Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

13 років 6 місяців 25 днів

Автор Тема: ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)  (Прочитано 169983 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #260 : 12 Серпня 2013, 05:53:38 »

Скільки б не мовчала, всеодно біль вирветься.
Ти кажеш, що не знаєш мене....
(Чи то я це постійно повторюю)
Не розумієш, то спробуй відчути,
Зазирни в очі - там туга й щирість...
Не шукай в минулому помилок.
Вони є у всіх.
Стисни руку- в дотику ніжність.
Боляче робити може кожен
Ти - наповни й заспокой.
Ми різні, тому я не стану колоти шпильками.
Так легко пробачати, дарувати добро.
Скрізь і всім. Ти був другом.
Чи довго? На мить....
Записаний

yarana

  • Користувач
  • **
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 54
  • Я - виняток із правил :-)
  • Останні відвідини:
    27 Грудня 2014, 23:37:54

    Звідки: проспект
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #261 : 13 Серпня 2013, 23:44:38 »

Я Вам пишу. Чего же боле?
А.С. Пушкин

Я знову  Вам пишу... Я не втаїлась...
Беззбройні і турботні ці рядки,
Заможні серцем, що в слова скотилось,
Як сонцедень на зоряні свічки.

Я  Вам  пишу... Вишкрябую чорнилом
На жовтому пергаменті мости.
Рукою вітру вікна відчинило
І затремтіли на столі листи,

Не дочекались післямов дочасних,
Злетіли вгору білим конфеті.
Я Вам хотіла написати щастя -
Завадив вітер... Та й часи не ті.

___________________________________

Сьогодні це ти стоїш за небом цієї покрівлі,
Дреш пір’я в експресії з подушок зношених.
Обабіч нічних пустель, як струни, напнуто будівлі.
На свято вогнів китайських – лише за запрошенням.

Сьогодні це ти опалив дерева вечірнім дивом,
Спідницю землі задер, а там – магматичне лоно.
А вчора до цього часу шуміла розкоса злива,
З динаміка дерла горло і зв’язки до хрипу Оно.

Сьогодні це ти стелив екрани снів та ілюзій.
Душевні мольберти – зАвжди кожен про своє ню.
А як це, коли ти йдеш не подумки по двосмузі?
Не хочеш – на всі легені: «Дайте сюди вогню!»?
2.08.2013

______________________________________

Радійте зо мною,
бо знайшов я вівцю свою
тую загублену.(Луки15:6)

А табурет стояв, немов приклеєний
Чотириніжжям до підлоги. Це
Такий сарказм, така тонка іронія,
Це – не щастить, бо не висить тільце,
Бо економлять десь на виробництві –
Мотузка не за ДЕСТом – за ТУ,
Тому і не висить забута принцем,
А сльози витирає у кутку.
А Він дивився, з піднятою дланню
Різографом набитий на картон,
Як горе по щоках разом із тванню
Із серця вимивають моветон.
А Він стояв двокрилим за спиною
Віконним сонцем виривав з-під криг
ЇЇ життя, у вічність довжиною,
І шепотів: «Я встиг! Я встиг! Я встиг!»
27.07.2013
Записаний
У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Л. Костенко.

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #262 : 14 Серпня 2013, 13:30:07 »

