Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

11 років 9 місяців 22 дні

Голосування

Оберіть Великого Українця №1

Амосов Микола (1913 - 2002)
Бандера Степан (1909 - 1959)
Лобановський Валерій (1939 - 2002)
Сковорода Григорій (1722 - 1794)
Леся Українка (1871 - 1913)
Франко Іван (1856 - 1916)
Хмельницький Богдан (1595 - 1657)
Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)
Шевченко Тарас (1814 - 1861)
Ярослав Мудрий (бл. 983 - 1054)

Автор Тема: Великі Українці  (Прочитано 21441 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #80 : 06 Лютого 2018, 12:26:11 »

Калінін Костянтин Олексійович. Перерваний політ.

Серед літаків-велетнів, які будувалися у різні часи в різних країнах світу, почесне місце належить конструкціям, створеним в Україні. Всім відомий літак «Ілля Муромець», розроблений киянином Ігорем Сікорським на початку ХХ століття, велетень шістдесятих років — антоновський «Антей» (Ан-22), богатир вісімдесятих «Руслан» (Ан-124) та ніким не перевершена «Мрія» (Ан-225) дев’яностих. Однак мало хто знає про надпотужний літак К-7, спроектований і споруджений в 30-х роках минулого століття в Україні, і його конструктора Костянтина Калініна.

Він у двадцятих — на початку тридцятих вважався одним із найперспективніших радянських авіаконструкторів. Його літаки, виконані за аеродинамічною схемою «літаючого крила», лягли в основу надзвукової авіації майбутнього.

Бажання літати

Майбутній авіаконструктор народився 5 лютого (24 січня за ст.ст.) 1887 року у Варшаві на батьківщині матері — Маріанни Фридериківни. Його батько Олексій Кирилович родом з Воронезької губернії, кадровий офіцер царської армії, за відмінну службу був удостоєний дворянського титулу. Він помер у 1892 році, коли малюкові ще не виповнилося і п’яти років. Тож виховувала Костянтина мати.

До 1909 року Костянтин Калінін жив у Польщі. Екстерном закінчив реальне училище у Варшаві, а згодом з відзнакою — учительський інститут в Андрєєві. У 1909 році він вступив до елітного Одеського піхотного юнкерського училища, яке з відзнакою закінчив 1912 року. Там він уперше побачив політ аероплана, пілотованого піонером російської авіації Михайлом Єфімовим. Відтоді Костянтином Калініним оволоділо бажання літати.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8924
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:01:11

Великі Українці
« Прочитано #81 : 08 Лютого 2018, 19:16:15 »

Як бабця Австрія прийшла до Львова
https://inlviv.in.ua/lviv/yak-babtsya-avstriya-pryjshla-do-lvova
«У зв’язку з тим, що сьогодні, нарешті після 12. години російські царські війська разом з генералом Сірковим повністю відійшли від Львова, то вважав за необхідне повністю їх замінити і наказати батальйону гренадерів вступити в місто, а двом батальйонам з полку Його величності Фердінанда – в Краківське та Галицьке передмістя…», – доносив того дня до Військової ради у Відні генерал Андреас Гадік
15 вересня 1772 року війська Габсбурґів зайняли столицю Галичини. Герої  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #82 : 08 Лютого 2018, 20:59:14 »

Одні Габсбурги сиділи на троні в кацапії ,а другі прийшли з Відня

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #83 : 10 Березня 2018, 02:49:04 »

