Музика розповідає і описує нам різноманітні події, показує цілі картини оточуючого нас світу, характеризує все і всіх.
Вплив музики на людину дуже різноманітний.
Вчені доказали, що музика активно впливає на розвиток людського інтелекту, має можливості впливати не лише на дорослу людину, але і на дітей найбільш раннього віку, навіть у лоні матері.
Історія знає багато різних прикладів, коли музика використовувалась для лікування і очищення. Одним з таких прикладів є ізраїльський цар Саул.
«Дух Господній відступив від Саула, а злий дух від Господа непокоїв його. Слуги Саулові йому сказали: «Глянь лишень, як злий дух від Бога тебе мучить. Нехай наш володар лишень накаже, і твої слуги, що перед тобою, пошукають чоловіка, який вміє грати на цитрі; і як нападе на тебе злий дух від Бога, він заграє своєю рукою, і тобі стане легше.» Саул звелів своїм слугам: «Пошукайте мені чоловіка, що гарно грає, й приведіть його до мене.» Заговорив один з молодих людей тай каже: «Бачив я сина в Євсея вифлеємця, він уміє гарно грати, сила в нього незвичайна, звиклий до бою, розумний на слово, гарний на вроду, та й Господь з ним.» І послав Саул послів до Євсея так сказати: «Пришли мені Давида, твого сина, що при вівцях.» Узяв Євсей п'ять хлібів, бурдюк вина та козеня й послав усе це Саулові через Давида, свого сина. І прийшов Давид до Саула й вслуговував йому. Саул дуже полюбив його, так що він став його зброєношею... І було: що найде дух від Бога на Саула, візьме Давид гусла тай заграє; от і полегшає Саулові і стане ліпше, а злий дух відійде геть від нього.» (1Сам.16:14-23).
Тут автор вказує, як музика звільняє людину від мук диявола, тоді як інші засоби безсилі.
Вплив музики дуже різний. Вона може просто приносити задоволення, але вона може примусити, розчулити, вилікувати. Вона впливає на слухачів різним способами: одні реагують на рівні інстинктів, інші шукають в ній ключ до розуміння своєї сутності.
Чому музика має такий великий вплив на людину?
Тому що в житті кожної людини головне - ритм. Весь наш організм - це ритмічна пульсація всіх органів.
Музика на кожну людину впливає по-різному. Кожна людина по-своєму реагує на різні види музики, виявляє інтерес і захоплення нею, надає перевагу тому чи іншому жанру, улюбленому композитору чи певному твору. І в цьому ще одна особливість музики.
Музика - це ще один прекрасний засіб, яким ми можемо прославляти нашого Небесного Отця. Про це ми можемо дізнатись з історії християнської музики.
Народження християнської музики.
Християнство зародилось в юдейському суспільстві. Вперше його слово спасіння було проголошено устами єврея, чий рід походив з роду Давида. Перші християни поважали звичаї юдаїзму, вони жили і покланялись Богу, не відриваючись від своїх сімей і предків. Їх рання віра проростала на ґрунті стародавніх традицій, і в своїх писаннях вони часто використовували єврейські тексти, вірячи, що прихід Ісуса, Месії, став реалізацією цих пророцтв. Тому для нашого перегляду історії християнської музики важливо зрозуміти ту роль, яку відігравала музика в житті юдеїв, тому що юдейське коріння музики християнства залишається важливою ланкою у тому ланцюжку, який з'єднує ці дві релігії.
Старий Завіт - це документ, що описує історію, філософію народу. Але це перш за все зібрання священних текстів, а не детальна історична хроніка. Тому тут одні події чи персонажі розкриті з усіма подробицями, а інші тільки представлені. Як джерело інформації про музику, Старий Завіт також то повний детальних описів, то нічого не згадує. Музика - одна з тих сфер, в яких Біблія не дуже ділиться своїми секретами.
МУЗИКА В БІЛІЙНІ ЧАСИ
Найбільш рання музика.
Перша згадка про музику є в Бутті 4:21, де сказано про Ювала, батька всіх гуслярів і дударів. Ці музичні інструменти, які придумали Ювал і його потомки, є праобразом наших сучасних музичних інструментів.
Перші глави Біблії мають лише непрямий опис музики. Народ Божий Ізраїль, відправився до обіцяної землі, при цьому співалась така пісня: «Угору вода з криниці приспівуйте їй. Криниця, що копали дуки, князі народу, що рили берлом та жезлами.» ( Чис. 21:17,18)
Ця пісня відноситься до конкретної ситуації, але тут, нажаль, нема нічого, що могло б вказати на характер музики як такої.
Деякі з пісень раннього періоду описані більш точніше, наприклад пісня Міріам у виході: «Взяла тоді Міріам, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами. І приспівувала їм Міріам: Співайте Господові, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.» (Вих.. 15:20,21)
Короткі рядки і простий текст вказує на багаторазові повтори і, напевно, на прості поступові мелодичні лінії, що кружляють навколо декількох основних нот.
Так само, як і у багатьох інших культурах, в стародавніх євреїв музика супроводжувала майже всяку діяльність. Пісні війни, перемоги і поразки, записані в деяких розділах Біблії, прославляли Бога і при різних святкуваннях: при помазанні на царя, при посвячені стін Єрусалиму, підчас Пасхальної трапези. Вражаючою є пісня жінок, які вітали Давида, після перемоги над філістимлянами: «...Вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові на зустріч, з радости ж співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів. Жінки, танцюючи, повторювали приспів: «Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч.» ( 1Сам. 18:6,7).
