Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

10 років 11 місяців 21 день

Голосування

Чи можна вимолити кращу долю на небесах для грішника?

Так
- 15 (62.5%)
Ні
- 9 (37.5%)

Всього голосів: 24


Автор Тема: Церковні традиції та обряди  (Прочитано 136873 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #40 : 26 Листопада 2007, 23:03:38 »

Не тільки зі страхом Божим, але й з любов'ю до Христа.

“Слава, честь, поклін, любов і подяка Тобі, Господи Ісусе в Пресвятій Євхаристії”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, помилуй нас”.
“Будь, Господи Ісусе, благословенний, в Найсвятішій Тайні Євхаристії утаєний”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, Тобі довіряю”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, змилуйся над нами”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, будь мені милосердним”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, дай себе пізнати і полюбити щораз більше і більше”.
“Євхаристійне Серце Ісуса, будь нашою любов’ю”.
Записаний
When doctors differ who is to decide?

Svit

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +239/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 864
  • Любов не мислить зла
  • Останні відвідини:
    21 Січня 2012, 06:11:35

    Звідки: Iзраiль
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #41 : 27 Листопада 2007, 16:02:47 »

до причастя ми підходимо із блаоговінням і страхом Божим, бо маємо знати, що ми грішні завжди недостойно приймаємо вогонь Тіла і Крові Господа
А я до Причастя прихожу з рад1стю 1 вдячн1стю...
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #42 : 30 Листопада 2007, 12:16:01 »

А что же тогда для ТЕбя значит икона старовинная, священная и т.д. ??
Искусство,я им наслаждаюсь...
Я тут виклав цікавий матеріал з цього приводу - "Святе Письмо в образотворчому мистецтві. Христос Пантократор"
http://doktor-maks.mylivepage.ru/wiki/759/203_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5_%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE_%D0%B2_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D1%96._%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #43 : 30 Листопада 2007, 22:21:53 »

Цитувати (вибране)
Я тут виклав цікавий матеріал з цього приводу - "Святе Письмо в образотворчому мистецтві. Христос Пантократор"
Доречі в цьому місці (монастир Св. Катерини) зібрана найбільша в світі бібліотека православної літератури та ікони перших віків християнства.
Тут навіть зберігається охоронна грамота пророка Магомета, з відпечатком пальців руки, яка захищала цей монастир від мусульманських набігів. Також на території монастиря є невеличка мечеть, яка вже давно не діє і є культурною памяткою. А також, тут є старовинний ліфт - деревяна кабінка, опускаєтсья на канаті за допомогою колеса, яке приводилося в рух за допомогою людських рук. В часи небезпеки монастир закривався і потрапити до нього можна було тільки через кабіну ліфта.
Унікальне місце. Бачив по на ДВД
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #44 : 30 Листопада 2007, 22:35:52 »

Дійсно цікаво. Але зображення Христа Пантократора вразило мене найбільше

Спаситель зображений у візантійській традиції і має, як на мене, дуже грізний вигляд. Два ока дивляться по-різному, досліджуючи душу. Зразу переконуюсь, що жнива грядуть неодмінно і буде Суд.



Записаний
When doctors differ who is to decide?

walkman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +182/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 768
  • Останні відвідини:
    10 Січня 2014, 14:55:26

    Звідки: C:\Ukraine\Kalush
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #45 : 18 Грудня 2007, 15:45:29 »

Дещо з історії Нового Року

Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ, “Час 2000”


До шанованого у нас повсюдно звичаю відкорковувати у ніч на 1-е січня шампанське і тішитися від того, що стрілка на годиннику на ратуші, а ще не так давно - на кремлівській вежі, перевалила за дванадцяту, наш народ дійшов не відразу.

По-перше, тривалі роки шампанське було в дефіциті. По-друге, до багатьох чернівецьких околиць, як то Шанців, Роші-Стинки, Гарячого Урбану бомкання курантів не долинало, тож тутешні жителі дізнавалися про настання Нового року лише наступного дня, коли приїжджали "до міста" і раз по раз перечіплялися через купи порожніх пляшок, конфетті й пом'яцканих дідів морозів.

