Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 1 місяці 20 днів

Автор Тема: Історія чи міф про історію України  (Прочитано 34493 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4975
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 08:45:35

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #300 : 31 Травня 2017, 13:22:34 »

Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #301 : 31 Травня 2017, 16:39:32 »

Просто я вважаю , що такi писаки , може й не свiдомо , розпалюють ворожнечу межи людьми , ставлячи одну нацiю вище iншоi .


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #302 : 31 Травня 2017, 23:08:08 »

 :D     :D       :good

 

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4975
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 08:45:35

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #303 : 23 Червня 2017, 20:46:39 »

https://zbruc.eu/node/67354 :good
Поява міст і містечок на землях Галицької Руси XIV-XV ст.
Петро ГАЙЛАШ
 
Інтенсивна міська колонізація колишніх княжих володінь Романовичів відбулася після захоплення галицьких земель Казиміром III.
 
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #304 : 05 Серпня 2017, 15:12:51 »

21 октября 1933-го Николай Лемик убил консула СССР Майлова.

Тогда, летом 1933-го, после побегов в Польшу спасающихся от Голодомора людей, польские украинцы создали общественный комитет, и собрали эшелон хлеба для помощи соседям. Но советские власти помощь не приняли - ведь пропаганда утверждала, что голода в Украине нет. Миллионы людей умирали за железным занавесом, а миру было не до того - ни своей армии, ни своего государства, а значит ни помощи, ни санкций, - таким не помогают...

И на 29 октября 1933-го во Львове украинская громада решила впервые провести День национального траура и протеста. Это событие не было замечено в тогдашнем мире. Во время мирового экономического кризиса страны Запада не хотели ссориться с СССР, который закупал оборудование в Европе и США. и продавал дешевое сырье. Не хотела портить отношения с СССР и Польша.

И чтобы об этом дне и трагедии украинцев узнали во всем мире, 18-летний студент Николай Лемик, член ОУН, добровольно вызвался совершить убийство сотрудника консульства СССР во Львове. Лемика подготовили и вооружили Роман Шухевич и Степан Бандера. Первый украинский "террорист", интеллигентный и скромный юноша, который никогда ранее не стрелял, получил револьвер, и боевую задачу - убить консула СССР, и не дать убить себя советской охране, чтобы пропаганда не сумела назвать это обычным убийством. Лемик должен был сдаться польской полиции, и на открытом суде назвать причины своего поступка, и рассказать о трагедии Голодомора в Украине. По польским законам ему полагалась высшая мера - смертная казнь. И галичанин Лемик осознанно пошел на смерть ради незнакомых ему украинцев, умиравших там, за Збручем, где он никогда не был...

"Когда накануне его спросили: есть ли у тебя какие-то пожелания, он попросил купить ему новые сапоги. «Если застрелят и буду лежать, то будет бросаться в глаза моя старая обувь. Не хочется, чтобы враги смеялись». И ему купили новые носки и новые сапоги".

21 октября Николай Лемик зашел в консульство СССР, и со словами "«Это тебе от Организации Украинских Националистов — за муки и смерть наших братьев и сестер, за голод в Украине, за все издевательства", убил секретаря консульства СССР Андрея Майлова.

Лемик как и планировал, сдался польским властям, попал под суд, рассказал подробно о своих мотивах и о Голодоморе. Но его не казнили - а приговорили к пожизненному заключению.

На суде выяснилось, что Майлов на самом деле был резидентом внешней разведки ОГПУ СССР. Этот теракт и громкий процесс Лемика мгновенно превратил ОУН и украинских националистов в главных врагов СССР и советской пропаганды. С этого дня в ответ на советский террор и Голодомор ОУН начала организованную войну против СССР.

Уже сейчас известно, что Майлов был ближайшим другом советского террориста полковника Павла Судоплатова, который назвал в его честь своего сына Андрея. И именно террористической группе Судоплатова было поручено убийство лидера ОУН Евгения Коновальца, которое он совершил 23 мая 1938 года в голландском Роттердаме. Украинские националисты стали одной из главных мишеней спецслужб СССР.

После начала Второй мировой Николай Лемик вышел на свободу, и вызвался на новое опасное задание ОУН - создание подполья ОУН в оккупированной немцами восточной Украине - в Миргороде.
В октябре 1941-го герой украинского народа Николай Лемик был схвачен гестапо. Погиб...

