Вільний форум міста Калушa

Різне => Віра, релігія, філософія, світогляд => Людська поведінка => Тема розпочата: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 14:04:20

Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 14:04:20
Вчора ми сиділи у "Мисливці" і до нас підійшла підвипивша попрошайка. Зі сльозами на очах попросила 75коп на покупку в аптеці. Я розумію з однієї сторони, що вона гроші випрошені у людей швидше за все проп"є, а з іншої - "раптом та опохмілка може спасти їй життя?". Я розумію, що те, що ми їй дамо чи не дамо тієї гривні ніяк не зміить її життя.
Але подані їй мною гроші викликали бурну реакцію протесту. Тому, що по словам мого спутника ті гроші підуть на гріховне, а тому і моя дія - гріховна.
Давайте, можливо, разом розберемось у цій ситуації і у тому що ж є насправді наша милостиня і чи можна її подавати усім і скрізь(чи лише під церквою).
Відповідь від: 23 Травня 2012, 13:53:40
Трохи порилась в інтернеті і таки справді знайшла такі вислови святих людей:
слова Василія Великого:
 …нужна опытность, чтобы различить истинно нуждающегося и просящего по любостяжательности. И кто дает угнетенному бедностию, тот дает Господу и от Него получит награду; а кто ссужает всякого мимоходящего, тот бросает псу, который докучает своею безотвязностию, но не возбуждает жалости своей нищетою.

Дидахе:
 …пусть запотеет милостыня твоя в руках твоих, прежде чем ты узнаешь, кому даешь.

...це слова. А тепер вчинки. Я, будучи ще студенткою, у Києві по дорозі до інституту завжди кидала бородатому попрошайці якісь невеличкі суми (хоча для мене ті суми значили відмову від обіду - булочки з чаєм). І от збираючись кинути йому чергові купони, побачила як він викидував під сходи подану кимось надірвану тисячку. У мене серце стислось - я б її заклеїла і потратила на сніданок. В той день я йому нічого не кинула у його тарілочку...А за кілька днів побачила про нього і інших попрошайок телевізійну передачу. Про те, що цей дідусь харчується виключно у ресторанах і проживає у готелі (на той час - "Москва" вартістю 50у.о. за добу). Тоді як я не могла зняти для себе кімнати у якоїсь хазяйки - на куток\ліжко у студентському гуртожитку ледь вистачало.
 Так чи варто таким подавати? Якщо вони і так живуть краще за тебе?
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 14:09:06
не переймайся Сонечко, ніхто не має право судити тебе за це :)
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 14:11:22
Я не за осудження веду розмову. Мені якось до цього було байдуже, що думають про мене. Я про те - чи варто давати милостиню УСІМ, хто тебе просить. Чи все таки потрібно робити вибір, ділити людей на "поганих" і "хороших". Адже такий поділ суперечить все-таки християнству.
Назва: Милостиня
Відправлено: yurko від 23 Травня 2012, 14:12:08
Ну вона питає з суто етичної точки зору мабуть.
Бо з релігійної там є нюанси.
А з етичної як Саша каже тут нюансів нема. Сама вирішуєш і ніхто не в праві судити.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 14:11:42
о. Поспішив.
 :=)
Назва: Милостиня
Відправлено: ДДК від 23 Травня 2012, 14:14:00
Я вважаю, що така милостиня тільки підтримує ниций стан і сприяє тому, що людина лише глибше і глибше падає у безодню. А справжня любов - це коли ти помагаєш людині йти догори, підніматися духовно, підніматися по тону.
Назва: Милостиня
Відправлено: yurko від 23 Травня 2012, 14:15:22
Сонечко, ти оприділись! Як кажут на сході.

Якщо ти правовірна християнка, то є одне.
А якщо ти просто хороша людина то є інше.

