Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 5 місяців 13 днів

Голосування

Оберіть Великого Українця №1

Амосов Микола (1913 - 2002)
Бандера Степан (1909 - 1959)
Лобановський Валерій (1939 - 2002)
Сковорода Григорій (1722 - 1794)
Леся Українка (1871 - 1913)
Франко Іван (1856 - 1916)
Хмельницький Богдан (1595 - 1657)
Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)
Шевченко Тарас (1814 - 1861)
Ярослав Мудрий (бл. 983 - 1054)

Автор Тема: Великі Українці  (Прочитано 14933 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #60 : 07 Жовтня 2017, 20:35:51 »

А шо його вже на Миротворець записали ? :P
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20373
  • Останні відвідини:
    Вчора в 14:14:58

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Великі Українці
« Прочитано #61 : 07 Жовтня 2017, 21:01:03 »

А шо його вже на Миротворець записали ?
Тебе треба записати, раз плутаєш причини і наслідки
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #62 : 08 Жовтня 2017, 09:08:51 »

раз плутаєш причини і наслідки
Миротворець - то е наслiдок , а записують туди без причин  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20373
  • Останні відвідини:
    Вчора в 14:14:58

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Великі Українці
« Прочитано #63 : 08 Жовтня 2017, 09:14:56 »

Є причина.
Виступив в Криму заїхавши туди не через Україну - не визнаєш акт анексії, порушуєш міжнародні норми - нема тобі що в Україні робити.
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #64 : 08 Жовтня 2017, 09:45:01 »

не визнаєш акт анексії
А хтось десь видiв той "акт" ? Я не зустрiчав .  :P
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +278/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8246
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 04:24:59

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #65 : 08 Жовтня 2017, 23:47:28 »

Стив Возняк выступил в МГУ и рассказал, какие технологии точно «умрут»

В субботу на Фестивале науки выступил соучредитель компании Apple Стив Возняк. Он был представлен публике Олегом Бартуновым, генеральным директором компании Postgres Professional, которая выступила инициатором лекции, и приглашен на сцену лично ректором Виктором Антоновичем Садовничим. Стив отвечал на заранее подготовленные вопросы, демонстрируя инженерный подход практически к любым сферам деятельности.

Приховано: Показати
Чем существующий искусственный интеллект отличается от мозга человека?
— Искусственный интеллект ожидает приказа для того, чтобы понять, каким образом ему решать ту или иную задачу. Мозг сам понимает, как ее нужно решать. К сожалению, у нас сейчас нет никакого представления о том, как функционирует мозг. Кроме того, мозг экономически выгоден: чтобы получить такую «сложную штуку», нужно всего-то девять месяцев.

Может ли робот в перспективе получить эмоции и влюбиться в человека?
— Я не отрицаю такого сценария. Мне кажется, мы пока не очень представляем себе, насколько можем сблизиться с роботами. Такая ситуация описана в фильме «Она» — правда, там речь идет об операционной системе.

Что вы думаете о технологии блокчейн, она не растворится в бюрократических системах?
— Я стоял у самых истоков развития этой технологии, участвовал в ее развитии. Если анализировать биткойн, становится понятно, что эта валюта основана на математике, а не на политике. Я живу в стране, где абсолютно просто так печатаются деньги. С этой точки зрения биткойны выглядят солиднее, кроме того, они не имеют единого центра управления. Мне кажется, нам стоит бороться за то, чтобы технология блокчейн проникла в банковскую, медицинскую и в другие сферы.

Люди стали счастливее после изобретения персонального компьютера?
— Это очень сложный вопрос. Когда-то я и правда думал, что если сделать жизнь людей проще, это принесет им счастье. Они станут меньше работать. Однако они стали работать даже больше, — теперь семью должны содержать два работающих человека, а не один. Я думаю, что если сравнить нас с первобытными людьми по уровню счастья, будет примерно одно и то же. Когда-то мы со Стивом Джобсом мечтали создать гаджет, который сделает незрячих людей зрячими. Но сейчас, когда я вхожу в метро и вижу, что все сидят, уткнувшись в свои телефоны, — понимаю, что мы сделали всех зрячих людей незрячими.

