Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

16 років 8 місяців 27 днів

Автор Тема: Легенди і притчі на різні теми  (Прочитано 132964 раз)

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Легенди і притчі на різні теми
« : 22 Листопада 2009, 15:09:44 »

       
                                                                Час
         Уявіть, що у вас є банківський рахунок, на який щоранку вплачують $86 400. Але цей баланс не переноситься на наступний день. Тобто, кожного вечора банк забирає з вашого ранку все те, що вони не змогли витратити за день. Що б ви робили? Використовували б кожен цент, правда? Кожен з нас має такий банк. І це - ЧАС. Кожного ранку ви отримуєте 86 400 секунд. Кожної ночі, час, який ви не використали для певних цілей, вичеркується як втрачений. Він не переноситься на наступний день. Перевищити баланс не можна, тож кожного ранку для вас відкривається новий рахунок. А кожної ночі все невикористане згоряє.
          Ви повинні жити теперішнім і користати з того балансу, який маєте. Інвестуйте з розумом, щоб отримати здоров'я, радість і успіх!
Час пливе! Живіть достойно.

Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО РОКУ, уявіть себе студентом, що провалив курс.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО МІСЯЦЯ, уявіть себе матір'ю, що передчасно народила дитину.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО ТИЖНЯ, уявіть себе редактором щотижневика.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ГОДИНИ, уявіть себе закоханими, що чекають на зустріч.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ХВИЛИНИ, уявіть себе людиною, що запізнилася на потяг.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ СЕКУНДИ, уявіть себе особою, яка щойно уникнула нещасного випадку.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ МІЛІСЕКУНДИ, уявіть себе спортсменом, що виграв срібну медаль на Олімпіаді.

Цінуйте кожну СВОЮ мить! І цінуйте ще більше, коли проводите її з кимось особливим, з тим, хто цього заслуговує. І пам'ятайте: час ні на кого не чекає.
Вчорашнє - це вже історія.
Що буде завтра - таємниця.
Сьогодення - це дар.
Ось чому його і називають теперішнім подарунком.
                                                             
                                                           Любов і Закоханність

- Ах, Любов! Я так мрію бути такю як  ти! - Захоплено повторювала Закоханість. Ти набагато сильніший за мене.
- А ти знаєш, в чому моя сила? – Запитала Любов, задумливо гойдаючи головою.

- Тому що ти важливіше для людей.
- Ні, моя дорога, зовсім не тому, - зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові. – Я умію прощати, ось що робить мене такою.

- Ти можеш пробачити Зраду?
- Так, можу, тому що Зрада часто йде від незнання, а не від злого наміру.Тому що, змінивши і повернувшись, людина дістала можливість порівняти, і вибрала краще.

- Ти можеш пробачити Брехню?
- Брехня – це найменше із злості, дурненька, тому що часто буває від безвихідності, усвідомлення власної вини, або з небажання робити боляче, а це позитивний показник.
- Я так не думаю, адже бувають просто брехливі люди!!!
- Звичайно бувають, але вони не мають анінайменшого відношення до мене, тому що не уміють любити.

- А що ще ти можеш пробачити?
- Я можу пробачити Злість, оскільки вона короткочасна. Можу пробачити Різкість, оскільки вона часто буває супутницею Засмучення, а Засмучення неможливо передбачити і проконтролювати, оскільки кожен засмучується по-своєму.

- А ще?
- Ще можу пробачити Образу – старшу сестру Засмучення, оскільки вони часто витікають одне з іншого. Я можу пробачити Розчарування, оскільки за ним часто слідує Страждання, а Страждання очищає.
- Ах, Любов! Ти дійсно дивовижна! Ти можеш пробачити все-все, а я при першому ж випробуванні гасну, як догорілий сірник! Я так заздрю тобі!!!
- І тут ти не маєш рації, малятко. Ніхто не може прощати все-все. Навіть Любов.

- Але ж ти тільки що розповідала мені зовсім інше!!!
- Ні, то про що я говорила, я насправді можу прощати, і прощаю нескінченно. Але є на світі те, що не може пробачити навіть Любов.
Тому що це вбиває відчуття, роз'їдає душу, веде до Туги і Руйнування. Це заподіює такий біль, що навіть велике диво не може вилікувати її. Це отруює життя оточуючим і примушує йти в себе.

