Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 10 місяців 23 дні

Автор Тема: Історія чи міф про історію України  (Прочитано 48193 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #320 : 08 Січня 2018, 13:12:26 »

Двоголові орли – від союзу до ворожнечі
http://ah.milua.org/galicia-in-the-plans-of-viennese-strategists-concepts-communications-and-fortifications
Галичина у планах віденських стратегів: концепції, комунікації та фортифікації
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #321 : 21 Січня 2018, 07:56:39 »

У украинцев ужасная черта — нетерпимость и желание добиться всего сразу; в этом отношении меня не удивит, если они решительно провалятся. Кто желает все сразу, тот в конце концов ничего не получает.

Мне постоянно приходилось говорить им об этом, но это для них неприемлемо. Например, с языком: они считают, что русский язык необходимо совершенно вытеснить.

Помню, как пришлось потратить много слов для депутации, которая настаивала на украинизации университета Св. Владимира. Причем интеллигенции на Украине почти нет: все это полуинтеллигенты.

Если они, т.е. Директория, не образумится и снова выгонит всех русских чиновников и посадит туда всех своих безграмотных молодых людей, то из этого выйдет хаос, не лучше того, что было при Центральной Раде.

Когда я говорил украинцам: «Подождите, не торопитесь, создавайте свою интеллигенцию, своих специалистов по всем отраслям государственного управления», они сейчас же вставали на дыбы и говорили: «Це неможливо».

Верно, эта обстановка, счастливо сложившаяся для украинского движения, вскружила всем этим украинским деятелям голову, и они закусили удила, но я думаю, что не надолго.

Галичане интеллигентнее, но, к сожалению, их культура из-за исторических причин слишком разнится от нашей.

Затем, среди них много узких фанатиков, в особенности в смысле исповедывания идеи ненависти к России.

Вот такого рода галичане и были лучшими агитаторами, посылаемыми нам австрийцами.

Для них неважно, что Украина без Великороссии задохнется, что ее промышленность никогда не разовьется, что она будет всецело в руках иностранцев, что роль их Украины — быть населенной каким-то прозябающим селянством.

Тут, кстати сказать, эта ненависть разжигается униатскими священниками.С точки зрения социальной, галичане умереннее, они даже не социалисты, а просто очень демократично настроенные люди. В этом отношении они были бы нам очень полезны и умерили бы пыл нашей интеллигенции, воспитанной в русских школах со всеми их отрицательными чертами. Но из-за этой ненависти к Великороссии мне приходилось много с ними бороться. Эта ненависть у них настолько сильна, что идеям большевизма, чего доброго, на Украине они не будут перечить. :good
http://www.uhlib.ru/istorija/spogadi_k_nec_1917_gruden_1918/p6.php

Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #322 : 21 Січня 2018, 11:37:57 »

Для них неважно, что Украина без Великороссии задохнется, что ее промышленность никогда не разовьется, что она будет всецело в руках иностранцев, что роль их Украины — быть населенной каким-то прозябающим селянством.


самий прикол то в тому , що в бувшому совку на початку минулого століття майже вся індустрія ( МАЙЖЕ ) була якраз в Україні , і більшою мірою вона була створена "австрійцям" ( тобто німцями чи любимим Тадовими наглосаксами чи ще якимось там мериканцями ) . А  про : "без кацапії Україна пропаде" - це ваащє супер . Кацапія вічно кормить ту нещасну Україну і тому українці ( від переїдання чи надмірного жиру ) посилають тих кацапів нах і посилають   :facepalm:

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #323 : 21 Січня 2018, 16:02:07 »

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #324 : 22 Січня 2018, 19:56:57 »

любимим Тадовими наглосаксами[/quo
любимим Тадовими наглосаксами
А я завжди казав , що треба на кожному кроці говорити - Дякую наглосаксам за наше щаслівоє дєцтво . І я з великою мірою переконання впевнений , що більшість калушан , приходячи до склепу чи до церкви , в першу чергу , несуть хвалу наглосаксам , за щасливе сьогодення  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #325 : 22 Січня 2018, 20:11:05 »


А буде день злуки з наглосаксами Канади ?
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #326 : 23 Січня 2018, 00:28:38 »

А я завжди казав , що треба на кожному кроці говорити - Дякую наглосаксам за наше щаслівоє дєцтво .