Ситуація відчутно змінилася на краще лише, коли підприємливі "човники" завезли китайські петарди. Тепер новорічні салюти на Соборному майдані в Чернівцях видно навіть на далеких хуторах Долішньошепітської сільради, тож у відповідь звідти подеколи салютують зі старенького доброго шмайсера.

Але загалом історія з Новим роком довга і заплутана, як формування річного бюджету в Україні.

Подейкують, що дуже давні люди відзначали Новий рік за місячним календарем, тобто орієнтувалися на місяць уповні, який, на відміну від електричної лампочки ввечері в зимовий період, вуйкам із тодішнього обленерго було складніше вирубати. Свідченням впливу місяця на формування календаря у наших предків є вживання назви цього нічного світила на позначення частини року, названої також місяцем. Однак для землеробських народів місячний календар був незручним для користування, оскільки початок нового року постійно зміщувався. Тож предки нинішніх дачників і власників присадибних ділянок перейшли на сонячний календар.

Сонячне світило саме підказало, коли слід влаштовувати головні свята: у дні літнього (22 червня) та зимового (22 грудня) сонцестояння, чи сонцевороту, які виражалися, відповідно, у найдовших і найкоротших днях. Цікаво, що свято літнього сонцестояння, яке називалося Купалою, чи Купайлою, відзначалося фактично лише протягом однієї ночі - в Купальську ніч. Тоді як зимовий сонцеворот, із яким пов'язували народження нового сонця, святкувався аж 12 днів.

Одна з межових віх сонячного циклу слугувала у стародавніх календарях новорічним днем. Для такої точки відліку обиралися здебільшого віхи сонячного циклу, прив'язані до сезонних змін, істотних для аграрного циклу. Наприклад, схильні до містики й астрології стародавні єгиптяни Новий рік відзначали у день, коли під час літнього сонцестояння на горизонті перед сходом Сонця вперше з'являлася найяскравіша зірка неба Сиріус. Це був також початок першого місяця сезону повеней, що мали вирішальне значення для сільськогосподарського життя шанувальників мумій і пірамід.

Сонячний календар стародавніх єгиптян завдяки флірту великого войовника Юлія Цезаря з царицею Клеопатрою проник і до Европи. Цілковито втративши відчуття часу в обіймах темпераментної єгиптянки, старий вояк врешті силами александрійських астрономів реформував календар і визначив день Нового року - 1 січня. Через непорозуміння цей календар назвали юліанським, хоча справедливіше було б охрестити клеопатрівським.

Авторитет Цезаря був настільки непохитним, що на це його творіння не насмілилися зазіхнути й нетерпимі до античної культури християни. Вони перейняли і структуру римського юліанського календаря, і римські назви місяців, зберігши навіть названий на честь Юлія Цезаря - іюль, чи, по-нашому, липень. Однак для новорічних свят панотці обрали теплішу пору року. Згідно з ерою, прийнятою в ІV ст. за імператора Констанція, новий рік розпочинався 1 вересня. А за з константинопольською ерою, від VI ст., новий рік розпочинався 1 березня. Давні українці-русичі, прийнявши християнство з Візантії, запозичили літочислення за візантійською ерою від створення світу, відлік якої вівся від 5508 р. до н. е. за юліанським календарем.


Деякі слов'янські народи, як то росіяни, словаки, разом із церковним календарем прийняли і римські назви місяців. Однак і там, де збереглася власна календарна традиція, як, наприклад, в нас, для позначення місяців або інших календарних періодів в обрядовій лексиці нерідко залучалися народні назви, в основі яких лежали назви головних свят. Таку своєрідність календарної лексики українців Карпат відзначив на прикладі гуцульської традиції Володимир Шухевич, навівши ряд народних назв календарних свят, які слугували синонімами відповідних місяців, як-от листопад - "на Дмитра", "у Пилипівку", грудень - "на Веденє", "на св. Миколи", січень - "у Різдво", "у Відорші" (тобто на Водохреща). Назви окремих межових свят могли позначати навіть пори року: "Пори року названі у гуцулів головно після великих свят, які, щоправда, сходяться з астрономічним поділом року, але належать, властиво, до заняття і праці гуцулів, які в той час припадають. І так, називають весну святим Юрієм, літо - святим Петром, осінь - св. Димитрієм, а зиму - святим Миколою". Великі церковні свята, чи празники, як-от Різдво Христове (25. ХІІ / 7. І), старий Новий рік, чи Василя (1 / 14. І), Богоявлення, чи Водохреще, або Йордана (6 / 19. І), також мали велику притягальну силу для традиційних народних обрядів.