Це ранить сильніше за Зраду і Зраду і зачіпає гірше за Брехню і Образу. Ти зрозумієш це, коли зіткнешся з ним сама. Запам'ятай, Закоханість, найстрашніший ворог відчуттів – Байдужість.
« Останнє редагування: 22 Листопада 2009, 15:23:13 від Ne-TA »
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30256
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 17:13:43

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #1 : 22 Листопада 2009, 15:22:51 »

Гарно!  :drink :bouquet:
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #2 : 22 Листопада 2009, 15:52:05 »

Дякую!
Відповідь від: 22 Листопада 2009, 15:36:02
Перш ніж покласти олівець у коробку, майстер відклав його вбік.
- Є п'ять речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе у світ. Завжди пам’ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, який тільки може бути.
Перше: ти зможеш зробити багато великих справ, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Комусь тримати тебе у Своїй руці.
Друге: ти будеш переживати хворобливе обточування час від часу, але це буде необхідним, щоб стати кращим (олівцем).
Третє: ти будеш здатний виправляти помилки, які ти робиш.
Четверте: твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися всередині тебе.
І п'яте: на якій би поверхні тебе не використовували, ти завжди повинен залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати.
Олівець зрозумів і пообіцяв пам'ятати про це.
Він був поміщений у коробку, яку було направлено до людського серця.
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #3 : 22 Листопада 2009, 21:57:41 »

Супер, Ne-TA просто молодчинка :bouquet:+1
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #4 : 22 Листопада 2009, 22:39:53 »

Гарна тема  :good

Маленький вклад в нашу скриньку:

НАЧИНАЙТЕ С СЕБЯ
Приховано: Показати

На могильной плите англиканского священника, захороненного в склепе Вестминстерского аббатства, начертаны следующие слова:

"Когда я был молодым и свободным и мое воображение не знало границ, я мечтал изменить мир. По мере того как я становился старше и мудрее, я обнаружил, что мир не меняется, поэтому я несколько умерил свой пыл и решил изменить порядок только в моей, стране.

Но и из этого ничего не вышло.

Когда же ко мне подкралась старость, в последней отчаянной попытке я попытался изменить только свою семью, своих ближайших родственников, но они, увы, и не подумали считаться со мной.

И теперь, лежа на смертном одре, я неожиданно понял: если бы я сначала изменился сам, тогда собственным примером я изменил бы свою семью.

Руководствуясь их воодушевлением и одобрением, я, возможно, смог бы улучшить положение дел в моей стране, и кто знает, я, может быть, даже изменил бы мир".


Притча о том, как относится мир к человеку.
Приховано: Показати
Ученик спросил дервиша:
- Учитель, враждебен ли мир для человека? Или он несет человеку благо?
- Я расскажу тебе притчу о том, как относится мир к человеку, - сказал учитель.
"Давным-давно жил великий шах. Он приказал построить прекрасный дворец. Там было много чудесного. Среди прочих диковин во дворце была зала, где все стены, потолок, двери и даже пол были зеркальными. Зеркала были необыкновенно ясные, и посетитель не сразу понимал, что перед ним зеркало, - настолько точно они отражали предметы. Кроме того, стены этой залы были устроены так, чтобы создавать эхо. Спросишь: "Кто ты?" - и услышишь в ответ с разных сторон: "Кто ты? Кто ты? Кто ты?"
Однажды в эту залу забежала собака и в изумлении застыла посередине - целая свора собак окружила ее со всех сторон, сверху и снизу. Собака на всякий случай оскалила зубы, и все отражения ответили ей тем же самым. Перепугавшись не на шутку, она отчаянно залаяла. Эхо повторило ее лай.
Собака лаяла все громче. Эхо не отставало. Собака металась туда и сюда, кусая воздух, и ее отражения тоже носились вокруг, щелкая зубами. Наутро слуги нашли несчастную собаку бездыханной в окружении миллионов отражений издохших собак. В зале не было никого, кто мог бы причинить ей хоть какой-то вред. Собака погибла, сражаясь со своими собственными отражениями".
- Теперь ты видишь, - заканчивал дервиш, - мир не приносит ни добра, ни зла сам по себе. Он безразличен к человеку. Все происходящее вокруг нас - всего лишь отражение наших собственных мыслей, чувств, желаний, поступков. Мир - это большое зеркало.


Небольшая разница
Приховано: Показати
Один восточный властелин увидел сон – будто у него выпали один за другим все зубы. В сильном волнении он призвал к себе толкователя снов. Тот выслушал его озабочено и сказал: «Повелитель, я должен сообщить тебе печальную весть. Ты потеряешь одного за другим всех своих близких». Эти слова вызвали гнев властелина. Он велел бросить несчастного в тюрьму и призвать другого толкователя, который, выслушав сон, сказал: «Я счастлив сообщить тебе радостную весть! Ты проживёшь долгую жизнь и переживёшь всех своих родных». Властелин был обрадован и щедро наградил предсказателя. Придворные удивились. «Ведь ты сказал ему то же самое, что и твой предшественник, так почему же он был наказан, а ты вознаграждён?» - спрашивали они. На что последовал ответ: «Всё зависит от того, как сказать то, что сказано».


