Вільний форум міста Калушa
Розваги => Фотокуток => Тема розпочата: ABCD від 17 Січня 2010, 11:39:34
-
Це фотографіЇ з неіснуючого вже цеху поліхлорвінілової смоли (ПХВС) виробництва хлорвінілу.
Відповідь від: 17 Січня 2010, 11:30:56
соррі
далі не получається
буду вдосконалюватися
-
Коли не получається - Вам сюди http://forum.kalush.info/index.php?topic=46.0
-
Все ж таки краще викладати так як описано тут http://forum.kalush.info/index.php?topic=46.0
тобто на РАДІКАЛ.
І фото тоді більші можуть бути.
-
і підписувати можна зразу в радикалі
-
(http://s42.radikal.ru/i098/1001/17/8fe3503338b1.jpg)
Відповідь від: 28 Січня 2010, 15:12:03
(http://s003.radikal.ru/i203/1001/7b/6c53f1b29f7b.jpg) (http://www.radikal.ru)
(https://farm8.staticflickr.com/7367/16270256008_dd2aa16fb3_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8579/16456201401_30f0bd02cd_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7440/16456201491_9cc5308908_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7321/16270246368_db5eabb4c8_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8674/15837872383_3079860890_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7435/15837872693_a8307d337a_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7455/16272040597_83a1b5d10b_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7350/16457947735_af9099ef92_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8679/16457001362_637fe1ee21_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7457/15837873473_578a539740_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8677/16456202821_64c136d7dd_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7433/15835417774_9d0e9fc90c_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7410/16456203081_9b1b16b01f_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7431/16270256048_2820e064e0_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8641/15837877763_eebd0a2077_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8680/16271705769_c28c81a324_c.jpg)
(https://farm9.staticflickr.com/8649/15837878063_2519a3d843_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7308/16456207431_5c40fc3a82_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7283/16270520270_d742301a37_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7316/16270256788_4194cfc593_c.jpg)
(https://farm8.staticflickr.com/7420/16456211411_c28b42d041_c.jpg)
-
http://s56.radikal.ru/i151/1007/3d/34ab8295b343.jpg
-
А що сталось з фотографіями?
-
тобто на РАДІКАЛ.
і підписувати можна зразу в радикалі
А що сталось з фотографіями?
Юрко дав Вам посилання на інструкцію, як можна викладати фото, бо так їх дивитися дуже незручно.
Можу Вам порекомендувати ще й інший спосіб:
Клік перший: натискаєте на ГАЛЕРЕЮ (http://forum.kalush.info/index.php?action=mgallery)( вона знаходиться зверху на панелі)
Клік другий: знайдіть на панелі (теж верхній) "МОЇ АЛЬБОМИ"
Клік третій: знайдіть функцію (вона на синій стрічці трохи нижче) "додайте свій альбом" і натисніть на неї :frend
Клік четвертий: Вам запропонують налаштувати і записати деталі, де Ви зможете написати і назву фото і розказати де це і що це. Після чого натисніть кнопку "відправити"
У вас з♥явиться ваш альбом, в який ви можете загрузити тематичні і нетематичні світлини
Клік п♥ятий: натискаєте (на ваш вибір) функцію "додати елемент до альбому " (так можна додати одне фото) або "мультизавантаження" (так Ви додасте їх усі скопом за один раз)
Клік шостий:Ви загружаєте ці фото і тиснете кнопку "відправити". Таким чином вони з♥являться у альбомі і кожна матиме свій код, який Ви знайдете якщо натисните на кнопочку "докладно"
Вставляєте цей код у повідомлення наприклад "BBC код вставки" і картинка буде у гарній якості на форумі ;)
Крім вищевикладеного Ви можете подивитись відео хелп, що зробив Ромашкін :) Він знаходиться тут (http://forum.kalush.info/index.php/topic,4819.0.html) :bouquet:
Відповідь від: 22 Вересня 2010, 21:06:56
Тепер і наш форум має функції подібні до Радикалу і Ви можете копіювати ці коди і посилання убдь яке місце в інтернеті.
Можете створити свій альбом і відправити посилання на нього близьким. Він буде зберігатися тут на форумі і доступ до нього матимуть лише ті, кому Ви дозволите :bouquet:
-
сталось з фотографіями?
дійсно чому поломані фотографіі
-
Так я все зробив по інструкції і фотографії існували майже 9 місяців.
-
Так що, викладати ще раз?
-
Аякже !я першу викладку ніяк небачу! ти бачиш?
-
Ні. Але вона ще недавно існувала і її проглядали.
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 10:09:39
А як знищити браковану?
-
Я повитираю.
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 10:16:11
Або перенесу нові фото у старе повідомлення
-
(http://s001.radikal.ru/i193/1009/36/c158a57444bb.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 10:58:47
(http://s002.radikal.ru/i199/1009/95/45ae95367097.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:01:49
(http://s58.radikal.ru/i159/1009/9f/a3e6b7e0b014.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:03:54
(http://s004.radikal.ru/i205/1009/cd/19e71ec6a168.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:05:32
(http://s003.radikal.ru/i202/1009/64/9713ac96d896.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:07:40
(http://i080.radikal.ru/1009/43/6e8554e3df18.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:08:42
(http://s006.radikal.ru/i214/1009/38/0daed718c1aa.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:09:48
(http://s003.radikal.ru/i202/1009/7c/70abd1745bba.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:10:50
(http://s49.radikal.ru/i124/1009/7f/6145deb184d9.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:12:05
(http://s58.radikal.ru/i159/1009/9c/b73a105c990f.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:13:44
(http://s004.radikal.ru/i205/1009/25/7652dbcfa1de.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:14:29
(http://s47.radikal.ru/i116/1009/f1/31a3e614695c.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:15:54
(http://s56.radikal.ru/i154/1009/20/a011fea0b7df.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:17:58
(http://s47.radikal.ru/i117/1009/6d/61e28bed2875.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:19:01
(http://s40.radikal.ru/i087/1009/48/ff7a2cbc0cbc.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:20:12
(http://s54.radikal.ru/i146/1009/a2/97c28cd4993e.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:21:37
(http://s57.radikal.ru/i155/1009/55/051dd0e68aa7.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:23:58
(http://s003.radikal.ru/i201/1009/6f/3ad13159b022.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:24:55
(http://s46.radikal.ru/i114/1009/7f/aa0599cc95cb.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:26:57
(http://s46.radikal.ru/i114/1009/15/659a4f25adea.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:28:22
(http://i080.radikal.ru/1009/23/a66d84fc4f33.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:29:25
(http://s40.radikal.ru/i087/1009/c0/85caefaf8f48.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:31:13
(http://s52.radikal.ru/i136/1009/dd/92f8439d7466.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:32:20
(http://i053.radikal.ru/1009/21/7f1e5557c631.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:34:05
(http://i082.radikal.ru/1009/7b/6c822aa3832e.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:36:14
(http://s004.radikal.ru/i205/1009/31/0c315b62a4fd.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:37:31
(http://s002.radikal.ru/i200/1009/2e/252bc0a1c4fc.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:39:47
(http://s001.radikal.ru/i193/1009/1b/a5d46b308384.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:42:12
(http://s001.radikal.ru/i195/1009/91/01f9b5a66c44.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:43:54
(http://i053.radikal.ru/1009/23/b3ae4a56a79c.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:45:49
(http://s58.radikal.ru/i162/1009/46/a58382441b4a.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:47:41
(http://i053.radikal.ru/1009/93/2a690c74a2b4.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:51:52
(http://s59.radikal.ru/i163/1009/fb/fc2bf3c65ac8.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:53:01
(http://i060.radikal.ru/1009/7e/6b7a10297874.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:55:50
(http://s006.radikal.ru/i213/1009/f6/fb3df2174e24.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:57:34
(http://i076.radikal.ru/1009/c1/c4521342dff3.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 11:58:46
(http://s46.radikal.ru/i111/1009/19/a85b995c772b.jpg) (http://www.radikal.ru)
Відповідь від: 28 Вересня 2010, 12:00:35
(http://s42.radikal.ru/i095/1009/d6/9c2d57932723.jpg) (http://www.radikal.ru)
-
Можливо задаю питання не в тій темі, але потрібно дізнатись чим можна добратись на Орісіл-Фарм ? Можливо хтось там працює і знає розклад автобусів ?
-
Захід на ВХ....
(http://s58.radikal.ru/i160/1012/4a/85e298bd23fet.jpg) (http://radikal.ru/F/s58.radikal.ru/i160/1012/4a/85e298bd23fe.jpg.html)
Відповідь від: 22 Грудня 2010, 23:52:07
(http://s016.radikal.ru/i336/1012/7d/dd103b5106e6.jpg)
Наше "управління"...
Відповідь від: 22 Грудня 2010, 23:56:10
(http://s006.radikal.ru/i213/1012/a6/cb5ce69a9898.jpg)
А це НС....
