Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

13 років 3 місяці 19 днів

Голосування

Оберіть Великого Українця №1

Амосов Микола (1913 - 2002)
Бандера Степан (1909 - 1959)
Лобановський Валерій (1939 - 2002)
Сковорода Григорій (1722 - 1794)
Леся Українка (1871 - 1913)
Франко Іван (1856 - 1916)
Хмельницький Богдан (1595 - 1657)
Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)
Шевченко Тарас (1814 - 1861)
Ярослав Мудрий (бл. 983 - 1054)

Автор Тема: Великі Українці  (Прочитано 35461 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #80 : 06 Лютого 2018, 12:26:11 »

Калінін Костянтин Олексійович. Перерваний політ.

Серед літаків-велетнів, які будувалися у різні часи в різних країнах світу, почесне місце належить конструкціям, створеним в Україні. Всім відомий літак «Ілля Муромець», розроблений киянином Ігорем Сікорським на початку ХХ століття, велетень шістдесятих років — антоновський «Антей» (Ан-22), богатир вісімдесятих «Руслан» (Ан-124) та ніким не перевершена «Мрія» (Ан-225) дев’яностих. Однак мало хто знає про надпотужний літак К-7, спроектований і споруджений в 30-х роках минулого століття в Україні, і його конструктора Костянтина Калініна.

Він у двадцятих — на початку тридцятих вважався одним із найперспективніших радянських авіаконструкторів. Його літаки, виконані за аеродинамічною схемою «літаючого крила», лягли в основу надзвукової авіації майбутнього.

Бажання літати

Майбутній авіаконструктор народився 5 лютого (24 січня за ст.ст.) 1887 року у Варшаві на батьківщині матері — Маріанни Фридериківни. Його батько Олексій Кирилович родом з Воронезької губернії, кадровий офіцер царської армії, за відмінну службу був удостоєний дворянського титулу. Він помер у 1892 році, коли малюкові ще не виповнилося і п’яти років. Тож виховувала Костянтина мати.

До 1909 року Костянтин Калінін жив у Польщі. Екстерном закінчив реальне училище у Варшаві, а згодом з відзнакою — учительський інститут в Андрєєві. У 1909 році він вступив до елітного Одеського піхотного юнкерського училища, яке з відзнакою закінчив 1912 року. Там він уперше побачив політ аероплана, пілотованого піонером російської авіації Михайлом Єфімовим. Відтоді Костянтином Калініним оволоділо бажання літати.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +41/-8
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11628
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 23:22:50

Великі Українці
« Прочитано #81 : 08 Лютого 2018, 19:16:15 »

Як бабця Австрія прийшла до Львова
https://inlviv.in.ua/lviv/yak-babtsya-avstriya-pryjshla-do-lvova
«У зв’язку з тим, що сьогодні, нарешті після 12. години російські царські війська разом з генералом Сірковим повністю відійшли від Львова, то вважав за необхідне повністю їх замінити і наказати батальйону гренадерів вступити в місто, а двом батальйонам з полку Його величності Фердінанда – в Краківське та Галицьке передмістя…», – доносив того дня до Військової ради у Відні генерал Андреас Гадік
15 вересня 1772 року війська Габсбурґів зайняли столицю Галичини. Герої  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #82 : 08 Лютого 2018, 20:59:14 »

Одні Габсбурги сиділи на троні в кацапії ,а другі прийшли з Відня

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #83 : 10 Березня 2018, 02:49:04 »

Казимир Великий

23 лютого 1879 р. у Києві народився Казимир Северинович Малевич, автор «Чорного квадрату», один із засновників супрематизму, український художник-абстракціоніст. Казимир Северинович Малевич був старшим із 14 дітей. Батько художника походив із польсько-шляхетського роду. Мати Людовіка Галиновська теж із шляхетської сім’ї. Перший крок Казика й перші уроки живопису, останні заняття зі студентами й остання персональна виставка – усе це було в Києві. Дитинство ж Казика пройшло на Волині, Слобожанщині та Сіверщині, де батько працював управляючим на цукроварнях. Розмовляв вдома польською, на людях – українською, дорослим пересипав свою російську українськими та польськими словами й приказками. Разом із селянками Казимир розмальовував хати в орнаментальному стилі. Батькові не подобалося прагнення сина до малювання, тому віддав його до агрономічного училища в селі Пархомівка неподалік Білопілля. Мати ж підтримувала бажання Казимира стати художником. Якось із Конотопа Людовіка поїхала із 15-річним Казимиром до Києва, повела сина до художньої крамниці, звідки юнак вийшов із етюдником і повним набором фарб. «Цілу дорогу я милувався отими фарбами. Вони приємно бентежили мою нервову систему, як і уся природа». Свою першу картину Малевич продав за п’ять рублів.