Греческий философ Фалес так отвечал на извечные вопросы бытия:

- Что больше всего на свете? – Пространство.

- Что быстрее всего? – Ум.

- Что сильнее всего? – Необходимость.

- Что мудрее всего? – Время.

- Что труднее всего? – Познать самого себя.

- Что легче всего? – Дать совет другим.


***
Один человек решил давать своему доберману рыбий жир: ему сказали, что это очень полезно для собаки. Каждый день он зажимал между колен голову вырывающегося пса, насильно раскрывал ему челюсти и проталкивал жир в глотку.

Однажды пёс вырвался и разлил жир на полу. Затем, к великому удивлению хозяина, он вернулся и стал вылизывать лужу. Оказалось, что он противился не самому рыбьему жиру, а способу, каким этот жир ему вливали.

***
Когда сороконожку спросили как она может одновременно следит за 40 ногами, она задумалась и упала.

***
Все в твоих руках.
Приховано: Показати
Эта история произошла давным-давно в старинном городе, в котором жил великий мудрец. Слава о его мудрости разнеслась далеко вокруг его родного города. Но был в городе человек, завидующий его славе. И вот решил он придумать такой вопрос, чтобы мудрец не смог на него ответить. И он пошел на луг, поймал бабочку, посадил ее между сомкнутых ладоней и подумал: «Спрошу-ка я у мудреца: скажи, о мудрейший, какая бабочка у меня в реках – живая или мертвая? Если он скажет – живая, я сомкну ладони, и бабочка умрет, а если он скажет – мертвая, я раскрою ладони и бабочка улетит. Вот тогда все поймут, кто из нас умнее». Так все и случилось. Завистник поймал бабочку, посадил ее между ладонями и отправился к мудрецу. И он спросил у того: «Какая бабочка у меня в руках, о мудрейший, -- живая или мертвая?» И тогда мудрец, который действительно был умным человеком, сказал: «Все в твоих руках…».

Відповідь від: 22 Листопада 2009, 22:23:14
Приходит к отцу молодая девушка и говорит -
- Отец, я устала, у меня такая тяжелая жизнь, такие трудности и проблемы, я все время плыву против течения, у меня нет больше сил... что мне делать?
Отец вместо ответа поставил на огонь 3 одинаковых кастрюли с водой, в одну бросил морковь, в другую положил яйцо, а в третью насыпал зерна кофе. Через некоторое время он вынул из воды морковь и яйцо и налил в чашку кофе из 3 кастрюли.
- Что изменилось? - спросил он свою дочь.
- Яйцо и морковь сварились, а зерна кофе растворились в воде - ответила она.
- Нет, дочь моя, это лишь поверхностный взгляд на вещи.
Посмотри - твердая морковь, побывав в кипятке, стала мягкой и податливой. Хрупкое и жидкое яйцо стало твердым. Внешне они не изменились, они лишь изменили свою структуру под воздействием одинаковых неблагоприятных обстоятельств - кипятка. Так и люди - сильные внешне могут расклеиться и спасовать там, где хрупкие и нежные лишь затвердеют и окрепнут...
- А кофе? - спросила дочь
- О! Это самое интересное! Зерна кофе полностью растворились в новой враждебной среде и изменили ее - превратили кипяток в великолепный ароматный напиток. Есть особые люди, которые не изменяются в силу обстоятельств - они изменяют сами обстоятельства и превращают их в нечто новое и прекрасное, извлекая пользу и знания из ситуации...
Записаний

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #5 : 22 Листопада 2009, 23:01:48 »

Молодці. Браво!!!!!!! :bouquet: :bouquet: :bouquet: :bouquet: :bouquet:
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #6 : 22 Листопада 2009, 23:50:42 »

Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?

Всі відповіли: так, повна.

Тоді він відкрив банку горошку й висипав її вміст у більшу банку. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?

Всі відповіли: так.

Тоді він взяв коробку з піском, і висипав її в банку. Природно, пісок зайняв повністю існуюче вільне місце.

У черговий раз професор запитав студентів, чи повна банка? Відповіли: так, і цього разу однозначно, вона повна.