Але не слід забувати, що для організації свят християнського календаря визначальними були основні віхи сонячного циклу, які урочисто святкувалися ще в античну епоху. Передусім це стосується одного з найбільших церковних свят - Різдва Христового. Свято зимового сонцестояння (сонцевороту), що відзначалося 25 грудня на честь сонячного бога Мітри, за походженням - із іранської міфології, було запроваджене у римський календар Авреліаном близько 273 р. н. е. Назва цього свята - "різдво непереможного сонця" - була частково запозичена християнським календарем. Церква ухвалила відзначати свято сонячного бога як Різдво Христове у IV ст. (спершу в західній частині імперії, а пізніше - й у східній). Подекуди саме Різдво вважалося початком нового року, аж поки у XVI ст. (у Східній Европі - з 1700 р.) новорічним днем у цивільному календарі не визначили 1 січня - як це було прийнято за Юлія Цезаря.

Закономірно, що найбільша кількість календарних повір'їв, звичаїв, ритуалів та обрядових дій в українців, - як і в інших европейських народів, - сконцентрувалася довкола головних церковних празників, які були приурочені до основних віх сонячного календаря й, відповідно, адаптували попередні дохристиянські свята, що відзначалися протягом цих періодів. Висновку щодо первісної приуроченості календарної обрядовості до межових свят сонячного циклу дійшов дослідник народної культури гуцулів Р.Ф.Кайндль на підставі аналізу народного календаря горян Буковини, зауваживши, що "більшість святкових звичаїв і забобонів, які тепер припадають на різні християнські свята, були колись пов'язані зі святами рівнодення та сонцестояння".

Так, Різдво і загалом різдвяний цикл свят адаптували стародавні слов'янські Коляди, чи Святки. Сліди зв'язку із язичницькою традицією збережено в календарній обрядовій лексиці українців Карпатського регіону. В гуцулів усі дні в проміжку між трьома згаданими празниками називалися дванацяткою, або свєтками (малими святами) - очевидний перегук із традиційною назвою Святки. Інша старовинна слов'янська назва цього двотижневого періоду у формі Коляди і досі побутує, наприклад, у наддністрянських селах на сході Чернівецької області, і вживається як на позначення всього різдвяного циклу, так й у вужчому значенні - Різдва. Місцевим людом вона усвідомлюється як народна, бо, називаючи її, вважають за потрібне пояснити: "А по-книжному - Рождество".

Натомість офіційна дата Нового року - 1-го січня посідала порівняно скромне місце у народному календарі. Етнографи - укладачі народних календарів українців та й інших народів нашого регіону серед численних свят, які охоче відзначав люд ще у ХІХ - на початку ХХ ст., жодним словом не згадують про святкування 1-ого січня. Справді, ще якихось сто років тому буковинці різних національностей та конфесій у ці дні вітали одне одного передусім із Різдвом та Різдвяними святами. Про це засвідчують яскраві різдвяні поштівки, підписані різними мовами, які в ті дні буковинські поштарі невтомно розносили у домівки і, на відміну від теперішніх, доставляли кореспонденцію того ж дня! Але серед того розмаїття вітань трапляються і перші новорічні поштівки - їх надсилали переважно чернівецькі німці, які орієнтувалися на европейську моду. А за останні півстоліття ця мода прижилася, поряд із давньою традицією, і серед нашого народу. Таким чином, у нас побільшало новорічних свят ще на одне.
__________________
Записаний

Не издевайтесь да неиздёваны будете !!!!  ...

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #46 : 18 Грудня 2007, 15:55:05 »

Новий рік ніколи не вважався церковним святом, це світський празник.
А про Різдво і загалом різдвяний цикл свят дуже цікава інформація.
І про календарну лексику
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #47 : 18 Грудня 2007, 22:50:31 »

ПРО СТИЛІ ЛІТОЧИСЛЕННЯ

Юлій Цезар по просьбі александрійського астронома та математика Созигена узаконив в 45 році до Р.Х. новий календар. За основу було взято єгипетський сонячний календар з тривалістю року в 365 днів і доданий для точності кожний четвертий рік тривалістю 366 днів. Новий рік починався з січня, так як саме з цього місяця вступали на посади нові консули.