В глибоку яму Щастя провалилось. Проходив повз те місце чоловік. – Ти хто? – Я Щастя! – з дна йому жалілось. Прохожий грошей попросив і зник. – Ти хто? – невтішні чуючи зітхання, До ями раптом другий підступав, Впізнавши бранця, вимолив кохання, Й від Щастя у нестямі з ним пропав. А ось і третій, змучений журбою, Гадало Щастя – зараз промине. Ба, ні! Нагнувся: – Хто ти? Що з тобою? – Я Щастя! Впало! Витягни мене. Подав той руку, витяг Щастя з ями, І без прохань пішов шляхом своїм, Сумними заклопотаний думками. А Щастя… тихо рушило за ним.
Відповідь від: 14 Серпня 2013, 13:23:15
Я дякую, Боже, за всі стежки долі, За ночі самотні, холодні й сумні. За те, що ховав Ти за хмарами зорі , Гартуючи дух, наче сталь у вогні. Я дякую, Боже, за терня колюче, За зранену душу і біль від образ. За морок нічний і за хащі дрімучі, Куди міражі затягали не раз. Я дякую, Боже, за всі буревії, Що душу шмагали, неначе бичем. За сльози пекучі в обмІн на довіру, За втрату, що серце пробила мечем. Я дякую, Боже, за всі перешкоди, За “липових” друзів, за зраду й обман. За тих, хто на мене наклепи наводив, Пускаючи в очі солодкий туман. Я дякую, Боже, за всі ці терпіння! За те, що всім серцем прощати навчив, Засіяв у душу Любові насіння, По-новому світ свій для мене відкрив. За те, що навчив кожну мить цінувати, За вірність і відданість рідних людей. За вміння правдивість і фальш розрізняти, За щастя стрічати іще один день. Я дякую, Боже, за Істинних Друзів, За тих, хто був поруч в тривозі й біді. За всіх, з ким крокую по життєвій дорозі, Й кого ще зустріну на своєму путі. Я дякую, Боже, за світло яскраве, Що ти в темноту мого серця пролив. За всі співпадіння життєвих обставин, За те, що Ти сонце в мені засвітив...!!!
Записаний

РЕАЛ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +242/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 644
  • Останні відвідини:
    31 Січня 2015, 20:22:03

ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #263 : 17 Серпня 2013, 20:16:14 »

Dalia
МАЯК

Все  застигло,  мовчить...         
Всім  до всього  байдуже.   
Чомусь  зник  і  маяк,                     
Стало   темно  так  дуже.

Десь загубилися  надії,
Гнітуче  давить  темнота,       
Та  живучі -  лише  мрії...
Душа  так  Ранку  дожида.       

Роса  закапала додолу
В  тремтячому  передчутті,
Бо спалахне  Зоря ранкова
І  все  ще буде  у  житті:

І  Весни  квітом  оповиті,
І  спеки  літньої  жарінь.
Знов  спалахне маяк  яскраво
серед  загублених  надій.

-----------------------------------------

Dalia
Ріка життя

Ріка   життя   буває   різна:
То  плине  тихо  так,
То  заклекоче   грізно.
Несеться    вдаль  і  без  упину -
Вода  і  час,  все  плине - плине...
І  ми  пливемо: хто  в  човні,
Хто  на  великім   кораблі.

Можна  і  на  човні   зробить  вітрила,
І  понесуть  його   могутні  крила,
Не  торкаючись  води,
У  незвідані     Світи !

А  ті  грузні   кораблі
Сядуть  десь  на  мілині
І  заздрять  так   вони  човнам -
Бо   легкість  і  свобода  там.

Відповідь від: 17 Серпня 2013, 20:05:23
Dalia
Горіння

Жити - це  значить горіти,
як Зірки у  Всесвіті  горять!
Та люди, на жаль, звикли тліти
і горіти  зовсім  не хотять.
Уже  дотлілись, нічого  сказати,
навіть  не  тлієм, просто  димимо.
Тому не знаєм, як  нам в світі жити,
тому й не бачемо,  куди ми ідемо.

Дотягнімося до  Сонечка  руками,
набравши  в пригорщі  цілющого  тепла,
розбудим нашу приспану  свідомість,
розвієм  морок  повністю, дотла.
Запалімо  серця свої  любов"ю,
справжньою, отою, що горить
і  вона усіх  нас  різко  змінить -
навчить нас  правильно  на  світі жить.
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #264 : 20 Серпня 2013, 01:18:42 »

"На расстоянии... протянутой руки...
Живут все те, кто нами не любимы...
А те немногие, что нам необходимы...
Желанны...но безумно... далеки..."
« Останнє редагування: 20 Серпня 2013, 01:20:51 від Отаман »
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #265 : 21 Серпня 2013, 23:21:35 »


Відповідь від: 21 Серпня 2013, 22:19:18
З термосу чай не грубий,
Хоч і смакує шиною.
Я обпікаю губи
Шипшиною.