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4975
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 08:45:35

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #305 : 05 Серпня 2017, 16:41:57 »

Перехід Галичини до Австрії

https://zbruc.eu/node/69294


245 років тому, 5 серпня 1772-го, повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір про поділ польських земель. Згідно з цією угодою, Пруссія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі, Австрія – Малопольщу і Галичину, Росія – Східну Білорусію та частину Лівонії. Відтоді почався австрійський період історії Львова та краю, тривав він до 1 листопада 1918 року.
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #306 : 05 Серпня 2017, 19:50:07 »

і знову та сама кацапія робить одне і те ж


Під приводом захисту прав православних Репнін увів до Польщі російські війська. Відверте втручання Росії в польські справи, підтримка православних дисидентів спонукали шляхту утворити 29 лютого 1768 року
в містечку Бар (на Поділлі) нову конфедерацію, що спиралася на підтримку Австрії та Франції.

Це військово-політичне об’єднання спрямувало свої зусилля проти короля Станіслава Августа Понятовського та Російської імперії. Його формування ініціювали магнати брати Красинські, Пуласький тощо. Учасники Барської конфедерації виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та проти реформ внутрішнього устрою, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти.
 
Безпосереднім приводом до виступу конфедератів стало підписання Понятовським 17.2.1768 (під грубим тиском російського уряду) указу про зрівняння католиків з некатоликами в політичних правах (Репнін заарештував головних противників зрівняння та вивіз у Калугу).
 
На той час переважна частина православних єпархій, не лише Галичини, але й Волині, Поділля, Правобережжя, Білорусії перейшли на Унію, бо не хотіли належати до Московського патріархату.

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 19499
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:09:45

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #307 : 05 Серпня 2017, 22:00:25 »

То якісь невигідні цитати. Ми не звертатимо на них увагу а 10 разів розкажемо про волинську різню, і фашизм в сучасній Україні.  І все одно буде так, як ми хочемо.
І, так, не вздумайте насаджувати свою МОВУ!
Ми за тим особливо слідкуємо, бо мова і православ'я то наші стратегічні пріоритети!  ;)
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4975
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 08:45:35

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #308 : 06 Серпня 2017, 09:35:01 »

Ми за тим особливо слідкуємо, бо мова і православ'я то наші стратегічні пріоритети!
Та ну ? А я вiд окремих чув , що варто переходити на латиницю i Рiздво вiдмiчати з католиками  ;)  Хто би говорив про перешиванцiв  :P
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #309 : 06 Серпня 2017, 11:06:23 »

А я вiд окремих чув , що варто переходити на латиницю i Рiздво вiдмiчати з католиками

Погоджуюсь на всі 100% з тим , що якщо святкувати "різдво" як вихідний день чи як свято - то так як у всьому світі ( принаймі в переважній більшості так званого християнского світу ) .

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 19499
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:09:45

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #310 : 06 Серпня 2017, 11:07:29 »

І різдво і Великдень. А латиниці не треба.
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4975
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 08:45:35

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #311 : 06 Серпня 2017, 11:29:38 »

принаймі в переважній більшості
переважна бiльшiсть мусульмани , пропоную для повноi втрати iндентичностi можете ще й обрiзатись  ;) то i Рiздво з Великднем вам буде по-боку
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #312 : 06 Серпня 2017, 17:22:02 »

пропоную для повноi втрати iндентичностi можете ще й обрiзатись

хм . яким чином дата святкування якогось краснаваднякалєндаря єврейського бога уже стала ознакою індентичності ? Чому це весь світ святкує 1 січня називаючи при цьому рік 2017 ВІД РІЗДВА ХРИСТА , а тут українці признають календар як у всьому світі , але втратяь свою індентичність якщо свалять в сургут будуть святкувати точно так же як і у всьому світі . Чому це Румунія ( православна по суті ) святкує спокійно собі 25 грудня і не дуже плаче про втрату індентичності . Чи може вони через це уже стали римлянами ( чи італійцями ) .  Ось між іншим список країн , де святкують ( офіційно звичайно ) різдво 7 січня

Вірменія — 6 січня, Україна , Грузія , Сербія , Чорногорія , Республіка Македонія , Киргизстан , Росія  , Казахстан  .

В твоїй любимій наглосаксії , США і в Латинській Америці ( і в принципі в решту світі ) різдво і решту свят йдуть 25 грудня і відповідно .