Українці як мінімум це повинні сказати хоча би один раз  - за ленд ліз під час другої світової війни . А кацапчикам треба славити своїх спасітєлєй наглосаксів як мінімум 4 рази - і все за рахунок минулого століття , коли кацапів спасли від голоду . Так що ставай на калєні і молись за своїх любимих наглосаксиків     :=)   :=) 

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #327 : 23 Січня 2018, 07:33:29 »

Українці як мінімум це повинні сказати хоча би один раз  - за ленд ліз під час другої світової війни
Украiна i лендлiз  :fool я би ще зрозумiв комунiсти i лендлiз  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #328 : 23 Січня 2018, 14:59:58 »

ну в принципі тоді Україна була окупована камудристами - так що тут уже без варіантів

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

« Останнє редагування: 24 Січня 2018, 16:46:10 від Tad »
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #331 : 24 Січня 2018, 17:18:16 »

№ 94
1655 г. августа 26. Лист гетмана Б. М. Хмельницкого царю Алексею Михайловичу
о его походе вместе с боярином В. В. Бутурлиным на Львов и действиях крымских татар

/л.  560/ Б[о]жиею м[и]л[о]стию великому г[о]с[у]д[а]рю ц[а]рю и великому кн[я]зю
Алексею Михайловичю, всеа Великия и Малыя Росии самодержцу, Московскому, Киев­
скому, Владимерскому, Новгородцкому, ц[а]рю Казанскому, ц[а]рю Астараханскому, ц[а]­
рю Сибирскому, г[о]с[у]д[а]рю Псковскому и великому кн[я]зю Смоленскому, Тверскому,
Югорскому, Пермскому, Вятцкому, Болгарскому и иных, г[о]с[у]д[а]рю и великому кн[я]­
зю Новагорода Низовские земли, Черниговскому, Резанскому, Полоцкому, Ростовскому,
Ярославскому, /л. 561/ Белоозерскому, Удорскому, Обдорскому, Кондинскому, Витебско­
му, Мстиславскому и всеа Северныя страны повелителю и г[о]с[у]д[а]рю Иверские земли
Карталинских и Грузинских ц[а]рей и Кабардинские земли Черкаских и Горских князей и
иным многим г[о]с[у]д[а]рствам и землям восточным, и западным, и северным отчичю,
и дедичю, и наследнику, и г[о]с[у]д[а]рю, и облаадателю, в[а]ш[е]му ц[а]рскому величе­
ству, Богдан Хмелницкий, гетман, с Войском твоего ц[а]рского величества Запорожским,
до лица земли низко челом бьем.
/л. 562/ а−Сб м[и]л[о]стивыев грамоты твоего ц[а]рского величества, с столником со
кн[я]зем Никитою Григор[ь]евичем Гогариным до нас ч[е]стно принесеные1, со всем Bой­
скoм пресветлого твоего ц[а]рского величества Запорожским яко прямые твоего ц[а]р­
ского величества слуги и подданные возрадовалися есмя, слыша о добром здравии и
счасливом твоего ц[а]рского величества г[о]с[у]д[а]рствии, а наипаче с того утешилися
есмя, что нам пресветлое твое ц[а]рское величество, г[о]с[у]д[а]рь н[а]ш, в своей г[о]с[у]­
д[а]рской грамоте известити изволил, что м[и]л[о]стию Б[о]жиею и Пр[е]св[я]тые Б[ого­
ро]д[и]цы помощию и заступлением и м[о]л[и]твами всех св[я]тых, а за твоим, великого
г[о]с[у]д[а]ря н[а]шего ц[а]ря и великого кн[я]зя Алексея Михайловича, всеа Великия и
Малыя Росии самодержца и многих г[о]с[у]д[а]рств г[о]с[у]д[а]ря и облаадателя, и с[ы]на
твоего ц[а]рского величества, г[о]с[у]д[а]ря н[а]шего бл[а]говернаго ц[а]р[е]вича и великого кн[я]зя Алексея Алексеевича, счастьем, бояря и воеводы в[а]шего ц[а]рского вели­
чества, ближней боярин и воевода кн[я]зь Яков Куденетовичь Черкаской с товарыщи, со
многими твоего ц[а]рского величества ратми и с Ываном Золотаренком, полковником не­
жинским, по указу твоего /л. 563а/ ц[а]рского величества сшедшися з гетманами литов­
скими под Вилнею, с Радивилом и з Гонсевским, их войска погромили и город Вилно со
всем взяли. И мы, за то от прямаго с[е]рдца Б[о]гу всемогущему и Пр[е]с[вя]тей его М[а]­