Вікна гудуть, як дримби,
Вторячи за автівками.
Ти мене якось стрів би…
Настільки ми,

Недолюбились вповні,
Що стали сни детальніші.
Ребра подібні зовні
На клавіші.

Тіло під светром зябне
Так, наче кров холоне в нім.
Ти мене якось взяв би…
Долонями.

Важко у землю грузну.
Що я тобі нагадую?
Заваль кріпкого глузду
З помадою.

А, може, глузд мій схибив
Солодко і ніяково.
Ти мене якось зміг би…
Без всякого.

Іра Цілик (с)
Відповідь від: 21 Серпня 2013, 23:15:17
Наталя Санддецька
я змінюсь:
завтра стану білявкою
і зелені покладу лінзи
займусь плаванням і рибалкою.
бо балетом, напевне, пізно...

орендую модне помешкання
заведу сербернара і кішку
додам хриплість до свого голосу
і не їстиму пізно у ліжку

пошматую себе на паузи
викину з голови тяжкий рок
зроблю віяло з пера страуса
і позбудусь душевних морок

я змінюся, милий мій зраднику
стану схожа на твоїх повій
розіб"ю одним порухом фабрику
нездійсненних рожевих мрій
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #266 : 22 Серпня 2013, 11:13:23 »

я знав
що найкраща птаха

на світі

це жінка

я кохав
і вона кохала мене

а потім їй стало
сумно зі мною

вона вийшла у сад
щоб я не бачив
приміряла
золоті крила —

і полетіла

я плакав
обіймаючи на ліжку
її біле
ледь засмагле
тіло
  Тарас Мельничук
Відповідь від: 22 Серпня 2013, 11:08:47
Мій ніжний хлопче, поміж
нами слів
на сім життів або лише на
подих...
Ти сонцем невідомості заплів
мої думки мені самій на
подив...

Мій сивий хлопче, не рахую
літ –
моя душа раніше посивіла,
ніж ти уперше вимовив:
«Привіт»
і крила дарував, і крилам
силу...

Мій все ще хлопче, сивий,
ніби Бог,
з перепусткою вічності у
слові...
Ми тільки мить колись були
удвох,
а все життя здалося
дріб’язковим...

Софія КРИМОВСЬКА
Записаний

Sunny

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +181/-0
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 583
  • Останні відвідини:
    31 Травня 2019, 13:52:21

ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #267 : 22 Серпня 2013, 12:11:08 »

Мельничук геніальний...
Записаний

Отаман

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +435/-41
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2464
  • Останні відвідини:
    25 Березня 2020, 20:51:10

    Звідки: Бандерівська
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #268 : 22 Серпня 2013, 13:01:51 »

Прокинувся вночі
О пів четвертій ночі
Чого ти ,серце?
Причулось.. Спи!
Чого ще хочеш?

Почулось Люблю?
Не дури себе.
Не мороч мозок
Не віднімай ноги.
Що не було правда
То брехня.

Ще будуть і інші дороги.
Може у відлунні пустоти
Ще задзвонить дзвін
Тисячі кроків назустріч
Та жодного навздогін
   c.п.
Записаний
кращий курс.знай ресурс.стабільно тут купую вмз
https://obmen.cc/user/ref/3225

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #269 : 22 Серпня 2013, 13:46:56 »

Хороший мій...Недавно ще коханий...
Із волошковим полем у очах.
Колись твій образ срібними нитками
Вплітався в моє серце по ночах. 

Далекий мій...Приніс ти стільки болю,
Що вистачить на декілька життів.
Та не була б застужена тобою -
Ніколи не писала б я віршів. 

У них - мої надії розіп"яті,
Які відчутні в кожному рядку.
Якби ти Музу міг мою впізнати -
Була б вона в терновому вінку. 