Та ось малюнок . Сірим кольором позначені країни , де різдво святкується ОФІЦІЙНО .  Все чотко і пайнятна  :=)   



Відносно мусульман - в принципі вони теж вірять в єврейського бога . Якби твій "правітєль" по кличці святий Владімір похрестив Русь в Києві по мусульманським обрядам і в мусульманство - то ти би зараз розказував які християни кровожерливі , носячись з знаряддям тортур серед людей   :=)    :=)   :=)
« Останнє редагування: 06 Серпня 2017, 17:32:21 від ББА »
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #313 : 10 Серпня 2017, 15:02:12 »

Казнь нацистами 20 украинцев за принадлежность к ОУН/УПА и помощь евреям. Дрогобыч, 1943г

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #314 : 17 Серпня 2017, 01:35:09 »

«ЧУДО НА ВИСЛЕ»

Приховано: Показати
Сокрушительный контрудар польской армии 16 августа 1920 года в самой Польше называют «чудом на Висле». Казалось, все потеряно, фронт разваливается, Пилсудский уехал в Варшаву...

Но Пилсудский вовсе не сбежал с фронта. Пользуясь тем, что разведки у красных почти не было, он незаметно накопил мощный кулак: 50 тысяч человек с 30 танками, 250 артиллерийскими стволами, десятью бронепоездами.

Армия Тухачевского больше и сильнее любой из армий 1918-1919 годов. Но и она в наступлении рассеивается, слабеет. 16 августа могучий польский кулак совершенно внезапно нанес контрудар по флангам Тухачевского. 70 самолетов, поднимаясь с аэродромов под Люблином и Варшавой, беспрерывно бомбили и поливали пулеметным огнем красноармейские колонны и конницу. Плотная масса красноармейцев рассеивалась артиллерийским огнем. Люди разбивались на мелкие отряды, прижимались к земле, разбегались по лесам. Но польские солдаты не давали убежать далеко. Пленных оказалось до 100 тысяч человек.

Красные покатились назад, оказались прижаты к Восточной Пруссии, и только переход границы спас их от истребления. Становится очевидно, что захватить Польшу не получится. Не будет и похода на Берлин, «освобождения пролетариата» в странах Европы.

В СССР честь организовать «чудо на Висле» всегда приписывалась французскому генералу Вепрежу... Не хотели признать, что хоть что-то могут поляки без французов. Но разработал-то план вовсе не Вепреж, а русский генерал Сологуб, один из офицеров штаба Пилсудского.

Вообще русских белогвардейцев на стороне Пилсудского воевало до 10 тысяч человек. 8 тысяч из них были сведены в 3-ю Западную армию генерала Врангеля. Армия находилась в оперативном подчинении Пилсудского, а политически подчинялась только Врангелю.

ЧУДО ПОД ЛЬВОВОМ

Одновременно с «чудом на Висле» такой же силы удар нанесен по Первой Конной Буденного. Авиация и артиллерия работали против конницы, и в несколько дней перемололи всех, кто хотел драться. По эмоциональным словам командира 13-й дивизии генерала Пахуцкого: «Без помощи американских летчиков мы бы тут давно провалились ко всем чертям!» «Американцами» были для него поляки, приехавшие из США...

Приказ идти на помощь Тухачевскому Буденный не выполнил — и не потому, что не хотел. Первая Конная бежала, и остановилась только через 200 километров от Львова.

Официальная пропаганда объясняла неуспех Красной Армии чисто тактическими ошибками: «Войскам не давали закреплять завоеванных позиций, передовые части были заведены слишком далеко вперед, резервы и боеприпасы были оставлены слишком далеко в тылу, без боеприпасов, без резервов, линия фронта была удлинена до бесконечности и, следовательно, был облегчен прорыв фронта».

БЫЛА ЛИ ВОЗМОЖНА ПОБЕДА

Очень возможно, что победа красных и впрямь была реальна.

Они вполне могли войти в Варшаву и в Краков... Вопрос: а что было бы потом?
От установления советской власти Польшу спасли не только ошибки красного командования. Угроза завоевания Польши русскими (белыми или красными — без разницы) объединила и верхи, и низы общества, и «хамов» и «ангелов». В армию записывались даже те, кому полгода назад это и в голову не приходило.