т[е]ри и всем св[я]тым бл[а]годаря, молим непрестанно, дабы не точ<ию> тех врагов, на
веру православную ц[е]ркви восточныя и на тебя, великого г[о]с[у]д[а]ря н[а]шего, вос­
таючих, но и вся иноплеменныя языки под ноги твоему ц[а]рскому величеству покорити
изволил. А н[ы]не тебе, великому г[о]с[у]д[а]рю н[а]ш[е]муг
, извещаем, что мы, сшедшися
з ближним бояр<и>ном и дворецким и наместником тверским и воеводою с Васил[ь]ем
Васил[ь]евичем Бутурлиным и со всеми ратми в[а]шего ц[а]рского величества, под самой
аж город Каменец Подолскийд пришедши и город осадя, над ним промышлять хотели ес­
мя, толко розсудя, чтоб на пр<и>ступах людей ратных не потерять, а особно послыша, что
гетманы корунные войска збирают подо Лвовом и Глинянами, там к ним, как к голове, ис
под Каменца со всеми в[а]шего ц[а]рскогое величества ратми прямо под Лвов и Глиняны
дня 24г[о] августа пошли2 /л. 563б/ есмя и помощию Б[о]жиею и твоим, великого г[о]с[у]­
д[а]ря н[а]шего ц[а]ря и великого кн[я]зя Алексея Михайловича, всеа Великия и Малыя
Росии самодержца и многих г[о]с[у]д[а]рств г[о]с[у]д[а]ря и облаадателя, и с[ы]на твоего
ц[а]рского величества, бл[а]говернаго ц[а]р[е]вича и великого кн[я]зя Алексея Алексее­
вича, счастьем, там к ним пришедши, над гетманы и войсками их промышлят[ь] учнем,
сколко м[и]л[о]с[е]рдый Б[о]г помощи подаст; и что впред[ь] содеватися будет, всегда
в[а]шему ц[а]рскому величеству извещати будем. А н[ы]не тебе, великому г[о]с[у]д[а]рю
н[а]ш[е]муж, извещаем, что кз нам вести подлинные из Запорож[ь]я и от Стефана, воево­
ды, и−и господаря−и волоского пришли3, что хан крымский со всеми ордами черкаскими,
крымскими, нагайскими, белогородцкими, очаковскими, будятцкими, добрутцкими к−и
иными всеми−к пошел на войнул и одним ордам на н[а]ши городы итти велел и землю
пустошит[ь]−а, /л. 564/ м−ан с ыными сам к ляхом на помоч[ь] идет4. Уже немало татар,
переправяся о−в Очакове−о ип в Таване, и под н[а]ши украинные городы подпадат[ь] по­
чели. А селистрийской паша хана крымского отводилр с−от т<ого>−с, чтоб на нас войны
не подымал, и хан крымской ему отказал, что не толко ляхом на помочьт
 сам пойду, но
и городы казацкие пустош<и>т[ь] иным ордам велю. Да и к господарю волоскому писал
хан, чтоб и он с своими войскам<и> с ним вместе ляхом на помоч[ь] шел, и господар[ь]
волоский то нам известил, что хотя меня хан крымской с собою к ляхом на помоч[ь] затя­
гаету, однако ж я с прямою своею службою своих послов вскоре слать. Мы ж, хотя о том
подлинно знаем, что хан крымской все силы свои на нас обратил, однако, взяв Б[о]га на
помоч[ь], над ляхами промышлят[ь] будем, и что зде содеватися будет, тебе, великому
г[о]с[у]д[а]рю н[а]ш[е]му, о всем извещат[ь] будем. А н[ы]не столника твоего ц[а]рского
величества, кн[я]зя Никиту Григор[ь]евича Гагарина, к тебе, великому г[о]с[у]д[а]рю н[а]­
ш[е]му, вскоре отпустили. Н[ы]не изново, живучи с нами в приязни, господар[ь] волоский
пишет к нам5, об[ъ]являяф, что хан крымский с войсками уже к Очакову приближается, а
прежде себя посылает под войска н[а]ши под[ъ]езд великий, от которого в великой ос­
торожности быти имеем. Притом /л. 565/ с поволными услугами н[а]ш[и]ми, яко напри­
лежнее до пр[е]ст[о]ла твоего ц[а]рского величества упадаючи, просим, дабы нас твое
ц[а]рское величество из неисщетные м[и]л[о]сти не выпущал. Писан в таборе под Скалою
дня 26г[о] августа лета 1655г[о].Твоему ц[а]рскому величеству во всем желателныех подданные и нижайшие слуги и
подножия
Богдан Хмелницкий, гетман, с Войском в[а]ш[е]го ц[а]рского величества Запорож­
ским−м.
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #332 : 24 Січня 2018, 19:42:30 »

