чаші виноградне вино, здійснили обряд ломання короваю, «і, проспівавши славлення, вони вийшли на Оливну гору» (Матвій 26.30). «Славлення» або «славень» — це урочиста пісня, гімн. Описаний ритуал донині виконується в українських громадах, особливо в селах. Характерно, що згаданий вище ранньохрестиянський храм в Мегіддо не мав жертовника, зате мав великий стіл — вочевидь, для здійснення описаного вище ритуалу.

Населення Галілеї постійно підживлювалося галльськими переселенцями з півночі. Ісус належав до тієї хвилі галлів, які ще зберегли материнську мову, що нею розмовляли мешканці тодішньої України. Ця внутрішня мова в них існувала як «хатня» — нею «новоприбулі» галілеяни спілкувалися між собою, з дітьми. Саме цією мовою Ісус промовив свої останні слова: «А коло дев’ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Елі Елі лема савахтані» (Мт 27.46), тобто «Лельо, Лельо, лем з мя ся остані». Для іудеїв, які прийшли подивитися на розп’яття Ісуса, ці слова були загадкою. Натомість вони не потребують перекладу навіть для теперішніх українців карпатського краю, звідки галілеяни переселилися в Палестину. Дослівно ця фраза перекладається «Тату, Тату — лише зі мною останься». Але треба розуміти, що Ісус вмирав, у нього згасала свідомість, а в таких ситуаціях залишаються лише інстинктивні дії, вигуки і усталені словесні формули, що виголошують автоматично, наприклад: «Ой!», «Ого!», «Мамо!», «А щоб тобі!»… Тож найвірогідніше, що Ісус промовив усталений вираз (фразеологічний зворот, ідіому). Тому його не можна перекладати буквально — подібно до фразеологізмів «як з неба на голову» (тобто несподівано), «впало в око» (привернуло увагу), «з’їсти зуби» (мати великий досвід) тощо.

Сенс цього галльського фразеологізму — «Тату, Тату, тепер лише на Тебе моя надія», коротше — «Тату, допомагай!» Правильність саме такого перекладу тут же підтверджує євангеліст Лука, який в паралельному місці дає його гелленський еквівалент: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!» (Лк 23.46), тобто «Тату, тепер все у Твоїх руках!» або «з Богом!» Так кажуть, коли починають ризиковану справу: йдуть на іспит, стрибають з великої висоти, починають хірургічну операцію тощо. В найважчий момент свого життя, переживаючи невимовний фізичний біль, втрачаючи свідомість і стрімко входячи у стан смерті, Ісус заговорив тією мовою, якою він думав, якою розмовляв з матір’ю і Творцем Всесвіту — своїм небесним Татом. Це була його рідна мова, що прорвалась назовні в «момент істини».

Існує помилковий стереотип, неначе Ісус перед смертю почав цитувати арамейською мовою «Псалом Давида» № 22: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?» Це повний абсурд, адже Ісус ніколи не втрачав зв’язок з Творцем, а на смерть пішов цілком свідомо, з власної волі — для того, щоб третього дня воскреснути і якнайяскравіше продемонструвати боголюдський потенціал Людини.

Окрім того, якби ці слова були сказані арамейською, то навколишні іудеї їх би добре зрозуміли, натомість «деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іліяху кличе!» (Марко 15.35). Так само останні слова Ісуса не були сказані гебрейською, гелленською чи латинською, оскільки поряд стояли первосвященики і фарисейська старшина, які знали ці мови. Але ніхто з них не зрозумів сказану Ісусом фразу, яка на слух сприйнялася як «Елі Елі лема савахтані». Вона була промовлена з дещо невиразною артикуляцією, адже в Ісуса було розбите обличчя і він вмирав. Євангеліст Лука, повторимо, тут же дає гелленський еквівалент цього галльського фразеологізму. Це вже не перший випадок, коли один євангеліст наводить звучання слів в оригіналі, а Лука їх перекладає. Наприклад, сказані арамейською мовою слова «Таліта, кум!» (Марко 5.41) перекладаються як «Дитинко, пробудися!» (Лука 8.54).

Нарешті, існує гарантований спосіб дізнатися, якою мовою говорив Ісус. Це елементарно: просто знайдіть того, хто її зрозуміє — це і буде мова Ісуса! Тож якщо її розуміють навіть сучасні українці карпатського краю (де збереглися дуже архаїчні звичаї та говірки), значить Ісус говорив саме цією мовою — мовою Карпат, тобто карпатським діалектом української мови. Культурологи стверджують, що Лельом українці називали Бога-Творця (Яра, Сварога), якого вважали своїм небесним Батьком. З погляду мови та звичаїв Ісус був українцем.

ВИЗНАННЯ УКРАЇНЦЯМИ
Українці надзвичайно люблять і поважають Ісуса — не дивлячись на двотисячолітню інформаційну війну проти нього, спроби підмінити його сонячне боголюдське вчення іудохристиянською єрессю «рабів божих», фальсифікацію Євангелія, перекручення історії, заглушування Доброї Новини всіляким інформаційним шумом. Українці підсвідомо сприймають Ісуса як свого, рідного. Всенародний авторитет Ісуса незмірно вищий за авторитет будь-якого іншого Великого Українця. І цей авторитет дедалі зростатиме по мірі знайомства українців зі справжнім Ісусом та його Посланням — «Доброю новиною Ісуса Хреста, Сина Божого». Хай Буде!

Обґрунтування з ілюстраціями і посиланнями на джерела

Дивна давня легенда

В Карпатських гОрах, скрізь поміж народом,
Відомим з давніх пір, як галичани,
Ще пам’ятають жінку свого роду –
Її Марією назвали й величали.
Вона жила в прадавній Галілеї,
Де той народ так звав свою країну,
Пісні співала мовою своєю,
І з молоком передала ту мову сину...

Про кого йдеться, то невже ж не здогадався?
І цю історію від нас давно ховали,
Наш слід заплутали та „склабами” назвали,
Щоб кожен з нас осліп і запродався
Чужинцю підлому, облудливому татю,
Якому байдуже, чи ллється наша мова,
Чи почали її, сердешну, виганяти
Із храму пам’яті та світлої любові...

Та слід залишився, - жива допоки мова,
І до історії ключі вона тримає,
І рідним словом, невмирущим вічним словом
До нас Євангеліє нині промовляє.
Там, бач, залишились такі слова Хрестові,
Що ні один тлумач ще їх не втямив,
Бо прозвучало, сповнене любові:
„О, лельо, лельо, лем з мя ся остані!”

Перекладати галичанам слів не треба –
Там батько лельом споконвіку називався,
То син Маріїн очі звів свої до неба,
Сказав, що лиш Отець із ним остався...
Незрозуміле розпинателям те слово, -
Вони і досі на свій лад його тлумачать,
Марія ж дивиться на нас і досі плаче,
Не забувати нас благає рідну мову!

Анна Малахова
5 вересня 2004 року

як виявляється.
Відповідь від: 13 Травня 2010, 08:39:15
Ба навіть у Вікіпедію потрарили
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%B4%D0%B5%D1%8F
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Victor

  • Новачoк
  • Карма +1/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3
  • Останні відвідини:
    09 Липня 2011, 09:29:48

    Звідки: Руська
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #13 : 09 Липня 2011, 09:29:15 »

Цікався Ісусом Христом, а не поганськими богами, які тільки принесуть нещастя у твій дім. Він єдина дорога до Бога.
Записаний

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #14 : 22 Січня 2014, 02:18:16 »

Цікався Ісусом Христом
гарна порада. Але вона не виключає можливість цікавитись як древньою так і сучасною літературою
Він єдина дорога до Бога.
а це  - здається уже - міф - про "єдину дорогу" і те, що весь світ вимре у нещастях при своїх вірах і духовному житті, а християнство і християни єдині знайдуть дорогу до Бога :unknow
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +280/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8585
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:36:12

    Звідки: Льондон
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #15 : 22 Січня 2014, 04:42:14 »

Він єдина дорога до Бога.

до якого з богів ?  адже їх як гною уже розвелось . Ось згідно вікіпедії є боги : Боги ацтеків‎ , Боги війни‎ , Боги вітру‎ , Боги римської міфології‎ , Боги родючості‎ , Богині-пророчиці‎ , Давньогрецькі боги‎ , Єгипетські боги‎ , Індуїстські боги‎ ,  Слов'янські боги‎ , Солярні боги‎ .

 Тому уточняй про якого конкретно бога будемо говорити . Хоча якщо не віриш в діда мороза - то значить ти не є серйозним

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3802
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    26 Грудня 2017, 14:26:49

    Звідки: з маминого животика
Міфи та легенди Стародавньої України
« Прочитано #16 : 23 Січня 2014, 02:11:12 »

до якого з богів ? 
не важливо. Адже - тема звучить "міфи та легенди...."
Відповідь від: 22 Січня 2014, 19:40:23
А, якщо все-таки говорити про Істину, то ось гарне пояснення щодо вибраності якоїсь одної релігії чи одного шляху
Цитувати (вибране)
Но неужели только малая часть его в лице гуру и его приверженцев – понимает истинность Пути, а все остальные давно пали или ошибаются. Весть о богоизбранности лишь одного разделяет и сразу вносит раскол. Так начинаются войны. Тут необязательно применение холодного оружия, худшее из оружий – острый клинок раздора в сердце человека. Затмевая разум навязанными несуществующими критериями, фанатизм и уверенность в истинности только своего пути приводит к разделению всего мира на «мы» и «они». Мы – правы, они – заблуждаются. В свою очередь, «они» могут быть тоже такого мнения, и так левая рука не видит правую и отрицает верность ее существования.

Мир – един! Стотысячным гласом зовут древние истины и учения каждый раз напоминают об этом. Но если с утра единство мире – есть истина в сердце человека, то в обед поведение и слова соседа могут уже вывести его из себя и обрушить снежный ком критицизма в сердце, образуя к вечеру поток отделенности своего сознания от других творений Отца.

Задумаемся над этим! Нет никакой разницы между нами, более того, нет никакой разницы между нами и мироами более тонкими, кроме пелены иллюзий, которая может быть очень темной и тяжелой завесой, разделяющей миры и отрицающей сам факт единения и существования всепроникающего Света.
Записаний