Так як Земля робить оборот навколо Сонця за 365 днів 5 годин 48 хвилин 45 секунд ( якщо спостерігати з Землі ), високосний рік врівноважує календар з тропічним роком лишень частково, щорічно втрачаючи різницю в 11 хвилин та 15 секунд, яка накопичуючись через 128 років перетворювалась в одну добу, так що через 23 тисячі років міняються місцями зима та літо.

Для виправлення цього недоліку на Заході в 1582 році по наказу Римського папи Григорія XIII перейшли на новий календар, перескочивши через 10 днів. Новий  (григоріанський) стиль відрізняється від старого (юліанського) стилю простими сотими роками и тільки кожний чотирьохсотий рік є високосним. Собор 1583 року на Сході в Константинополі відкинув запропонований папою новий календар, так як він порушує правило Вселенського Собору відносно дня святкування Паски.

В 1582 році на новий стиль перейшли Італія, Іспанія, Португалія, Франція та Польща, потім Австрія, в 1587 – Угорщина, в 1610 – Прусія, в 1700 – Німеччина та Данія, в 1752 – Великобританія та США, в 1753 – Швеція та Фінляндія. В 1873 році на новий стиль перейшла Японія, в 1912 – Китай, в 1916 – Болгарія, в 1918 – Росія, в 1919 – Сербія та Румунія, в 1927 – Терція, в 1928 – Єгипет, в 1929 – Греція.
Григоріанський календар також має погрішність, яка рівна одній добі на 3280 років. Тому в XX столітті югославський астроном Мілютін Міланкович запропонував дещо змінений календар, який базується не на 400- літньому, а на 900- літньому циклі, по якому високосними роками рахуються ті з сотих років, залишок від ділення яких на 900 складає 2 або 6. Погрішність цього новоюліанського календарю складає  одну добу на 43500 років.

Але Сонце також не стоїть на місці, обертаючись навколо центру Галактики разом з планетами своєї системи. Тому разом з тропічним роком існує поняття зоряного року, по якому Земля (якщо дивитись з далеких зірок) здійснює повний оборот навколо Сонця за 365 днів, 6 годин, 9 хвилин, 10 секунд. Через це питання календаря доволі складне і особливо, щодо святкування дня Паски.

Зараз частина православних Церков користується юліанським календарем, а саме: Єрусалимська, Російська, Сербська, Українська, Грузинська, гора Афон, а також ряд монофізитських Церков. Грецька та інші православні Церкви користуються новоюліанським календарем. При цьому пасхалія всюди вираховується по юліанському календарю, крім Фінської Церкви
Записаний

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #48 : 29 Грудня 2007, 23:30:45 »

Поминання померлих дає привід звернути увагу на помилку тих християн, які вважають за непотрібне і даремне молитися за померлих. Ця помилка є результатом поверхового знання християнства. У Святому Письмі Ісус Христос ясно каже, що “Бог не є Бог мертвих, а живих” (Мф. 22, 32). А це означає, що коли живі моляться за живих, то хто може заборонити їм молитися за померлих, які перед Богом живі.
Віра у загальне воскресіння померлих породила звичай здійснювати поминання померлих у храмі й на могилах у понеділок і вівторок, починаючи з Фоминої неділі. Він бере початок з найдавніших часів. “Для чого отці наші встановили збиратися нам на кладовищі? – запитує св. Іоан Золотоустий. І відповідає: – Тому, що сьогодні Ісус Христос зійшов до мертвих”. З цих слів вселенського учителя, який жив у IV – на початку V ст. видно, що звичай поминання померлих після Пасхи дуже давній.

Проповіді на Пасху
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #49 : 18 Січня 2008, 19:13:02 »

Завтра, 19 січня, Святим Богоявленням, Хрещенням Господа Бога та Спаса нашого Ісуса Христа завершується цикл зимових святок.