Возьми красные польские города — им пришлось бы иметь дело не только со своими ставленниками и с наемными «пролетариями», но и с партизанским движением, с отошедшей в леса Польской армией... При оккупации Польши Гитлером с 1939 по 1944 год Армия Крайова воевала в лесах и до конца никогда не была разбита. В 1920 году коммунисты получили бы то же самое.

Коммунисты всегда побеждали, снимая силы с одних фронтов и бросая на более актуальные. На этот раз они физически не могли бросить на Польшу большие силы. В разгар Польской войны 5 августа 1920 ЦК ВКП(б) признал «Кубано-Врангелевский фронт» главным и отправлял подкрепления туда, а не против Польши. Войска Врангеля оттягивали на себя 14 стрелковых и 7 кавалерийских дивизий.

Очень не зря красные вербовали пленных белогвардейцев воевать против Польши и просили Деникина им хотя бы не мешать! Собственных сил не хватало...

МИНА ПОД МИР В ЕВРОПЕ

12 октября 1920 года в Риге два осколка Российской империи, Совдепия и Вторая Речь Посполитая, заключили договор о перемирии. 18 октября военные действия прекратились, и был подписан мирный договор между Советской Россией и Польшей.

По Рижскому мирному договору к Польше отошли Западная Украина и Западная Белоруссия. Вторая Речь Посполитая состояла из 311 тысяч километров собственно польской территории и из 180 тыс. кв. км территории Литвы, Белоруссии и Украины. 30% населения Второй Речи Посполитой были не поляками. Ну, и еще «Виленский конфликт»: ведь Польша оккупировала Вильно, а литовцы считали его своим...

Польша достигла не всех своих целей, но многих.

А своих союзников Польша отблагодарила очень просто: забыла об их существовании. Что Петлюру, что Врангеля.

Мир с Польшей давал силы Советской России покончить с Врангелем.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +275/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 7105
  • Останні відвідини:
    Вчора в 22:43:54

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #315 : 17 Серпня 2017, 15:47:41 »

Ще раз про Романа Шухевича (чому учасники дискусій ігнорують історичні факти)

Приховано: Показати
Сергій Грабовський

Уже кілька місяців точиться запекла боротьба навколо рішення Київради про присвоєння колишньому проспекту генерала Ватутіна імені головного командира Української Повстанської армії Романа Шухевича. При цьому ім’я Ватутіна в столичній топонімії прагнуть зберегти лише маргінальні політичні організації номінально лівого та «центристського» (насправді – прокремлівського) спрямування.
Натомість проти появи проспекту Шухевича протестують як ті ж самі маргінали, так і куди серйозніші особи й організації.

Так, головний рабин України Моше Реувен Асман написав у Facebook:
«Не може вважатися героєм той, хто воював на боці гітлерівської Німеччини, хто одягнув військову форму вермахту і служив у батальйоні німецької допоміжної поліції, захищаючи злочинний Третій Рейх. Проспект імені Шухевича в Києві – це аморальна пропаганда співпраці з найстрашнішим Злом в історії людства».
За його словами, ту ж саму реакцію він почув у США, перебуваючи на глобальному форумі американського єврейства, за участю конгресменів і співробітників Держдепартаменту.
«Я повністю підтримую перейменування вулиць, названих іменами ленінських і сталінських катів – це процес очищення, необхідний для «одужання» всіх країн колишнього СРСР… Потрібні імена, які об’єднують людей, а не сіють ворожнечу і нетерпимість. Впевнений, що в українського народу є багато інших діячів – праведників, гуманістів і видатних вчених, гідних увічнення в назвах вулиць».

Що ж, закиди серйозні. Проте спробуємо розібратися, чи все так просто.

Передусім виникає сумнів характеристика нацизму як «найстрашнішого Зла в історії людства».
За даними «Чорної книги комунізму», написаної у 1990-х знаними західними вченими, загальне число жертв комунізму наближається до позначки у сто мільйонів осіб
(Радянський Союз – 20 мільйонів життів, Китай – 65 мільйонів, В’єтнам – 1 мільйон, Корея – 2 мільйони, Камбоджа – 2 мільйони, Східна Європа – 1 мільйон, Латинська Америка – 150 тисяч, Африка – 1 мільйон 700 тисяч, Афганістан – 1 мільйон 500 тисяч тощо).