-
(http://i014.radikal.ru/1012/fb/9bec4ae1ce38t.jpg) (http://radikal.ru/F/i014.radikal.ru/1012/fb/9bec4ae1ce38.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:08:40
(http://s54.radikal.ru/i144/1012/e5/b95391382a14t.jpg) (http://radikal.ru/F/s54.radikal.ru/i144/1012/e5/b95391382a14.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:09:30
(http://s44.radikal.ru/i103/1012/7c/0054bf9b4faat.jpg) (http://radikal.ru/F/s44.radikal.ru/i103/1012/7c/0054bf9b4faa.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:10:34
(http://s009.radikal.ru/i309/1012/af/89fa3c1a6a83t.jpg) (http://radikal.ru/F/s009.radikal.ru/i309/1012/af/89fa3c1a6a83.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:11:26
(http://i004.radikal.ru/1012/90/382073ab42bct.jpg) (http://radikal.ru/F/i004.radikal.ru/1012/90/382073ab42bc.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:12:02
(http://s39.radikal.ru/i085/1012/4f/dccbee74f8cct.jpg) (http://radikal.ru/F/s39.radikal.ru/i085/1012/4f/dccbee74f8cc.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:13:06
(http://s54.radikal.ru/i145/1012/7d/758710601d95t.jpg) (http://radikal.ru/F/s54.radikal.ru/i145/1012/7d/758710601d95.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:14:21
(http://s008.radikal.ru/i304/1012/5b/8c50d5dcc593t.jpg) (http://radikal.ru/F/s008.radikal.ru/i304/1012/5b/8c50d5dcc593.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:14:59
(http://s012.radikal.ru/i321/1012/f4/2d1db812fd9ft.jpg) (http://radikal.ru/F/s012.radikal.ru/i321/1012/f4/2d1db812fd9f.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:15:52
(http://s49.radikal.ru/i126/1012/9c/1e8ebfc74392t.jpg) (http://radikal.ru/F/s49.radikal.ru/i126/1012/9c/1e8ebfc74392.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:16:36
(http://s009.radikal.ru/i307/1012/41/e2d32cc810e2t.jpg) (http://radikal.ru/F/s009.radikal.ru/i307/1012/41/e2d32cc810e2.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:17:21
(http://i019.radikal.ru/1012/16/aa7c2b20a47ct.jpg) (http://radikal.ru/F/i019.radikal.ru/1012/16/aa7c2b20a47c.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:18:19
(http://i051.radikal.ru/1012/a7/c441d7daa866t.jpg) (http://radikal.ru/F/i051.radikal.ru/1012/a7/c441d7daa866.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:18:46
(http://i021.radikal.ru/1012/fc/059316ec763dt.jpg) (http://radikal.ru/F/i021.radikal.ru/1012/fc/059316ec763d.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:20:28
(http://s010.radikal.ru/i311/1012/b7/8d8bf6530dd6t.jpg) (http://radikal.ru/F/s010.radikal.ru/i311/1012/b7/8d8bf6530dd6.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:21:29
(http://s015.radikal.ru/i333/1012/a9/b74d3de9b191t.jpg) (http://radikal.ru/F/s015.radikal.ru/i333/1012/a9/b74d3de9b191.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:21:55
(http://s49.radikal.ru/i126/1012/da/201c5beecab4t.jpg) (http://radikal.ru/F/s49.radikal.ru/i126/1012/da/201c5beecab4.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:22:56
(http://s46.radikal.ru/i112/1012/67/79e791290b49t.jpg) (http://radikal.ru/F/s46.radikal.ru/i112/1012/67/79e791290b49.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:23:56
Карбомідні смоли
(http://i081.radikal.ru/1012/37/a983943a453dt.jpg) (http://radikal.ru/F/i081.radikal.ru/1012/37/a983943a453d.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:25:05
Прохідна хімЗАВОДУ
(http://i009.radikal.ru/1012/cf/527864fd60d1t.jpg) (http://radikal.ru/F/i009.radikal.ru/1012/cf/527864fd60d1.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:26:27
Їдальня "Марічка" хім фабрика
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:27:59
(http://s015.radikal.ru/i331/1012/66/6af73acb45e5t.jpg) (http://radikal.ru/F/s015.radikal.ru/i331/1012/66/6af73acb45e5.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:28:16
прохідна АВЕРС
(http://s59.radikal.ru/i164/1012/b4/0550f39435abt.jpg) (http://radikal.ru/F/s59.radikal.ru/i164/1012/b4/0550f39435ab.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:29:41
(http://s54.radikal.ru/i144/1012/a4/1c70b3a8ec2ft.jpg) (http://radikal.ru/F/s54.radikal.ru/i144/1012/a4/1c70b3a8ec2f.jpg.html)
Відповідь від: 23 Грудня 2010, 14:30:42
(http://s014.radikal.ru/i327/1012/cf/35c0f5a9750dt.jpg) (http://radikal.ru/F/s014.radikal.ru/i327/1012/cf/35c0f5a9750d.jpg.html)
-
(http://s012.radikal.ru/i321/1012/f4/2d1db812fd9f.jpg)
О, то 723 корпус, ТзОВ "Завод Техмаш"!
-
профспілкова конференція
(http://s016.radikal.ru/i334/1012/5c/52478ce53d19.jpg) (http://www.radikal.ru)
-
А фоти деякі що знову пропали? Початкові 28 вересня 2010року?
-
Та є тут фото від 28 вересня 2010
-
на моїх комп'ютерах пропали (а були!) фоти 28 Вересня 2010, 10:52:58; 28 Вересня 2010, 10:54:23; 28 Вересня 2010, 10:56:09 і так далі - ще 11 фотографій
-
Відповім ще і тут. Закидуй сюди http://fotki.yandex.ru/
у них потужніші сервери і нічого досі ще не пропадало.
Я всі свої домашні фото (зі старіших) туди закинув. Там гігабайти! І все є.
-
Відповім ще і тут. Закидуй сюди http://fotki.yandex.ru/
у них потужніші сервери і нічого досі ще не пропадало.
Я всі свої домашні фото (зі старіших) туди закинув. Там гігабайти! І все є.
Скільки часу там зберігаєш вже ? Не підводив сервер ?
-
Скільки точно часу - не скажу, але більше року точно. Нічого не пропадає. Яндекс то ж типу як руский гугл, тому там все серйозно з технікою.
-
користуюся з січня 2008. Все на місці. З того часу вже 2 винта полетіло особистих. Якби все виклав, а не лінувався зберіг би 50 ГБ власної історії. Але то таке.
-
зберіг би 50 ГБ власної історії.
Так зараз зовнішні накопичувачі є по терабайту, типу великої флешки.
-
так то ж той самий вінчестер. і він не безкоштовний! а туди раз залив і маєш копію. ніхто ж не каже що то панацея чи заміна, але ж зручно!
Ну і давайте вертатися до теми!
-
Наш форумчанин ABCD вирішив описати свої спогади про роботу в цеху ПЕПА. Зараз там де був працюючий цех все порізано на металобрухт і залишилася лише порожня площадка :(
Отож починаємо ;)
====================================================================================
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/8b602152e9e1f777258adfd7e74fc373.jpg)
на цьому фото колон, поз.42 крайня зліва і видно біля основи два кипятильники - поз.43.1 і поз.43.2 .Пізніші кольорові фото зроблені під час одного з капремонтів
«У 4-ому кварталі введено в дію виробництво етилендіаміну виробничого об’єднання «Хлорвініл»
Це запис датований 1980-м роком на 164-й сторінці виданої в 1996 році книги місцевого краєзнавця Михайла Коломийця «Історія Калуша і Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах» Кажуть, більшу частину цього довідника автор просто склав, гортаючи в архіві підшивку місцевої газети «Зоря Прикарпаття»
Збудований цех етилендіаміну, перейменований потім в цех по виробництву поліетиленполіамінів, став основним постачальником етилендіаміну в цехи по виробництву фунгіцидів цинебу і полікарбоцину виробництва ХЗЗР. До цього часу ці цехи використовували привозний етилендіамін, який вироблявся в Стерлітамаку на Стерлітамакському в/о «Каустик».