Казимир Великий

23 лютого 1879 р. у Києві народився Казимир Северинович Малевич, автор «Чорного квадрату», один із засновників супрематизму, український художник-абстракціоніст. Казимир Северинович Малевич був старшим із 14 дітей. Батько художника походив із польсько-шляхетського роду. Мати Людовіка Галиновська теж із шляхетської сім’ї. Перший крок Казика й перші уроки живопису, останні заняття зі студентами й остання персональна виставка – усе це було в Києві. Дитинство ж Казика пройшло на Волині, Слобожанщині та Сіверщині, де батько працював управляючим на цукроварнях. Розмовляв вдома польською, на людях – українською, дорослим пересипав свою російську українськими та польськими словами й приказками. Разом із селянками Казимир розмальовував хати в орнаментальному стилі. Батькові не подобалося прагнення сина до малювання, тому віддав його до агрономічного училища в селі Пархомівка неподалік Білопілля. Мати ж підтримувала бажання Казимира стати художником. Якось із Конотопа Людовіка поїхала із 15-річним Казимиром до Києва, повела сина до художньої крамниці, звідки юнак вийшов із етюдником і повним набором фарб. «Цілу дорогу я милувався отими фарбами. Вони приємно бентежили мою нервову систему, як і уся природа». Свою першу картину Малевич продав за п’ять рублів.

Був якось Казимир із батьком у Києві, у вікні крамниці «побачив полотно, що на ньому було смачно намазано зображення дівчини, котра сиділа на ослоні і оббирала картоплю, картопля і лушпиння були вражаюче живі, і на мене це також справило незабутнє у пам’яті явище, як і від самої природи». Так «Київ ставав новим середовищем, котре впливало на мою психіку. Він розкривав мені нове буття мистецтва». 1895 р. Казимир, опинився в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, його першим учителем був Микола Пимоненко. Казік зумів запам’ятатися школярам-художникам і за півроку: гарно й охоче співав, знав слова багатьох пісень. Найулюбленішою ж піснею Казимира Малевича була «Гуде вітер вельми в полі, реве, ліс ламає», «При дорозі хрест високий, кров’ю обілляний», «крамольна» «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Запам’ятався й тим, що здоровань Малевич любив поїсти, часто уминав подвійну порцію, тішив себе стравами української кухні: сало, домашні ковбаси, часник…

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #84 : 09 Червня 2018, 01:58:29 »

Цього року минає 170 років з дня народження надзвичайно колоритного українця.

Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР (нині – Росії) тощо.
Старші читачі пам'ятають пропагандистський радянський фільм "Миклухо-Маклай", де бородатий мужик в лаптях просвіщав папуасів.
Тим часом радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала в мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них – "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів.
Прадід визначного мандрівника Миколи Миклухи-Маклая (1846-1888 роки) Степан Миклуха відзначився тим, що у 1788 році під час російсько-турецької війни 1787-1792 років під час штурму козаками Чорноморського козацького війська, зібраного з колишніх запорожців, першим видерся на мури міста Очакова. За це його родові надали дворянське звання.
Здвоєне прізвище Миклуха-Маклай рід Миклух, за сімейною оповіддю, отримав теж героїчно.
Їхній далекий предок під час Визвольної війни українського народу 1648-57 років поріднився з шотландцем. Козак Стародубського полку Грицько Миклуха під час битви під Жовтими Водами у 1648 році захопив у полон шотландського найманця з характерним прізвищем "горянина" Мак-Лай. Перспективи отримати викуп за нього не було жодної: Шотландія далеко, а полякам він не був потрібен.
Щоб "добро не пропадало" шотландця Майкла одружили з сестрою Грицька Ганною. На думку більшості істориків, ця сімейна легенда, що побутувала в родині Миклух, є достовірною.
Батько мандрівника Микола Миклуха за свій інженерний талант став головним залізничником Російської імперії – керівником столичного Петербурзького залізничного вокзалу. Проте імперії не вдалося купити його.
Батько мандрівника надіслав Тарасові Шевченку в заслання 150 рублів, бажаючи полегшити долю поета. За це Миклуху було звільнено з роботи й ледь не заарештовано, а невдовзі він помер.
За український патріотизм батька та його зв'язки із Шевченком з Петербурзького університету було вигнано майбутнього мандрівника Миклуху–Маклая, який у 18–літньому віці залишив Російську імперію.
Тому Миклуха-Маклай отримав вищу освіту у Німеччині. Після цього він здійснив мандрівки на Канарські острови, у Марокко, на узбережжя Червоного моря, у Філіппіни, Індонезію, Китай, Малакку, Австралію, Океанію, острови Меланезії тощо.
Проте найбільшої слави Миклуха-Маклай зажив за фантастично сміливі дослідження північно-східного узбережжя Папуа-Нової Гвінеї, відомого донині як "Берег Маклая".
Папуаси були дуже несумирними дикунами. Та й нині рівень злочинності у Папуа-Новій Гвінеї один з найвищих у світі. Залишитися наодинці (!) добровільно (!) поміж войовничих папуасів, ще й кілька разів поспіль протягом кількох місяців щоразу міг лише самогубець, вважали його колеги-дослідники.