Забутий мій...Відірваний від серця...
Не треба...Не читай моїх віршів,
Бо в душу твою знову заплететься
Моя душа,яка поміж рядків. 

Ти вже не зможеш цього не відчути
 І житимеш на острові жалю...
Хороший мій...Далекий мій...Забутий...
Тож прощавай...Цілую...Не люблю...
Записаний

ksenya

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +303/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1102
  • Останні відвідини:
    12 Лютого 2020, 21:00:36

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #270 : 22 Серпня 2013, 13:55:54 »

Яна, то твое творiння ?  :o менi дуже сподобався :good
Записаний

Lyolik

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +268/-4
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1098
  • Останні відвідини:
    04 Жовтня 2016, 14:32:28

    Звідки: Проспект
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #271 : 22 Серпня 2013, 13:56:47 »

Бомба!
Чий?
Записаний
Найбільша проблема Культури - це її відсутність

TRITONOS

  • Вісник благих новин
  • *
  • Карма +600/-8
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 944
  • Останні відвідини:
    23 Травня 2020, 18:52:53

ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #272 : 22 Серпня 2013, 13:59:42 »

Надія Ковалюк
Записаний

Lyolik

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +268/-4
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1098
  • Останні відвідини:
    04 Жовтня 2016, 14:32:28

    Звідки: Проспект
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #273 : 22 Серпня 2013, 14:11:49 »


..
« Останнє редагування: 22 Серпня 2013, 15:40:10 від Lyolik »
Записаний
Найбільша проблема Культури - це її відсутність

Lyolik

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +268/-4
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1098
  • Останні відвідини:
    04 Жовтня 2016, 14:32:28

    Звідки: Проспект
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #274 : 22 Серпня 2013, 15:31:35 »

Хороший мій...Недавно ще коханий...
Із волошковим полем у очах.
Колись твій образ срібними нитками
Вплітався в моє серце по ночах. 

Далекий мій...Приніс ти стільки болю,
Що вистачить на декілька життів.
Та не була б застужена тобою -
Ніколи не писала б я віршів. 

У них - мої надії розіп"яті,
Які відчутні в кожному рядку.
Якби ти Музу міг мою впізнати -
Була б вона в терновому вінку. 

Забутий мій...Відірваний від серця...
Не треба...Не читай моїх віршів,
Бо в душу твою знову заплететься
Моя душа,яка поміж рядків. 

Ти вже не зможеш цього не відчути
 І житимеш на острові жалю...
Хороший мій...Далекий мій...Забутий...
Тож прощавай...Цілую...Не люблю...

Із волошковим полем у очаx..........
І срібні титки, xірургічні утручАння по  ночаx.....

І порозпИнані надіі
Застуда, кашель,  поетичне О-Ер-Зе

XТО ВІН?Такий до гробу доведе!   :o

На щастя? - музу, навіть музу! він не міг впізнати
І рук своіx не дряпнув Він об тЕрновий вінок......

Забудь такого, Надя!
Тобі він більше не потрібен!

Xай прощаває,
 на острів  жАлю  він чимдуж xай відплива

Цілуй, прощай і не люби його
І не упАде xай твоя  сльоза


                                   ....Ну і пробач за це втручання в вірші Льоліка  :-[


Записаний
Найбільша проблема Культури - це її відсутність

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #275 : 22 Серпня 2013, 17:38:46 »

Зустрілись двоє, хлопець і дівча.
Та й ходять, ходять, і нема де сісти.
І сніг іде. І песик докуча.
І по дворах гасають хокеїсти.
Якась холєра дивиться з вікна.
І лід блищить. Машини роблять трюки.
І десь іде компанія блатна.
І холодно. І він їй гріє руки.
І день сумний, і все-таки веселий.
І молодість застрягла у снігу,
мов коники дитячих каруселей.

© Ліна Костенко
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #276 : 23 Серпня 2013, 18:48:26 »

Софiя Кримовська

Доки


Тоне в тумані спокій,
тане в тумані тінь.
Я ще з тобою, доки
світло сотає синь.