І потім, на сторінці 167 цього довідника, під датою 22 квітня 1982 рік, записано: «Аварія в новозбудованому цеху етилендіаміну виробничого об’єднання «Хлорвініл», внаслідок якої загинуло 16 осіб»
Я пам’ятаю тільки цифру 8 загиблих, чотири зразу і чотири потім, в лікарні. З працівників цеху загинуло тільки двоє слюсарів – Голда і Мендела. Вони переходили площу між корпусами і в той момент відірвало кришку кип’ятильника поз.43.1 колони відгонки аміаку поз.42, сам кип’ятильник відірвало від колони і кинуло на стіну сусіднього корпусу. Вся кубова маса під тиском 20 атм і температурою 200°С опинилась назовні, ударна хвиля і хмара аміаку накрила сусідні корпуси цеху полікарбоцину. (див. фото колон)
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 13:52:33
Я працював в цей період в цьому цеху. Про себе я називав цей цех «абортом радянської хімічної науки і радянського хімічного машинобудування». Серед всіх цехів на площадці хімзаводу це був другий, після цеху ХіК, цех вітчизняного проекту і являв собою суміш радянських експериментальних нововведень, новітнього купленого західного обладнання впереміжку з допотопним, купленим у незрозуміло яких виробників. Цех був мертвонародженим і перші періоди його роботи ми потратили великі зусилля, щоб запустити і отримати хоч якусь стабільну роботу. Найважчою була перша зима. Частина установки знаходилась на відкритій етажерці і при мінусових температурах замерзало все, що повинно і що не повинно замерзати. Замерзали з незрозумілих причин навіть лінії подачі дихлоретану на синтез, які проходили майже через всю етажерку. Очевидно з якихось причин в дихлоретан попадала вода. Вся зміна проходила в безперервних ліквідаціях пропусків, в намаганнях вручну, з допомогою пари і гумових шлангів розморожувати і задіяти комунікації. Особливо дошкульними були численні пропуски аміаку, який супроводжував всі стадії і майже всі продуктопроводи. В агресивному середовищі комунікації швидко кородували. Героїчними зусиллями запускались послідовно стадії за стадіями. Але поки доходив до певного результату, виявлялось що на попередніх, уже запущених стадіях, все повертається – пропуски, забивки, заморожування – і все починав спочатку. В кінці зміни, від фізичної і моральної втоми, впадав вже в якусь тупу байдужість і на ногах тримала тільки одна думка – Нічого! Пройде вісім годин і все закінчиться! Я залишу цех другій зміні і повністю забуду весь цей рейвах! До наступної зміни. А там може буде якось по-другому…
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 13:59:43
Після аварії настала повна прострація. Один за одним похорони, масове звільнення працівників…І почалось офіційне розслідування.
Розслідування зразу вклалось в «оспівувану» народом схему – пошуки стрілочників, «козлов отпущения» чи як тепер кажуть – «цапів відбувайлів».
Сказати, що такий хід розслідування був викликаний чиєюсь злою волею, буде невірно. Причини аварії були невідомі і інстинкт самозахисту всіх причетних до роботи цеху штовхав їх на звуження поля розслідування, пошуків простої події, на яку можна вказати як на причину аварії. Інтереси всіх – проектантів, експлуатаційного персоналу, наглядових органів – тут збігалися, в кожного можна було б знайти якісь недоліки в роботі що могли підштовхнути чи сприяти катастрофічному розвитку подій. І це стало визначальним мотивом в розслідуванні. Такому ходу розслідування сприяв і статус самого розслідування. Аварію з численними жертвами, яка сталась в день народження В.І. Ульянова, розслідувала прокуратура під наглядом КДБ.
Мовчки і зі здивуванням ми спостерігали перші дії працівників прокуратури. Прибувши в цех, перше що вони зробили – опломбували в операторній всі прилади колони поз.42. В подальшому, в ході розслідування, всі діаграми пишучих приладів колони були вилучені і складений протокол вилучення, підписаний представником прокуратури і представником цеху. Ніхто не підказав далеким від розуміння специфіки аварії представникам прокуратури чи КДБ необхідність пломбування і збереження записів приладів всіх стадій складного хімічного процесу, що передували стадії відгонки аміаку в колоні поз.42. Причиною аварії могли б бути як процеси в самій колоні так і процеси на стадіях, що їй передували.
Аварія сталася в четвер і, почекавши кілька діб, ввечері суботи адміністрація цеху таємно і методично вилучила і знищила всі записи на всіх стадіях що передували колоні поз.42 – на стадії підготовки розчину аміаку, на всіх п’яти нитках синтезу (навіть на резервних, непрацюючих), на стадії відгонки азеотропа вінілхлорид-аміак. Навіть на приладах, що записували рівень в ємностях, де зберігалася сировина – аміак і дихлоретан.
Невідомо чи там дійсно була якась цінна інформація, що могла пролити світло на причини і хід аварії. Цим ніхто не переймався і інстинкт самозахисту підказував – якщо є можливість скористатися таким рівнем кваліфікації учасників слідства – скористайся і прикрий свій зад.
Не знайшовши нічого в записах приладів колони, слідство звернуло увагу на саму колону. А саме на стан кріплення відірваної нижньої кришки кип’ятильника поз.43.1. Були зібрані всі, які змогли найти, залишки розірваних болтів, що кріпили кришку. Зібрані залишки мали посередині зменшення діаметру, своєрідну шийку в місці розриву. Крім того, загальновідомим фактом, який ніхто не приховував, було те, що кришки кип’ятильників мали періодичні пропуски амінохлоргідратів. Амінохлоргідрати викликають сильну корозію і сама колона і кип’ятильники були виготовлені із корозостійких сортів металу. Таких вимог по матеріалу до кріплення кришки не було. Тому причиною аварії визначили корозію кріплення кришки і винуватими призначили начальника відділення і механіка цеху. Версії про те, що кришку могло відірвати внаслідок якогось вибухового процесу в колоні, старанно уникали. Але зменшення діаметра болтів могло також утворитися внаслідок їх деформації при відриві кришки. На самих залишках болтів було явно видно, що вони розтягнуті якоюсь силою і шийка на них утворилась тільки в місці розриву.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/caf1d2c47c7f57ab8d65a6d9ee871b06.jpg)
Після капремонту
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:03:57
Відповідь на те, чи кришка відірвана внаслідок корозії чи внаслідок якогось вибуху в кип’ятильнику могла дати простенька балістична експертиза. Після відриву кришки чи разом з ним відбувся відрив кип’ятильника від колони і політ його до стіни сусіднього корпусу на рівні третього поверху. Таку послідовність подій нам пояснили тим, що при відриві кришки, кубові колони поз.42 почали через сам кип’ятильник виділятися назовні і реактивна тяга, яка при цьому утворилась, відірвала кип’ятильник від колони і закинула його на стіну сусіднього корпуса. І нескладний для спеціаліста балістичний розрахунок мав би дати відповідь на те, чи могла така тяга відірвати кількатонний апарат, який фактично є складовою колони, від самої колони і паропроводу, що його обігріває. Виходячи з величини тяги можна було б обрахувати і можливість такої траєкторії польоту.
Слідство закінчилось і справу передали в суд. Оскільки прогнозувалися значні терміни ув’язнення, то традиційно, перед судом, майбутніх винуватців виключали з членів КПРС. Я вже не пам’ятаю – чи були вони обоє партійними. Начальник відділення точно був, про другого вже забув…Робити це мали збори членів КПРС цеху. Але пішло все не так як планувалось. Результатам слідства цеховики не вірили і цеховий осередок КПРС відмовив у виключенні. Наступним організованим міроприємством були збори колективу, на яких мали для суду обрати громадського обвинувача. Збори обрали громадського захисника. Зрозуміло, що за таких обставин гучного суду, де б торжествувала радянська законність відбутися б не могло і все закінчилось тихо і скромно. Два роки умовно з дозволом працювати в цьому ж цеху.
Після аварії на нас звернули увагу. Виділяли кошти і, що особливо було цінним, дефіцитні, корозостійкі матеріали. В цеху провели десятки метрів парового обігріву матеріалопроводів, замінили особливо вразливі трубопроводи на титанові, набрали новий колектив. Цех запустили, почали більш-менш стабільно давати основну продукцію – етилендіамін. Проте так і не вдалося освоїти стадії відгонки піперазіну, триетилентетраміну, тетраетиленпентаміну. Не була запущена і освоєна важлива екологічна стадія солеочистки і заражена поліамінами кухонна сіль «Камазами» вивозилась з цеху і висипалась в підходящі і не зовсім підходящі місця. Пам’ятаю тільки одне – Домбровський кар’єр. Основними причинами невдачі із запуском стадії солеочистки були недоліки в проектуванні і роками науковці із Санкт-Петербурга сиділи у нас і намагались з нами налагодити стадію. Але завжди думалось – такого додаткового навантаження у вигляді підтримки роботи цієї експериментальної стадії зміна мабуть вже б не витримала. Робота, незважаючи на всі зміни в технології і обладнанні залишалась важкою. Не знаю як кому, але крім того завжди давив психологічний фактор. Реальні причини аварії не були виявлені і існувала ймовірність повторення події. Свідомо якби писав кожної зміни сценарій своїх дій на випадок цього повторення.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/a372f0811674ea0766ecd3045280c2d0.jpg)
Під час капремонту
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:09:12
Прийшовши в цех ще в період будівництва, беручи участь в пуско-налагоджувальних роботах, з часом я вже міг працювати на любому робочому місці стадії синтезу і, що особливо цінне, на робочому місці оператора синтезу. При цьому була перевага перед штатним оператором оскільки в своїй голові об’єднував розуміння подій на установці і покази приладів в операторній. В роботі був навіть випадок коли після капремонту, при незібраній на зароблених на капремонті відгулах зміні, вночі втрьох запускали всю стадію синтезу – я оператором, старший апаратник на колонах і на синтезі і апаратних приготовлення аміачного розчину.