Число жертв усіх різновидів нацизму та фашизму у кілька разів менше.
От щодо знищення євреїв, то тут нацизм має першість; але комунізм перебуває на впевненій другій позиції (зрозуміло, йдеться про ХХ століття, коли виникли та досягли найбільшого впливу ці різновиди тоталітаризму).
До того ж нацизм відверто спирався на расову доктрину, на ідеологію наявності «вищих» і «нижчих» народів, натомість комунізм спекулював, і дуже вдало, на ідеях рівності та єдності трудящих усіх рас і народів (хоча при цьому неодмінно рано чи пізно певні народи називалися «першими серед рівних»).
Отож, як на мене, обидва основні різновиди тоталітаризму ХХ століття – це вияви найлютішого Зла, образно кажучи, його «чоботи» - правий і лівий.

Наступне.На «великому» Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років злочинними організаціями були визнані СС, СД, СА, Гестапо*. Німецький Вермахт (тобто сухопутні сили) злочинною організацією визнаний не був. Ба більше: ті, хто потрапив до злочинних організацій Третього Рейху на підставі мобілізації чи «під тиском непереборних обставин» і не був особисто задіяний у злочинах проти людства і людяності, не несли карну відповідальність і не підлягали денацифікації (це стосувалося, зокрема, переважного числа вояків дивізії Ваффен СС «Галичина», але то вже інша тема).

Гауптман Шухевич служив не в СС, а у Вермахті, конкретно – у сформованому під егідою Абверу диверсійно-розвідувальному батальйоні (легіоні) «Нахтігаль» із березня по серпень 1941 року.
13 серпня батальйон на чолі з Шухевичем відмовився служити в німецькій армії і був роззброєний. За свідченнями сучасників, Шухевич надіслав німецькому командуванню протест, у якому зазначав, що «внаслідок арешту нашого Уряду і Провідника, Легіон не може дальше перебувати під командуванням німецької армії».
Більшість його вояків разом із вояками батальйону «Роланд» увійшла до складу 201-го поліцейського батальйону (заступником командира якого став Шухевич). Батальйон відправили до Білорусі охороняти порядок на окупованій нацистами території.
Від кого охороняти?
Наведу велику цитату без перекладу.
«Мама кричала: «Дзетко, гарым!». Голые выскочили на двор, смотрим: все хаты горят, стрельба, крики…
Мы побежали спасаться на огород, а мама вернулась в дом, хотела что-то вынести. Соломенная крыша хаты к тому времени уже пылала. Я лежал, не двигался, долго не возвращалась мама. Повернулся, а ее человек десять, даже женщины, колют штыками... Катя, сестра моя, вскочила, просила: «Не стреляйте!»...
Я закричал: «Дзядзечка, не забевайце маю сястру!» Но раздался выстрел. Пальто сестры вмиг набрякло кровью. Она умерла на моих руках. Я навсегда запомнил лицо убийцы. Помню, как я отползал. Смотрю, соседку Феклу Субцельную вместе с малюткой-дочкой живьем бросили в огонь. Свою кроху тетка Фекла держала на руках. Дальше, у дверей пылающей хаты, лежала старушка Гриневичиха, обгоревшая, в крови…
Огородами мы с братьями доползли до дядьки. Дом его сожгли, а он чудом выжил. Выкопали землянку, в ней и жили».
Це не описання гітлерівських звірств на окупованій радянській території. Це записані білоруським краєзнавцем Віктором Хурсиком свідчення одного з уцілілих під час штурму і знищення червоними партизанами села Дражне.
Ці свідчення (а дослідник опитав усіх, хто дожив до наших днів) повністю підтверджені документами з Національного архіву Республіки Білорусь й опубліковані у книзі «Кров і попіл Дражна», яка потім стала основою однойменного фільму.
Щоправда, цей страхітливий епізод стався навесні 1943 року, вже після відведення 201-го батальйону з Білорусі, проте методи «боротьби з поплічниками нацистів» червоних партизан і в 1942-му були аналогічними, тільки менш масштабними.
І, принагідно, знаний російський історик Борис Соколов на основі вивчення численних документів зазначає, що білоруські червоні партизани тяжко хворіли на антисемітизм, оскільки їхнє командування вважало, наче серед євреїв – чимало… агентів Гестапо.