Народні звичаї - свято Водохреща

Сьогодні, напередодні свята, 18 січня, робиться остання, пісна кутя. Від цього походять народні назви свята — Голодна або Плаксива Кутя, а також друга Вілія, Йордань, Водосвяття, Водохреща. Останні назви зумовлені основним змістовим моментом обрядовості й вірувань цього свята — символікою посвяченої води та хреста, що перемагають нечисту силу, очищають від неї весь людський простір. Освячена як у переддень свята, так і 19 січня вода мала властивості зцілювати людей від хвороб фізичних і душевних, захищати від впливу всього лихого. Християнський за своєю суттю обряд Великого водосвяття доповнювали народні звичаї, обряди та вірування.
Цього дня, як і перед Різдвом, не працювали важко, суворо постували, варили пісну кутю. В богоявленське надвечір'я готувалася остання святочна вечеря, неодмінно із непарною кількістю пісних страв, частина від яких призначалася для душ предків, щоб «сі душі накормили та й помітали Святвечір водохресний» (Гуцульщина). Після трапези «проганяли кутю», цей обряд знаменував завершення різдвяно-новорічних святок. Кутю забирали з покуті, де вона стояла із Святвечора, промовляючи: «Іди, кутя, із покутя, а узвар — на базар» (Житомирщина). Мороз, який протягом усіх святкових вечерь так шанобливо запрошували, в цей вечір виганяли ритуальним шумом: галасували, стукали в порожні відра, били качалками, макогонами, палицями в ріг хати, по одвірках дверей, воріт і по парканах. На Поліссі дітям пояснювали, що «Коляда на білих конях від'їжджає».
Вважалося, що опівночі стаються великі чудеса: на одну мить вщухає вітер, запановує цілковита тиша й відкриваються небеса. О такій порі можна дізнатися про своє майбутнє, висловити заповітне бажання, що обов'язково збудеться. А ще можна почути, як худоба говорить людською мовою. Особливої сили набуває вода в усіх водоймах: течія зупиняється, вода починає хвилюватися, стає цілющою, перетворюється на вино.
Напередодні свята хлопці вирубували з льоду престол і хрест, який обливали буряковим квасом або калиновим соком; поруч встановлювали ялинки. Ранком, в очікуванні врочистого посвячення води, до «йордані» — ополонки у вигляді хреста — сходилися всі мешканці. Жінки несли в руках «трійцю» — три зліплені докупи свічки, прикрашені сухими квітами, калиною, намистом і стрічками (Поділля, Гуцульщина). Таку «трійцю» зберігали вдома під образами, адже вона вважалася дуже помічною від усіх негараздів: відводила бурю, грім, страхи й усілякі напасті.
Коли священик занурював у ополонку хрест, хлопці випускали в небо голубів, прикрашених різнокольоровими паперовими стрічками. Це символізувало Духа Божого, що сходить під час водосвяття на Христа. Дорослі чоловіки стріляли з рушниць, щоб відігнати від села нечисту силу, яка в цей момент нібито вистрибувала з води і переселялася на суху вербу. У момент водосвяття завзяті рибалки опускали під лід шматок сіті на палиці, примовляючи: «Ловлю рибу», що неодмінно мало посприяти вдалій риболовлі (Гуцульщина). У деяких місцевосцях України дівчата та жінки намагалися разом із водою прихопити й декілька камінчиків, їх кидали влітку на городи, що, за повір'ям, сприяло врожаю огірків, капусти й іншої городини.
По всій Україні зберігається й нині звичай купатися у водоймах відразу по освяченнi води. За народними уявленнями, таке купання дає здоров'я хворим, особливо необхідне воно колядникам і рядженим, адже змиває з них «скверну».
З освяченою водою поспішали додому, щоб окропити нею господу, хату, городи, вулики. Дівчата вмивалися водою, вкинувши до миски коралове намисто або калину, а потім утиралися червоним рушником, щоб бути красивими та рум'яними. Перед обідом кожен відпивав ковток освяченої води з примовлянням: «Яка ся вода здорова, таким би сме ми здорові!» (Закарпаття). Йорданська вода зберігалася за образами протягом року як універсальний лікувальний засіб. До сьогодні в Україні зберігається звичай «записувати Коляду» — малювати хрести крейдою (вуглиною, часником, тістом) на дверях, вікнах, воротах будинків і господарських будівель, щоб вберегти житло від «усього злого»: хвороб, нещасть, домовика, змій тощо. А ще гуцули роблять невеличкі дерев'яні людиноподібні хрести, прикрашені травами й квітами, які прибивають на видному місці: до одвірків воріт і дверей, а також прилаштовують біля криниць. На окремих гуцульських хатах висіло по декілька десятків таких йорданських хрестів.
На Київському Поліссі після того, як священик посвятить хату, виносили з хати Дідуха, що протягом усіх святок стояв на покуті; різдвяне сіно віддавали худобі або тримали його, щоб «на його кури садити, щоб квочка була гарна». На Чернігівщині з сіна й соломи робили вогнище й перескакували через нього, аби очиститися від усього злого. З печей вимітали попiл i підсипали ним фруктові дерева, щоб вони гарно вродили влітку, або викидали її на лід, щоб не було пожежі в хаті протягом року. Якщо господиня на водосвятський обід місила тісто на пироги, то, не витираючи рук, йшла в садок, обв'язувала яблуню соломою, щоб яблука гарно вродили «такі добрі й м'які, як тісто». На Водохреща завершувався обряд колядування. До цього дня є спеціальні колядки, в яких господарів вітали «із Йорданом, і з водицею, і з царицею, з усім домом, з усім добром...»:
Що й на річці на Йордані,
Там Пречиста ризи прала.
Повісила на калині.
Де взялися Янголята,
Взяли ризи на крилята.
На сході України до першої третини ХХ століття зберігалися розваги на льоду: влаштовували кінні перегони, катання на санках і «хургалі», кулачні змагання чоловіків. Збиралися, як правило, дві команди, які змагалися за чітко визначеними правилами: не можна було бити з-за спини або лежачого, ті, хто виходив із гри, більше не заважали іншим, а сідали на лід або відбігали вбік. Переможцем вважалася команда, якій вдавалося витіснити супротивників подалі від йорданського хреста. Тих, хто відступав, переслідували аж до їхнього села, знімаючи на знак перемоги з церкви дзвін. Це вважалося великою образою для всієї громади. Доводилося сплачувати чималий викуп, щоб повернути дзвін на місце. Але найчастіше такі «баталії» завершувалися в шинку, де і переможені, й переможці гуляли разом (Полтавщина, Дніпропетровщина).
Iз Водохрещ починалися «оглядини» й «заручини», якими відкривався весільний період, що тривав аж до Великого посту. Не тільки по селах, а й у містах заручена молодь каталася, за прадавнім звичаєм, на святково прикрашених конях. Закінчення зимових святок знаменувало половину зими, починалися приготування до весни, бо «тріщи, не тріщи, а вже минули Ворохрещі!».