Був якось Казимир із батьком у Києві, у вікні крамниці «побачив полотно, що на ньому було смачно намазано зображення дівчини, котра сиділа на ослоні і оббирала картоплю, картопля і лушпиння були вражаюче живі, і на мене це також справило незабутнє у пам’яті явище, як і від самої природи». Так «Київ ставав новим середовищем, котре впливало на мою психіку. Він розкривав мені нове буття мистецтва». 1895 р. Казимир, опинився в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, його першим учителем був Микола Пимоненко. Казік зумів запам’ятатися школярам-художникам і за півроку: гарно й охоче співав, знав слова багатьох пісень. Найулюбленішою ж піснею Казимира Малевича була «Гуде вітер вельми в полі, реве, ліс ламає», «При дорозі хрест високий, кров’ю обілляний», «крамольна» «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Запам’ятався й тим, що здоровань Малевич любив поїсти, часто уминав подвійну порцію, тішив себе стравами української кухні: сало, домашні ковбаси, часник…

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #84 : 09 Червня 2018, 01:58:29 »

Цього року минає 170 років з дня народження надзвичайно колоритного українця.

Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР (нині – Росії) тощо.
Старші читачі пам'ятають пропагандистський радянський фільм "Миклухо-Маклай", де бородатий мужик в лаптях просвіщав папуасів.
Тим часом радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала в мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них – "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів.
Прадід визначного мандрівника Миколи Миклухи-Маклая (1846-1888 роки) Степан Миклуха відзначився тим, що у 1788 році під час російсько-турецької війни 1787-1792 років під час штурму козаками Чорноморського козацького війська, зібраного з колишніх запорожців, першим видерся на мури міста Очакова. За це його родові надали дворянське звання.
Здвоєне прізвище Миклуха-Маклай рід Миклух, за сімейною оповіддю, отримав теж героїчно.
Їхній далекий предок під час Визвольної війни українського народу 1648-57 років поріднився з шотландцем. Козак Стародубського полку Грицько Миклуха під час битви під Жовтими Водами у 1648 році захопив у полон шотландського найманця з характерним прізвищем "горянина" Мак-Лай. Перспективи отримати викуп за нього не було жодної: Шотландія далеко, а полякам він не був потрібен.
Щоб "добро не пропадало" шотландця Майкла одружили з сестрою Грицька Ганною. На думку більшості істориків, ця сімейна легенда, що побутувала в родині Миклух, є достовірною.
Батько мандрівника Микола Миклуха за свій інженерний талант став головним залізничником Російської імперії – керівником столичного Петербурзького залізничного вокзалу. Проте імперії не вдалося купити його.
Батько мандрівника надіслав Тарасові Шевченку в заслання 150 рублів, бажаючи полегшити долю поета. За це Миклуху було звільнено з роботи й ледь не заарештовано, а невдовзі він помер.
За український патріотизм батька та його зв'язки із Шевченком з Петербурзького університету було вигнано майбутнього мандрівника Миклуху–Маклая, який у 18–літньому віці залишив Російську імперію.
Тому Миклуха-Маклай отримав вищу освіту у Німеччині. Після цього він здійснив мандрівки на Канарські острови, у Марокко, на узбережжя Червоного моря, у Філіппіни, Індонезію, Китай, Малакку, Австралію, Океанію, острови Меланезії тощо.
Проте найбільшої слави Миклуха-Маклай зажив за фантастично сміливі дослідження північно-східного узбережжя Папуа-Нової Гвінеї, відомого донині як "Берег Маклая".
Папуаси були дуже несумирними дикунами. Та й нині рівень злочинності у Папуа-Новій Гвінеї один з найвищих у світі. Залишитися наодинці (!) добровільно (!) поміж войовничих папуасів, ще й кілька разів поспіль протягом кількох місяців щоразу міг лише самогубець, вважали його колеги-дослідники.