Тоді з-під стола він дістав склянку із водою й вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.

Студенти засміялися.

А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка - це ваше життя. Камені - це найважливіші речі вашого життя: родина, здоров'я, друзі, діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Горошок - це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, дім, автомобіль. Пісок - це все інше, дрібниці.

Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камені. І також у вашому житті, якщо витрачати увесь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час дружинам, зустрічайтеся із друзями. Завжди буде ще час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити й помити автомобіль. Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.

Тоді одна студентка запитала професора, яке значення має вода?

Професор посміхнувся.

- Я радий, що ви запитали мене про це. Я це зробив для того, щоб довести вам, що, як би не було ваше життя зайняте, завжди є трохи місця для дозвілля
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #7 : 26 Листопада 2009, 22:26:11 »

                                                          про Дива



Ішов маленький їжачок по лісу, до дому під ранок вертався. Іде собі тихеньку, виснажений, до мамки хоче. Раптом щось як стукне по голівці. Їжачок злякався, у комочок скрутився, як мама вчила. Сидить, тримтить і що далі робити не знає. Та потім він знудився (а ви спробуйте от так посидіти, знаєте як не цікаво?), вирішив все ж подивитись, хто ж це його так. Випхав носика, дивиться навкруги, а нікого нема. Тоді підняв голову і побачив, що то більченята прокинулись, мамку будять, кудись кличуть, та так стрибають по дереву, що аж гілочки із шишками падають.Тоді їжачок заспокоївся і пішов далі. Іде він, темно ще, а вгорі хтось цвірінькає. То пташенята, батьків своїх будять, кажуть кудись летіти
треба. Цього разу їжачок не спинявся, але і настрій в нього піднявся і спати вже не так хотів, бо ж друзі навколо прокидались. Йому теж хотілось от так, не самому а з сім’єю прокинутись і кудись піти. І як же йому було цікаво дізнатись, чому всі так поспішають…Їжачок подумав, подумавта вирішив. Побіг до дому, по-швидше, застав маму й тата, які ще не лягли, і покликав з собою.

Іти довелось не далеко, вийшли вони на краєчок лісу, там де вже зібралось багато жителів лісу, і маленьких і стареньких і дорослих і всі дивляться кудись, чи то на снопи в полі, чи то на пагорбок вдалині. Аж раптом небо стало змінювати колір. Із сірого воно стало бузковим, потім
рожевим, а потім оранжево-жовтим. То сонечко прокидалось. «От чого всі так чекали» подумав маленький їжачок, який вперше бачив світанок, бо ж завжди в цей час спати лягав. «Оце диво!» І з тих пір, кожного ранку він разом з усією сім’єю ішов на край лісу і дивився на сонечко, яке своїм теплим промінням огортало землю.

 

Дива поряд. Зовсім поряд. Просто живучи у містах багатоповерхівок, у світі роботи і сну ми не помічаємо їх. Хоч і встаємо рано, хоч і мріємо іноді. Хоч і час в нас насправді є, а все одно не помічаємо, бо не дивимось.
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 21:41:44
Щось мене на казочки потягнуло :)
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 22:19:15
                                                                                                        Серце і Стріла

   Жила-була на світі Стріла. І одного чудового зоряного вечора вона потрапила у серце молодого Парубка. Настав ранок, і Стріла побачила, що Парубок далеко не красень і тим паче, не принц. Хотіла вона вибратися з його серця, та боялася, що своїм вістрям зробить йому боляче і розірве його серце. І залишилася на місці. Вирішила вона почекати трохи.   