мда . рюцкамакшанській базар так блізкародствєнній до української мови , що ну його на.

тю , ти дивись . а ватка собі пердаки рве доказуючи , що ніякої України не було . А тут виявляється уже навіть сказано про "українниє городи"


Уже немало татар,
переправяся о−в Очакове−о ип в Таване, и под н[а]ши украинные городы подпадат[ь] по­
чели.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #333 : 25 Січня 2018, 01:44:25 »

Насправді, невдовзі потому, як Галичина стала австрійською, у 1772 році, Імператор Йосип ІІ Австрійський видав декрет, що католики візантиійського обряду будуть відтепер називатися «католики грецькі», і залежитимуть від «католиків римських». У двох випадках слово «католик» ставилося попереду щоб означити два обряди. Інверсія у «греко-католицький» сталася пізніше.

Йосип ІІ хотів у такий спосіб перебороти сприйняття, як другорядних, католиків грецького обряду, що було поширене серед польскої шляхти та також серед польських римо-католицьких прелатів. Віт також заборонив вживання слова «піп» і ввів у застосування слова «кюре» серед греко-католицького духовенства, ідентично до вживання у римо-католиків.

З тієї ж нагоди він зобов»язав вести регістри цивільного стану (народжень, одружень та смерті) латинею, як це відбувалося всюди в Імперії.

На застосування латині замість старослов»янської, російськиї чи русинської мов греко-католицькими «кюре» пішов деякий час. Щоб пришвидшити процес, Імператор заснував семінарії, серед який найголовніша була у самому Відні, в них навчалося греко-католицьке духовенство яке мало рівень значно нижчий ніж римо-католицьке.