В своєму аварійному сценарії я завжди намагався тримати в голові щоденну картину навколишнього середовища і процесів в цеху. В цьому сценарії мінялись пункти навіть зі зміною напряму вітру і зі зміною режиму роботи прохідної, яка була майже біля реакторів. Основним пунктом, який я собі сам поставив було те, що при такому розвитку подій я заміню оператора, стану за його спиною. Діяти треба миттєво, тому що через високі тиски (100атм) і величезну кількість аміаку, що задіяна в процесі, аварії в цеху які могли починатись із незначної неполадки, розвивались з надзвичайно високою швидкістю, захоплюючи території сусідніх цехів і навіть підприємств, що знаходились за територією концерну. Власний сценарій суттєво відрізнявся від офіційного Плану ліквідації аварій і переслідував в першу чергу дві мети – зберегти життя працівників навколишніх цехів і формально виконати всі ті, іноді безглузді, пункти ПЛА, за невиконання яких автоматично попадав під дію карного кодексу. Другий пункт був складений під враженням того, як влада легко вибрала стрілочників…
І ось так день за днем, працюючи під таким «тиском», приймаючи участь в численних пусках і зупинках, в ліквідації складних неполадок і аварій, я досягнув такого рівня що міг находячись в операторній уявляти, описувати і керувати досить складними відхиленнями від штатних ситуацій. Міг вести процес і передбачити хід подій не тільки з показів приладів що були установлені на даній стадії, а також міг передбачати події по вторинним ознакам, по незначних змінах на другорядних приладах навіть сусідніх стадій що зв’язані з основною. Це не було передбачене ні інструкціями ні регламентом і було тим, що я називав вжитися в цей технологічний процес, стати його частиною…
Саме тоді одного дня, спостерігаючи в різні часи кілька процесів на стадії синтезу, я склав для себе пазл і вивів для себе можливу причину аварії. Як підказкою я скористався категоричним виданим після аварії приписом – при зупинці нитки синтезу і виведенню її в резерв на лінії подачі дихлоретану перед змішувачем дихлоретану і аміаку поз.15 ставити чітку, видиму з червоним хвостовиком заглушку або робити видимий розрив.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/99cf84bf62dda9fd012d09b5a7fed492.jpg)
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:13:55
На мою думку, аварія сталася внаслідок збігу кількох подій. Початок зв’язаний із системою подачі дихлоретану на синтез. У нас, на деяких стадіях, було дуже неякісне насосне обладнання. В тому числі і на подачі дихлоретану на синтез. Використовувались тут поршневі насоси ПТР 1/250, самим слабким місцем яких були манжетні сальникові ущільнення. Резинові манжети швидко зношувались що приводило до пропусків дихлоретану і, як наслідок, насос не давав необхідних 100атм тиску. Кожна з п’яти ниток мала по два насоси і фактично цикл роботи кожної нитки залежав від роботоздатності цих насосів. І от для того, щоб утримати темп роботи, була запропонована простенька рацпропозиція – на кожному з десяти насосів встановили гребінку з арматурою, яка позволяла любим насосом подавати дихлоретан на любу нитку синтезу. Тут необхідно сказати, що наш цех, як і багато других, в деякій мірі виживав на численних рацпропозиціях і змінах в обладнанні. Це була своєрідна творчість грамотних інженерів і працівників, яка заохочувалась і поширювалась на всіх підприємствах СРСР. Багато корисних змін в обладнанні і технології, прийнятих з досвіду багаторічної праці в цехах, дійсно іноді давали ефект, виправляли помилки проектантів чи просто вносили корисні зміни в початковий проект. Зрозуміло що все це проходило за згодою проектантів, з врахуванням їх зауважень чи обґрунтовувалося грамотними розрахунками. Втім з другого боку маса таких змін і нововведень свідчила в першу чергу про значну неякісність самого початкового проекту. Також треба сказати що тут не завжди відчували межу, за якою такі зміни вже будуть рахуватись втручанням в технологію і можуть мати непередбачувані наслідки. Така безпечність у веденні технологічних процесів була характерна для радянської інженерії і прикладом може бути аварія на Чорнобильській АЕС. Там фактично оперативний персонал разом з керівництвом ЧАЕС проводив на реакторі до кінця не погоджений і прорахований експеримент, втрутився в технологічний регламент. А технологічний регламент це святе…
Втім навіть прості зміни в комунікаціях ускладнюють їх, збільшують кількість елементів до яких існують підвищенні вимоги і врешті збільшують ймовірність людських похибок і невірних дій. І далі все могло йти наступним чином. На працюючому насосі, що подавав дихлоретан на працюючу нитку синтезу, могла бути просто погано закрита арматура або арматура була несправна і дихлоретан неконтрольовано попадав на резервну нитку синтезу. Нитка поступово заповнювалась дихлоретаном і оскільки арматура на редукційному вузлі резервної нитки не закривалась, дихлоретан поступав далі, на колони поз.33 і поз.42 і прилади на резервній нитці при цьому не фіксували змін тиску в реакторах. Якщо навіть допустити повністю відкриту арматуру то максимальна кількість 3800 кг/год дихлоретану від насоса, що поступала через резервну нитку на колони, на роботу колон не вплине. Зовсім інша картина виникне якщо зміна отримає команду запустити резервну нитку. Послідовно включається насос подачі аміаку, ведеться прокачка аміаку через реактори з підняттям тиску і потім подача дихлоретану і далі реакція синтезу амінохлоргідратів з виділенням тепла. Тепло відводиться від реаторів системою водяного охолодження. І поскільки продуктивність аміачного насосу в десять раз більша дихлоретанового насосу, після його включення дихлоретан з реакторів резервної нитки уже в кількості 38000кг/год почав видавлюватись на колони. Колона поз.33 була як транзит і далі на тарілки живлення кол.42. Аміачною флегмою дихлоретан в суміші з аміаком був опущений в куб колони і на решітці і міжтрубному просторі кипятильника, де температура вища чим в самій колоні, відбулась неконтрольована, з виділенням тепла, реакція синтезу. Це, на мою думку, і привело до відриву кришки і кипятильника колони.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/d1f8be57101d9e412f6b05353cfc419b.jpg)
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:16:17
Як би то не було, але інцидент більше не повторився. Було ще два – на колоні поз.33 і трагічний, в якому загинув апаратник синтезу Б.Яцик, на аміачному насосі. Я приймав участь у першому і виглядав він приблизно так.
В кожному хімічному цеху для підтримки обладнання в робочому стані існує система ремонтів – поточних, середніх і капітальних. Проведення ремонтів контролюється заводськими службами. Особливо контролюється оформлення документації, яка супроводжує ремонти і дотримання графіку ремонтів. Першим документом, з якого починається ремонт, є журнал виведення обладнання в ремонт. Змінний персонал, отримавши розпорядження підготовити до ремонту обладнання чи комунікації відповідно графіка ремонтів, виводить його з процесу, готує до можливості ведення безпечних робіт і начальник зміни робить запис про готовність позиції до ремонту у журналі виведення в ремонт. В журналі ставиться дата, година здачі в ремонт і підпис начальника зміни. Відповідно механік відділення ставить свій підпис і дату і годину приймання в ремонт. Від цієї дати змінний персонал не має права робити щось на цьому обладнанні поки, відповідно, механік відділення не зафіксує здачу з ремонту. Особливістю поточного ремонту був невеликий об’єм робіт, який попередньо визначався простим оглядом стану обладнання. Бувало так, що огляд не визначав ніяких неполадок і на обладнанні не проводилось ніяких робіт. Проте для перевіряючого журнал оформлявся хоча роботи і не проводилось. Того дня по графіку було передбачено поточний ремонт клапанної збірки подачі пари на підігрівачі колони поз.33. Ранком підписами в журналі виведення в ремонт клапанна збірка була формально здана в ремонт. Журнал зберігався в операторній і в другій половині дня механік відділення, пробігаючи через операторну, поставив підпис про здачу з ремонту. В цей час в операторній знаходився тільки начальник відділення і, на нашу біду, забрів апаратник який стажувався на колонах. Вайлуватий і недалекий старший чоловік. З тих, що десятками випадково проходили через наш цех в пошуках заробітків чи просто на деякий час любої роботи. Допуску до самостійної роботи він не мав. Жартома чи всерйоз начальник відділення сказав йому – приймай клапанну збірку! На той час стажер уже знав де вона знаходиться, розвернувся і нікому нічого не сказавши, повертається на колону. І далі вчиняє фатальну дію – починає відкривати основну арматуру на самому клапані. Основну особливість роботи колони він не знав – від самого початку існування цеху на колону ніколи не подавався пар через клапанну збірку. Через помилки проектантів було невірно розраховано кількість пари, яку необхідно подавати на колону для її регламентної роботи і під цю кількість спроектована і змонтована клапанна збірка. Температурний режим колони витримувався завдяки теплу, яке вже мала поступаюча реакційна суміш від синтезу і, іноді, подавалась невелика кількість пари маленьким байпасом, призначення якого було урівнювати тиск до і після основної арматури при її ручному відкриванні. Наслідки дій були катастрофічними. Прилад тиску на колоні в операторній зашкалив і переляканий оператор зробив першу вірну дію – включив сирену, яка сповістила всі навколишні цехи про аварійну ситуацію. Забігши в операторну на звук сирени, я зрозумів що необхідно попасти на колону, зорієнтуватись – що там трапилось. Вискочивши з операторної, я побачив як хмара аміаку накриває корпус і зробив спробу обігнати її по дорозі. Весь цей час на установці стояв якийсь незрозумілий дивний гул, похожий на роботу реактивного двигуна. І в цей момент мене впевнено обганяють начальник відділення і стажер. Обидва в протигазах, у кожного ще кілька запасних протигазів і пересувались вони тримаючись за руки. Тактика вірна. В хмарі аміаку протигази швидко пробивало і їх треба постійно міняти. При цьому якщо ти впадеш цій хмарі з нульовою видимістю, напарник, що тримає тебе за руку, тебе можливо і витягне. Я зрозумів, що вони щось знають і швидко повернувся в операторну. Шансів попасти на колону в одиночку і з одним протигазом у мене не було. В операторній я замітив різкий скачок розходу пари 6 атм на основному, госпрозрахунковому приладі на вході в цех і, попередивши ТЕЦ, на свій розсуд почав закривати основний вхід пари 6 атм в цех. Потім появились покази приладу тиску в колоні, тиск почав падати, зник гул і ситуація почала стабілізовуватись. Начальник відділення і стажер, нахватавшись аміаку, змінивши кілька протигазів, пар на колону таки перекрили. Повну катастрофу відвернуло те, що кріплення колони витримало невідомо який тиск і те, що справно відкрились на колоні запобіжні клапана. Через клапана весь вміст колони з ревом викинуло на санітарну колону, куди були заведені для улавлювання викиди всіх цехових запобіжних клапанів. Звичайно санітарна колона з таким об’ємом викидів не справилась і утворилась велетенська хмара аміаку. Але вже навчені небезпечним сусідством, працівники всіх навколишніх цехів, скориставшись засобами захисту, вчасно покинули територію хімзаводу. Просто кажучи розбіглись. Постраждалих не було і інцидент не мав широкого розголосу.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/79b0e73a3b0beaf4411220f249d8fde4.jpg)
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:18:39
Подальша доля цього цеху є типовою для країни. З розвалом планової економіки такі цехи зупинялися самими першими і вже ніколи не відновлювали роботу. Особливістю плановою економіки було те, що вона ніколи не була економікою в повному значенні цього слова. Вся промисловість була як гігантська мозаїка, що складалася по цьому плановому принципу. Планувалось, наприклад, необхідне для с/г виробництво фунгіцидів, брався квадратик заводу чи цеху, розміщувався на карті країни, до нього проводились лінії сировини, від нього лінії споживачів продукції і ставилась задача - продукцію дати! Або так – дати любою ціною! Любою ціною означало що такі поняття як ціна або собівартість не мали ніякого економічного значення. Так як і сама необхідність продукції виводилась не з реальної необхідності а з запланованого «збільшити» чи «досягнути». Звичайно і ціна і собівартість вираховувались, ставились навіть централізовані завдання знизити собівартість, «економіка повинна бути економною». Але ці завдання були зовнішніми, штучними і не визначались і не могли визначатись економічними реаліями. Цих реалій просто не було. Якою б не була вартість продукції її не купляли і не продавали а розподіляли. А якщо і продавали то за символічну, призначену ціну. Так і кінцева продукція виробництва – полікарбоцин і цинеб – розподілялась між колгоспами які ж звичайно не враховували їх реальну вартість при визначенні ціни уже своєї продукції. Цю ціну теж визначали зверху.
З розвалом планової економіки, із ліквідацією колгоспів реально дорогі фунгіциди нікому не були потрібні. Висока ціна етилендіаміну і продукції з нього визначалась дорогими енергоресурсами, що використовувались в його виробництві. Особливо дорогим був пар 25 атм.
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/5392dfaf3f94b78d376cc8ca628a99e8.jpg)
Відповідь від: 20 Жовтня 2014, 14:20:40
Фінальну крапку в історії існування цеху поставили приватизаційні процеси. Всі ми знаємо, що основою західної цивілізації і її матеріального виробництва є власник. Знаємо, що власник є кращим господарем, що приватні підприємства є завжди ефективніші чим державні. Але це знання не гарантує нам того шляху що пройшов Захід. Історія їх цивілізації є історією власності яка створювалась століттями і цей шлях неможливо пройти за десятиліття, а власника неможливо створити призначенням. Навіть на основі закону. На рівні спинного мозку цей призначений власник навіть сам себе не рахує власником. Не кажучи вже про визнання його власником оточуючими. З усієї підприємницької діяльності на Україні, яка виникла в результаті приватизаційних процесів, самою успішною була заготівля і здача металобрухту. Це серйозна і ганебна сторінка в сучасній історії нашої країни, яка ще може дочекатись своїх дослідників. Дослідників, які назвуть реальні цифри коштів, що тут оберталися, цифри населення, яке прямо чи опосередковано приймало участь в цій діяльності. Дослідників, які оприлюднять всі факти легальної і нелегальної, злочинної участі в цьому бізнесі різноманітних структур, державних органів і, одного з самих головних учасників цього процесу – системи арбітражних а потім господарських судів України. Ми ж поки що бачимо тільки фрагменти чи епізоди цієї діяльності – поле на тому місці, де стояло обладнання з високоякісної сталі цеху ПЕПА, телевізійні мільйони судді-колядника, скандальні публікації при бувшого голову Вищого господарського суду Татькова, порожні поля в старій Долині, що були заповнені новою військовою технікою Долинського хімбату… Майже всі ІТР Калуської хімії були приписані до хімбату, періодично проходили там військові збори і ці поля добре пам’ятають. Може колись і нам якийсь дослідник пояснить - як дороге обладнання цеху ПЕПА державного підприємства-банкрута «Оріана» щезло, не змінивши нічого в зобов’язаннях «Оріани» перед кредиторами…
Я недавно читав книгу французького історика Жака Ле Гоффа «Цивилизация средневекового Запада». Запам’яталось місце і наведу його без коментарів:
здесь, как и во всем прочем, они ускорили, отягчили и усугубили упадок, наметившийся в эпоху поздней империи. Закат они превратили в регресс, утроив силу варваризации: своим варварством они амальгамировали варварство одряхлевшего римского мира и выпустили наружу дикие примитивные силы, скрытые ранее лоском римской цивилизации. Регресс был прежде всего количественным: загубленные человеческие жизни, разрушенные памятники архитектуры и хозяйственные постройки, быстрое сокращение народонаселения, исчезновение произведений искусства, разрушение дорог, мастерских, складов, систем орошения, уничтожение посадок сельскохозяйственных культур. Шло непрекращающееся разрушение, поскольку руины античных памятников служили карьерами для добычи камня, колонн, украшений. Неспособный творить и производить, варварский мир занимался «утилизацией».
(http://s7.hostingkartinok.com/uploads/images/2014/10/13765ac15b770a0e330e997cce99a596.jpg)
-
Дякую за таку цікаву інформацію! Було би добре як би спогади подібного типу з аналізом і далі публікувалися тут, від людей які були в часи СРСР ІТРівцями або т.зв. "червоними директорами" - спогади про промисловий Калуш.
-
Чесно кажучи це перший приклад на моїй пам'яті.
Більшість людей лише за чаркою люблять позгадувати. А щоб посидіти, потратити час, записати, відредагувати - то ніхто не хоче :(
-
Друже!
А якщо я скину на твій адрес ті фоти, які пропали на цій сторінці? В тій послідовності, в якій пропали і ти їх знову розмістиш? Так сказати, "нагружу" тебе...
-
Та без питань ;)
Правда можна закинути їх кудись і просто прислати мені вже посилання з поясненнями куди вкласти.
-
Цікавими можуть бути критичні публікації про хімію в радянських загальносоюзних виданнях. Це був дуже рідкісний матеріал і я пам'ятаю таких три публікації - в газетах "Труд", "Известия" і "Комсомольская правда". Дві спробую показати.
Известия, 18.09.86р.
-
(http://s019.radikal.ru/i633/1606/d2/a9209cde1ab4.jpg) (http://radikal.ru/big/3e42811c2cb245658eb63be6056c57d9)
-
"Комсомольская правда"
Судячи по прізвищах і посадах це кінець 70-х років.
Помилка тільки в одному прізвищі. Голова групи народного контролю правильно буде Тарановський Ярослав Кирилович.
(http://s018.radikal.ru/i512/1606/f7/4660451e432et.jpg) (http://radikal.ru/fp/c09729c0fae14175af666401759377e6)
-
Ну і на завершення найцікавіший матеріал. Я виставляю копію інформбюлетеня «Жернова» №11 за серпень 1989 року, який видавався в Москві «Комитетом Социальной защиты». Ціль Комітету – «оказание помощи лицам, попавшим в жернова советской юридической, бюрократической машины» Наскільки я міг зрозуміти, Комітет існував тільки в 1989 році або бюлетень під такою назвою видавався тільки рік. Це був самвидав, друкувався на гектографі і величину тиражу я не зміг вияснити. Скопійований номер містить драматичний матеріал на основі подій на калуській хімії і ще можна знайти учасників цих подій.
Адміністратору пропоную ще десь це розмістити.
(http://i066.radikal.ru/1606/e5/ca6e135de143t.jpg) (http://radikal.ru/fp/d0f1922540d148cdb38a0a9b39f2874d)
-
(http://s017.radikal.ru/i431/1606/ee/7e54aacdb315t.jpg) (http://radikal.ru/fp/a3b3f486a58e42d98200bbece75f3473)
-
(http://s020.radikal.ru/i707/1606/18/29e3451209e4t.jpg) (http://radikal.ru/fp/0a9c381738c443eeac77f7ceed77e43c)
-
(http://i062.radikal.ru/1606/52/fd622e763230t.jpg) (http://radikal.ru/fp/6f0b9f7d2a564e88a900963f578dcacf)
-
Адміністратору пропоную ще десь це розмістити.
А там про Фокіна з Казані.
Яким то боком стосується Калуша? :unknow
Воно досить дрібоньке. Нема більшого формату? І якщо можна - вкажи пліз де саме читати, бо сліпну :=)
-
там чотири сторінки, дивись попередні 2-у і 3-у
і все на радикалі методом "кликнуть"
-
В продовження попередньої теми цехової творчості, я спробую розказати про ще один трагічний інцидент в одному з наших цехів – груповий нещасний випадок із смертельними наслідками, який стався 23.02.2004 року в цеху з виробництва СКДМ виробництва ХіКС ЗАТ «Лукор».
Інцидент стався всередині освітлювача типу ЦНДІ МШС-3 поз.211/2.
Сам апарат призначений для очищення розсолу, що поступає на електроліз, від іонів кальцію і магнію та механічних домішок і його освітлення за допомогою завислого фільтра з осаду. Освітлювач являє собою циліндричний апарат з конічним днищем і складається з самого освітлювача і розміщених всередині шламоущільнювача і повітрярозподілювача. Для розподілу потоків і осадження шламу в апараті встановлено циліндр з розширеним донизу конусом(шламовідділювач), через який заведено труби подачі сирого та зворотного розсолів. У нижній частині розширеного конуса встановлений люк-лаз для огляду і ремонту трубопроводів подачі сирого та зворотного розсолу. Верхня частина апарату закрита решітчастими сегментами. Діаметр апарата 5000мм, висота 7333мм. Для профілактичних оглядів та ремонтів внутрішньої частини апарата змонтована скобова драбина.
(http://s018.radikal.ru/i521/1704/36/146e91fd1b8d.jpg) (http://radikal.ru)
Схема процесу виглядає приблизно так. Сирий і зворотній розсіл окремо поступають по центральній трубі до розподільних колекторів з трьох труб, які закінчуються тангенційно направленими штуцерами. Тангенційно направлені штуцери надають рідині обертового руху, що сприяє інтенсивному перемішуванню сирого і карбонізованого розсолів. В результаті хімічних реакцій кальцинованої соди і лугу, який присутній в зворотному розсолі, з солями сирого розсолу (іонами Ca2+, Mg2+ )відбувається утворення і виділення з розчину нерозчинних осадків карбонату кальцію і гідрооксиду магнію.
Змішаний розсіл і завислий в ньому осадок піднімаються по конічній частині освітлювача, при цьому швидкість обертового руху зменшується у відповідності до зростання січення конічної частини апарата. На переході конічної частини освітлювача в циліндричну, встановлені вертикальні дерев’яні перегородки завдяки яким обертовий рух розсолу майже повністю припиняється. По мірі переміщення розсолу вверх, швидкість переміщення завислих частинок зменшується і поступово по висоті апарата утворюється завислий шламовий фільтр, через який проходить фільтрація розсолу і його освітлення. В циліндричній частині освітлювача рух розсолу ще більше уповільнюється і відбувається осадження завислих частинок осаду, які проскочили шламовий фільтр.
Із верхньої частини шламового фільтра біля 15 – 20% від загального об’єму розсолу, через спеціальні «вікна» із сформованими частинками осаду відводяться у шламоущільнювач. У шламоущільнювачі за допомогою циліндричної вертикальної перегородки цей потік розсолу направляється вниз. Потім освітлений розсіл піднімається вверх, а частинки осаду по інерції опускаються вниз шламоущільнювача, з якого періодично виводяться. Відвід частини розсолу в шламоущільнювач і збільшення січення апарату сприяє зменшенню швидкості вертикального потоку розсолу і створенню гарантійної зони його повного освітлення.
Освітлений розсіл із верхньої частини шламоущільнювача через боковий штуцер і встановлену на ньому засувку змішується із загальним потоком освітленого розсолу. В нижній конусній частині освітлювача є три штуцери з встановленою на них запірною арматурою, через які проводиться промивка конусної частини освітлювача під час його роботи.
В процесі експлуатації освітлювачів, внаслідок відносно невеликої вертикальної швидкості потоку розсолу, завислий шламовий фільтр поступово ущільнюється. Це приводить до нерівномірного розподілення його по висоті, густина шламу в нижній частині збільшується, а в верхній - зменшується. В результаті цього шламовий фільтр перестає досягати шламовідвідних вікон, він перестає відновлюватись і поступово починає накопичуватись в нижній конусній частині освітлювача. З часом це приводить до того, що подача сирого і зворотного розсолів відбувається не через всі тангеційно направлені штуцера, перемішування розсолів в конусній частині погіршується. В цей час можливе зашламування окремих патрубків подачі сирого або зворотного розсолів в конусну частину освітлювача. Як наслідок освітлювач починає працювати з порушенням по прозорості освітленого розсолу і по залишковому вмісту іонів. При виникненні таких явищ необхідно включати резервний освітлювач, а працюючий необхідно зупинити на промивку. Тривалість роботи освітлювача становить від одного до трьох місяців. Забивка штуцерів подачі сирого і зворотного розсолів з відкладенням на їх стінках солей може відбуватись під час зашламовування конусної частини освітлювача і в кінці його роботи, під час зупинки освітлювача, якщо після виведення його з роботи не провести його належну промивку.
(http://s018.radikal.ru/i508/1704/48/61eef72c5a17.jpg) (http://radikal.ru)
Хроніка подій. 14 лютого 2004 року освітлювач поз.211/2 був виключений з роботи і знаходився в стадії підготовки до резерву. 20 лютого в зміні з 7.45 до 19.30 за розпорядженням майстра зміни В. всередині освітлювача були відглушені гумовими корками сопла сирого і зворотного розсолів і через повітревідділювачі у внутрішні трубопроводи сирого і зворотного розсолів був залитий розчин соляної кислоти об’ємом десь біля 15 л. В журналі майстра зміни робиться запис : «Залили кислоту в сопла сирого і зворотного розсолів резервного освітлювача. Пропуски по прокладках на фланцевих з’єднаннях зворотного розсолу у шламоущільнювачі».
Сама операція звільнення освітлювача від шламів і розсолу рахувалась простою і не була описана ні в технологічному регламенті ні в інструкції з охорони праці апаратника очищення рідини. При відкриванні трьох дренажів потоками розсолів розподільчі труби звільняються від шламів. Проте, очевидно, майстер В., при подачі розсолів для звільнення розподільчих трубопроводів, виявив недостатню проходимість потоку з якогось сопла і з метою очищенню здійснив операцію з корками і розчином соляної кислоти.
23 лютого в кінці робочого дня старший майстер відділення електролізу С. в журналі завдань змінному персоналу цієї ж зміни, яка заступала на роботу з 19.30 23.02.04 р. до 7.45 24.02.04 р., робить запис для зміни : « 4. 211 резервний – має бути готовий до роботи».