Приховано: Показати


Друзі відзначали в Миклусі-Маклаї надзвичайну холоднокровність в умовах ризику й любов до екстремальних ситуацій. Він ніби піднімався над небезпекою й випробовував і людей, і себе.
У своїх спогадах Миклуха-Маклай згадує, як під час його проживання у папуасів слідом за ним почав ходити якийсь вояк папуасів зі списом. Під час візиту до його хатини він у присутності інших папуасів запитав у Миклухи-Маклая: "Якщо вдарити тебе списом, ти помреш?" Відповісти "ні" означало спровокувати його. Сказати "так" – те ж саме, тільки, можливо, швидше.
Миклуха-Маклай відповів йому, дивлячись просто в очі й простягуючи списа: "А ти спробуй". Після цього папуас не діставав дурними питаннями нащадка героїв Жовтих Вод і Очакова.
Одного разу Миклуха-Маклай допомагав папуасам відбивати напад на їхнє поселення малакських піратів і навіть захопив кількох із них у полон.
Критики Миклухи-Маклая дорікають йому, що він нібито зверхньо ставився до папуасів –швидше як до предмету досліджень, ніж як до людей. Але насправді так само він ставився й до себе. Принаймні, папуаси на нього не ображалися, користуючись його лікарськими послугами та вважаючи "людиною з Місяця".
Неймовірно, але в кінці ХІХ століття були такі регіони й такі люди, що цілком самотня людина могла вести свою зовнішню політику й висувати умови не останнім державам. Таким регіоном був регіон на схід від Індонезії, а такою людиною був Миклуха-Маклай.
Він намагався не допустити колонізації "його" берега великими державами того часу – Великою Британією й Німеччиною. Англійці були досвідченими колонізаторами, а німці щойно перед тим нещадно розправилися з дикунами в Південній Африці.
Миклуха-Маклай викликав кораблі однієї держави, у листах погрожував європейській державі кораблями іншої, називав себе "володарем і правителем Берега Маклая". І все з метою зберегти "свою" землю. Може, тому, що справжню свою країну він втратив назавжди.
Російські дослідники й досі мляво дорікають Миклухо-Маклаєві, що він "не був відданий престолу". Після того, як йому виповнилося 18 років, він ніколи не приїжджав до Росії більш ніж на 9 місяців, одружився з донькою англійського управителя однієї з австралійських провінцій тощо.
Проте, знаючи походження й біографію Миклухи-Маклая, важко було б чекати від нього імперського патріотизму. Особливо після того як російський царат позбавив його батька роботи, й фактично спричинив смерть через його український патріотизм і зв'язки з Тарасом Шевченком, та за це ж позбавив майбутнього мандрівника права на освіту й зробив довічним вигнанцем.


https://www.facebook.com/photo.php?fbid=571914839646862&set=a.174580229380327.1073741826.100004850526751&type=3&permPage=1

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #85 : 11 Липня 2018, 15:49:37 »



Анна Стен, (англ. Anna Sten, дівоче прізвище Фесак [Фесакова], 3 грудня 1908, Київ — 12 листопада 1993, Нью-Йорк) — радянська, німецька, американська кіноактриса українського походження, популярна в 1920-1930-ті роки в СРСР, Європі та США.