Приховано: Показати


Друзі відзначали в Миклусі-Маклаї надзвичайну холоднокровність в умовах ризику й любов до екстремальних ситуацій. Він ніби піднімався над небезпекою й випробовував і людей, і себе.
У своїх спогадах Миклуха-Маклай згадує, як під час його проживання у папуасів слідом за ним почав ходити якийсь вояк папуасів зі списом. Під час візиту до його хатини він у присутності інших папуасів запитав у Миклухи-Маклая: "Якщо вдарити тебе списом, ти помреш?" Відповісти "ні" означало спровокувати його. Сказати "так" – те ж саме, тільки, можливо, швидше.
Миклуха-Маклай відповів йому, дивлячись просто в очі й простягуючи списа: "А ти спробуй". Після цього папуас не діставав дурними питаннями нащадка героїв Жовтих Вод і Очакова.
Одного разу Миклуха-Маклай допомагав папуасам відбивати напад на їхнє поселення малакських піратів і навіть захопив кількох із них у полон.
Критики Миклухи-Маклая дорікають йому, що він нібито зверхньо ставився до папуасів –швидше як до предмету досліджень, ніж як до людей. Але насправді так само він ставився й до себе. Принаймні, папуаси на нього не ображалися, користуючись його лікарськими послугами та вважаючи "людиною з Місяця".
Неймовірно, але в кінці ХІХ століття були такі регіони й такі люди, що цілком самотня людина могла вести свою зовнішню політику й висувати умови не останнім державам. Таким регіоном був регіон на схід від Індонезії, а такою людиною був Миклуха-Маклай.
Він намагався не допустити колонізації "його" берега великими державами того часу – Великою Британією й Німеччиною. Англійці були досвідченими колонізаторами, а німці щойно перед тим нещадно розправилися з дикунами в Південній Африці.
Миклуха-Маклай викликав кораблі однієї держави, у листах погрожував європейській державі кораблями іншої, називав себе "володарем і правителем Берега Маклая". І все з метою зберегти "свою" землю. Може, тому, що справжню свою країну він втратив назавжди.
Російські дослідники й досі мляво дорікають Миклухо-Маклаєві, що він "не був відданий престолу". Після того, як йому виповнилося 18 років, він ніколи не приїжджав до Росії більш ніж на 9 місяців, одружився з донькою англійського управителя однієї з австралійських провінцій тощо.
Проте, знаючи походження й біографію Миклухи-Маклая, важко було б чекати від нього імперського патріотизму. Особливо після того як російський царат позбавив його батька роботи, й фактично спричинив смерть через його український патріотизм і зв'язки з Тарасом Шевченком, та за це ж позбавив майбутнього мандрівника права на освіту й зробив довічним вигнанцем.


https://www.facebook.com/photo.php?fbid=571914839646862&set=a.174580229380327.1073741826.100004850526751&type=3&permPage=1

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #85 : 11 Липня 2018, 15:49:37 »



Анна Стен, (англ. Anna Sten, дівоче прізвище Фесак [Фесакова], 3 грудня 1908, Київ — 12 листопада 1993, Нью-Йорк) — радянська, німецька, американська кіноактриса українського походження, популярна в 1920-1930-ті роки в СРСР, Європі та США.

Приховано: Показати

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #86 : 11 Лютого 2019, 01:54:17 »

Як донька емігрантів з Галичини стала другою мамою для легендарного боксера Майка Тайсона



Українка Камілла Евалд стала другою мамою для відомого боксера, наймолодшого чемпіона світу Майка Тайсона. Вона була поруч з ним у найскладніші часи його життя, завжди захищала та підтримувала.
“Ви ставитесь до нього так, наче він машина, а не людина з душею”, – відповідала вона на цькування преси,

Що відомо про Каміллу Евалд? Камілла була донькою емігрантів із Галичини – Гната і Насті Еващук (пізніше родина змінила прізвище на Евалд). Сім’я мешкала в містечку Кетскіл за 160 кілометрів від Нью-Йорка. Згодом, після Другої світової війни Камілла познайомилася зі знаним тренером у Нью-Йорку – італійцем Касом Д’Амато, який зі звичайних хлопців з вулиці робив професійних боксерів.