23 лютого на передзмінній п’ятихвилинці майстер зміни В. дає завдання старшому апаратнику Н., слюсарю-ремонтнику Т. і черговому слюсарю Т. готувати до роботи освітлювач поз.211/2. В об’єм завдання входили заміна прокладки на трубопроводі зворотного розсолу всередині шламоущільнювача на відгалуженні від центрального стояка, закриття люка ущільнювача шламу, вийняття гумових корків із сопел сирого і зворотного розсолу.
Одержавши завдання, приблизно біля 20.00 вони приступили до роботи. Близько 22.00 роботи по заміні прокладки на трубопроводі зворотного розсолу і закриттю люка були завершені. Після цього черговий слюсар Т. піднявся по драбині з освітлювача, старший апаратник Н. і слюсар-ремонтник Т. залишились всередині освітлювача щоб витягнути гумові корки з сопел. Т. спустився і пішов допомогти апаратниці Д. закрити засувку на трубопроводі виходу содового розчину з бака поз.205. По дорозі він зустрів майстра зміни В., якому сказав що хлопці вибивають корки. Закінчивши роботу по наданню допомоги, Т. повертається до освітлювача і піднімається на площадку обслуговування щоб подивитись чи вже закінчена робота по вибиванню гумових корків і, побачивши що на дні конусної частини в нерухомих позах знаходяться люди, зчиняє тривогу. Інформація доходить до всієї зміни і до диспетчера виробництва. Т. приносить із слюсарної майстерні два шнурки і машиніст хлорних компресорів К., одягнувши фільтруючий протигаз і прив’язавшись одним шнурком, спускається по драбині всередину освітлювача і прив’язує другий шнурок на поясі апаратника Т. З допомогою змінного персоналу його витягують і намагаються надати першу допомогу. Прибулі за викликом диспетчера газорятувальники, застосовуючи шлангові ізолюючі протигази ПШ-1, витягають решту потерпілих. Лікар швидкої допомого констатує смерть всіх трьох.
Зразу ж, з метою виявити причини можливого отруєння персоналу, починаються спроби аналізу повітряного середовища в освітлювачі. В першій пробі, відібраній працівниками газорятувальної служби в 23.50, лабораторія виявляє хлористий водень в кількості 2,4 мг/м³. При гранично-допустимій концентрації НСI в повітрі виробничих приміщень 5 мг/м³, зафіксована кількість не могла спричинити таких наслідків. В 3.00 відбирається друга проба і пошуки того ж ймовірного хлористого водню показують наявність в кількості 0,72 мг/м³. Діапазон пошуків розширюють і вже повторне дослідження цієї ж проби показує фатальні цифри. В повітряному середовищі освітлювача виявляють наявність кисню в кількості 16, 9% об’ємних і наявність вуглекислого газу(CO2) в кількості 16, 2% об’ємних. В довідниках можна знайти: вуглекислий газ – газ без запаху і кольору і концентрація вище 12% об’ємних викликає втрату свідомості і смерть на протязі кількох хвилин. Виявлення причин наявності такої кількості вуглекислого газу для комісії, що проводила розслідування, не склало труднощів. Основний висновок комісії про причини загибелі людей – внаслідок хімічної реакції між відкладеннями карбонату кальцію на внутрішніх стінках трубопроводів сирого і зворотного розсолів освітлювача поз.211/2 та карбонатами недомитої шламової суспензії з нижньої конусної частини апарата і соляною кислотою виділився вуглекислий газ.
СаСО3 + 2HCl = CaCl2 + Н2О + СО2↑
Так як густина вуглекислого газу по відношенню до густини повітря більша в 1, 51 рази, то він накопився в нижній частині освітлювача, витіснивши повітря, що і привело до тієї фатальної концентрації.
Комісія закінчує свою роботу і оприлюднює встановлені нею причини групового нещасного випадку із смертельним наслідком. Цими причинами названі:
- порушення майстром зміни порядку організації та проведення газонебезпечних робіт в освітлювачі поз.211/2;
- використання для промивки труб-розподілювачів розсолів непередбаченої для цієї операції технологічним регламентом соляної кислоти;
- відсутність взагалі в технологічному регламенті опису порядку і методу чистки і промивки освітлювача розсолу і труб-розподілювачів розсолу.
Оскільки головний винуватець, за висновками комісії, загинув то і за наслідками розслідування наказом по підприємству був тільки звільнений з роботи старший майстер відділення, накладені відповідні заходи дисциплінарного стягнення на керівний персонал цеху і виробництва.
Схема місця подій.
(http://i075.radikal.ru/1704/c3/7b427035513f.jpg) (http://radikal.ru)
(http://i057.radikal.ru/1704/9d/d84e3b82acbf.jpg) (http://radikal.ru)
Сумнівів у висновках і причинах нещасного випадку, виявлених комісією, немає. Але за сухим, професійно вивіреними викладом можна побачити реальний драматизм подій. Неважко здогадатись, що ця процедура з кислотою і корками, як цехова творчість, здійснювалась сотні раз і про неї знав весь персонал цеху. І ці гумові корки були виготовлені саме для цієї процедури і зберігались саме для заливки труб-розподілювачів розсолу соляною кислотою. Що ж сталось саме того дня і який збіг обставин привів до фатальних наслідків – можна тільки здогадуватись. Зрозуміло, що тих смертельних концентрацій вуглекислого газу не було в освітлювачі перед початком робіт і виконавці без проблем поміняли прокладку згідно завдання майстра зміни. Поява газу була викликана саме процедурою вибивання корків. Після вибивання корка, залишки соляної кислоти виливались на дно освітлювача.
Сумніватися можна у висновку комісії, коли джерелом газу названо хімічну реакцію між відкладеннями карбонату кальцію на внутрішніх стінках трубопроводів сирого і зворотного розсолів освітлювача. Після вибивання корків, оскільки трубопроводи через повітревідділювачі з’єднані з атмосферою, хоч якась але виникає тяга яка і повинна витягати газовий вміст трубопроводів в атмосферу. Але другим джерелом газу комісія називає хімічну реакцію карбонатів недомитої шламової суспензії з нижньої конусної частини апарата. В протоколі огляду місця подій зазначено – на дні освітлювача знаходились залишки шламу товщиною 85 мм. Якою була кількість залишку в інших випадках використання кислоти – можна тільки гадати. Іншими обставинами, які б впливали на кількість виділеного газу могли б бути кількість і концентрація використаної соляної кислоти, кількість карбонатів на стінках трубопроводів. Більша кількість карбонатів спричиняла б меншу кількість і концентрацію кислоти, яка виливалась на дно освітлювача після вибивання корків. Також можна догадуватись що в кожному випадку могла б мати вагу послідовність і швидкість цієї операції з корками і відповідно термін перебування в загазованій атмосфері. Адже машиніст хлорних компресорів, який перший спустився в освітлювач, використовував фільтруючий протигаз і щасливо залишився живим саме через невеликий термін перебування в апараті. Майстру зміни це не вдалося. Про ймовірну швидкість витягання корків можна судити по трьом коркам, які вже знаходились на обслуговуючій площадці апарата. Той, хто їх витягнув, піднявся на гору і повернувся за трьома решту, витягнув ще два. Третій залишився в соплі…
(http://s018.radikal.ru/i528/1704/58/813e1e98e88d.jpg) (http://radikal.ru)
Тему автора і винахідника цієї самодіяльної операції промивки і степені обізнаності в її використанні керівництва цеху комісія не розвивала. Як і те, що порушення порядку організації та проведення газонебезпечних робіт в освітлювачі поз.211/2, було рядовим явищем в цеху. Згідно діючого «Переліку газонебезпечних робіт по цеху СКДМ виробництва ХіКС» роботи всередині освітлювача відносились до газонебезпечних і повинні проводитись в порядку описаному Типовою інструкцією по організації безпечного проведення газонебезпечних робіт. Цей порядок передбачає, що проводяться вони тільки вдень, перед початком роботи освітлювач звільняється від залишків продукту і відбирається аналіз повітряного середовища, відкривається наряд-допуск. Роботи виконавці проводять в ізолюючих протигазах марки ПШ-1.
(http://s019.radikal.ru/i624/1704/d6/cfc6e3fe9752.jpg) (http://radikal.ru)
Сама інструкція, як і багато інших, складена як науково розроблений регламент проведення небезпечних робіт. Крім положень, що стосуються особливостей роботи робітника в умовах складного технологічного процесу, такі інструкції містять положення, які, умовно кажучи, пишуться кров’ю. Централізований збір державним виконавчим органом з охорони праці інформації про інциденти і нещасні випадки на всіх підприємствах країни аналізується, робляться висновки і на основі висновків вносяться зміни в типові інструкції. Все це має за мету упередити в майбутньому виникнення подібних випадків. Але крім цієї мети була і інша і її можна сформулювати так – кожна виробнича неполадка, кожна травма чи нещасний випадок повинні мати прізвище. Тобто, інструкція чи регламент робіт повинні бути складені так, щоб мати можливість при інциденті вказати конкретного винуватого виконавця чи організатора робіт. За таких умов документ іноді перетворювався в громіздкий, детально і дріб’язково розписаний опис кожного кроку учасників робіт.