Минув місяць. Хлопець почав звикати до Стріли, не дивлячись на те, що вона постійно стирчала у нього з грудей. Він став погладжувати її пера і лагідно їх цілувати. Минуло три місяці. Стріла відчувала себе затишно. Її вістря було вже не таким гострим і навіть стало пускати корені в серці юнака. Минуло п'ять місяців. Стріла настільки уросла в серце Хлопця, що ззовні, на його грудях, тепер було видно лише пера Стріли. Парубок все так само ласкаво погладжував пера, та тепер він не міг їх цілувати. Стріла вже трохи сумно дивилася на корені, які густо переплелись в серці юнака, і думала: "Аби лиш зовсім не урости в нього,аби лиш не розчинитися!". І тепер вирішила Стріла вже точно вибиратися з серця. Хоча це було безперечно безглуздо! Адже тепер юнаку буде набагато болючіше. Та Стріла боялася. І стала потихеньку перерізувати корені. Юнаку було боляче, він непомітно змахував з очей сльози, і вони крапали на пера Стріли. А наступного дня виростали нові корені. Стріла не припиняла своїх спроб, а юнаку з кожним разом було болючіше. Але ж і Стрілі було боляче! Корені ж були її! Та вона не плакала. Вона боялася. Боялася, що попала не в те серце. І не в того юнака. А Парубок не міг більше мучитися сам і мучити Стрілу. Він поглянув у вікно одного зоряного вечора і пішов до Лікаря. Розповів він Лікарю їхню сумну історію. Лікар був дуже добрим і мудрим, а на правій руці замість пальців в нього було чотири ножі, а замість великого пальця — звичайний великий палець. Лікар вислухав юнака, оглянув його груди і пера Стріли і уклав хлопця на ліжко, давши йому трохи снодійного. А сам сів, зварив собі кави, випив її. Потім відчинив вікно, поглянув на зоряне небо і став молитися. Парубок спав і нічого не чув, а Стріла чула, бо Лікар молився вголос. Він молився про серця, про Стрілу, про юнака, про них двох. І тут Стріла заплакала і раптово відчула щось дивне, як запаморочення. Вона відчувала якісь перетворення усередині і ззовні себе. Потім вона побачила спалах світла... Парубок прокинувся. У нього на грудях, якраз там, де серце, був шрам. Пер не було. Серце нило. Але не від болю фізичного. А від іншого. Від пустки, що немає більше Стріли. Парубок обернувся до вікна і побачив прекрасну дівчину. Вона сиділа і пила каву. В неї було розпатлане волосся і довга біла сукня,прикрашена внизу великими перами. До кімнати увійшов Лікар, стираючи ватою кров з пальців-ножів, і посміхнувся: "Ну що ж. Ви обидва врятовані. Дякувати Богові.". І лише тоді і Парубок, і Дівчина усе зрозуміли! І кинулися в обійми один одному. Вона обережно погладжувала його шрам, а він цілував її волосся. Все-таки це виявилося те. Те саме серце. Дякувати Богові!
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #8 : 26 Листопада 2009, 22:33:12 »

Когда Бог создавал женщину, он заработался допоздна на шестой день.
Ангел, проходя мимо, сказал:
- Почему ты так долго над ней работаешь?
Господь ответил:
- А ты видел все те параметры, в соответствии с которыми я должен ее создать? Она должна быть моющейся, но быть сделана не из пластмассы, иметь более
200 подвижных деталей, и все они должны быть заменяемыми, она должна функционировать на любой еде, быть в состоянии обнять нескольких детей одновременно, своим объятием исцелять все - от ушибленного колена до разбитого сердца, и все это она должна делать, имея всего лишь одну пару рук.
Ангел был поражен
- Всего лишь одну пару рук это невозможно! И это стандартная модель?!
Слишком много работы на один день, оставь, доделаешь ее завтра.
Нет, - сказал Господь. " Я так близок к завершению этого творения, которое станет моим самым любимым.
Ангел подошел ближе и потрогал женщину:
- Но, Господь, ты ее сделал такой нежной.
- Да, она нежна, - сказал Господь, но я также сделал ее сильной. Ты даже представить себе не можешь, что она способна вынести и преодолеть.
- А думать она умеет? - спросил ангел.
Господь ответил:
- Она умеет не только думать, но и убеждать и договариваться.
Ангел коснулся женской щеки
- Господь, похоже это создание протекает! Ты возложил слишком много тягот на нее.
- Она не протекает, это слеза ", - поправил ангела Господь.
- А это для чего? " - спросил ангел.
И сказал Господь:
Слезами она выражает свое горе, сомнения, любовь, одиночество, страдания и радость.
Это необычайно впечатлило ангела: " Господь, ты гений. Ты все продумал. Женщина и вправду изумительное творение! " И это действительно так! В женщине есть сила, которая изумляет мужчину. Она может справиться с бедой и вынести тяготы жизни. Она несет счастье, любовь и понимание. Она улыбается, когда ей хочется кричать, поет, когда хочется плакать. Плачет, когда счастлива, и смеется, когда боится. Она борется за то, во что верует. Восстает против несправедливости. Не принимает отказа, когда видит лучшее решение. Она отдает всю себя на благо семьи. Ведет подругу к врачу, если та боится. Любовь ее безусловна. Она плачет от радости за своих детей. Радуется успеху друзей. Умиляется рождению ребенка и свадьбе. Сердце ее разрывается от горя, когда умирают родные или друзья. Но она находит в себе силы продолжать жить. Она знает, что поцелуй и объятие могут исцелить разбитое сердце.
У нее лишь один недостаток: Она забывает о своих достоинствах.  :bouquet:
Записаний

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #9 : 26 Листопада 2009, 22:59:47 »

Лалія молодець! :bouquet: У мене аж сльозинка потекла коли читала, я дуже емоційна. Ця розповідь просто вав!!!
Відповідь від: 26 Листопада 2009, 22:41:50
                                                                                 Три сестри

Жили-були три сестри. Одна була лінивою-прелінивою. Друга - злою-презлою. А третя - і розумниця, і красуня, і рукодільниця. Якось вранці зупинився віз біля їхніх воріт. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня незнайома жінка.