Коли Кас переїхав до Камілли, він відкрив на горищі поліцейського відділку тренажерний зал, а найздібніших учнів поселяв просто в її домі.

Як Камілла Евалд стала другою мамою Майка Тайсона? Одного дня до тренера Каса Д’Амато привели 13-річного хлопця, який навчався у школі для неповнолітніх злочинців і за бійки часто відсиджувався у карцері. Це був Майк Тайсон. Його поставили у спаринг і після трьох раундів Кас зупинив бій.

“Якщо будеш мене слухатись, зроблю тебе наймолодшим чемпіоном у суперважкій категорії”, – сказав він Майку. А Каміллі ввечері повідомив – “На цього хлопця я чекав усе життя”.

Якщо Кас муштрував хлопців у залі, то Камілла тримала дисципліну вдома. За кожним були закріплені обов’язки. Наприклад, Майк виносив сміття. До такого режиму не звик, тож за перший рік тричі тікав із дому. Коли йому виповнилося 15 років, Кас та Каміла вирішили всиновити його. Батько Майка давно покинув сім’ю, а мама не дуже переймалася сином, тож була не проти.

Каміла навчала підлітків манерам за столом, показувала, як готувати їсти, прати речі, іноді навіть вчила писати й читати. Камілла огортала хлопців любов’ю і турботою – пекла для тих торти, вислуховувала їхні переживання, а Майку допомогла змайструвати клітки для голубів, адже хлопець весь вільний час проводив із птахами.

Коли рідна мама Майка померла, хлопчина запитав, чи тепер Камілла буде його мамою і чи може він її так називати. Вона відповіла “Так, Майку”. І з того часу стала його мамою.

Кас не дожив рік, аби побачити, як його прийомний син у 20 років підносить над головою пояс чемпіона світу, будучи наймолодшим у цьому статусі за всю історію. Камілла пройшла з ним найважчі для боксера часи – розлучення, судовий позов щодо зґвалтування, ув’язнення, приписування маніакально-депресивного стану.

Що б не довелося пережити, у її домі на Майка завжди чекала його кімната. Він часто приїздив просто посеред ночі, щоб поговорити або побути в місці, де його по-справжньому люблять.

“Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов’ю і турбувалась про мене більшу частину мого життя. Я страшенно сумуватиму за нею”, – сказав розчулений Майк, коли Камілла Евалд померла.


https://www.findagrave.com/memorial/5531223/camille-ewald




+ Деякі фото

https://www.gettyimages.co.uk/photos/camille-ewald?sort=mostpopular&mediatype=photography&phrase=camille%20ewald

+

Приховано: Показати
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=0wgzX6SyKVw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=0wgzX6SyKVw</a>

Майк Тайсон відповів російським журналістам: забирайтеся геть з України
« Останнє редагування: 11 Лютого 2019, 02:13:09 від ББА »
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #87 : 23 Березня 2019, 13:37:30 »

Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами


Він відмовився доносити ­– його посадили. За ґратами він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Своє довголіття пояснює тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський* є найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він пише блоги, у яких застерігає світ.



ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #88 : 05 Липня 2019, 14:36:59 »

Богдан Гаврилишин: радник, якого не почули

24 жовтня у Києві в 90-річному віці помер Богдан Гаврилишин, один із найвідоміших українських економістів у світі, якого юнаком вивезли з України під час Другої світової війни.

Народжений на Тернопільщині 19 жовтня 1926 у міжвоєнній Польщі, він опинився в таборі у Німеччині, а потім переїхав до Канади.

За океаном український емігрант здобув вищу освіту і зробив блискучу кар’єру, був членом Римського клубу, очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві та працював радником у провідних компаніях світу.

Він був серед співзасновників світового економічного форуму у Давосі.

Після здобуття Україною незалежності намагався допомогти країні, працював радником президентів, прем’єрів і голів Верховної Ради, а також заснував тут низку неурядових організацій.

Від лісоруба до Давосу
Спочатку Богдан Гаврилишин вчився у польських школах, а з початком війни - в українській гімназії.

