Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

16 років 8 місяців 27 днів

Автор Тема: Гуморески :)  (Прочитано 90234 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

romashkin

  • Admin
  • *
  • Карма +731/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8367
  • Останні відвідини:
    25 Березня 2024, 10:48:00

    Звідки: пр. Л.Українки
Гуморески :)
« : 13 Вересня 2007, 17:34:21 »

Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.

Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Записаний
Дилетанту складні речі здаються дуже простими, і тільки професіонал розуміє наскільки складна найпростіша річ.)

IxIXIxI

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +259/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 696
  • (с) David Bengtsson
  • Останні відвідини:
    02 Червня 2019, 14:35:41

Гуморески :)
« Прочитано #1 : 10 Жовтня 2007, 21:27:33 »

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

***

СУПЕРЕЧКА

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
Батько щирий українець, мати - сибірячка.
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

***

Не хвилюйтесь, громадяни!


Часто чуємо у будні,
Ще частіш у свято:

- Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:

Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж... ото не знають
Їхні генерали,
Що давно уже до цурки
Всіх нас обідрали?
Уявіть, що Україну
НАТО завоює,
Як одягне голодранців?
Чим їх нагодує?
Скільки тут пенсіонерів,
Скільки інвалідів!
Скільки всяких чинодралів,
Скільки дармоїдів!
Та нехай сюди поткнуться
Натівські машини -
Їх роззують за півночі,
Поздирають шини.
Доведеться інтервентам
Ночувати в танку,
Бо на вулиці задушать
За консервну банку.
Тут на це спеціалістів -
Ой же як багато!
Їм міліція "до фені",
Що якесь їм НАТО!
Не хвилюйтесь, громадяни,
І живіть спокійно.
Нас від НАТО захистили
Міцно і надійно.
Дурнувата в того мама,
Шизофренік тато,
Хто повірить, що нас може
Захопити НАТО!

***

РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ

Коли в Радi у Вврховнiй
Руськомовний виступа,
Ви прислухайтесь, шановні,
Що він меле й телiпа.
- Без единого Союза
Далеко мы не уйдем.
Жить не сможем без России,
Неизбежно пропадем...
- Виступайте на державній! -
Із гальорки хтось гука.
- Перестаньте придираться! -
Чути з іншого кутка.
А йому ж державна мова -
Непотрібна, зайва рiч.
Йому рiдна та, якою
Разговарівал Іллiч.
Проти вищого начальства
Вiн нiколи не ішов.
Що начальство iзрекало,
Те і вiн услід молов.
Не морочилась ніколи,
Твердолоба голова,
Українські чи російськi
Ті начальницькі слова.
Буде три державні мови
Чи чотири, чи одна, -
Ні тiєi, нi цiєї
Вiн не знатиме й не зна.
І його не мучить совість,
І - сумління не гризе...
Тож послухайте терпляче,
Ще чого він наверзе.
- Мы от наших оппонентов
Разных слушаем речей,
А живут они поддержкой
Иностранных богачей.
Потому они им служат,
Что живут за ихний счет! -
Зачекаймо ще хвилинку,
Доки вiн затулить рот.
Зачекаймо й запитаймо:
- А тепер повiдай нам,
За який і чий рахунок
Ти живеш на світi сам?
Ти продуктiв добру купу
Умегенюеш щодня.
Що ж у тебе - є корова,
Власні кури чи свиня?
Може, ти свиню зарізав
І насмажив ковбаси?
Може, з власного городу
Ти картопельку їси?
У народу від нестатків
Уривається терпець,
А у тебе на загривку
Ледь зійшовся комірець.
Ти Росію сильно любиш?
Безперечно, це не грiх,
Але хто ж тебе тримає,
Не пускає до своїх?
Залиши нам Україну,
Не тягни до росiян,
Можеш пупа надірвати,
Це ж тобi не чемодан.

***

МОВА ВЕЛИЧАВА

Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...



http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2007/august/30.html
« Останнє редагування: 10 Жовтня 2007, 21:52:24 від IxIXIxI »
Записаний

WikTor

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +161/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 931
  • Останні відвідини:
    27 Лютого 2016, 15:01:32

    Звідки: Одеса - Калуш, Калуш - Одеса
Гуморески :)
« Прочитано #2 : 11 Жовтня 2007, 09:57:54 »

5 балов молодцы! Продолжаем пэсать! С удовольствием почэтал!  :D
Записаний

Пиво

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +377/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1740
  • Останні відвідини:
    17 Січня 2024, 22:34:32

    Звідки: Калуш
Гуморески :)
« Прочитано #3 : 12 Жовтня 2007, 22:23:34 »

ПАТРІОТ

Про Україну, рідний край
Палкі кидав він гасла,
Бо і йому хотілось вкрай
І ковбаси, і масла.


ЛЕДЬ НЕ ДОРІКНУВ

Вам хотів я докорити,
Що все рветесь до корита.
Але глянув: Божа сило,
І моє в кориті рило!