Приховано: Показати

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #86 : 11 Лютого 2019, 01:54:17 »

Як донька емігрантів з Галичини стала другою мамою для легендарного боксера Майка Тайсона



Українка Камілла Евалд стала другою мамою для відомого боксера, наймолодшого чемпіона світу Майка Тайсона. Вона була поруч з ним у найскладніші часи його життя, завжди захищала та підтримувала.
“Ви ставитесь до нього так, наче він машина, а не людина з душею”, – відповідала вона на цькування преси,

Що відомо про Каміллу Евалд? Камілла була донькою емігрантів із Галичини – Гната і Насті Еващук (пізніше родина змінила прізвище на Евалд). Сім’я мешкала в містечку Кетскіл за 160 кілометрів від Нью-Йорка. Згодом, після Другої світової війни Камілла познайомилася зі знаним тренером у Нью-Йорку – італійцем Касом Д’Амато, який зі звичайних хлопців з вулиці робив професійних боксерів.

Коли Кас переїхав до Камілли, він відкрив на горищі поліцейського відділку тренажерний зал, а найздібніших учнів поселяв просто в її домі.

Як Камілла Евалд стала другою мамою Майка Тайсона? Одного дня до тренера Каса Д’Амато привели 13-річного хлопця, який навчався у школі для неповнолітніх злочинців і за бійки часто відсиджувався у карцері. Це був Майк Тайсон. Його поставили у спаринг і після трьох раундів Кас зупинив бій.

“Якщо будеш мене слухатись, зроблю тебе наймолодшим чемпіоном у суперважкій категорії”, – сказав він Майку. А Каміллі ввечері повідомив – “На цього хлопця я чекав усе життя”.

Якщо Кас муштрував хлопців у залі, то Камілла тримала дисципліну вдома. За кожним були закріплені обов’язки. Наприклад, Майк виносив сміття. До такого режиму не звик, тож за перший рік тричі тікав із дому. Коли йому виповнилося 15 років, Кас та Каміла вирішили всиновити його. Батько Майка давно покинув сім’ю, а мама не дуже переймалася сином, тож була не проти.

Каміла навчала підлітків манерам за столом, показувала, як готувати їсти, прати речі, іноді навіть вчила писати й читати. Камілла огортала хлопців любов’ю і турботою – пекла для тих торти, вислуховувала їхні переживання, а Майку допомогла змайструвати клітки для голубів, адже хлопець весь вільний час проводив із птахами.

Коли рідна мама Майка померла, хлопчина запитав, чи тепер Камілла буде його мамою і чи може він її так називати. Вона відповіла “Так, Майку”. І з того часу стала його мамою.

Кас не дожив рік, аби побачити, як його прийомний син у 20 років підносить над головою пояс чемпіона світу, будучи наймолодшим у цьому статусі за всю історію. Камілла пройшла з ним найважчі для боксера часи – розлучення, судовий позов щодо зґвалтування, ув’язнення, приписування маніакально-депресивного стану.

Що б не довелося пережити, у її домі на Майка завжди чекала його кімната. Він часто приїздив просто посеред ночі, щоб поговорити або побути в місці, де його по-справжньому люблять.

“Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов’ю і турбувалась про мене більшу частину мого життя. Я страшенно сумуватиму за нею”, – сказав розчулений Майк, коли Камілла Евалд померла.


https://www.findagrave.com/memorial/5531223/camille-ewald




+ Деякі фото

https://www.gettyimages.co.uk/photos/camille-ewald?sort=mostpopular&mediatype=photography&phrase=camille%20ewald

+

Приховано: Показати
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=0wgzX6SyKVw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=0wgzX6SyKVw</a>

Майк Тайсон відповів російським журналістам: забирайтеся геть з України
« Останнє редагування: 11 Лютого 2019, 02:13:09 від ББА »
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +295/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 11017
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 00:02:47

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #87 : 23 Березня 2019, 13:37:30 »

Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами


Він відмовився доносити ­– його посадили. За ґратами він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Своє довголіття пояснює тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський* є найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він пише блоги, у яких застерігає світ.