—Что бы вы пожелали молодым людям, которые только выбирают свой путь?
— Сейчас довольно трудно предсказать, что точно будет развиваться в будущем, но зато вполне возможно предсказать, что «отомрет». Вот, например, механика точно уходит в прошлое. Мне как инженеру абсолютно ясно, что ни на какие другие планеты мы не полетим. Я человек реалистичный — знаю, что возможно, а что нет.
Мне ясно также, что люди никогда не будут бессмертными. Но это не отрицает того факта, что человеческая жизнь будет еще продлена. Я часто думаю о смерти и могу сказать, что бессмертия я бы себе не пожелал. И вообще, я удовлетворен тем, что Господь мне отпустил.

Я очень верю в молодых, я убежден, что именно детям нужно давать самые новые, мощные компьютеры, а не старье, как это иногда делают родители. И если бы я смог себе позволить настоящую жертву, то стал бы учителем. Я ведь и был учителем! Я преподавал школьникам средних классов восемь лет подряд, по семь дней в неделю.
Я хотел бы пожелать молодым людям поставить себе цель быть лучшими в мире. Для этого нужно сначала просто стать лучше своих коллег. И еще я хотел бы, чтобы молодые люди понимали: идея может быть замечательной, даже если она не приносит денег.

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #66 : 09 Жовтня 2017, 08:28:13 »

https://hi-tech.mail.ru/review/lekciya-stiv-voznyak/?frommail=1#a02
«Мы никогда не полетим на другую планету». 7 мыслей сооснователя Apple Стива Возняка
Стив Возняк приехал в Москву, чтобы выступить с лекцией в МГУ. Hi-Tech Mail.Ru узнал у легендарного сооснователя Apple, когда роботы научатся любить и почему не обязательно разбираться в технологиях.
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1188/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 20373
  • Останні відвідини:
    Вчора в 14:14:58

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Великі Українці
« Прочитано #67 : 09 Жовтня 2017, 18:35:35 »

У нас м-ру не показує  :P
Записаний
Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #68 : 09 Жовтня 2017, 21:44:26 »

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=1CZIAoM63Rg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=1CZIAoM63Rg</a> 19 хвилина
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

Tad

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +40/-7
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 6488
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 10:24:14

Великі Українці
« Прочитано #69 : 14 Жовтня 2017, 11:10:49 »

Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +278/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8246
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 04:24:59

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #70 : 14 Жовтня 2017, 12:01:35 »

а хто такі "рюцкі" ? рюцкі удмурти чи рюцкі буряти ? чого він не уточнив ?

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +278/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8246
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 04:24:59

    Звідки: Льондон
Великі Українці
« Прочитано #71 : 29 Жовтня 2017, 13:21:57 »

Чехов як українець. До 155-ї річниці від дня народження письменника

Давайте поговоримо про українського письменника Антона Павловича Чехова (1860-1904). Так, ви не помилилися: про українського. Якщо бути справедливим - про російсько-українського. Багато в Україні і вже тим паче в Росії досі мало знають про те, що Чехов був УКРАЇНЦЕМ. «У моїх жилах тече українська кров», - написав він.

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко»», - писав А. Чехов українському історику, письменнику, перекладачу та сходознавцю кримськотатарського походження Агатангелу Кримському.

Приховано: Показати
Чому українські корені Чехова так важливі? Справа в тому, що українці зіграли надзвичайно важливу роль у становленні російської культури, якої практично не існувало до 18 століття. Та цього періоду культура східного сусіда України була не російською, а московської. Саме слово «Росія» як назва нової імперії було запропоновано Петру Першому українським письменником і церковним діячем Феофаном Прокоповичем. Якби не приєднання України, Московія не змогла б ні утворити імперію і назвати її Росією, ні створити ту культуру, яку ми сьогодні знаємо. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, - як писав міністр освіти України (1919) український історик єпископ Іларіон Огієнко (1882-1972) в «Українській культурі» (1918), - її вплив відбився на Москві на всьому житті: будівлях, малюванні , одязі, співаннях, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Усіляких ремісників діставали з України». Навіть до початку 18 століття в Московії не було свого культурного класу, який пізніше отримав назву інтелігенції.