Під час наступу німців більшовики убили його брата, а згодом уся сім’я, окрім матері, опинилась у таборах для біженців у Німеччині.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #89 : 25 Січня 2020, 14:27:44 »

16 січня 1959 року в українсько-американській родині народився Марк Грегорі Паславський. Як і Василь Сліпак, він приїхав захищати Україну від російського агресора. Мужній український патріот загинув під час визволення Іловайська.
Як пише Ольга Сухобокова, мільйонер з Мангеттена Марк Грегорі (Маркіян Григорій) Паславський, позивний «Франко», народився у Нью-Йорку. Ми знаємо його як американця українського походження, який був волонтером на Майдані, а згодом, у 2014 році, добровольцем пішов воювати на Схід України, і загинув, захищиючи землю своїх предків.
Однак його біографія є значно багатшою та цікавішою. Мало хто знає, що Марко був небожем засновника й керівника Служби безпеки ОУН Миколи Лебедя. Сам він, зробив блискучу кар'єру військовика - закінчив Військову академію Вест-Пойнт (1981), капітан Армії США. Залишивши армію, він працював інвестиційним банкіром у США. А наприкінці 1990-х років фактично оселився в Україні, звідки його родина поспіхом виїхала в 1944 році. Тут він допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон, працював у банківській сфері, зрештою заснував на Київщині агрофірму "Росава-К" - одне з найприбутковіших підприємств у районі.
Американський мільйонер з українською душею щиро вболівав за країну, яка стала йому рідною. Тож як сотні інших патріотів він долучився до Помаранчевої революції та Революції Гідності.
А з початком російсько-української війни у 2014 році, не задумуючись, Марко пішов на фронт. Добровольцем. Він був стрільцем 2-го батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас".
Як згадував один з бойових побратимів Франка, після кожного бою він збирав так званий брифінг. Казав, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць - він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити такий-то населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, й було не важко пересуватися. А потім, після брифінґу, він усіх пригощав ірисками. Марк дуже любив солодке й любив пригощати всіх цукерками.
Його військова освіта та навички, здобуті під час служби в Армії США, стали в нагоді і могли б ще довго допомагати українцям у боротьбі за свою свободу. Проте у бою за Іловайськ 19 серпня 2014 р. Марко загинув.
Він похований у Києві на Аскольдовій могилі поряд із давньоруським князем, Героїями Крут та невідомим активістом Євромайдану.
Посмертно Марк Паславський нагороджений низкою нагород - орденом Данила Галицького, орденом "Залізний Пластовий Хрест", відзнакою "Народний Герой України". Власне, Марк Паславський "Франко" був за життя народним героєм України і залишиться ним назавжди у нашій пам'яті.
Вічна пам'ять і слава Герою!

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #90 : 27 Лютого 2020, 20:41:06 »

Архітектор, який хотів побудувати Швейцарію у Галичині

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #91 : 02 Березня 2020, 17:50:27 »

Микола Васи́льович Скліфосо́вський (25 березня (6 квітня), 1836, хутір Карантин поблизу м. Дубоссари, тоді — Тираспольського повіту Херсонської губернії, тепер — Молдова (ПМР) — 30 листопада (13 грудня) 1904, с. Яківці Полтавського повіту) — український і російський хірург.

Народився в сім'ї бідного канцеляриста. Імовірно, справжнє прізвище професора — Скліфос. Виховувався в притулку для сиріт.

Навчався в Одеській гімназії. Вищу освіту здобув на медичному факультеті Московського університету[1].

По закінченні мед.факультету Московського університету (1859) повернувся на батьківщину, працював в Одеській міській лікарні, у 1870–1871 рр. — професор Київського університету, пізніше професор вищих медичних шкіл у Петербурзі й Москві.

1863 року отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію «Про кров'яну приматочну пухлину».

Приховано: Показати


З 1866 року — в закордонному відрядженні, стажувався у Великій Британії, Франції, Німецькій імперії. Як військово-польовий хірург брав участь в австро-пруській та франко-пруській війнах. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878, де працював разом з хірургом Миколою Пироговим. Після завершення воєнних дій на Балканах працював професором у Московському університеті, завідувачем хірургічної клініки, яку розбудував і перетворив у потужний лікувальний комплекс (нині — Московський міський науково-дослідний інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського). З ініціативи науковця в Російській імперії почали періодично проводитися з'їзди хірургів. 1897 року провів у Москві ХІІ Міжнародний з'їзд хірургів.