Відповідь від: 18 Січня 2008, 19:08:23
Церковна традиція - празник Святого Богоявлення

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлень. Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський. Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослужіннях святий Іпполит Римський і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець, а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та інші Отці Церкви мали гарні духовні науки. Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Трійці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Трійця, яка посвідчила про Його божество. Люди приносять освячену в церкві воду, кроплять нею рідних і свій дім. Свята вода зберігається в домі і захищає його від лиха і бід.


У народі кажуть, що купання у водоймищі 19 січня не лише додає здоров'я, а й очищує душу, а дехто навіть стверджує, що знімає гріхи.

Коментарі святих отців:

      Отець Андрій Власенко, священик УПЦКП: «У цей день освячуються всі води, і тому, звісно, купання у них — це своєрідне очищення. Але для прощення гріхів треба ще покаятися у церкві. А щодо лікувальних властивостей купання, то хочу сказати, що якщо це робити з вірою в серці, то це цілком може допомогти. Багато людей у цей день купається, і мені невідомо, щоб хтось після цього захворів. Це ознака того, що в цей час на води сходить благодать Божа».

      Олександр Данилевський, працівник прес-служби УПЦМП: «Я хочу сказати, що якщо людина в це свято не сповідалася, не причащалася, то хоч скільки б вона купалася в Дніпрі, ніякі гріхи з неї не знімаються. Є ж елементарні речі, і катехізис описує, як треба знімати гріхи. Їх може зняти лише священик, і це є таїнство. А купання в річці — це не таїнство. На купання благословіння брати не потрібно. Це приватні речі — чи пов'язує людина свій заплив у тридцятиградусний мороз iз вірою своєю, чи не робить цього — це речі індивідуальні. Але якщо, скажімо, чоловік сповідався, причащався, то будь ласка, він може купатися, якщо відчуває таку наснагу».