Ці семінарії будуть джерелом формування першої української еліти у Галичині, звідки, протягом наступних дисятиріч, вийдуть численні політики та літератори. Таким чином освідчене духовенство, яке мало право одружуватися і мати дітей, навчало грамоті велику кількість людей у недільних школах. Таким чином напередодні Першої світової війни, і завдяки існуванню все більш чисельних українських шкіл, близько 70% українців Галичини були писемними, це більше ніж у польські часи, протягом яких, у 30х роках, цей рівень знизився до 50%.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #334 : 25 Січня 2018, 06:57:01 »

Таким чином напередодні Першої світової війни, і завдяки існуванню все більш чисельних українських шкіл, близько 70% українців Галичини були писемними, це більше ніж у польські часи, протягом яких, у 30х роках, цей рівень знизився до 50%.
:D 10 дол вiд Сороса

http://social-science.com.ua/article/764 Згідно з переписом, станом на 31 грудня 1900 р., число анальфабетів у Галичині було 46,1%. Однак серед українців неписьменних було 62,44%, серед поляків — 33,41%.
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #335 : 25 Січня 2018, 12:02:40 »

Au fait, peu après que la Galicie soit devenue autrichienne en 1772, l'Empereur Joseph II d'Autriche a décrété que les catholiques de rite byzantin devait dorénavant être nommés 'catholiques grec' pour être le pendant des 'catholiques romains'. Dans les deux cas, le mot catholique était placé en tête pour définir les deux rites. L'inversion gréco-catholique est arrivée plus tard.

Joseph II voulait par ce moyen combattre la notion de "catholique de deuxième ordre" qui prévalait parmi la noblesse polonaise et aussi chez les prélats catholiques romains. De même, il interdit l'emploi du mot 'pope' et imposa celui de 'curé' chez le clergé catholique grec, à l'identique du clergé catholique romain.

Par la même occasion, il imposa des registres pré-imprimés rédigés en latin pour noter les naissances, mariages et décès, les mêmes que ceux qui étaient en usage dans tout l'Empire.

Ceci pris un certain temps avant que les "curés" catholiques grecs apprennent et utilisent le latin à la place du slavon, du russe ou de l'ukrainien local. Pour ce faire, l'Empereur fonda des séminaires, le principal à Vienne même, destinés au clergé grec catholique qui était notoirement de niveau très inférieur à celui de rite latin.

Ces séminaires seront la source de la première élite ukrainienne en Galicie qui devait donner nombre d'hommes de lettres et de politiciens dès les décennies suivantes. Le clergé ainsi éduqué, et qui pouvait se marier et avoir des enfants, alphabétisa par la suite quantité de personnes dans les "écoles du dimanche". A la veille de la guerre de 1914, et grâce aussi à l'implantation d'écoles ukrainiennes de plus en plus nombreuses, on estime qu'environ 70% des Ukrainiens/Ruthenen de Galicie était alphabétisés, davantage qu'à l'époque polonaise qui suivit et pendant laquelle, dans les années trentes, ce nombre était retombé à 50%.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #336 : 25 Січня 2018, 12:06:20 »

http://social-science.com.ua/article/764


Оскільки мережа шкіл не задовольняла потреб населення, а потяг до освіти був великий, передові педагогічні діячі почали організовувати громадські школи, в яких навчалися дорослі селяни, робітники, ремісники. Ці школи працювали у недільні та святкові дні, тому називалися недільними. Активними організаторами і вчителями у цих закладах виступали українські студенти.

Значні можливості для розвитку українського шкільництва сформувались після реформи 1869 р., яка проголосила обов’язковість і безплатність початкової 6 – річної освіти, право навчатися українською мовою, а також дозволила різним товариствам і релігійним організаціям утворювати приватні школи.