Її довелося, як завжди, імпортувати із заходу, тобто з України та Білорусі. У цих цілях Петро I в 1709 р. наказав скоротити число студентів Києво-Могилянської Академії з 2000 до 161 і перевести в Москву найкращі наукові сили. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Симеон Полоцький, вже згаданий Феофан Прокопович та інші. Вони-то і зіграли головну роль у розвитку культурного життя Московії. Незаконна ліквідація широкої автономії України (скасування Гетьманщини), що закінчилася розгромом Запорізької Січі військами Катерини II, призвела до того, що в Росії стало небезпечно бути українцем і тим паче говорити на «мове». Це окрема розмова. Але треба пам'ятати, що безліч українських письменників і поетів, які перейшли в своїй творчості на російську мову, як і раніше, залишаються ЧАСТИНОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Подібно до того, як залишаються класиками саме ірландської літератури ірландці Олівер Голдсміт, Джонатан Свіфт, Річард Стіл в 18 столітті, Семюел Беккет, Джеймс Джойс, Джойс Кері, Шерідан Ле Фаню, К. С. Льюїс, Т. Майн Рід, Чарлз Метьюрін, Брем Стокер, Оскар Уайльд, Бернард Шоу, які писали по-англійському.

Чехов народився рівно 155 років тому, 29 січня 1860 року. Загальновизнаний класик світової літератури. За професією лікар. Почесний академік Імператорської Академії наук у галузі красного письменства (1900-1902). Один з найвідоміших драматургів світу. Його твори перекладені більш ніж на 100 мов. Його п'єси, особливо «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад», протягом більше ста років ставляться в багатьох театрах світу. До речі, його п'єси незмінно входять до репертуару багатьох театрів України. Існує музей Чехова в Сумах, вже не кажучи про його музеї в Ялті та Гурзуфі й фестиваль мистецтв «Дні Чехова в Ялті». У Ялті Чехов написав оповідання «Довгий язик», «Дама з собачкою», «Архієрей», «Студент», «Нова дача», «Душка», «Наречена», а також п'єси «Три сестри» і «Вишневий сад». Таганрог, де народився Чехов - як відомо, українське місто, вкрадене Москвою в України. А його батько Павло Ігорович Чехов народився на Полтавщині. У його родині вважали, що своє прізвище вони отримали від предка чеха.

Майбутній письменник з дитинства багато спілкувався і з батьком, і зі своєю бабусею, українкою Єфросинією Шимко. Фахівці добре знають, що в дитячі роки в будинку Чехових в Таганрозі (до речі, їхній будинок - типово українська саманна хата) постійно звучала українська мова. Діти слухали українські пісні та грали в домашніх виставах по-українськи, наприклад, про «Чупруна та Чупруніху». Пізніше письменник навіть відобразив у своїй творчості українські пісенні мотиви - «Не женися на богатiй» - в повісті «Три роки».

Все своє життя Чехов залучав себе до українців, він навіть вказав у перепису населення свою національність як «малорос». Таке самовизначення національності письменником підтверджується у численних листах, де він незмінно називає себе малоросом (або загальновживаним в той час синонімом - «хохлом»). Ніжно люблячи Україну, Чехов не тільки із задоволенням там жив, подорожував і спостерігав народне життя, але й не раз запрошував друзів відпочити з ним в тих місцях. Він часто відвідував Харківську і Полтавську губернії, а у Львові купив твори Шевченка українською мовою.

У 1888-1889 роках А.П. Чехов відпочивав у Сумах. Тут він написав оповідання «Неприємність» і «Красуні», а також водевіль «Трагік мимоволі». Свої сумські враження він відобразив в оповіданнях «Іменини», «Нудна історія», в п'єсах «Лісовик» і «Чайка». Там, у Сумах, в 1889 році був похований молодший брат Чехова художник Микола Чехов. Чарівність України вплинула на рішення письменника купити хутір у Полтавській губернії.

За спогадами і листами Чехова і його родичів [Чехов А.П. Твори. М., 1987. - Т. 7, 12, 13, 17], значний інтерес до української культури прищепила письменнику сім'я українських поміщиків потомствених дворян Линтварьових. В їхній садибі в слободі Лука в Сумському повіті Чехов жив разом з родиною влітку 1888 і 1889 років. Тут він лікував хворих, брав численних друзів і знайомих. Звідси він вирушав подорожувати по Україні. Історик з міста Суми Наталія Вікторівна Лобко встановилa, що родоначальником роду Линтварьових був козацький сотник Андрій Марченко, тому припускає, що ця сім'я отримала свої землі під час заселення Лівобережної України в нагороду за військову службу після Визвольної війни українців від поляків під керівництвом Богдана Хмельницького. Особливо цікавив Чехова той факт, що предки Лінтварьових дружили з відомим філософом Г. Сковородою, а батьки - схилялися перед Тарасом Шевченком. Дві доньки господарки садиби - Зінаїда Михайлівна і Олена Михайлівна Линтварьови - були одними з перших жінок-лікарів в Російській імперії.

Чехов також дружив з різними представниками української інтелігенції, наприклад, з актрисою Марією Заньковецькою, яка вважається головним прообразом Ніни Зарічної з «Чайки». Антон Чехов вважав її талант «страшною силою».

Порушуючи закони Російської імперії, Чехов розсилав друзям і знайомим зарубіжні випуски української літератури, заборонені в Росії Емським указом: «Вельмишановний Павло Федорович, надсилаю Вам для бібліотеки трохи книг і, між іншим, три номери львівського журналу «Літературно-науковий вісник». Так як малоросійські журнали, що видаються в Австрії, наскільки мені відомо, не пускаються цензурою в Росію, то доведеться ці три номери тримати в бібліотеці під забороною» (Лист П. Ф. Іорданову).

Письменники України з увагою стежили за творчістю Чехова, цінували його новаторський підхід до малої прози і його майстерність. Не раз надсилали Чехову свої книги з присвятами. Дуже високо відгукувалися про російського письменника М. Коцюбинський та І. Франко.

Навіть майбутній перший президент Української республіки М. Грушевський друкував переклади чеховських творів в журналі «Літературно-науковий вісник». Це були сім оповідань у січні 1899 і сім гуморесок в березні 1902. А в 1904 році у Львові був опублікований збірник оповідань «Змори» в перекладі його дружини Марії Грушевської, чиї переклади Чехов особливо цінував: «Сердечно дякую за надіслані переклади моїх творів. Будьте люб'язні, напишіть пані М. Грушевській, що, наскільки я розумію, переклади зроблені нею дуже добре, якби я знав її адресу, то поспішив би подякувати її саму» (Лист А.Є. Кримському).

Нагадаю, що російською мовою частково писали Євген Гребiнка  і Марко Вовчок, навіть сам Шевченко (його проза). Тому насправді письменники-українці, навіть писавши тільки по-російському, ніяк не можуть вважатися «не-українцями» і вилучатися з української літератури. Україна може пишатися не тільки багатою літературною рідною мовою, а й тим, що значна частина російських письменників-класиків - Капніст, Наріжний, Сомов, Гоголь, Кукольник, Погорельський, А. К. Толстой (правнук графа Кирила Розумовського, останнього гетьмана Малоросії), Данилевський, Чехов, Короленко, Аверченко, Зощенко, автор «Незнайки» Н. Носов та інші - насправді були українцями. Від такої спадщини не можна відмовлятися.

http://incognita.day.kiev.ua/chekhov-yak-ukrayinets.html


Украинские корни Чехова

О связях Чехова с русской и мировой культурой известно довольно широко, а вот об украинских корнях писателя — почти ничего. Вообще на тему «Чехов и Украина» написано немало. Назову имена Н. Левченко, Н. Крутиковой, М. Теплинского, В. Звиняцковского, О. Зинькевич, которые много и плодотворно исследовали разносторонние взаимосвязи Чехова с украинской культурой. Однако специальной задачи — обнажить украинские корни чеховской фамилии — в науке не ставилось. В воспоминаниях, в биографической литературе накопилось немало свидетельств, благодаря которым определенно можно сказать, что в жилах Чехова, не разделяясь на фракции, текла и русская, и украинская кровь, что язык, культура, природа «широколиственной» Украины вызывали в нем теплый душевный отклик.

Сам Антон Павлович в переписке с друзьями не раз называл себя украинцем. В 1902 г., беседуя на Белой даче с Горьким и Лазаревским, Чехов признавался: «Я настоящий малоросс, я в детстве не говорил иначе, как по-малороссийски». Мария Павловна в окружении украинских писателей, участников юбилейных торжеств по случаю 50-летия памяти Чехова, говаривала: «Я сама хохлушка». Характерна фраза из письма Антона Павловича накануне поездки семьи на отдых в Сумы: «…мать и батька, как дети, мечтают о своей Хохландии» (15 февраля 1888 г.).

Приховано: Показати
В предисловии к первому чеховскому сборнику на украинском языке, вышедшему при жизни писателя во Львове, говорилось, что «Чехов родился на Украине, в Таганроге». На первый взгляд, это явная ошибка. Но вплоть до 1888 г. родной город Чехова принадлежал Екатеринославской губернии, где большинство населения составляли украинцы… (Звиняцковский В.А. Чехов и Украина // Радуга. — 1985. — № 1). Друг детства Чехова П.А. Сергеенко свидетельствовал: «Самым любимым занятием будущего писателя в деревне было пребывание в людской, где хохлушка-стряпуха…мастерила «затерку» и где ему доводилось слушать дивные украинские песни». Еще в 20-х годах прошлого века Д.К. Зеленин указывал на «новороссийские словечки» (диалектизмы, украинизмы) в письмах и произведениях писателя. Многие деятели украинской культуры, к примеру, Мария Заньковецкая и Игнатий Житенецкий считали его «своим». Последний просил в 1889 г. Ивана Франко написать этюд об украинцах в современной литературе — В. Короленко, А. Чехове и Г. Мачтете. Важно отметить, что после смерти писателя некролог о нем написал М. Грушевский, будущий руководитель Украинской республики.

Одним из интересных проявлений скрытого украинского контекста в сознании Чехова стало письмо, написанное в Ялте 19 октября 1903 г. Оно адресовано украинцу А.И. Иваненко и прямо не связано с украинской тематикой, но подписано неожиданно: «Любящий Вас Карпенко-Карый». Карпенко-Карый — псевдоним Ивана Тобилевича, знаменитого украинского актера и одаренного драматурга. Мимолетная причуда — подписаться псевдонимом Тобилевича — это и проявление неординарной личности Чехова, склонного к розыгрышам (был известен в юмористических изданиях как Антоша Чехонте, Брат моего брата, Человек без селезенки), и подтверждение его теплой привязанности к Украине и ее уроженцам.

Тема «Чехов и Украина» весьма многосторонняя. Интересен вопрос о предках писателя. Важным пособием здесь является книга М.П. Чехова «Вокруг Чехова. Встречи и впечатления», написанная в Ялте в 30-е годы. Первые главы посвящены истории семьи, встречам юного Антона и его братьев с дедушкой и бабушкой. При переиздании книга обогатилась содержательными комментариями С.М. Чехова, выступившего в роли историка семьи. Что можно почерпнуть из этой книги?

Уже на первых страницах возникают вопросы. Прадедом Антона Павловича считают крепостного крестьянина Воронежской губернии Михаила Емельяновича (Евстафьевича) Чехова (1762–1849 гг.). Был он человеком обстоятельным и степенным, сыновья почтительно величали его «паночи» — от «пан отче». С чего бы русские воронежские крестьяне величали отца «паном»? Уже здесь возникают намеки на украинское происхождение предков Чехова.

По семейным преданиям, у прадеда был брат Петр Емельянович, о котором сохранилось предание как о человеке, исходившем всю Россию для сбора средств на постройку церкви в Киеве. Церковь он якобы построил. Но почему в Киеве? Существует ли среди киевских храмов такая постройка конца XVIII — начала XIX в.?

Бабушкой Антона Павловича была крепостная крестьянка Ефросинья Емельяновна Шимко (1798–1878 гг.), украинка из села Зайцовка, из семьи коневодов. Ходила в украинской свитке и очипке. Была простодушна, верила в нечистую силу. После рождения младшего сына Митрофана пешком ходила из Ольховатки в Киев на поклонение святыням. Видимо, дала обет. Но почему именно в Киев? И где расположено это село Зайцовка? Какой губернии? Известно, что в 1859–60 гг. дед с бабушкой жили в Харьковской губернии, в Волчьей балке, у дедушки Шимко. Оттуда дед прислал Евгении Яковлевне поздравление с рождением Антония Великого и подарок — десять рублей серебром «из собственных сумм». Может, Зайцовка была где-то на Харьковщине? С.М. Чехов отмечает, что известный петербургский врач И.И. Шимко — ее родственник. Кто этот врач Шимко? Что о нем известно? Откуда он родом? Может, через его биографию можно проследить следы украинской родни Чеховых? Роднился ли с Антоном Павловичем? Увы, ничего неизвестно.

В воспоминаниях М.П. Чеховой, записанных С.М. Чеховым, есть несколько анекдотических историй о бабушке-хохлушке. Особенно выразителен эпизод гастрономического свойства. Его отражение находим в рассказе Чехова «На чужбине». Вот сама запись:

«1873–74 гг. Бабка Ефросинья Емельяновна была простой крестьянкой — хохлушкой, носила очипок. Как-то в Больше-Княжеской на престольный праздник Егор Михайлович был приглашен с нею на обед к хозяйке — графине Платовой. Подали раков. Бабка, желая показать свою благовоспитанность, хотела рака взять с блюда вилкой. Егор Михайлович толкал ее локтем и ногою под столом, но ничего не достиг. Пришлось объяснить словами…»

Забавны и другие эпизоды. Однажды в Княжей в погребе дверь так забухла, что ее никак не могли открыть. Наивная бабка думала, что дверь изнутри держит домовой. «Як вин до соби потяг», — рассказывала она потом.

На протяжении писательской карьеры у Чехова сложился устойчивый круг друзей — выходцев из Украины. В него входили прозаики Игнатий Потапенко, Петр Сергеенко, актриса Лидия Яворская, переводчица Татьяна Щепкина-Куперник, музыкант Александр Иваненко, семья сумской землевладелицы Александры Линтваревой и полтавчанин Александр Смагин… Тесные дружеские и творческие связи сложились у Чехова с украинскими актерами Марией Заньковецкой и Николаем Соловцовым. Черты личности киевлянина Виктора Бибикова — первого на Руси декадента — отразились в образе Константина Треплева (пьеса «Чайка»). Сильное творческое воздействие чеховского таланта испытали прозаики Александра Судовщикова-Косач, Михаил Коцюбинский, Борис Лазаревский.

До сих пор, кстати, не выяснены все украинские адресаты Чехова. В мае 1902 г., например, во львовской газете «Галичанин» было опубликовано письмо Чехова одному из его знакомых с подробным изложением состояния Л.Н. Толстого, который, находясь на отдыхе в Крыму, серьезно заболел. По мнению В. Звиняцковского, недатированное письмо можно отнести к апрелю 1902-го. С кем мог быть знаком Чехов во Львове? Его краткое пребывание здесь относится в 1894 г. Вероятно, в круг «подозреваемых лиц» могли войти члены редакции журнала «Литературно-науковий вісник», который в 1890-х годах неоднократно публиковал переводы чеховских произведений. В конце 1901 г. Чехов получил от А. Крымского бандероль с экземплярами журнала. В ответном письме Чехов сообщил, что был бы рад лично написать переводчице М. Грушевской, но не имеет ее адреса.

Информация о здоровье Толстого могла быть послана ей или тому же Агафангелу Ефимовичу Крымскому, которому было суждено сыграть выдающуюся роль в развитии науки и культуры Украины. К слову, Крымский совершил экскурсию по Дому-музею А.П. Чехова в Ялте, общался с Марией Павловной и оставил запись в книге, которую она держала для почетных посетителей: «С чувством глубокого обожания посетил я тот домик, где жил правдивейший художник русской жизни, человек, который никогда не кривил душой и стал гордостью русского народа. Академик-орденоносец, заслуженный деятель науки Аг. Крымский» (перевод с украинского А. Головачевой). Случилось это 28 июня 1941 г., через шесть дней после начала Великой Отечественной войны…

Было и свидетельство особого внимания к творчеству Чехова со стороны классика украинской литературы Ивана Франко. Судя по письму М. Горького от апреля 1899 г., И. Франко написал большую статью о Чехове: «…о Вас написал Франко, галициец, в своей газете — говорят, удивительно задушевно написано. Мне пришлют газету — хотите — перешлю Вам». К сожалению, данная публикация не найдена до сих пор.

Отголоски украинских впечатлений Чехова обнаруживаются в десятках чеховских произведений. Прекрасны пейзажные зарисовки в рассказе «Именины»: «…Хохландия милая страна. Меня манила обворожительная мысль — засесть у себя на хуторе и жить в нем, пока живется…»; «Белое облачное небо, прибрежные деревья, камыши. Лодки с людьми и с веслами отражались в воде, как в зеркале; под лодками, далеко в глубине, в бездонной пропасти тоже было небо и летали птицы. Один берег, на котором стояла усадьба, был высок, крут и весь покрыт деревьями; на другом, отлогом, зеленели широкие заливные луга и блестели заливы».

Прототипом героини рассказа «Огни» стали две украинские актрисы — М.К. Заньковецкая и М.К. Доленко: «Говорила она, словно пела, двигалась грациозно и красиво и напоминала мне одну знаменитую хохлацкую актрису».

В последний ялтинский рассказ «Невеста» вошел мотив из «Кобзаря» Шевченко: «Оженись на вольній волі, / На козацькій долі».

В повести «Три года» размышлениям чеховского героя, миллионера Алексея Лаптева («ему было обидно, что на его великолепное, чистое, широкое чувство ответили так мелко; его не любили, но предложение его приняли, вероятно, только потому, что он богат») соответствуют известные Чехову строки другого стихотворения из «Кобзаря»: «Не завидуй багатому: / Багатий не знає / Ні приязні, ні любові — / Він все те наймає…»

Во времена социализма, когда на повестке дня стояло создание нового наднационального человека, на такие детали особого внимания не обращали. В современной Украине кипят страсти о будущем страны, о месте русского языка и культуры. Нередки крайние точки зрения. Наша задача — на примере чеховской семьи показать, какими глубинными родственными узами связаны русский и украинский народы, как происходило взаимообогащение братских культур. Вопрос же об украинских корнях Чехова обретает не только частный биографический интерес, а интерес типологического свойства. Можно выделить целую популяцию писателей, которых в равной мере можно отнести и к украинской, и к русской культуре. Это и Н. Гоголь, воспевший русским словом героику украинской истории, поэзию украинских сел и местечек; это и Т. Шевченко, который стихи писал по-украински, а дневники, прозу и драматические произведения — по-русски. Среди них имена В. Короленко, М. Булгакова — в литературе, А. Довженко, С. Бондарчука — в кинематографе, И. Козловского — в музыкальном искусстве… К каждому из них приложимы слова А. Крымского из письма к И. Франко: «Ми, московські українці…»

К сожалению, нынешний штормовой политический климат в стране не способствует развитию интереса к прослойке деятелей искусства, которые служили связующим звеном между украинской и русской культурами. К этой когорте можно смело причислить и Антона Павловича Чехова, жизни и творчеству которого в Украине посвящены четыре музея. Пожалуй, пора задуматься о том, как Украина отметит 150-летие со дня рождения великого Чехова. Юбилей грядет в январе 2010 года.

(В сокращении редакции)
www.2000.net.ua


http://www.mgarsky-monastery.org/kolokol/1438