      Отець Ігор Яців, священик УГКЦ: «Уявлення про те, що вода на Водохреще, йорданська вода знімає гріхи, очевидно, пішло зі старозавітних часів, коли освячення та прощення гріхів відбувалося з допомогою води. Так і Іоанн Хреститель хрестив Ісуса Христа. Зараз є освячений ритуал, який передбачає очищення гріхів людини через сповідь, покаяння та причастя, а очищення водою зараз не вважається канонічним. Рішення про те, чи може людина купатися, чи потрібно їй це, вона приймає самостійно, але треба бути реалістом. І це не випробування віри, бо треба пам'ятати про те, як Ісуса Христа спокушав диявол, коли казав: «Кинься зі скелі, і якщо ти Син Божий, то янголи тебе підхоплять і спустять на крилах». То Христос йому сказав: «Не спокушай». Звісно, якщо людина є загартованою, то вона може купатися».

Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #50 : 02 Лютого 2008, 19:18:07 »

Що робити зі знайденим натільним хрестом
Знайдений натільний хрест можна тримати вдома, можна віддати його в храм або тому, хто його потребує. Марновірства ж щодо того, що якщо ми знаходимо де-небудь загублений кимсь хрест, то не можна його брати, тому що тим самим ми беремо чужі скорботи і спокуси, безпідставні, тому що Господь кожному дає свій хрест — свій шлях, свої іспити. Якщо ви хочете носити знайдений хрест, його потрібно обов'язково освятити. Іноді запитують, чи можна дарувати натільний хрест. Безумовно, можна. А якщо при врученні хреста дорогій для вас людині ви скажете, що ходили в церкву і вже освятили хрест, йому буде подвійно приємно.
Сказане у відношенні до знайденого хреста цілком можна віднести до будь-якого натільного хреста, що ви за якимись причинами виявилися не в змозі носити.
Чому треба носити натільний хрест
Натільний хрест покладається на нас при таїнстві Хрещення у виконання слів Господа Ісуса Христа: "Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде." (Мк. 8,34). Натільний хрест допомагає переносити хвороби і негоди, зміцнює дух, захищає від злих людей і у важких обставинах. Хрест "завжди для віруючих є велика сила, що рятує від усяких зол, особливо ж від лиходійства ненависних ворогів", — пише святий праведний Іоанн Кронштадтський.
При освяченні натільного хреста священик читає дві особливі молитви, у яких просить Господа Бога, щоб Він  хрест осінив небесною силою і щоб цей хрест зберігав не тільки душу, але і тіло від всіх ворогів, чаклунів, чарівників, від усяких злих сил. От чому на багатьох натільних хрестах є напис "Спаси і сохрани

Старозавітні пророцтва про Хрест Христів.
Псалмоспівець Давид  молився Богу: !". „ Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.” (Пс. 59,6)
Також пророк Ісая пророкував, що Господь, підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі.(Іс.11,12)                                                                                                                       
Про хрест Господній говорить і премудрий Соломон : ”Благословенне дерево, через яке буває правда !” (Прем. Сол. 14,7 )
А пророк Ісая вказує ще і на трискладність хреста Господнього і на прославлення його: „Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сіоном Святого Ізраїлевого.” (Іс.60, 13-14)
Вже в Новому Заповіті Апостол Павло пише: „ знищивши вченням рукописання, що було про нас і проти нас, і Він узяв його з середовища і прибив до хреста; забравши сили у начальств і властей, владно вивів їх на ганьбу, подолавши їх Собою”. (Кол.2, 14-15)
Тому і проповідь християнства була проповіддю про Розіп’ятого і про Хрест Христів. Бо я розсудив, пише Апостол Павло, не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого”(1Кор.2,2)
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #51 : 02 Лютого 2008, 21:29:27 »

Мушу зізнатись, що не ношу натільний хрест кожен день
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #52 : 02 Лютого 2008, 21:36:26 »

Священники завжди наголошують, що на натільному хрестику ОБОВЯЗКОВО повинен зображуватись розіпятий Господь наш Ісус Христос. Тому як купуєте собі хрестик зверніть на це увагу !
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #53 : 02 Лютого 2008, 21:46:54 »

А чи може натільний хрестик оберігати від чаклунів і ворожбитів?
На моє глибоке переконання віруючі мусять перемагати темні сили через віру в Христа, а не через уповання на якусь чудотворну дію хрестика
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #54 : 02 Лютого 2008, 22:04:59 »

Наприклад, якщо хтось бував на, так званих вичитках в храмах, монастирях, під час яких виганятють бісів з одержимих ними людей.
На вичитку вас ні в якому разі недопустять якщо у вас не буде хресного знамення на грудях, інакше є велика вірогідність, що під час ритуалу вигнання нечистий легко може увійти у будь-кого і тільки сила хреста може його спинити. І там людина може відчути яку силу має, обовязково освячений, натільний хрестик.
Тому наявність натільного хрестика там контролюється дуже і дуже строго.
Ну і зрештою хрест - це зброя дана нам на ворогів як видимих так і невидимих.
І зрештою сумніватися у творах святих отців Церкви немає змісту, бо вони своїм життям проповідувалм Бога і були "ходячими " Євангеліями.
« Останнє редагування: 02 Лютого 2008, 22:11:28 від newroman »
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #55 : 02 Лютого 2008, 22:13:04 »

Ну і зрештою хрест - це зброя дана нам на ворогів як видимих так і невидимих.
На рахунок видимих ворогів згідний із застереженням. Деяких зловмисників це зупиняє. А ті, хто втратили страх Божий, можуть зняти з людини все, навіть хрестик.
Невидимого ворога не зупинить ніяка матеріальна річ. Його можна здолати тільки духовно
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #56 : 02 Лютого 2008, 22:28:12 »

Освячений хрестик несе в собі силу благодаті Духа Святого. Це зброя. До біснуватих, коли прикладають хрест,то з ними таке починається творитись....
І взагалі традиція носіння натільного хреста дуже древня.

молитва до Животворчого Хреста Господнього. (вибачаюсь що  не в тому розділі )

Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його,
І нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його.
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця
вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, хто любить
Бога  і хто осіняє себе хресним знамєнням(тут хрестимось)
і в радості промовляє: Радуйся Пречесний і Животворчий
Хресте Господній, що проганяє бісів силою розпятого на
Тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, й
подолав силу диявола, й дарував нам Тебе, Хрест Свій Чесний,
на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий
Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею й
зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас,
і навіки віків. Амінь
Відповідь від: 02 Лютого 2008, 22:23:34
звісно, носити хрестик потрібно з благоговінням, з упованням на силу Божу, зі страхом Божим в серці.
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #57 : 02 Лютого 2008, 22:34:16 »

Освячений хрестик несе в собі силу благодаті Духа Святого. Це зброя. До біснуватих, коли прикладають хрест,то з ними таке починається творитись...
Не розумію як неживий предмет може нести благодать Святого Духа. Біснуватих може зцілити тільки духовно сильний священник у поєднанні з Духом Святим, при цьому хрест тільки знаряддя, елемент обряду. Христос зцілював людей покладанням рук і словом
Записаний
When doctors differ who is to decide?

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Церковні традиції та обряди
« Прочитано #58 : 02 Лютого 2008, 22:43:58 »

Так само як і чудотворна ікона, чи мощі святого угодника можуть зцілювати, маючи на собі благодать так і хрестик, тільки з меншою силою, якщо по простому.


Відповідь від: 02 Лютого 2008, 22:41:19
А щоб краще зрозуміти силу Хреста Животворного, раджу прочитати, якщо ви не знайомі, про віднайдення  у ІVст. імператрицею Єленою Животворчого Хреста на якому було розіпято Христа.
Записаний

doktor-maks

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +426/-3
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 2740
  • Останні відвідини:
    15 Квітня 2017, 11:04:31

    Звідки: Івано-Франківськ
Церковні традиції та обряди
« Прочитано #59 : 02 Лютого 2008, 22:45:03 »

Так само як і чудотворна ікона, чи мощі святого угодника можуть зцілювати
Це також неживі предмети
Записаний
When doctors differ who is to decide?