ВИБОРЧА РЕКЛАМА

Вовчисько мовив: маю звичку:
Щодня я пастиму травичку
Й солому жертиму оцю,
Та не зачеплю більш вівцю;
М'ясця не їстиму ні грама...
...Була то виборча програма.


УРЯДОВА БАЙКА

Аж воза стряс старезного —
Так Рак назад дав ходу;
Шнурками обперезана,
Все рвалась Щука в воду.

Гамселить Лебідь крилами,
Що аж здійнялась буря...
Всіма працює силами
Коаліційний уряд!


ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ

Раз Лиса, що в село проник,
Ми не впустили у курник;
То він кричав за гори й воду,
Що в нас обмежують свободу.
Записаний


Пиво

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +377/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1740
  • Останні відвідини:
    17 Січня 2024, 22:34:32

    Звідки: Калуш
Гуморески :)
« Прочитано #4 : 12 Жовтня 2007, 22:24:50 »

Найкраща мова

Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

Не хвилюйтесь, громадяни!

Часто чуємо у будні,
Ще частіш у свято:

- Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:

Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж... ото не знають
Їхні генерали,
Що давно уже до цурки
Всіх нас обідрали?
Уявіть, що Україну
НАТО завоює,
Як одягне голодранців?
Чим їх нагодує?
Скільки тут пенсіонерів,
Скільки інвалідів!
Скільки всяких чинодралів,
Скільки дармоїдів!
Та нехай сюди поткнуться
Натівські машини -
Їх роззують за півночі,
Поздирають шини.
Доведеться інтервентам
Ночувати в танку,
Бо на вулиці задушать
За консервну банку.
Тут на це спеціалістів -
Ой же як багато!

Їм міліція "до фені",
Що якесь їм НАТО!
Не хвилюйтесь, громадяни,
І живіть спокійно.
Нас від НАТО захистили
Міцно і надійно.
Дурнувата в того мама,
Шизофренік тато,
Хто повірить, що нас може
Захопити НАТО.
Записаний


beauty

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +87/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 243
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2021, 21:27:23

    Звідки: Калуш
Гуморески :)
« Прочитано #5 : 13 Березня 2008, 17:57:47 »

А я теж маю кілька гуморесок, правда з не пов"язаних з мовою, проте, може вам буде цікаво  :unknow

Хай жиє!
Ото колись святкували,
Гуляли та й пили!
Було колись Перше травня,
Тепер відмінили...
А в нас, кимлю, в училищі
Парад ріхтували,
Та й там мені якесь гасло
Нести записали.
Якраз тогди був Великдень,
Забамкали дзвони -
А тут мусиш ципірити
Канцурі червоне!
Шурнув я тим транспорантом
До псьичої буди,
А сам пішов собі в церкву,
Як всі добрі люди...
Певно, був би-м на колінах
Ліз до Станіслава,
Якби знав, що так паскудно
Обернесі справа.
Взьили мене в кабінети —
Люба мамко моя!
Як я собі нагадаю,
Ще сі й нині бою.
Наших тогди трої хлопців
Таке саме втнули,
Але всі сі відбрехали,
Бо мудріші були.
Оден каже, що й'му кістка
У горло попала,
Другий бреше, що корова
Якраз тельи мала,
Третий приніс від докторів,
Що сі спльичий мочи -
Лиш я, дурний, всьо по-правді
Віпалив у очи:
- Як вам ліпше, ніж Великдень,
Ваше Перше мая,
То й'діт собі з прапорами -
Най Бог помагаї.
А я борше люблю їсти
Ковбасу з яйцьима,
Ніж портрети з патиками
Нести вулицьима...
Иой, як я лиш то сказав їм,
Не мав де сі діти!
Тут збіглисі всі партійці,
Зачьили шипіти.
А директор аж посинів,
Хапнувсі за воду:
—Товариші, - кричит в шкльинку,-
Се ворог народу!
За се свьито йшли під кулі
Тисячі повстанців,
А він, - каже, - Перше травня
Проміньив на яйці.
Та ще й гасло пролетарське
Під буду засунув -
Ти ж трудящим всього світу
Гейби в морду плюнув!
Хапнув мене тон, що у нас
Військову читаї:
- Маїш щісті, що у мене
Пистольи немає!
А партійці підтакуют,
Кажут одни одним:
- От, фашиста відкормили
Горохом народним.
Ті то мене мордували
Два дни і дві ночи -
Мені сі вже ні ковбаси,
Ні яєць не хоче.
Два дни їсти, ані пити
Ніц не позвольили,
А по нужді, аж як плакав,
То тогди водили.
Ой, як мене з кабінету
Нарешті пустили,
То я віпив видро води,
Як верблюд в пустини.
Тепер мені Перше травня -
Найрідніше свято,
А Карл Маркс і Фрідріх Енгельс,
Як мама і тато.
Так-їм носив їх портрети
На всьикіх парадах,
А брехати научивсі,
Як радянська влада.
Жіль, що людим перекрили
Шлях до комунізму,
Та я гасло зберігаю:
«Смерть капіталізму!»
Або вночи не раз рявкну,
Як місіць присвіти:
- Хай жиє великий Травень,
Партія й совіти!
1993 р.