Стан освіти краю у цей період змусив українську інтелігенцію взятися за організацію власного шкільництва середньоготипу. Ознайомлення із практикою навчально – виховного процесу того часу дає підстави говорити про гімназії як освітні заклади, котрі увібрали в себе не лише елементи двох шкіл — європейської (зокрема, віденської) та староукраїнської (братські школи), а й зовсім нові складові. Уже наприкінці ХІХ ст. українська гімназія виявилась однією з найбільш досконалих й авторитетних систем, що забезпечувала потреби розвитку молоді.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #337 : 13 Лютого 2018, 20:59:31 »

Борислав в 1939 був містом багатим, там видобували нафту, робітники також заробляли досить пристойні гроші — досить і досить пристойні.
Коли русскі взяли Борислав в 1939-у, то нова партійна влада вирішила, як і полагаєцца, зустрітися з пролєтаріатом і розповісти угнєтьонним массам про їх оҐуєнне щастє і ослобождєніє.
Вибрали залЮ (саме залю а не інакше), вибрали час, скликали робочих. В президії засіли нові руководітєлі міста у своїх кирзових сапогах і гімнастьорках. Сидять, чекають. Поволі зал став заповнюватися людьми. І у президії почалася паніка — почали вибігати, кликати місцевих шестьорок, щось радитися. Основна непонятка у красних партєйців була: “Шо за врєдітєльство? Кто організовал? Гдє пролєтаріат? Шо за люді сідят в залє?” А зал тим часом наповнився бориславським робочими, одягненими не у ватнікі, і у строгі чорні костюми, білі сорочки, краватки, капелюхи, начищені дорогі і стильні мешти.
Так було.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +287/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 9414
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 03:38:08

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #338 : 20 Лютого 2018, 13:14:46 »



 Це ГОРЛІВКА. 1954 рік! А вже у 1968 році , наприклад, у Бахмуті, залишилась лише одна українська школа .

А вже у 1968 році, на приклад, в Артемівську (Бахмут), що неподалік від Горлівки, залишилась лише одна українська школа на окраїні міста і жодного українського дитячого садочка.

Вчительки російської мови і літератури отримували зарплату на 20% більшу, ніж вчитель української.

===============

Період радянської влади

25 листопада 1920 року Бахмут став центром Донецької губернії. У перші роки радянської влади в Бахмуті жили та працювали довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР В. Я. Чубар, а також один із засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки — Ф. Сергєєв, відомий на прізвисько Артем. На честь останнього місто перейменовано в 1924 році.

У 1930—1932 роках в Артемівську проходять процеси над вчителями, звинуваченими в українському націоналізмі, більшовики арештовують і розстрілюють всіх ще живих на той час українських діячів визвольних змагань. В середині 1930-х тут спалено 70 % всього бібліотечного фонду міста.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 3255 людей.

1 листопада 1941 року місто відвойовано німцями в ході німецько-радянської війни. 5 вересня 1943 року місто повертається під контроль радянської влади.

1991 року незадовго до проголошення незалежності України, у місті ініційовано місцевий референдум щодо повернення місту історичної назви. Втім ініціатива не була підтримана — «за» проголосували лише 25 %.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7433
  • Останні відвідини:
    Вчора в 20:38:48

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #339 : 23 Лютого 2018, 16:12:40 »

http://ukrainianpeople.us/%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BA%D0%B8/
Бойки
Гуцули – це коломийки, бриндза, ліжники і “Тіні забутих предків”. Лемки – це втрачені Україною землі, депортовані люди і добре зорганізована діаспора. А ось бойки – маловідома група поза Галичиною, хоч прізвище Бойко надзвичайно поширене по всій Україні. Насправді ж у бойків є свої коломийки і лижники, втрачені терени і діаспора. Просто у них традиційно кульгає РR, бо вони маломовні. Все як у лицарській приказці: “Брязкіт мечів ліпший від слів”.
Товариство “Бойківщина” (Філадельфія, США) межі Бойківщини окреслює приблизно від Великого Березного на півночі і містечка Балигрод на заході – до Виноградова й Надвірної на півдні та Ходорова і Калуша на сході. За даними Товариства, Бойківщина займає близько 15 000 км кв., а в часи до ІІ Світової війни в УРСР і Польщі налічувалося до 1 млн. бойків.
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь