Хм... не знаю, з чого почати.
Батьки відносяться в розумінні дитини до "касти богів". Так заложено природою, і не дарма, тому що на цьому базується виховання і становлення світогляду дитини. Якщо батьки підходять до виховання з розумом, це їм - "всі карти в руки".
По-перше: "боги" повинні всі свої тери рішати "за дверима". Якщо розборки ведуться на очах потомків, це сильно опускає батьків в цих очах. Спочатку вирішуйте все "в кулуарах", а до "народу" доносьте готове рішення.
Бо потім будуть проблеми з легітимністю влади.
По-друге: накази батьків не обговорюються. Якщо привчати малюка з пеленок до дискусії по всякій фігні, потім так намаєшся, і собі нервів поїш, і малому. Але завжди треба пояснити чому, і чому це треба зробити. Дитя має зрозуміти, так чи інкше воно це зробить. Пізніше, в старшому віці, коли вже працює соображалка відпаде львина частка скандалів.
Третє: ніколи не кричати (ну ти шо тупий!! ну скільки раз тобі казати!! бла-бла-бла!!). З боку виглядає дибільно, смію вас завірити, що в першу чергу з боку дитини. Говорити нормальним, але "безвідкатним" тоном. Спокійно, як танк. Зі своєї практики: на малу підвищував голос відсили пару разів, а слухається краще, ніж жінку, яка бувало покрикувала на неї.
Четверте: ніколи не "хіхікати" з невдач (впала, розлила щось і тд.) Якщо сталося ненавмисно, просто ліквідувати наслідки. Це звичайно не стосуєтся випадків "саботажу". Наприклад, повадилась мєлка чай розливати, було пояснено, що ніззя.
Ніби і не били, і не кричали, а все - більше не робить. В цей же пунк входить і зайва "жалість" в таких випадках. Засікли, що ради того, щоб взяли на руки деколи можна "впасти", "вдаритися" і тд. Встановили патч.
Сказано було: сама бігла, сама стукнулась, ай-ай-ай, наступного разу будь уважніше. Все - бігає, трощить головою меблі (як Джаггернаут з "Люди-Х"
) - хоч би що.
Поки шо все. Шось я розписався. Не к добру это.
Автор
Тема: Д1ти,виховання,проблеми. (Прочитано 203189 раз)