Християна ліва рука не має знати шо робить права. Тобто даєш незамислюючись на рахунок суми. Але кому саме мусиш думати, бо наркоману чи алкоголіку давати гроші аби він себе далі вбивав - не можна.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 14:14:30
Такий принцип мабуть і не християнам підходить.
Назва: Милостиня
Відправлено: hacjka від 23 Травня 2012, 14:15:47
 :(попрошайки-це великий бізнес.
 колись,ще давно..після Паски,прийшли цигане,просити милостиню...так грошей я не дав,а дав банку з огірками та бухань хліба.....яке було моє здивування коли я вийшов пізніше на двір і побачив на лавці розбиту баньку і бухань хліба.....вот після того не даю циганам ні копія.
а на рахунок просящих,обідаем часто у Шашличній,так вот...там е світлофор...і був час коли ходив чоловяга ,каліка без ноги..коло машин.які зупинялись перед світлофором(хто знае де це зрозуміе про щоя...на світлофорі доволі довго бувае стоять машини)..і просив грощі,а його *газдиня*(циганка років 23-27) сиділа коло кафушки і всьо *пасла*... він ій приносив ті віддавав ті грощі .
ну ми ясна річ за цим наблюдали,тай обсуждали тріх..тай тут надійшов знайомий...і троха розказав,як такий *бізнес* процвітае у Россіі,тай України..ловлять бомбжів,ріжуть..ноги,руки...(мають своіх підкуплених лікарів)...і пускають на них працювати.....а потом продають один одному...
не вірити знайомому я не можу,він років 30 іздить по світу по заробіткам.
ну це не означае що всюда так,но свою думку я висловив.....циганам,бомбжам,не даю..хіба можу піти і купити що треба.
ах,да забув..того року літом сиділи з кумом в палатці коло пошти,підійшла циганчатка мала,просила бабло...ми дали пару копійок...підійшла до продавщиці..а та ій каже -Позамітай,тай дам тобі за роботу.....то мале циганча пішла щось по своему буркнула під ніс....а на дворіі і чекали таки самі як вона підліткі,теж цигане.....далі,халявні грощі шукати.
на пошті колись часто возили цигане мужичка інваліда,теж пристроіли до себе,хату забрали...і возили просити...шось пропав десь....не видно.
а так то справа кожного-давати чи не давати.
Назва: Милостиня
Відправлено: yurko від 23 Травня 2012, 14:16:28
А справжня любов - це коли ти помагаєш людині йти догори

що передбачає дещо значно більше ніж просто давання грошей. І зробити то дуже важко.
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 14:18:45
Сонечко відкинь голову, давай серцем :)
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 14:28:04
що передбачає дещо значно більше ніж просто давання грошей. І зробити то дуже важко.
На жаль зробити щось суттєве\вагоме, таке, що враз змінить її життя  для тієї людини ми майже не можемо. Бо вона сама свідомо його уже давно зробила.
 Але десь у Біблії є слова з таким смислом: Христос ясно і однозначно сказав: тому, хто просить у тебе - дай. Любому. Кожному, хто до тебе звертається. І зовсім не тому, що та людина вартує на милостиню, а тому, що якою б поганою, нечесною чи опущеною та людина не була б - Христос закликав нас відноситись до неї з любов"ю. Інакше і самі відпадемо від Любові Божої.
Сонечко відкинь голову, давай серцем :)
Та ні, Саша, я серцем уже подумала. А зараз мене цікавить - таки розібратись з допомогою голови і з боку духовного.
Назва: Милостиня
Відправлено: ДДК від 23 Травня 2012, 14:42:05
У такому випадку давати потрібно з думками любові до ближнього і він має віддячити. Хоча б сказати дякую чи помолитись про вас. Щоб не було порушення потоків.
Християнська традиція - це підкорення (я уже писав про це). Я не вважаю , що треба дотримуватись саме такого підходу, щоб комусь підкорюватись і перед кимось падати на коліна. Християнська етика має сприйматись без будь-яких таких пожертв, пригнічування і самознецінювання. А усі попрошайки використовують саме такі методи - падають горілиць, плачуть, викликають жалість різними способами, яких їх навчає їхня "криша".
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 15:17:10
а так то справа кожного-давати чи не давати.
Так з цим ніхто і не сперечається. Я не хочу розібратись давати чи ні (це я знаю для себе), а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині. По словам деяких святоотців виходить, що є "праведна чи правильна" милостиня, а є - "неправедна чи не правильна". Чи справді це так?
Циганам і бізнес-попрошайкам давати і мені не хочеться. Розумом. Але чомусь весь час після моєї відмови мені стає стидно і страшенно не затишно на душі...І я здається, зрозуміла ЧОМУ.

Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:13:43
У такому випадку давати потрібно з думками любові до ближнього і він має віддячити.
Ну, як не стидно, але саме любити бомжа чи попрошайку я не умію. Я відчуваю жалість чи співчуття. Але, на жаль, аж ніяк не християнську любов. :-[
Невже, знаючи про те, що тобі можуть не подякувати ми можемо спокійно відмовитись від подаяння? Тобто, давати потрібно "за щось"?! :pardon

А зараз просто хочу привести розповіді інших людей про подібні ситуації.
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 15:20:43
а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині.
:o
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 15:54:59
После пожара

Приховано: Показати
Смотреть на это было страшно. По грязноватому весеннему снегу разметались цветастым пунктиром одежки моих детей. Я шел вдоль обочины и почти машинально подбирал желтую Антошкину курточку, синие штанишки Никиты, свитер, связанный для Глеба бабушкой Олей… А потом растерянно стоял на дороге с охапкой мокрой испачканной детской одежды. И не понимал, что нужно делать дальше...

За пару дней до этого к нам постучалась женщина с печальными глазами. Горьким был ее рассказ. Сгорел в деревне дом. С двумя маленькими детьми она осталась в одночасье без крыши над головой, без вещей, без денег. На первое время их приютили соседи. Мужа нет, родственников тоже. Как жить дальше, не знает. А пока — ходит вот, побирается Христа ради.

На дворе стоял девяносто восьмой год. В каком-то смысле мы тоже были тогда бездомными – с тремя детьми ютились в очередном съемном жилье без удобств. Как тут не помочь чужой беде? Только вот помогать-то особо было нечем. Сами едва сводили концы с концами. Ну, что делать: собрала жена немножко продуктов, дала немножко денег, извинилась, что больше нечем поделиться. Женщина поблагодарила. А потом спросила, нет ли у нас какой-нибудь одежды для ее детей. Эх, как же мы обрадовались, что хотя бы здесь можем помочь! Уж чего-чего, а этого добра у нас было в достатке. Долго выбирали все самое подходящее, чтоб по сезону, по размерам. Набрали два здоровенных пакета. Женщина была очень довольна, на прощанье желала нам здоровья и всех благ.

...А теперь я стоял на грязном проселке, держал в руках эти вещички и не знал, как с ними поступить. На душе было тягостно, словно бы теперь уже мой дом сгорел, а курточки, штанишки и кофты — это все, что уцелело на пожаре. Глупо, конечно... Однако бросить на дороге я их так и не смог. Притащил домой. И тайком, чтобы не огорчать жену, спрятал в сарае.

Прошло три месяца. Однажды захожу во двор и вижу: жена отстирывает в корыте эти самые дареные погорельцам детские вещи.
— Что, — говорю, — нашла «заначку»?
— Ага, — жена шмыгнула носом. — Я их еще тогда, на дороге видела. Только не стала тебе говорить, чтобы не расстраивать. А подобрать не догадалась.
Помолчала и добавила тихо:
— Там еще и продукты были раскиданы…
Думали мы, думали, что же это с нами приключилось, но так и не пришли ни к чему в своих думках. Просто перестирали все, да и отдали мальчишкам дальше донашивать.


Двое в поезде
Приховано: Показати


В моей жизни был случай, когда я не подал нищим ничего. Вернее, бывало-то их гораздо больше. Но именно этот врезался в память по-особенному.

Рассуждая о нищих, мы обычно подразумеваем под этим словом некий обобщенный типаж человека, который пусть и по-своему, но как-то все же устроился в жизни. На ум сразу приходят члены полукриминальных сообществ, талантливые симулянты-одиночки или обычные тунеядцы, принципиально не желающие добывать хлеб насущный честным трудом. Однако за этими, самыми броскими и распространенными вариантами нищенства существует еще один его пласт. Мы крайне мало знаем о нем, потому что в своей обыденной жизни практически не пересекаемся с его представителями. Но если это все же происходит, такие встречи запоминаются на всю жизнь.

В тот день я ехал на пригородной электричке домой. Пригревало апрельское солнце. Молодой зеленью светились за окном деревья. На душе было хорошо, как это бывает лишь весной в такие вот погожие деньки. И тут в вагон вошли двое. Назвать их мужчиной и женщиной можно было лишь потому, что так уж принято называть разнополых особей людского рода. Человеческий облик едва угадывался в них за какой-то совершенно невероятной ветошью, составлявшей их одежду. Ничего подобного я не видал на живых людях ни до, ни после. Засаленные, полуистлевшие, грязные до полной потери цвета мерзкие тряпки, когда-то бывшие кофтой, брюками, пиджаком…

И лица у них были под стать одеянию: одутловатые, заплывшие, не красные даже, а какие-то бурые. Мужчина был безглазым. Веки над пустыми глазницами свисали у него до середины щек, как у гоголевского Вия. По черному от грязи воротнику бродили крупные вши. Женщина-поводырь шла впереди него по вагону с помятой консервной банкой в руке. Слепой держался сзади за резинку ее рейтуз. Но окончательно вогнал меня в ступор даже не вид их, а запах. Вернее — чудовищная, непередаваемая словами вонь. Чем от них несло — аммиаком, гнилью, прелью, разлагающимся человеческим телом — Бог весть как это все еще можно назвать. Они медленно шли мимо меня, не произнося ни слова. А я смотрел и смотрел на них, цепенея от увиденного. Даже в голову мне раньше не приходило, что люди могут дойти до такого края. Наивно думалось, что у нищеты бывают какие-то пределы…

Нищие вышли в тамбур и направились в следующий вагон. Оторопевшие пассажиры пришли в себя и дружно бросились открывать окна. Зазвучали со всех сторон возмущенные вариации на тему: «Как можно позволять вонючим бомжам заходить в электрички!»

А я думал о том, что перед такой огромной чужой бедой человек попросту бессилен. Да, тогда я растерялся. И не бросил в их жалкую баночку ни копейки. Но даже если бы я отдал все, что у меня было с собой — деньги, одежду, сумку с книгами, — все равно это ничего не изменило бы в их страшной жизни. Это и жизнью-то назвать язык не поворачивается.




Наташа
Приховано: Показати
Впервые она появилась у нас в доме с огромным животом и маленьким хмурым мальчиком, вцепившимся в ее подол. Молодая изможденная женщина на последних сроках беременности просила подаяния. Рассказала свою нехитрую историю: детдомовка, вышла замуж, жили в Грозном. Началась война, муж погиб. Его родственники от нее отказались. Осталась одна с ребенком, да еще и беременная. Дело происходило в самый разгар первой чеченской кампании. Я лично знал в нашем краю пару-тройку людей с подобными судьбами. Сорванные войной с родных мест, без жилья, без средств к существованию, они находили себе приют в российской глубинке — благо, брошенных домов в пустеющих деревнях хватало на всех…

  Наташу поселили в недостроенном общежитии местного ПТУ, в комнате без отопления. Для летнего сезона жилище вполне подходящее. О том же, что будет зимой, она старалась не думать. Мы помогали ей, чем могли, — деньгами, едой, вещами. Через несколько недель Наташа родила еще одного мальчика и перебралась в соседний райцентр, где власти нашли ей более подходящее жилье. Но нас она время от времени навещала, поскольку кормилась, как и прежде, нищенством. Детские пособия были тогда совсем мизерными, а получить работу в ее положении было практически нереально. Правда, позже она дважды пыталась устроиться уборщицей — сначала в школе, потом в Доме культуры. Но дети постоянно хворали, приходилось отпрашиваться, брать больничные… А тут, в придачу ко всем бедам, у нее самой открылась язвенная болезнь. Ну кому нужна такая уборщица? Короче, работать не получилось. Теперь, уже с двумя детьми в вечно ломающейся коляске, она ходила от дома к дому, надеясь лишь на людское милосердие. У нас она иногда останавливалась отдохнуть часок-другой. Ела очень мало.

Худая, с черными полукружьями под глазами, вечно уставшая до полусмерти. К нам в Жиздру она приезжала побираться не от хорошей жизни — в соседнем райцентре народ был куда жестче. Случалось, в подъездах тамошних «хрущевок» ее избивали и даже спускали с лестницы. Местная шпана несколько раз отбирала у нее собранные с таким риском крохи. У нас же она в каждый приезд обходила несколько домов, где ее давно знали. Появлялась нечасто — раз в две-три недели. Если Наташи долго не было, мы с женой начинали волноваться: уж не случилось ли чего? Знакомство наше продолжалось несколько лет.

  Однажды я разговорился с женой нашего священника, которая тоже все это время помогала Наташе. И не сразу смог осмыслить услышанное. Дело в том, что матушке она рассказывала о себе совсем другую историю. Не помню всех подробностей, но в этом варианте Наташиных злоключений никакой Чечни не было и в помине. Зато детей у нее оказалось уже не двое, а… пятеро! И прописана она была в Овсороке — деревне, где еще с послевоенных времен обосновался цыганский табор. Все это матушка своими глазами прочла в ее паспорте, который Наташа сама показывала. А приходские всезнающие бабульки говорили еще более интересные вещи: будто живет она там преспокойно с мужем-цыганом. А к нам ездит, потому что таков национальный обычай — цыганская жена должна промышлять либо гаданием, либо попрошайничеством. Вот ведь какая версия: хочешь — верь, хочешь — нет… Я — не хотел. Потому что лично знал Наташу не один год и верил своим глазам больше, чем досужим россказням. Ну не укладывалось у меня такое в голове, и все тут!

А закончилась эта история следующим образом. Однажды поехали мы с женой за какой-то надобностью в тот самый соседний райцентр. Влезли в битком набитый автобус. К середине пути в салоне стало попросторней. Мы перебрались на заднюю площадку, где освободились места. И увидели прямо перед собой… Наташу. С пятью детьми. И с коренастым цыганом в обнимку. Она сразу же сделала вид, будто не замечает нас. Мы тоже старались не смотреть в ее сторону. Это стоило нам всем значительных усилий, поскольку сидели мы в двух шагах напротив друг друга. Вскоре они сошли у какой-то придорожной деревушки. С тех пор Наташу я больше не встречал.


Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:22:56
Цитата: сонечко я від Сьогодні в 15:17:10
а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині.
Я мала на увазі думку про те, що милостиня може мати гріховний смисл. Якщо подати її, наприклад, наркоману чи п"яниці. Звідки пішло таке  "нехристиянське" поняття, на що опираються святі отці, стверджуючи що треба ще знати кому давати?...Адже Христос не ділив людей.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:27:59
Ми в основному сприймаємо милостиню як якусь зовнішню дію, як соціальне поняття. МИ, коли подаємо в основному цікавимось тим, куди підуть наші гроші і кому...і я не виключення в цьому (мені також не хочеться подавати людині, яка заробляє більше за мене чи тій, яка ті гроші проп"є чи прогуляє)...Тому, що забула про первинне значення такої дії.
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 15:58:16
Звідки пішло таке  "нехристиянське" поняття, на що опираються святі отці, стверджуючи що треба ще знати кому давати..
можна про це шось почитати :)
філософи давнини глибокої :=) частенько передягалися в лахміття, :) рахуєтся шо тільки перед жебраком людина є настояща,
ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує :)

Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:56:41
а шо і кому подавати, то справа кожного, всі попрошайки - є хворі люди
Назва: Милостиня
Відправлено: ДДК від 23 Травня 2012, 16:08:40
Невже, знаючи про те, що тобі можуть не подякувати ми можемо спокійно відмовитись від подаяння? Тобто, давати потрібно "за щось"?!
Так. Тоді того попрошайку потрібно навчити(примусити) зробити щось в замін. Потоки повинні бути врівноважені. Я в такому випадку кажу "на і помолись за мене чи подякуй". Бо це потрібно нам обом, щоб те подаяння пішло на користь.
Милостиня і пожертва є різними речами. Пожертви шкідливо давати пяницям, напркоманам і злодіям. А милостиню можна давати усім, бо це - від "милого серця", це  частина твого добра і любові. І надія на те, що та людина і сама піде в решті решт шляхом добра і любові.
ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує
Не зовсім правда. Нічого в замін матеріального, але обов"язково отримати взамін духовне: молитва, подяка, побажання здоров"я, щасття. Це не лише таким чином ми підтримуємо рівновагу потоків, але ще й хоча б трішки піднімаємо ту людину догори.
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 16:17:18
Так. Тоді того попрошайку потрібно навчити(примусити) зробити щось в замін. Потоки повинні бути врівноважені. Я в такому випадку кажу "на і помолись за мене чи подякуй". Бо це потрібно нам обом, щоб те подаяння пішло на користь.
я розумію шо ти любиш повчати, ;) але скажи чи багато людей ти змінив :)
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 23 Травня 2012, 16:28:23
ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує
Як не егоїстично може виглядати, але первинний смисл милостині - то впершу чергу користь для тебе. В християнстві є таке як покаянні діла чи милостиня. Тобто, через милостиню (віддаючи щось комусь по милості своїй) ми тим самим виправляємо себе, виліковуємо душу, можливо десь очищуємось...Очищуємось від жадності, від байдужості, від тієї ж нелюбові ближнього.
Милостиня і пожертва є різними речами
Я не розділяла(-ю) ці поняття. Можливо. І чим вони відрізняються?
Відповідь від: 23 Травня 2012, 16:21:12
від тієї ж нелюбові ближнього
може я трішки перегнула палку - бо, як я писала, любити п"яницю чи бомжика я не зумію, не зможу так як цього вимагає християнство. Але, якусь частинку своєї уваги я йому дам. А він від такої дії уже не так зло дивитиметься на мене чи інших потенційних подаяльників. От уже і які не які зміни пішли, хоть крихітні, але "щось" :). Так, що ДДК, як і інші, хто чимось допомагав комусь може таки напевно сказати, що когось трі-і-і-шечки змінив на якусь мить :).
Назва: Милостиня
Відправлено: Alexander від 23 Травня 2012, 16:28:38
Як не егоїстично може виглядати, але первинний смисл милостині - то впершу чергу користь для тебе. В християнстві є таке як покаянні діла чи милостиня. Тобто, через милостиню (віддаючи щось комусь по милості своїй) ми тим самим виправляємо себе, виліковуємо душу, можливо десь очищуємось...Очищуємось від жадності, від байдужості, від тієї ж нелюбові ближнього.
:good все вірно
Назва: Милостиня
Відправлено: Доктор Хаос від 23 Травня 2012, 16:50:37
Був теж такий випадок: прийшла мала циганка, стукає у двері, просить: подайте пару копійок на хліб. Виношу віник: зароби, позамітай сходи. Нема, каже, дурних. Люди, котрі дійсно потребують допомоги, стидаються просити. Просять ті, для кого це робота.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 16:49:49
так сказать, промысел.
Назва: Милостиня
Відправлено: ДДК від 23 Травня 2012, 16:56:32
І чим вони відрізняються?
Подаяння - то штучно вигадане слово, для того щоб принизити іншу людину, щоб вказати, що вона така ниця і мізерна, що неспроможна сама взяти чи отримати будь-що.
я розумію шо ти любиш повчати
Повчати я не люблю. Але порушувати потоки я не дозволяю. Тому, якщо мені хтось не хоче подякувати, то я його примушую. І вважаю це нормальним.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 16:53:21
прийшла мала циганка, стукає у двері, просить
Цигани - то особливий випадок. Фашисти їх позбавлялися, бо їхня етика - збоченість. Але копійки все ж таки, коли просить, треба дати. Бо гірше буде. Пам"ятайте про їх здатність проклинати та використовувати магію.
Назва: Милостиня
Відправлено: Доктор Хаос від 23 Травня 2012, 20:28:38
 :evilЭто да...
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 30 Травня 2012, 23:49:55
Тому, якщо мені хтось не хоче подякувати, то я його примушую.
Сьогодні у якомусь серіалі почула про народну китайську мудрість. Звучить приблизно так - якщо тобі хтось подякував за послугу\спасіння\тощо то ти таким чином стаєш відповідальним за долю тієї людини від якої прийняв слова подяки. Тому не кожен китаєць схоче, напевно, "не порушувати потоки" і вимагати подяку. А також не кожен християнин - бо блажен той, кому не подякували - йому подякує Бог.
Назва: Милостиня
Відправлено: yaro my від 31 Травня 2012, 01:00:19
Милостиня - як це по-християнськи!