Записаний
If one doesn't have what one loves one must love what one has

newroman

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1079
  • Останні відвідини:
    01 Квітня 2016, 19:51:36

Гуморески :)
« Прочитано #6 : 13 Грудня 2008, 20:23:18 »

КОЛЬКА

Що день божий, то й слабує
Жінка в мужика.
Мужик ходить, бабів зводить,
Попа і дяка…

Баби шепчуть, дяк ворожить,
Воду піп святить…
А у жінки — колька й колька,
Й голова болить.

Та коли б то справді колька,
То й хоть би не жаль…
А то, лихо його мамі,
Внадився москаль.

Молодиця москалеві —
Як води дає,
І щоб збути мужа з хати,
Слабу удає.

Мужик піде та й шукає
Баби до руки,
А москаль латає жінку
На всі заставки.

Але була в них дитина,
Хлопець років п’ять.
От той хлопець і підглянув
З ким мамуня сплять.

Тільки батько показався,
Хлопець і біжить:
"Вже здорова наша мати! —
Батькові кричить. —

Тільки-тільки не поспіли!..
Не виділи — жаль!
Оттакую з мами кольку
Витягнув москаль!"

Степан РУДАНСЬКИЙ  (для дорослих)
Записаний

beauty

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +87/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 243
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2021, 21:27:23

    Звідки: Калуш
Гуморески :)
« Прочитано #7 : 14 Грудня 2008, 00:56:52 »

Запросини

- Просили вас, вуйку, тато
І мама просили,
Щоб ви до нас на весілля
З вуйнов приходили.
А як, може, не прийдете,
То сі ніц не стане,
Ми й так людий наскликали
До дідьчої мами.
- Чи твій тато переївсі,
Чи побивсі з хати?
Чи вже не мав дома мудрих
По людьих післати?
- Ой, то мама наказали
Мене й моїх братів,
Аби мудрі йшли до мудрих,
А я-до вар'ятів.

Володимир Пушкар
Записаний
If one doesn't have what one loves one must love what one has

РЕАЛ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +242/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 644
  • Останні відвідини:
    31 Січня 2015, 20:22:03

Гуморески :)
« Прочитано #8 : 21 Квітня 2010, 15:23:00 »

надибав вірш -  :russin

Жить бы мне
В такой стране,
Чтобы ей гордиться.
Только мне
В большом говне
Довелось родиться.

Не помог
России Бог,
Царь или республика,
Наш народ
Ворует, пьёт,
Гадит из-за рублика.

Обмануть,
Предать, надуть,
Обокрасть - как славно-то?
Страшен путь
Во мрак и жуть,
Родина державная.

Сколько лет
Всё нет и нет
Жизни человеческой.
Мчат года...
Всегда беда
Над тобой, Отечество.

Вірш Ельдара Рязанова
Записаний

РЕАЛ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +242/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 644
  • Останні відвідини:
    31 Січня 2015, 20:22:03

Гуморески :)
« Прочитано #9 : 19 Червня 2010, 21:34:49 »

Тризубий Стас колись написав та заспівав -

Екскурсія по Києву 
Добрий день, май нейм Іван.
Це є сентрал наш майдан.
Він є символ індепеденс,
зіс іс б’ютіфуль фонтан.
Прошу взяти долар ван,
кинуть даун в цей фонтан,
а потім підем еврібаді
в Гайдамацький ресторан.

Тут в нас комплексний обід,
будем дінер хев ту іт.
Пане кухар! Вісім порцій,
плюс два шофери та ґід.
На обід буде банан
енд варенікс ін сметан.
А хто хоче, може взяти
рашн водка ін стакан.

Хто наївся, прошу, пліз,
всі за мною гоу вниз.
Зараз їдем ін автобус
ту Андріївський узвіз.
Ось на нього гарний вид.
Лук ет віндоу, містер Піт!
Цей узвіз - із нот канава,
це така горбата стріт.

Тут в кіоску - Кайзер-бір,
а навпроти - монастир.
А це вам Єльцин лайк матрьошка
енд еназер сувенір.
Тут - медалі, ордени,
шмат Берлінської стіни...
А це - Хрущова окуляри
і Андропова штани.

Хто купив - складайте в кейс
і давайте тугезер на свій плейс.
А хто хоче, я на Кодак
можу зняти мордофейс.
Всі за мною, всі комон -
наша подорож: гоу он.
Зараз їдем дегустейшн
бураковий самогон.

Дружньо мейкінг по ковтку
цього дрінку з буряку.
Пліз цибуля, щоб занюхать
і по скибці часнику...
Бачу, міс, вам не пішло -
на Блю-вотер потягло.
Це воно так має бути -
перш
ий раз дає в чоло.

А це є Печерський Лавр.
Тут сам Нестор працювавр.
Він був терібл розумний,
як в Оксфорді бакалавр.
Нестор був нормальний френд,
добре друзів андерстенд.
Хто з портретом хоче випить -
по три бакси мені в хенд.

Дарлін вумен, дарлін мен!
Дарлін ледіз-джентельмен!
Ван-ту-срі, б л і н :)... файв, сікс, севен...
А де лисий? Ейт, найн тен...
Я вже з вами п’ять годин,
голова припухла, б л і н :).

Зараз їдем у готель -
і щоб всі спали вері вель.
А зранку всі в аеропорт -
і на фіг з пляжу в свій Оксфорд.
І велькам до України,
і гуд-бай, і хай вам чорт
« Останнє редагування: 20 Червня 2010, 01:05:20 від Tandylight »
Записаний

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Гуморески :)
« Прочитано #10 : 07 Липня 2012, 15:30:05 »

 :-[
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=ipJWjnrzM40" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=ipJWjnrzM40</a>
Записаний

kocmoc

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +132/-25
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 695
  • Останні відвідини:
    05 Січня 2013, 15:15:35

    Звідки: Українки
Гуморески :)
« Прочитано #11 : 24 Липня 2012, 19:18:31 »

Волк и семеро козлят.
Сейчас я сказку расскажу!
Жила была семья в лесу -
Коза и семеро козлят:
Мамаша, дочка, шесть ребят.
А жили в доме не плохом:
Шесть комнат, кухня - дом как дом.
Не плохо жили, все путём.
Был холодильник, жрачка в нём.
Жилось им весело, легко,
На завтрак пили молоко,
Молочный суп с крупой в обед,
На ужин - сырник и омлет.
Употребляли молока,
Как армия и три полка.
И утром только свет в окно -
Коза идет за молоком.
А уходя дает наказ:
Чтоб были все без выкрутас,
СтаршОго брата слушать всем,
Чтоб с вами не было проблем.-
А сыну старшему велит:
Не подпускай малЫх к двери,
И не кому не открывай,
Лишь мне открой и не зевай:
Скажу пароль: Соси сосок-,
Тогда и открывай замок-.
Вот мама вышла за порог,
Козленок двери на засов.
Но на беду семи козлят
Волк слушал, что им говорят.
И не прошло дести минут
Волчара серый тут как тут.
Не жрал неделю, весь опух,
Но у него есть голос, слух.
И тонким голосом козы
Прям как у Юрия Лозы,
Пароль пропел: Соси сосок!-
Соси свой ....Й! У нас глазок!-
Ответил грубо старший сын
И подмигнул всем остальным.
От горя волк аж онемел
Потом сомлел и околел.
На волке ставим жирный крест.
На этом сказочке конец,
Но в каждой сказке есть намек,
Мораль и маленький урок.
Мораль сей сказки такова,
Что от козлов одна беда.
Не будет жизни без беды
Пока на свете есть козлы!
Записаний

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Гуморески :)
« Прочитано #12 : 15 Жовтня 2012, 11:27:24 »

::::ТРУДНОЙ МУЖСКОЙ ДОЛЕ....Посвящается...**)))))):::::

 Жена - вампир! Я догадался сам,
 Про Дракулу за книгой как-то сидя.
 У зеркала - всегда по три часа.
 Понятно... Отражения не видит!
 Жена - вампир! Вампир, наверняка!
 Я с лаской к ней буквально этой ночью.
 Она мне: ,,Фу!.. Наелся чеснока!
 Да ты, похоже, смерти моей хочешь".
 Все признаки вампира у жены
 (Я досконально разобрался в этом) -
 Всё шастает по клубам (По ночным!)&
 Пугается, видать, дневного света.
 Не знаю, что там ждёт нас впереди,
 Но только как ответственный мужчина
 Я деревце на даче посадил
 На всякий случай, так сказать - осину...
 ...
 Так и живём… Причём уже давно.
 И у жены (учитывая гонор)
 Подарки, платья, праздники, вино...
 А у меня значок – "Почётный донор"
Записаний

DVania

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +963/-2
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4231
  • Останні відвідини:
    14 Вересня 2016, 23:52:58

Гуморески :)
« Прочитано #13 : 19 Жовтня 2012, 20:55:53 »

Автор мені не відомий.

Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце
ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу, п'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не
злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, є українець
Якщо сала не їстиму я.

 :'-( :o :=)
Записаний

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Гуморески :)
« Прочитано #14 : 14 Вересня 2016, 16:38:17 »

За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я є українець
Якщо сала не їстиму я.

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30256
  • Останні відвідини:
    Вчора в 17:26:16

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Гуморески :)
« Прочитано #15 : 14 Вересня 2016, 17:16:14 »

Чесно кажучи мене дивує, чого стереотип про українців і сало досі живий?
Звісно, якщо порівнювати з арабами, чи скажімо китайцями, то мабуть середньостатистичний українець таки більше сала сть. Але якщо з поляками чи тими ж московитами...

Я наприклад не дуже чітко пригадую коли в останнє його їв.
То за совка, воно справді масло заміняло. І ще раніше, коли люди свині вдома тримали масово, навіть у місті (хто мав можливість), то звісно ж сало їли. А що, треба було викидати?

От живе стереотип і все. Так як про тупість молдаванів.
І не кажіть, що молдаванам приємно, коли про них жартують.
То ж і з салом так само.


І ще. ББА, вам з Ваньою конче треба познайомитися. Приїзди, а?!  ;)
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18180
  • Останні відвідини:
    24 Березня 2024, 06:01:42

    Звідки: Льондон
Гуморески :)
« Прочитано #16 : 14 Вересня 2016, 18:24:52 »

Приїзди, а?

А давайте лучше вы к нам   :=)

TRITONOS

  • Вісник благих новин
  • *
  • Карма +600/-8
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 944
  • Останні відвідини:
    14 Жовтня 2023, 16:46:45

Гуморески :)
« Прочитано #17 : 15 Вересня 2016, 02:33:09 »

             Олександр Смотрич
[hide post=10 login=1 karma=50]"Семен Залупа"
****************
Недавно теє приключилось,
що розказати хочу я:
як дві знайомі молодиці,
вродливі, статні, білолиці,
на смерть побились за хуя.
Було це в місті Пиздогубці,
що розляглось кругом ставка,
у Межиніжівськім районі,
на Колосраківськім кордоні,
та й область Колосраківська.
Буде тому, щоб не збрехати,
років, либонь, із тридцять три:
закон рішили в нас схвалити,
бордель щоб власний заложити,
аби були свої курви.
Закон, загалом, непоганий,
передбачалось в ньому так:
жінок своїх щоб шанувати,
і по неділях їх їбати,
а в будні дні ходить в бардак.
Тоді добряче запишались
усі заможніші пани,
як тільки про закон дізнались,
то рідко по хатах їбались,
а все ходили на курви.
Та жіночки не в тім’я биті
(їх трохи кривдив той закон)
не захотіли шануваться,
і нишком почали їбаться,
та, правда, тільки на кондом.
Усі їбацькії фігури
з паризького журналу мод
так швидко й добре розучили,
що тихе місто замінили
в Сракомахательний завод.
Таке-то лихо в нас творилось
у той спокійний мирний час,
ніяк було вже завертати,
ніяк закону касувати,
так доля покарала нас.
Та ви пробачте, добрі люди,
що не до ладу мій росказ –
по-старості заговорився,
від теми трохи відхилився,
тож вже почну у добрий час.
У нашім місті від базару,
гонів із двоє навпростець,
в багатих хатах, мов в палатах,
в чудових двадцятьдвох кімнатах,
пребагатющий жив купець.
Та що маєтки, статки й слава,
коли старий уже він став,
давненько перестав їбати,
хуйка мав тільки, щоб посцяти,
а сраку корком затикав.
Купець все їздив десь по справах,
і рідко в місті він бував,
а що зовсім був не їбущий,
то десь, колись, на сон грядущий
„небогу” в жінки полизав.
Проте у нього жінка була,
так віком років з тридцять три,
було як гляне карим оком,
як випне цицьку ненароком,
то аж у яйцях защемить.
Плекана була, як та ланя,
серед добра і гаразду,
і сраки мала багатющі,
що нашим лиш жінкам присущі,
а що казать вже про пезду !
Була покрита волосками,
м’якенькими мов той пушок,
і соковита, і глибока,
і аж шуміла в свому соку,
немов на маслі пампушок.
Та нащо їй краси тієї,
коли, в достатку живучи,
сумує бідна і марніє,
і лиш тоді повеселіє,
як хуй присниться уночі.
Ось так судьба з людьми іграє:
одні – від перейобу мруть,
другії ж мають ту хворобу,
що все страдають з недойобу,
й лихую доленьку кленуть.
Отак і наша молодиця,
хоч як хорошая була,
та років з десять не їбалась,
від недойобу аж всцикалась –
така, як сказано, судьба.
Була ж у неї там сусідка,
що у дворі її жила,
такаж хороша і вродлива,
та понад міру вже їблива,
за хуя б душу віддала.
Та теж, давненько не їбалась,
і раз призналася мені,
що в чоловіка, у Гаврила,
пів-хуя та яйце відбила
москальска куля на війні.
Бувало, ввечорі зійдуться,
про єблю мріють аж трясуться,
вина дешевого нап’ються,
слізьми від розпачу заллються,
усе нагодоньки ждучи.
А як терпцю їм не ставало,
і як до себе розійшлись,
тоді, ідучи спать на нічку,
лойову грубу брали свічку
і самотужки так їблись.
Та вередлива доля-мати
не все, як мачуха була,
часом усміхнеться ласкаво,
чи знову сраку наставля,
щоб не нудне було життя.
Одного дня купця дружина
дивилась з сумом у вікно
на горобців, які їбались,
та в кінськім лайні копирсались,
на свіжонасране гівно.
Не було більш на що глядіти,
і вже, було, хотіла спать,
та – гульк! – побачила хлопчину,