Був визначним військово-польовим хірургом, один із перших запровадив у Російській Імперії асептику та антисептику у хірургічній практиці, проведення операцій під анестезією, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі.

За ініціативою Скліфосовського було оголошено серед лікарів збирання коштів на побудову пам'ятника М. І. Пирогову в Москві. На його прохання відомий скульптор Шервуд безкоштовно створив прекрасну модель пам'ятника, який і було поставлено перед будинком хірургічної клініки на Дівочому полі.

У зв'язку з важкою хворобою 1900 року повернувся на Батьківщину, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці (нині — частина Полтави), де й помер від інсульту. Маєток дістався його дружині від українських родичів. Скліфосовський висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив у Баварії міні-броварню. Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. На свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.

Родина
Перша дружина Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу. Після цього Микола Васильович одружився на гувернантці Софії, з якою прожив до самої своєї смерті. Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:

син Борис помер у дитинстві,
син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок,
син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
син Микола загинув на Російсько-японській війні,
син Олександр пропав безвісти у Громадянську війну,
донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, зґвалтували і повісили униз головою на дубі бійці Червоної армії[2], коли 4 (17) жовтня 1919 року увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що у Софії Олександрівни був папір, підписаний Леніним, про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії не поширюються[3].
Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з їхнім батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцарії, приїжджала до Полтави.

За місцем поховання великого вченого в радянські роки ніхто не доглядав. Будинок був розграбований і відданий під інститут свинарства. У гостьовому будиночку нова влада влаштувала «станцію штучного запліднення свиней», цвинтарну церкву розібрали, фонтани, цвинтар і парк розорили. Але ім’ям вченого охоче користувалися.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Скліфосовський_Микола_Васильович

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #92 : 03 Березня 2020, 23:07:20 »

Eugene Melnyk (born May 27, 1959) is a Canadian businessman who has resided in Barbados since February 1991. He is the current and sole owner, governor, and chairman of the Ottawa Senators professional ice hockey franchise of the National Hockey League (NHL). He is the founder, former chairman, and CEO of Biovail Corporation which was acquired by Valeant Pharmaceuticals. Canadian Business magazine ranked Melnyk 79th with a net worth of $1.21 billion on its 2017 list of Canada's 100 wealthiest people. He is also one of the richest residents of Barbadosand has been referred to as the "Worst Sports Franchise Owner in North America"

...

Honorary Director of Help Us Help the Children (HUHC), a humanitarian organization that benefits from his annual donation of medical supplies and clothing. The organization, founded in Canada, helps to offer vital care to over 100,000 children living in 220 orphanages scattered throughout Ukraine.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #93 : 25 Березня 2020, 20:02:53 »

Цього дня 25 березня 1999 року в автомобільній аварії загинув В'ячеслав Чорновіл
( 1937 - 1999 ), відомий український політик, журналіст, дисидент, лідер Народного Руху України.

Світла пам'ять!


В'ячеслав Чорновіл:таємниці життя і смерті

https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/12/blog-post_24.html?fbclid=IwAR2NQs2nRymDmAgRSBk7WertD3XdBZ1X6KeFba3aajjUfN2vPvUi1It3fHc

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #94 : 14 Травня 2020, 02:46:48 »

Райські квіти Катрі Білокур написані в пеклі

1957-го року в Парижі проходила виставка українського народного мистецтва: килимарство, гончарство, художній розпис, живопис... Поміж відвідувачів роботи українських майстрів зацікавлено оглядав і Пабло Пікассо, якого супроводжував художник Микола Глущенко.
Особливу увагу всесвітньо відомого митця привернули три полотна. Він довго стояв біля них, наче загіпнотизований, а потім вигукнув: „Аби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ!”
На картинах, які так захопили Пікассо, - жили, співали та переплітались у чаклунському танці квіти.