Я ще тобі належу,
доки не стався день
гудзиками одежі,
фоном чужих пісень.

Я ще з тобою доти,
поки готовий ти
змірювати на дотик
рани від самоти.

Я ще твоя до хрипу,
я ще не власна тінь...
Ранок росою сипле.
Світло сотає синь...
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #277 : 26 Серпня 2013, 23:02:41 »

Це не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Збережися од нової згуби,
Як постали тіні давніх згуб.
І тобі я не скажу ніколи,
Хоч не раз раніше говорив:
"Сине небо це високочоле
Задля нас Всевишній сотворив".
Знаю — ти не віриш в доброчесність.
Є негідник. Решта — більш чи менш.
Хто знайде в цих думах суперечність,
Тільки що ж ти цнотою зовеш?
Ти говориш, що в вечірню повінь,
Коли туга серце напува,
Проступила раптом невідомінь
В надвечір'я і в чужі слова.
Місяць мовчки виказав про згоду,
Яро тліли зорі золоті...
Я тебе любив за грішну вроду,
Ти мене — за терни у житті!
Я тебе не відлюбив, не випив,
Ти сказала навіть — недопив.
...Вересневий вечір десь захлипав
І фіранки чорні опустив...
Ти — єдина в самоті розрада,
Просвіток осінньої пори...
Не кажи — тебе чекає зрада
І любов чека — не говори.
Ні, нема ні зради, ні любові,
Як немає вічного огня.
Перебувши, я віддав швартові
І відчалив геть якогось дня.
Понесуся в життьовому вирі,
Навіть не простившись, відпливу
І віддамся мандрівничій вірі:
Тиху пристань стрінути нову.
Тільки не кажи, що до старого
Нам не буде більше вороття —
Там в сузір'ї сивім Козерога
Висне сум за втраченим життям,
Ні, не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Ні, твоєї я не прагну згуби —
Досить смутку од минулих згуб.
                В. Стус
Записаний

Yana

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +971/-6
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1946
  • Останні відвідини:
    06 Травня 2018, 21:38:53

    Звідки: Калуш
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #278 : 28 Серпня 2013, 21:02:53 »

Третій зайвий

Ти думаєш : сум за горами,
немає ніяких тривог,
ніхто не стоїть між нами,
ми разом,
ми поруч,
ми вдвох.
Незгоди навіки стерті,
Осіла в душі каламуть...
А знаєш, з'явився третій,
той третій, що зайвим звуть.
Він дуже схожий на тебе.
Твій голос. Обличчя твоє...
Не треба вдивлятись, не треба!
Можливо, це ти і є.
Не той, котрого любила,
а той, що немилим стає.

© Ліна Костенко «Вітрила»
Відповідь від: 28 Серпня 2013, 20:11:42
Боль проходит понемногу,
Не навек она дана.
Есть конец мятежным стонам.
Злую муку и тревогу
Побеждает тишина.

      Александр  Блок
Записаний

Отаман

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +435/-41
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2464
  • Останні відвідини:
    25 Березня 2020, 20:51:10

    Звідки: Бандерівська
ПОЕЗІЯ (про життя,про кохання....)
« Прочитано #279 : 28 Серпня 2013, 21:11:39 »

[smg id=5008]Для нього дивні ночі,
І навіть дні інакші...
Вона його не хоче,
Вона за іншим плаче,
Неначе…

А він не прагне інших,
Бо в її серці крига...
Він не сміється більше,
Шукаючи відлигу
У книгах.

Стомилися обоє,
Надіються на краще…
Шукають свого болю,
Не розуміють нащо,
Нещастя...

Він коло неї скаче,
Щодня дарує квіти…
Вона його не бачить,
Йому ніщо не світить,
Як діти...

Від хмар звільняє небо
Весь у любов закутий
А їй того не треба,
Бо з іншим хоче бути…
Трикутник.     ©Віктор Нагорний
Записаний
кращий курс.знай ресурс.стабільно тут купую вмз
https://obmen.cc/user/ref/3225