що, притулившися до тину,
виймає хуя, щоб посцять.
Оглянувшись на всії боки,
почав штани він розпинать,
і вийняв хуя, як дубину,
(як кажуть, в бідного – дитина)
та й став, помахуючи, сцять.
Посцявши, так як звичай каже,
він довго хуєм потрясав,
три рази перднув як пристало,
хуєм об стовп в тину ударив,
і повагом в штани сховав.
Отут то наша молодиця,
на теє диво глядячи,
спустилась тричі, й мов не своя,
прожогом вибігла з покоя
і стала за кутом, ждучи.
Отут-то наша молодиця,
на теє диво глядячи,
від захвату аж запищала,
бігом спустилася і стала,
його, як водиться, ждучи.
Стоїть собі, ніби й нічого,
мугика пісеньку якусь,
а він поволі виходжає,
в кишені яйця все мішає,
та тут на неї і наткнувсь.
Вона до нього усміхнулась,
і трохи ближче підійшла,
рум’янцем запашіли лиця,
й чарівна наша молодиця
такі промовила слова:
„Пробачте, незнайомий пане,
мені здається, що у нас
усіх я дуже добре знаю,
але ніяк не пригадаю,
де вже я зустрічала вас”.
„Ні, пані, зовсім я чужий тут,
– сказав наш молодець на те, –
безженний досі і бездітний,
шукаю мешкання оце.
Я курвознавство студиюю
і топографію жінок,
Семен Залупа називаюсь,
а роду свого я не знаю,
бо з ласки, виховався у тіток”.
„О, як чудово всеє склалось,
у мене вільний є покій,
платить... квартира – це дрібниці,
не мусите – які дурниці,
беріть вже зараз, так, як стій”.
Студент одразу ж погодився,
бо як було таке не брать,
вона ж кімнату пристроїла,
ще й на вечерю запросила,
поїв, попив – „як курва-мать”.
А повечерявши досита,
пішли собі відпочивать,
і сидя в тихому покої,
в блаженнім радіснім настрої
почали тихо розмовлять.
Тут мушу на малу хвилину
тую ідилью перервать,
бо й так не важко здогадатись,
що по розмові стали гратись,
що ж тут в папірчик завивать.
То ж поки там вони їбуться,
я скористаюся з часу,
щоби все гарно з’ясувати
і ясний образ про все дати,
вам про Залупу розкажу.
Козацький рід усіх Залупів
почавсь десь в сивій давнині,
як Січ у нас ще закладали,
то так в реєстрах їх прозвали
за пів-аршиннії хуї.
А раз в степу, як їхній курінь
нечайно турки облягли,
тоді Залупи добре дбали,
хуями шанці покопали
і так всю братію спасли.
Потому рід їх перевівся,
та не тому, що зледащів,
лише жінок не знаходили,
котрі б пездою підходили
до пів-аршинних їх хуїв.
Семен останній був із роду,
мов ключ осінніх журавлів,
подібний наче дві краплини
поставою із пуцюрини
до славних предків-козаків.
Та досі наш Семен Залупа
у нужді жив, бо доля зла –
лиш хуя дала в подарунку,
щоправда, вищого гатунку,
та більш нічого не дала.
Та він, як міг, боровся з нею,
хоч був в літах зовсім малих,
коли дві тітки від зарання
взяли його на виховання,
малим хлоп’ям їбав він їх.
Отож, тітки його навчили
їбаться з самих ранніх літ,
за те вони його вдягали,
ще трохи в школу посилали,
аж виріс і пішов у світ.
Таким-то чином наш Залупа
до міста нашого дійшов,
де з примхи-гри судьби сліпої
в купецькі він попав покої
і доленьку свою знайшов.
Тепер, вертаючись до теми,
скажу як далі все було,
як то вони там спочивали,
як тихо-любо розмовляли
і як до справи в них дійшло.
Отож, у сутінках вечірніх
пливли їх тихії слова,
тоді вона йому зізналась,
що дуже довго не їбалась
і як страждає без хуя.
А часом він їй як присниться !
Було, прокинеться вночі
і щезнуть у одній хвилині
мов фата-моргана в пустині
ці сновидіння золоті.
Так, нарікаючи, казала,
що на це горенько своє,
вона сама не має ради,
тому від нього жде поради,
і, що він думає на те.
Семен задумався глибоко,
з годину думав неборак.
Схиливсь буйною головою
над дивною пезди судьбою,
що без вини страждала так.
Вкінці, як зважив те питання
сказав їй мудрії слова:
„Одну пораду можу дати:
вас треба, пані, поїбати –
бо ради іншої нема”.
Тепер вона вже цілком сміло
запхала рученьку в штани,
і там, пощупавши за члена,
в жагучій страсті, мов шалена,
прошепотіла: „Вже ходи !”
Семен дарма не гаяв часу,
і, певно, кожний з вас збагнув,
що, як їй впхав своє дрочило,
мов швець холяву на правило,
тамтую потку натягнув.
Вона аж сикнула зі страху,
бо тяжко спочатку було,
та потім, як собі нівроку