Їй випало захопити своїм життям один із найтемніших і найбезпросвітніших відрізків в історії України – становлення радянської влади, продрозкладка, колективізація, колгосп, а потім – голодомор тридцять третього, війна, післявоєнний холод, бідність і розруха. Власне, на початку шістдесятих років минулого століття, коли українці тільки починали жити хоч більш-менш заможно, Катря Білокур якраз померла. Не застала вона ані пристойного, ані бодай хоч трохи терпимого життя. Не судилося їй. А на полотнах – здебільшого великі лапаті квіти, що аж сміються життєрадісною й життєствердною гамою кольорів. Парадокс? Хіба ж мистецтво не повинне відображати життя таким, як воно є? Хіба художник не переносить на свої картини те, що спостерігає навколо себе? Схоже, Катря Білокур малювала життя таким, яким тільки мріяла його бачити. Чи не тому всесвітньо відомий живописець Пабло Пікассо, якось побачивши її роботи на міжнародній виставці, у захопленні прорік: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!” Та власне, у цьому й має полягати життєве кредо кожного справжнього митця – робити світ прекраснішим…

Приховано: Показати
https://ukrainianpeople.us/райські-квіти-катрі-білокур-написані/


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #95 : 26 Травня 2020, 20:33:37 »

Василь Стус як європеєць

Направду, це видається дивним. Навіть незбагненним. Хлопець, у якого батьки були «далекими від Європи», походили з Поділля, що було глухою провінцією Російської імперії, а потім такою ж провінцією імперії Радянської; хлопець, який зростав у степовому Донбасі, що колись був землею кочівників, а в другій половині ХІХ ст., завдячуючи ініціативі Нестора Кукольника, почав перетворюватися в регіон дикої індустріалізації; хлопець, який ніколи за свого життя не бував у справжній Європі, став справжнім європейцем. Європейськість Василя Стуса видається якоюсь містикою. Він пише вірші, котрі погано вписуються в контекст поезії української, проте добре вписуються в контекст поезії німецької. Може, це непатріотично, але Стусові ближчим був Гете, ніж Шевченко. Візьмемо хоча б такий його вірш:

(Ти червоно ніколи не горіла,
О пізня кульбабо! Голівка посивіла
Хитається дрімотно у півсні —
Краси останній слід.
Так само навесні
Ти піднімалася,
в замріянні зростала,
Ти красувалася
в пишноті молодій...)
Тремтить нитками
порваних надій
Прозоре павутиння...
Хвиле, стій!

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +300/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 14555
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 19:52:40

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #96 : 12 Жовтня 2020, 22:22:24 »

Roman Jackiw

Roman Wladimir Jackiw (/roʊˈmæn dʒæˈkiːv/; born 8 November 1939) is a theoretical physicist and Dirac Medallist. Born in Lubliniec, Poland in 1939[1] to a Ukrainian family, the family later moved to Austria and Germany before settling in New York City when Jackiw was about 10.

Jackiw earned his undergraduate degree from Swarthmore College and his PhD from Cornell University in 1966 under Hans Bethe and Kenneth Wilson. He was a professor at the Massachusetts Institute of Technology Center for Theoretical Physics from 1969 until his retirement. He still retains his affiliation in emeritus status in 2019.[3]

Jackiw co-discovered the chiral anomaly, which is also known as the Adler–Bell–Jackiw anomaly. In 1969, he and John Stewart Bell published their explanation, which was later expanded and clarified by Stephen L. Adler, of the observed decay of a neutral pion into two photons. This decay is forbidden by a symmetry of classical electrodynamics, but Bell and Jackiw showed that this symmetry cannot be preserved at the quantum level. Their introduction of an "anomalous" term from quantum field theory required that the sum of the charges of the elementary fermions had to be zero. This work also gave important support to the color-theory of quarks.

Jackiw is also known for Jackiw–Teitelboim gravity, a theory of gravity with one dimension each of space and time that includes a dilaton field. Sometimes known as the R = T model or as JT gravity, it is used to model some aspects of near-extremal black holes.[4]

One of his sons is Stefan Jackiw, an American violinist. The other is Nicholas Jackiw, a software designer known for inventing The Geometer's Sketchpad. His daughter, Simone Ahlborn, is an educator at Moses Brown School in Providence, Rhode Island.

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1204/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 27000
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 21:40:17

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Великі Українці
« Прочитано #97 : 14 Жовтня 2020, 09:22:53 »

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5NxiA-lY7sc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5NxiA-lY7sc</a>
Записаний
... руϟϟкій мір ...  Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!