- Хто ти? - запитали вони.

- Я - Доля. Прийшов час виходити вам заміж.

Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село. Бачать - у полі хлопець оре і все йому вдається. Потрібно щось полагодити чи побудувати - всі до нього насамперед біжать.

- Оцей твій, - каже Доля першій із сестер. Висадили її та й поїхали далі.

Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Нарадуватися на нього люди не можуть, такий молодець.

- Оцей твій, - каже Доля другій сестрі. Висадили її та й поїхали далі.

Заїхали в інше село. Біля останнього будинку у бруді біля найстарішої руїни лежить п'яний. Зупинила Доля віз і каже:

- Цей твій.

- Та навіщо він мені?! Я ж і добра, і гарна, і рукодільниця. А ти мені такого нареченого даєш! От сестрам яких знайшла, що, іншого для мене немає?!

- Інші є, - відповіла Доля і, зітхнувши, додала: - Але цей без тебе пропаде!
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #10 : 26 Листопада 2009, 23:47:15 »

Притча про Лева та Собаку.
Якось раз підбігла Собака до Лева тай каже: Давай, Леве, поборемося. На що Лев відповів відмовою. Тоді Собака мовить: А я побіжу й усім звірям розповім, що Левові лячно боротися зі мною. На що Лев відповів: Нехай краще з мене будуть насміхатися усі звірі вважаючи, що я настрашився бородьби із Собакою, ні ж мене стануть зневажати Леви за те, що я боровся з тобою.
 :)
Записаний

яничар

  • Старожил
  • ****
  • Карма +24/-2
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 257
  • Останні відвідини:
    13 Липня 2014, 14:09:02

    Звідки: закордон
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #11 : 27 Листопада 2009, 00:17:23 »

 Я слышал, в одной маленькой школе однажды вывесили прекрасную картину, написанную учителем рисования. Ему хотелось, чтобы все ученики могли оценить искусство и мастерство живописца.
 «Перед вами явление весьма тонкое, — обратился он к ученикам — Взгляните на картину».
 «О да, мы видим человека с грустным лицом», — отвечали те. Тогда художник приблизился к картине и добавил всего пару мазков. Вся она переменилась — теперь лицо улыбалось. А поскольку оно улыбалось, переменился и эффект, создаваемый изображенным: деревьями, цветами и звездами. Это произвело на всех, в том числе и учителей, сильное впечатление... Собрались родители. Все были потрясены. И лишь один маленький мальчик оставался безразличным.
 «Разве тебя это не интересует?» — спросил художник.
 «Да нет, интересует, — ответил мальчик, но я не вижу тут ничего особенного. Моя мама делает так каждый день».
 «Что ты хочешь этим сказать? Она что же у тебя художник?» — удивился учитель.
 «Какой там художник! — ответил маль¬чик. — Но стоит мне прийти домой улыбающимся, как она одним шлепком превращает для меня весь мир в слезы, одни лишь слезы и плач. Хотите, я прямо здесь покажу вам, как это происходит? Я уже тоже неплохо в этом разбираюсь — ведь происходит это изо дня в день».
 С этими словами он попросту подошел к сидящей неподалеку маленькой девочке и ударил ее. Девочка заплакала. Перед этим она улыбалась и радовалась — и вдруг удар! Слезы брызнули из ее глаз, и она разразилась плачем. Слезы девочки и мастерство мальчика повергли собравшихся в молчание. Даже учитель рисования заметил: «И то, правда... А я-то думал, что занимаюсь великим искусством. Твоей маме виднее. К чему кисти и краски... Достаточно одного удара, чтобы весь мир изменился».
Записаний
краще з мудрим загубити, чим з дурним знайти
Прогноз погоди по Калушу

KATRIN

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +353/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 932
  • Працюю...
  • Останні відвідини:
    10 Квітня 2017, 19:45:33

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #12 : 27 Листопада 2009, 00:39:26 »

 І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Записаний
Я - вітер шалений і вільний, з душею самотньої пташки...Нестримний і часом всесильний- із подихом болю і ласки...Я - сонце чарівне і ніжне.З промінням сумним, та прекрасним.Я - сонце, нехай може грішне.Та вічно п'янке і незгасне...