пезда пустила трохи соку,
немов по маслу все пішло.
Вона під ним як та причинна –
ячала в розкоші німій,
а він, дірвавшись того меду,
то раком грає, то спереду,
щоб тільки догодити їй.
По тих розкошах, аж під ранок
він ліг, щоб трохи задрімать,
вона ж, зібравши простирадла,
на котрих цілу ніч давала,
пішла сніданок готувать.
А потім норму встановила,
що з того дня наш молодець
їбав її, звичайно, раком,
три рази в день і в ніч зі смаком,
мов розплодовий жеребець.
Крім того, він щодругий вечір
Ганнусю-служницю їбав,
щоб щиро-чесно їм служила,
щоб з москалями не курвила
й трималась хати, як казав.
Понадто, зранку натщесерце,
коли ще в ліжку спочивав,
мінетку бабці мав робити,
бо хтось старій мав говорити,
як хуем кашель лікував.
Могла би, може, та ідилья
продовжуватись без кінця,
та раз ту єблю підгляділа
сусідка, жіночка Гаврила,
дивлячись в дірку від ключа.
„Піжди но, курво потайная, –
під носом муркнула собі,
– така приятелька ти моя,
а курва ж була мати твоя,
поплатишся за це мені !”
І вже на другий день від раня,
як та на закупи пішла,
сусідка лиш на те чекала,
до студента мерщій пригнала,
і в ліжку ще його знайшла.
На ньому хутко опинилась,
мов той кіннотчик на коні.
Аж як із сім разів спустилась
і вже додому йти хотіла,
Семен із ліжка не пустив.
„О, моя пані, – він озвався, –
що стільки літ їбу, не знав,
що тим способом можна гратись,
лежать спокійно й не махатись,
нікого ще так не їбав.
За тую розкоші хвилину,
що ви мені оце дали,
я присягаю торжественно
їбать вас стільки раз щоденно,
скільки захочете лиш ви”.
І щоб заяву ту скріпити,
її під себе він узяв,
задерши ніженьки на спину,
ще другу грав її годину,
а як скінчив, то так сказав:
„Прощай, кохана! Вже хазяйка
з базару може надійти,
а завтра знову десь зійдемось
і знов гарненько поїбемось,
коли будем лиш ти-на-ти”.
І з того часу повелося,
що наш студент не дармував,
і як той півень, молодецький,
чи то в гаремі цар турецький
три потки денно обробляв.
Пройшов так рік, що і не зчулись,
як час промчав, мов та стріла.
Аж дня одного в тихім місті,
струснули всіх недобрі вісті
і приключилася біда.
Одного дня Семен Залупа
в садку собі відпочивав,
і лігши голий на ряднину,
свою дебелу пуцюрину
в проміннях сонця вигрівав.
Сусідка, зараз це уздрівши,
до нього скочила як стій,
хутенько стерва заголилась,
на хуя зверху настромилась –
давай пихать на спосіб свій.
Одну дурну привичку мала,
що як їбалася вона,
то так скімліла і ячала,
і дзявкала, і скавучала,
немов побитеє щеня.
Хоч тут нема що й дивуватись,
бо ж знаєте гаразд самі,
що світ, мов банька виглядає
і розум в сраці пропадає
з моментом тим, як хуй в пезді.
Отож скимління це почула
у хаті жіночка купця,
та як заскочила у купі
свою сусідку на Залупі,
попала в шал страшний вона.
Рвонулася, немов тигриця,
як свіжий труп, така бліда,
і заорала пазурями
своїй сусідці між ногами,
аж кров’ю цвіркнула пезда.
„Ах ти, захланная повіє !
Самій лиш хочеться їбтись ?
А, курва мать твоя засрана,
на тебе я, моя кохана,
насрать хотіла й наплювать !”
По тих словах, мов дві чортиці
до горла скочили обі,
волосся в люті собі рвали
і шал такий страшний підняли,
що збіглись там сусіди всі.
Хтось крикнув, щоб звонить тривогу
і на міліцію звонить –
міліціянт умить примчався,
про все докладно розпитався
і став порядок наводить.
На те і наш купець над’їхав,
що десь далеко мандрував,
та як дізнавсь, про що ішлося,
й від чого лихо почалося,
то страшно–страшно закричав:
„О, я – нещасний, горе, горе !
Яку придумаю я месть ?
Тобі – прескурвий вражий сину,
я зараз вріжу пуцюрину,
щоб кров’ю змити жінки честь” !
І, мов безумний, на студента,
він скочив, скільки сили мав,
але міліція здержала
і дуже строго наказала,
щоби до слідства підождав.
Товпа народу хвилювалась,
мов буйна у степу трава,
і мов в далеких хмарах громи,
чи то далекі десь там дзвони,
то клекотіла, то ревла.
Та враз замовкли всі, почувши
труби пожежної сигнал –
то мчався містом з сикавками
в лаштунку бойовім, з гаками
увесь пожежний арсенал.
Посадник міста напереді,
на першім возі прискакав,
його відразу оточили
і, розказавши все, просили,
щоб він цю справу розібрав.
Посадник, давши знак рукою,
щоб втихомирилась юрба,
прокашлявся, пошмаркав носом,
три рази перднув, глянув скоса,
й промовив ось такі слова:
„Не знаю точно, хто сказав це,
чи Архімед, чи Галілей,
що ніби в світі все кружляє,
ні вніч, ні вдень не спочиває,
по-грецьки кажуть „пантерей”.
Якого чорта то кружляє,
на чім стоїть, їбена мать,
ті мудрі греки не сказали
і нашим предкам передали,
таке питання розв’зать.
А наші прадіди вважали,
що світ, мов криця та гранітна,
усім своїм добром і злом,
як це з історії помітно,
стоїть на потці непохитно,
підпертий хуєм, мов колом.
Історія їбання давня,
як давні люди на Землі,
ще в раю наша Ева-мати
Адама вчила як їбати,
так книги пишуть нам старі.
Спочатку може і не знала,
що в нього там таке стирчить,
аж раз побачила, як в раю
їблися мавпи в темнім гаю,
і зрозуміла в їдну мить.
Понижей пупа замлоїло,
й такая тягота взяла,
що як на ту їбню дивилась,
разів із п’ять, мабуть, спустилась,
аж пінка по литках пішла.
І тут, не гаючи й хвилини,
вона к Адаму підійшла,
за хуя взяла, подрочила,
під яйця гладила, тулилась,
а потім на траву лягла.
Відкинула листок фіговий,
що їй „небогу” прикривав,
Адам ревнув, весь затрусився,
хуя, що вперше залупився,
по яйця в лоно їй загнав.
Отут–то наш прародич чесний
як смак їбання зрозумів,
то, не виймавши пуцюрини,
не злазив з Еви зо три днини,
аж помарнів і зголоднів.
Тоді дактилів попоївши,
водички з джерельця попив,
і знову звечора доранку
їбав він Еву безустанку,
аж райських жителів збудив.
Тому за кару був ізгнаний
із того раю повсякчас,
однак лишив нам в заповіті,
що поки рід його на світі,
їбатись мусить кожен з нас.
Отож, їбіться, любі друзі,
бо раз в життю гостить лиш май,
а як не можеш, прошу пана,
то курва мать твоя засрана,
їбатись другим не мішай!
Тут, як посадник славний міста
і бардаків всіх президент,
я пропоную на цю справу
спершу насрать і наплювать,
а потім влаштувать забаву,
щоб цей відзначить інцидент.
Студентові з геройським хуєм
належиться медаль признать,
що стільки мав він в яйцях мази,
що цілий рік, на день три рази,
дві молодиці міг їбать.
Однак, щоб правда не пропала
й мораль у місті розцвіла,
признаймо всі, що зле робила
жона безхуйого Гаврила,
котра підпільно рік їблась.
Отож, віднині й на будуще,
вона за кожнеє їбло
платитиме по два червінці
студентові й купецькій жінці –
"щоб авантюри не було".
Так мудро справу розсудивши,
посадник яйця помішав,
присутні „Слава !” закричали
Залупи хуя подивляли,
що скромно так в кутику стояв.
Він видно мав щось говорити,
бо пальцем в сраці колупавсь,
від хвилювання став пердіти,
а після того сильно пріти,
та так нічого й не сказав.
Союз жінок підніс Залупі,
в признанні лавровий вінок
і всі його поздоровляли,
почесним членом обирали,
із правом грать усіх жінок.
Потому радісна громада,
як це посадник підказав,
громадський комітет обрала
і повновластя йому дала,
щоби забаву влаштував.
Програму скоро уложил
і того дня, ще вечірком,
устроїли усім на славу,
таку пікантную забаву,
що годі описать пером.
Спочатку в піжмурки іграли,
то значить: ряд мужчин ставав,
і жінку раком, що згиналась
їбали ззаду, аж вгадала,
хто з них їй хуя владував.
Найдовше всіх жінок жмурилась
пана посадника жона,
аж як у чергу став Залупа
і засадив їй аж під пупа,
тоді вгадала вже й вона.
До ранку все перемішалось
і безлад там такий настав !
Усі на купі так їблися,
що вікна в залі аж тряслися –
не знати, хто кого там грав.
Робили різнії фігури,
кому до смаку як було:
їбались там двоособово,
і по-французьки, й ланцюгово,
спереду й раком, аж гуло.
І я там був, на тій забаві,
і перший раз тієї ночі,
де хвацько хуя залупив,
я свій невинності віночок
Венері в жертву там зложив.
Завершу все я іншим разом,
любезна братіє моя –
колись, як будуть теплі ночі
і як вогнем наллються очі
при чарці доброго вина.
Вкінці скажу вам, любі друзі,
їбіться всі, кому не лінь.
Такий закон, допоки люди,
пезда хуїв хотіти буде
на вікі вічнії. Амінь ![/hide]
« Останнє редагування: 15 Вересня 2016, 07:42:16 від yurko »
Записаний