Постійне повторення цього приспіву могло вивести тих, що співали на найвищий рівень радості, одночасно викликаючи і підживлюючи заздрість Саула. Наступні тріумфальні перемоги Давида, коли він повернув ковчег в Єрусалим, супроводжувались ще грандіознішим тріумфуванням: «Давид же і увесь дім Ізраїля танцювали перед Господом щосили, виспівуючи та пригріваючи на цитрах, арфах, бубнах, дзвінках і цимбалах.» (2Сам.6:5)
Різнорідність інструментів, танці створювали доволі емоційну атмосферу. Визволення і катарсис, властивий таким ситуаціям, припускають повну єдність учасників з тою подією, яке святкується, їх добровільна відмова від свого «я». Демонстрація єдності, виражена Давидом в такій емоційній формі, викликала суперечність і заховану роз'єднаність. Міхаль вважала подібну зайву театральність непристойною: «Зневажила його в своїм серці і потім насміхалась над ним (2Сам. 6:16)
Храмова музика
Музика, про яку йшлося раніше, належала не професійним музикантам, а народу в цілому. Але під час другого опису прибуття ковчегу завіту в Єрусалим ми в перше зустрічаємо згадку про офіційно існуючий стан спеціально навчених музикантів, які були покликані вести богослужіння. Тут згадуються всі види музичних інструментів, а в 1 Хр.16:8-36 написаний текст подячної пісні.
Після збудування храму Соломоном богослужіння стають пишними. В Біблії досить детально описані церемонії початку богослужіння і та роль, яка відводилась музиці: «І всі левіти співці, Асаф, Геман та Єдутун, сини їхні та брати, одягнені в вісон, із цимбалами, арфами та цитрами стояли на схід від жертовника, а з ними 120 священиків, що сурмили. І коли всі разом сурмили й співали в один голос на хвалу й славу Господа, та коли загримів звук труб, цимбалів і музичних приладів, на хвалу Господа: «Бо він благий, бо віковічна його милість!» - тоді Господній дім сповився хмарою Господньої слави.» ( 2Хр.5:12,13)
В Талмуді є детальний опис закінчення щоденного обряду жертвоприношення: «....І два священнослужителі стояли при столі, тримаючи в руках срібні труби. Вони протрубили довгий сильний заклик. Тоді вони підійшли, стали біля Бен Арза, один з правого боку, а інший з лівого. Коли він виступив і вилляв жертовне вино, префект махнув полотнищем і Бен Арза вдарив у тарілки, а левіти заспівали. Коли вони дійшли до перерви в співі, почали дути в труби...» (Тамлуд 7:3)
Те ж джерело повідомляє, що хор складався найменше з 12 співаків, обов'язково чоловіків, і був доповнений хлопчиками, «щоб додати солодкості звучанню, в супроводі використовувалось дев'ять або більше лір, арфа, від двох до дванадцяти дерев'яних духових і тарілки.»
Коли царював Езекія, він повелів очистити храм і перебудувати жертовник згідно наказів Бога. Потім, коли приносились жертви, Езекія «настановив левітів у домі Господньому з цимбалами, арфами та цитрами, на наказ Давида й Гада, царського видющого, та пророка Натана, бо наказ цей був від Господа через його пророків. Тому левіти й стали з музичними приладами Давида, а священики з сурмами.» ( 2Хр.29:25-26). Тоді «цар Езекія звелів принести всепалення на жертовник; і в той час, як почалося всепалення, почався й спів на честь Господа під звуки сурем та музичних приладів Давида, ізраїльського царя. Вся громада молилась обличчям до землі; співали пісень, сурмили, доки не закінчилось всепалення.» (р.27-28). Це ще один яскравий приклад використання музики в храмі. Згідно волі Бога, що була висловлена через його пророків.
Пізніше музика в Богослужіннях почала носити більш символічний характер. Труби, наприклад, означали могутність Бога, Його велич і силу, в той час, як приспівування рядків з Писання було сильним нагадуванням про Його святість, від'єднувало Слово Боже від світських розмов щоденного життя. Тому гімн став центральною частиною єврейського богослужіння.
Дві ці властивості музики - захоплювати і символізувати - в значній мірі визначили характер і природу музики, що використовується в християнських богослужіннях.
Псалми в храмовому богослужінні.
Будучи не єдиними текстами, що співались в храмі, псалми займали головне місце в богослужінні.
Як Талмуд так і багато назв псалмів кажуть нам про те, що спів левітів супроводжувався грою на інструментах, переважно - на струнних щипкових. Музична структура визначалась тим розділом богослужіння, в який входили псалми.(«Коли вони доспівали, вони затрубили в трубу», Талмуд 7:3). Ці перерви в співі часом відмічались словом selah, що в перекладі означає «пауза».
Івритська поезія не має рими, не має вона і постійного метру. Ударні і неударні склади існують, але їх кількість не регламентована. Музичний ритм в зв'язку з тим, напевно, визначався текстом і не підпорядковувався сталому розміру, в той час, як мелодична схема повинна була мати можливість підстроюватись до нерівномірної довжини вірша.
Назви мотивів, що передували деяким псалмам, можливо, позначали пару простих мелодичних схем: одну - для першої половини рядка, другу - для другої (дещо подібне на григоріанський хорал). Гармонізація навряд чи існувала, але співзвуччя в унісон, кварти і квінти передбачались.
Псалми на івриті мають таку стрункість, красу і силу, що музиканти не можуть пройти повз них, а це означає, що вони і надалі будуть вносити свій вклад в збагачення як єврейської, так і християнської музики.
Ендрю Вілсон-Діксон "Історія християнскої музики"; переклад Milites Christi Imperatoris