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #13 : 27 Листопада 2009, 00:42:20 »

 І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Нехай змінюється, головне аби в кращу сторону.  ;)
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #14 : 27 Листопада 2009, 00:50:42 »

Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?
Притча сучасних утилітаристів, які намагаються змінити морально-релігіозну картину світу на гедоністично-споживацьку.
Яка мораль цієї притчі? Насолода і дозвілля протягом усього життя. Я обурений
Відповідь від: 27 Листопада 2009, 00:46:18
 І так в житті-достатньо однієї секунди,і світ може змінитися.... :(
Нехай змінюється, головне аби в кращу сторону.  ;)
Не завжди буває в кращу сторону. До того ж, біда приходить не одна.
З іншої сторони, немає поганого, аби на добре не вийшло
Записаний
When doctors differ who is to decide?

яничар

  • Старожил
  • ****
  • Карма +24/-2
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 257
  • Останні відвідини:
    13 Липня 2014, 14:09:02

    Звідки: закордон
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #15 : 27 Листопада 2009, 01:02:50 »

Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.
Що Вас тут обурило, Макс? Те, що вода (дозвілля) заповнить невелику кількість життя? Я так зрозумів, що притча якраз про те, щоб невелика.
Записаний
краще з мудрим загубити, чим з дурним знайти
Прогноз погоди по Калушу

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #16 : 27 Листопада 2009, 01:25:41 »

Справа в тім, що первинний варіант притчі був дійсно філософським. Тепер вона подібна на агітаційний матеріал певних комерційних культів
Відповідь від: 27 Листопада 2009, 01:21:34
Слухайте іншу притчу

Одной женщине приснился сон, что за прилавком магазина стоял Господь Бог.
– Господи! Это Ты! – воскликнула она с радостью.
– Да, это Я, – ответил Бог.
– А что у Тебя можно купить? – спросила женщина.
– У меня можно купить все, – прозвучал ответ.
– В таком случае дай мне, пожалуйста, здоровья, счастья, любви, успеха и много денег.
Бог доброжелательно улыбнулся и ушел в подсобное помещение за заказанным товаром. Через некоторое время он вернулся с маленькой бумажной коробочкой.
– И это все?! – воскликнула удивленная и разочарованная женщина.
– Да, это все, – ответил Бог и добавил: – Разве ты не знала, что в моем магазине продаются только семена?
Записаний
When doctors differ who is to decide?

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #17 : 27 Листопада 2009, 01:53:14 »

         Зустрілися вранці на березі річки Гнилоп’ять дві течії. Одна Течія на ім’я Вода, а інша – Час. Туди пришла дівчина сумна. Шкода стало Воді та Часові її, бо дуже гірко плакала та. Вода сказала Часові: нехай поплаче та розкаже мені своє горе. Усе до краплі нехай віддасть. Віднесу його далеко, випаруюсь і до неба долечу білою хмариною, Бог почує увесь той біль та допоможе їй. А біль, можливо, перетвориться у благодатний дощ. Адже повинно бути щось хороше від страждань! Не може бути все погано. Навіть коли поганий сон з четверга на п’ятницю насниться, я його теж заберу і він не справдиться, варто тільки нашій дівчинці усе мені розказати. Час сказала: я подарую їй нові знайомства, цікаві події,незабутні подорожі і вилікую її серденько. Говорять, що дружби жіночої не буває. Але ж Час, Вода та дівчина досі приятелюють. Прийшов день і прийшла дівчина до своїх подруг із посмішкою та радістю. Серденько в неї не болить, бо поселилася там Любов. Із Води у той момент випарувались всі сльози дівочі та перетворилися у веселку. А Час зробила так, що ця веселка стала для дівчини яскравою дорогою по життю. З ЧАСОМ СЛЬОЗИ І БІЛЬ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ У ВЕСЕЛКУ!