Не вір, не бійся, не проси.

Голодній людині можна дати рибу, - вона з"їсть, а через день знову буде голодна і далі буде просити.
А можна дати вудку, аби вона сама ловила.
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 31 Травня 2012, 01:09:18
А можна дати вудку, аби вона сама ловила.
Так. 2 рази подай, а третій - навчи чи дай роботу. А якщо у мене немає змоги дати вудку(сама не маю), то потрібно байдуже пройти мимо? Може по відношенню до іншої людини таким чином ми поступимо "правильно". А по відношенню до себе?
Назва: Милостиня
Відправлено: yaro my від 01 Червня 2012, 00:42:31
Не роби іншим того, що не хочеш, щоб робили тобі - золоте правило.
Якщо Ви не проти, чи навіть хочете, щоб Вам подавали милостиню, тоді і самі так робіть. :dopovid
Назва: Милостиня
Відправлено: Забута мелодія від 03 Червня 2012, 18:24:18
Не роби іншим того, що не хочеш, щоб робили тобі - золоте правило.
Чиє золоте правило чи для кого воно золоте? Не завжди воно спрацьовує правильно. Якщо ви не хочете, наприклад, щоб вас жаліли, то це не значить, що вам не потрібно проявляти жалість до більш слабкого, який того потребує таки.
Голодній людині можна дати рибу, - вона з'їсть, а через день знову буде голодна
Може і таке бути. Наприклад, по якійсь-причині(хвороба, не залежні від неї обставини) людина не може встати(кинути когось без нагляду і т.д.) і підти ловити рибу. І таке може продовжуватись не день-два, а місяці чи роки. Невже, не варто "витягувати" з її проблеми поки та сама не зможе це робити? Чи - наша хата таки скраю?
Відповідь від: 03 Червня 2012, 18:08:54
А от п'яницям, циганам і "БОМжам" і справді подавати треба у вигляді роботи - вони ж до неї придатні. От тільки хто їм здатен дати роботу і яку?
Сказати тому хто просить, наприклад, почисть мені капці - то явна образа і навряд чи на таку погодяться. Підмести подвір'я - це якщо прийшли просити до тебе до дому, дати вудку - вони її продадуть (інакше мислення у людини, яка живе від подачки до подачки та і навряд чи їй захочеться сиру рибу, а не спечений хліб).
Назва: Милостиня
Відправлено: informator від 03 Червня 2012, 22:02:29
Цитувати (вибране)
Якщо Ви не проти, чи навіть хочете, щоб Вам подавали милостиню, тоді і самі так робіть.