І ще одна важлива деталь щодо служби Шухевича у Вермахті.
Обидва українських легіони були створені під егідою військової розвідки – Абверу. Керівником цієї служби був адмірал Вільгельм Канарис, зв’язок з ОУН здійснювали його заступники полковники Ганс Остер й Ервін фон Лахузен. «Керівник Абверу адмірал Канарис був переконаним антифашистом, але він був відданий Німеччині…
Він дозволив антигітлерівським елементам працювати у його організації та захищав їх від Гестапо. Відтак деякі підрозділи Абверу стали центрами змови проти Гітлера... Одну з таких груп очолив полковник Остер» - пише британський дослідник діяльності спецслужб Філіп Найтлі. Справді: із п’яти керівників відділів Абверу – троє змовників. Канарис та Остер були страчені за змову проти Гітлера 9 квітня 1945 року; Лахузен став свідком обвинувачення на Нюрнберзькому процесі, викривши низку нацистських злочинів, зокрема, діяльність айнзацкоманд.
Окрім того, на рахунку Канариса понад 500 врятованих євреїв, й одразу кілька єврейських організацій подали в Яд-Вашем прохання визнати керівника Абверу праведником народів світу…

Сам Шухевич теж намагався рятувати євреїв. Його сім’я з вересня 1942-го по лютий 1943-го переховувала у своєму львівському будинку від нацистів сусідську єврейську дівчинку Ірину Райхенберг, для якої Шухевич добув документи на ім’я українки Ірини Рижко. За гестапівськими даними, члени ОУН і вояки УПА неодноразово допомагали переховуватися євреям і виготовляли для них «чисті» документи, зокрема тим, хто надавав підтримку або прямо співпрацював з ОУН і УПА.

До написаного додам, що історик Ян Ґросс (США) підрахував жертви серед мирного населення у німецькій і радянській «зонах інтересів» у колишній другій Речі Посполитій, і вийшло, що з вересня 1939-го по липень 1941 року радянська влада репресувала у 3-4 рази більше людей, ніж нацисти, і не лише українців чи поляків – навіть євреїв «органи» знищили більше, ніж есесівці та гестапівці.

Тому дуже непростий вибір стояв тоді перед українськими патріотами; вони в більшості вибрали у 1941-му Німеччину як «менше зло», і жорстоко помилилися – зло глобального масштабу не буває меншим чи більшим. За свою трагічну помилку вони жорстоко заплатили.
Як заплатили й ті, хто воював у Червоній армії та вірив у те, що по війні розпустять колгоспи й прийде справжня свобода у суверенній, рівній серед рівних червоній Україні, натомість отримавши новий штучний голод 1946-1947 років із мільйоном жертв, нові «зачистки» і «посадки» в табори ГУЛАГу, нові репресії проти інтелігенції, а на додачу ще й ініційовану владою кампанію «боротьби з безрідними космополітами», тобто євреями…

Відтак не можна всіх, хто служив у Вермахті й не скоїв злочини, вважати злочинцями. Не можна і всіх, хто служив у Червоній армії, звати злочинцями (хоча вони й несли у Європу не свободу, а заміну одного червонопрапорного тоталітаризму іншим, хоча цілі фронтові об’єднання цієї армії мали під час війни такі епізоди, як участь у депортації кримських татар чи етнічні чистки з масовими вбивствами цивільного населення у Східній Пруссії, здійсненими лютіше за есесівців).

І не забуваймо, що з 17 вересня 1939 року по 22 червня 1941-го ці обидві армії діяли як союзники.
Не випадково Сталін писав у телеграмі Ріббентропу:
«Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою і міцною».
А потім дві диктатури не домовилися між собою і почалася «боротьба Колими з Бухенвальдом»;
у документальному романі «Бабин Яр» киянин Анатолій Кузнєцов писав:
«Священна» війна СРСР проти Гітлера була лишень несамовитою боротьбою за право сидіти не в чужоземному, а у своєму власному концтаборі, плекаючи надії розширити саме його на весь світ».

На цьому поки що варто поставити крапку з комою, бо окремого розгляду вимагає історичний «демократичний поворот» українського національно-визвольного руху у 1943 році, промотором якого був Шухевич.

*
Всех нас убеждали, что после Великой Отечественной войны состоялся Нюрнбергский Трибунал(НТ), и на нем ряд нацистских организаций были объявлены преступными.
Это знание в нас периодически поддерживается сообщениями по ТВ, статьями в СМИ и т.д.
И тем не менее это миф.
Ни одной организации Нюрнберг преступной не объявил, даже такие одиозные, как СС и Гестапо.


http://mysliwiec.livejournal.com/2887776.html