____________________________________________________
    Попав чоловік після смерті до воріт раю. Озирнувся нів і побачив все своє життя. А пильніше придивившись і побачив дві пари слідів, що йшли по його життю. Одні були його, інші - ангела-охоронця. І тут він з обуренням побачив, що в самі тяжкі моменти свого життя є тільки одна пара слідів. І він вигукун у гніві: Ангелу охоронцю, як же ж ти міг залишати мене в ті тяжкі мені хвилини, чого я йшов сам один? І почув смиренну відповдь ангела: "ти не був один, я був завжи з тобою. А сліди того лише тому одні, що в ті тяжкі для тебе хвилини я ніс тебе на руках"
____________________________________________________
         
                                                                           ПРИТЧА
                                                                   ПРО БЛУДНОГО СИНА

      Ця історія про юнака, який зневажав любов'ю батька і загубив усе, що у нього було.
      Як закінчилася ця історія, ти дізнаєшся, якщо прочитаєш Євангеліє від Луки 15:11-32, а також якщо заглянеш у гру "Повернення блудного сина".


У одного чоловіка було два сини. Прийшов одного разу молодший син до батька і став просити його: "Батько! Дай мені мою долю спадщини. Я хочу сам розпоряджатися ним".
"Синку, – відповів йому батько, – ти ще такий молодий.
Я сподівався, що ти не покинеш нас так швидко".
"Батько! Я хочу сам влаштувати своє життя", – казав своє упертий юнак. Що батькові залишалося робити? Він дав сину долю спадщини, яка належала йому, і той вирушив мандрувати.

В далекій країні хлопець зв'язався з паганими людьми і швидко витратив усі свої гроші. Він не працював і жив розгульно. "Друзі" – любителі пожити за чужий рахунок – як тільки грошей у бідолахи не стало, покинули його.

Бідолашний юнак вирішив знайти роботу, щоб прогодувати себе. Він найнявся пасти свиней до одного з мешканців тієї країни – іншої роботи для нього не знайшлося. Бідолаха так голодував, що радий був набити шлунок помиями, якими годували свиней, але і тих йому не давали.

"Як же я опинився у такій грязюці? Наймити в мого батька живуть краще,ніж я, і їжї у них вдосталь. Я піду до мого батька, – вирішив молодший син, – і попрошуся до нього в наймити, тому що я недостойний більш називатися його сином".
І блудний син поспішив додому.

Увесь цей час батько турбувався про свого сина і чекав, чекав його повернення. І у цей день він дивися на шлях, яким пішов його син – чи не побачить його? І раптом... далеко-далеко на дорозі батько побачив свого дорогого сина, побіг йому назустріч і...
– Батьку! Я прогрішився проти неба і тебе. Я недостойний називатися твоїм сином...
– Синку! Як я чекав на тебе! Я такий радий, що можу знову обняти тебе! – і щасливий батько пригорнув його до грудей. – Ходімо скоріш додому! Слуги! Скоріше принесіть найкращу одежу для мого сина! Приготуйте бенкет – будемо їсти і веселитися.
Я такий щасливий – мій син знайшовся! Відтепер він зі мною назавжди!"
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

яничар

  • Старожил
  • ****
  • Карма +24/-2
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 257
  • Останні відвідини:
    13 Липня 2014, 14:09:02

    Звідки: закордон
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #18 : 27 Листопада 2009, 02:08:26 »

ПРИТЧА
                                                                   ПРО БЛУДНОГО СИНА

      Ця історія про юнака, який зневажав любов'ю батька і загубив усе, що у нього було.
Притча не вся, а не кожен відкриє книгу, щоб дочитати. А насправді, це історія про юнака, який повернувся до батька: поблукавши став на вірну дорогу. І не тільки про це.
Записаний
краще з мудрим загубити, чим з дурним знайти
Прогноз погоди по Калушу

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Легенди і притчі на різні теми
« Прочитано #19 : 27 Листопада 2009, 02:21:23 »

Можливо, сперечаютись не будуь..... :) 
Ось ще одна.......

           Молодий чоловік, якого охопила жага пізнати Істину, покинув свою сім'ю та друзів і подався на її пошуки. Він відвідав багато країн, плавав по багатьох морях, підкорив не одну вершину, в дорозі йому доводилось переборювати серйозні труднощі і зазнавати чимало страждань.
Прокинувшись одного ранку, невтомний мандрівник раптом усвідомив, що йому вже сімдесят п'ять, а Істини й досі не знайдено. З сумом вирішив, що треба повертатися додому.
Роки брали своє, і він довгих кілька місяців діставався до рідного міста. Відчинивши двері свого будинку - знайшов усередині Істину, яка терпляче чекала на нього всі ці роки.

Запитання: Чи мандри допомогли йому знайти Істину?
Відповідь: Ні,  та  вони  підготували  його  до пізнання.
« Останнє редагування: 27 Листопада 2009, 02:35:21 від Ne-TA »
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.