Тут трохи неправильна трактовка. Я думаю Ви були б не проти щоб Вам подавали милостиню, якщо б ви опинилися у жахливій ситуації (не доведи Господи) десь на задвірках людського суспільства без жодних матеріальних засобів для існування. Чи Ви б обрали горду, але важку голодну смерть?
Назва: Милостиня
Відправлено: yaro my від 04 Червня 2012, 22:40:43
Бував в скрутному становищі сам, а також знаю людей, які ніколи не попросять милостині, навіть вмираючи з голоду.  І гордість тут ні при чому. Якраз горді швидше можуть зламатись, опуститись.
Не роби іншим того, що не хочеш, щоб робили тобі - золоте правило.
Чиє золоте правило чи для кого воно золоте? Не завжди воно спрацьовує правильно. Якщо ви не хочете, наприклад, щоб вас жаліли, то це не значить, що вам не потрібно проявляти жалість до більш слабкого, який того потребує таки.
Моє золоте правило.
Обгрунтуйте потребу жалості до слабкого. Думаю, жалість тільки зашкодить, вона зробить його ще слабшим. Ви вважаєте, що він цього потребує?
Назва: Милостиня
Відправлено: hacjka від 05 Червня 2012, 18:38:32
http://fishki.net/commentall.php?id=115446 інтересно.............
Назва: Милостиня
Відправлено: informator від 05 Червня 2012, 19:28:26
Милостиня, в моєму розумінні, це не тільки гроші. Я так розумію, якщо в Сомалі дитина гине від голоду на руках у матері, то Червоний Хрест страшенно принижує її як особистість, надаючи їй матеріальну допомогу харчами? Подарунки дітям-сиротам на Миколая впевнений жодним чином їх не принижують. Передача вживаного одягу через той же Червоний Хрест в країни третього світу, де люди потребують будь-яких засобів до існування через постійні війни, посухи та ін. теж не дуже принизливий хід. Милостиня не завжди виражається у вкиданні в коробочку дріб’язку з виглядом зверхності над особою, яка її приймає.
Назва: Милостиня
Відправлено: Забута мелодія від 05 Червня 2012, 20:26:59
Думаю, жалість тільки зашкодить, вона зробить його ще слабшим. Ви вважаєте, що він цього потребує?
У безвиході чи перед загрозою для життя чи здоров'я людини, що звернулась за допомогою уже дивно було б задумуватись чи не принизить когось наша поміч. Проявити жалість - я мала на увазі не посюсюкати чи поплакати, простягаючи руку допомоги. Можна емоційно ніяк не проявляти своє співчуття. Або допомогти інкогніто, наразі.
Бувають ситуації настільки критичні і розпачливі, що слабкішими зробити уже не можливо. Тоді, думаю моє співчуття буде доречним і потрібним.
Буває, що і порада чи втішне слово можуть бути рятівними кардинально. Сама була у тупиковій ситуації з дурними думками. І слава богу мене від них відвернуло тихе слово, сказане небайдужим прохожим.
Допомагати потрібно, бо ми Люди. А уже Богу вирішувати потрібна чи достойна та людина помочі. Та раз Бог послав нас на її шлях, значить мав на те свої плани (і щодо неї і щодо нас).
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 15 Грудня 2014, 19:18:16
Священники про милостиню: "давати потрібно, але не циганам  і не дітям..." http://www.youtube.com/watch?v=J3BWgbiIsrQ.
Назва: Милостиня
Відправлено: Сонечко+ від 13 Лютого 2015, 20:41:52
Не вір, не бійся, не проси.
А чи таке твердження не суперечить християнським поняттям?
мене цікавить тепер уже не про "давати", а про "просити". Просити (не обов"язково милостиню) - то добре чи погано? Чи то має значення у кого саме?
Приховано: Показати
Це я тому питаю, що у вуста "темних" сил у художній літературі вкладаються слова про "не проси", а у звернення до християн - протилежні
Назва: Милостиня
Відправлено: Доктор Хаос від 14 Червня 2017, 04:02:45
Цигани - то особливий випадок. Фашисти їх позбавлялися, бо їхня етика - збоченість. Але копійки все ж таки, коли просить, треба дати. Бо гірше буде. Пам"ятайте про їх здатність проклинати та використовувати магію
- ось вони й користуються нашим страхом. Хоча насправді, здатність ця давно втраченаними. Але як не даси, то починають клясти.
Назва: Милостиня
Відправлено: vover від 14 Червня 2017, 11:17:14
Цитувати (вибране)
Але як не даси, то починають клясти.
як мало даси, то тоже клянуть :=) Так що зразу багато давайте)
Назва: Милостиня
Відправлено: ББА від 14 Червня 2017, 15:56:01
Але як не даси, то починають клясти.

А ти починай клясти ще більше . Причому бажано проклинати весь рід до десятого коліна і на десять віків наперед . Після цього цигани тобі самі заплатять лише щоб ти "забрав прокляття назад"   .
Назва: Милостиня
Відправлено: vover від 14 Червня 2017, 18:57:16
Цитувати (вибране)
А ти починай клясти ще більше
неможна клясти, не мели дурниць :!!
Назва: Милостиня
Відправлено: ББА від 15 Червня 2017, 01:29:57
неможна клясти, не мели дурниць

можна - не можна : яка різниця ?  . ти головне кляни , а цигани швидко тобі гроші принесуть   :=)