В реальних умовах виробництва такі інструкції вступали в конкуренцію з виробничими планами, провокуючи на спроби ухилення від виконання всіх деталей. Тому, наприклад, грамотний і досвідчений організатор робіт як святе заповнював всі необхідні прописи наряду-допуску(якщо такий вимагався), а вже реальні свої дії і дії виконавців планував на власний розсуд(чи ризик), виходячи з обстановки по місцю проведення робіт. При цьому в цехах і на виробництвах дійсно існували місця і роботи, виконання яких, виходячи з реального ризику для життя працівників, проводилось з ретельним дотриманням всіх без винятку положень інструкцій. В цьому ж випадку, при роботі в ємності, що являла собою просто велетенський, відкритий стакан і в яку по під’єднаних трубопроводах подавався тільки розсіл, ризики були відсутні або мінімальні. До певного часу.
І наприкінці необхідно вказати на ще один фактор, який був присутній від самого початку робіт. Після кожного трагічного випадку робився аналіз крові потерпілих на предмет наявності в крові, скажемо так, сторонніх речовин. Аналіз крові зробили і в цьому випадку. У висновку обласного бюро судово-медичної експертизи після судово-токсилогічного дослідження крові записано: в крові Н. виявлено етиловий спирт – 1, 33 промілле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння; в крові В. виявлено етиловий спирт – 2,2 промілле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп’яніння.
Це було відмічено у висновках комісії і при цьому зазначено, що вжитий алкоголь, як мінімум, вплинув на дії майстра зміни. На тверезу голову він не повинен був, оцінивши обстановку, спускатися в освітлювач і міг підняти тривогу значно раніше.
Вже те, чи алкоголь вживався перед зміною чи був принесений і вжитий на зміні, комісія не досліджували. Втім те, що пияцтво під час роботи було типовим явищем на наших підприємствах, не є ні для кого відкриттям. Вислів, що колектив це як друга сім’я, має і таке втілення чи розуміння. Проводячи майже половину свого життя в колективі, ділишся своїми і переймаєшся всіма радощами і печалями друзів і колегів по роботі. Я пам’ятаю свої враження від першої роботи в одному з наших цехів. Його будівля була спроектована так, що на послідньому поверсі, крім великої макетної, де був змонтований учбовий макет всього процесу, були порожні, ніким і нічим не зайняті кімнати. З часом кожна зміна вибрала і зайняла собі вільну кімнату, вставила замки і там, якось умеблювавши доступними меблями і зібравши комплект всієї необхідної посуди, влаштувала місця для банкетів. Відмічали всі релігійні і світські свята, які припадали на зміну. Всі дні народження, весілля дітей чи свої, влаштування чи звільнення з роботи, завоювання зміною якихось призів чи премій у змаганні цехових колективів. Приводи до вживання на зміні могли іноді виникати чисто спонтанно – добрий настрій чи просто добра погода у вихідний, коли весь денний персонал цеху відсутній. Для цього скидались по колу кошти і, за відсутності тоді на хімії сучасного периметру, посилали гінця через поле у с.Верхня. Звідти зазвичай приносилася трьохлітрова банка самогону яка і оприходувалась на протязі зміни. Іноді процедура доставки була дуже простою. Персонал працюючої у вихідні їдальні, серед якого були жителі с.Верхня, доставляв самогон прямо в їдальню і його можна було навіть поміняти на молочні талони чи талони ЛПХ.
Безумовно межа таких випивок відчувалась, нікого додому під руки не вели і на небезпечних і складних участках чи роботах такі міроприємства не відбувались чи були зведені до мінімуму. Запам’яталась перша робота в зміні, яка заступала в новорічну ніч. Після кремлівського бамкання, зміна гостилась і лягала спати. Процес полімеризації був безперервний і якщо все налагоджено, в операторній залишався один, самий стійкий і по молодості невживаючий, майстер зміни. Цього було достатньо.
-
Шахта ім. 50-річчя Жовтня та Домбровський кар'єр. Фотографії Олександра Підліснюка
(http://b.radikal.ru/b06/1907/70/0612e2f0cb51.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b43/1907/6f/91b084f1cc22.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c00/1907/40/ff55796372fc.jpg) (http://radikal.ru)
(http://d.radikal.ru/d25/1907/83/f54f3c5b798e.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c39/1907/b2/a9f9fa9fba9f.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b29/1907/0c/b508c2ac622c.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c11/1907/58/ddba1c9ab76b.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b24/1907/99/5638163e23d0.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a40/1907/c3/f1ceafb10258.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a37/1907/ac/9a063eca7df2.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c33/1907/d2/ab4284474c5f.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c00/1907/41/057c200eb203.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a09/1907/34/3381d055441e.jpg) (http://radikal.ru)
(http://d.radikal.ru/d23/1907/66/6aa4ad03f3d3.jpg) (http://radikal.ru)
-
(http://b.radikal.ru/b07/1907/0f/d06268aa02ac.jpg) (http://radikal.ru)
(http://d.radikal.ru/d11/1907/7c/0189e0407660.jpg) (http://radikal.ru)
(http://d.radikal.ru/d10/1907/e0/c181cc213419.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c21/1907/91/2051925d4895.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c40/1907/8e/baf8bac83348.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a41/1907/60/88d4244f1384.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a15/1907/3e/06bdd274eb81.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b30/1907/46/200de4f69baf.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c15/1907/d9/23cf52d8d7a6.jpg) (http://radikal.ru)
(http://c.radikal.ru/c34/1907/98/ba0e97f31d3c.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b24/1907/db/b700e2643857.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a07/1907/78/23d14211846c.jpg) (http://radikal.ru)
(http://a.radikal.ru/a27/1907/22/1f829d517f44.jpg) (http://radikal.ru)
(http://b.radikal.ru/b37/1907/e2/ef28119820bc.jpg) (http://radikal.ru)
(http://d.radikal.ru/d42/1907/65/44f7fd1ae1b9.jpg) (http://radikal.ru)
-
ТОВ ВКФ "МЕТЛ"
(фрагмент з Д.Гоберман "Розвиток капіталізму в м.Калуші")
https://youtu.be/Jq-n1jR6X1I
Якщо продовжувати аналогію з казковою країною, в якій жителі відміняли природні закони, то мабуть цей процес найкраще ілюструють наші маніпуляції з власністю. Через деякий час, після відміни указами приватної власності, на жителів казкової країни якось найшло тимчасове просвітлення і вони побачили, що вийшли дурниці. Але ті, які вижили після указів і просвітлення, замість того щоб почати жити нормальним життям і по здоровому глузду, організували процедуру з бюлетенями і прозорими ящичками, почали збиратись в державні думи і верховні ради і стали голосуванням і указами повертати, приймати ті природні закони. Ритуальна ліквідація соціалізму, на думку її учасників, потребувала ліквідації монополії державної і колгоспної власності і подальшого створення приватного власника і ринкової економіки. Але очевидно такого власника неможливо створити простим розподілом часток державної власності між всіма жителями країни. Той розподіл, який організовувався роздачою всім приватизаційних сертифікатів, на думку самих організаторів мав декларувати ідеали справедливості і така формула – роздати всім однаково – в подальшому мала легітимізувати всіх майбутніх власників як дійсних і справедливих. Втім в країні з початковими формами права, з невиразним уявленням про ті ідеали справедливості, та ліквідація державної власності на ділі утворила живильний бульйон, в якому зароджувались і існували дивні і небачені форми учасників і методів господарської діяльності. Як дорогий і складний об’єкт, наше підприємство не роздали на сертифікати а виставили на приватизацію єдиним комплексом. Велика вартість і складність цього комплексу затягнули приватизацію, заставили уряд шукати якісь інші варіанти продажу. Комплекс почали дробити, відділяти всю соціальну сферу. Врешті виходячи з того, що виробництва повинні працювати і годувати місто, уряд йшов на якісь тимчасові чи проміжні варіанти використання виробничих потужностей. В місті з’являлись дивні фірми, в яких за душею не було ні гроша і які просто пропонували свої владні чи ще якісь зв’язки і з використанням цих зв’язків обіцяли зав’язати потоки сировини і збуту продукції. Такою фірмою, яка навжди увійшла в історію міста було товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Метл». Не з доброго життя цій фірмі було виділено з підприємства і віддано в оренду цілісний майновий комплекс старого радянського виробництва хлору.
Ми знали їх керівника і бухгалтера, знали поштову скриньку, куди направляли листування. В мережі ще сьогодні фірму можна знайти, прочитати визначення їх видів економічної діяльності по КВЕДу: «Оптова торгівля несільськогосподарськими проміжними продуктами», «Оптова торгівля хімічними продуктами». Втім їм вдалось, використовуючи ті свої зв’язки, завезти сировину і ми запустились. Також, тими ж зв’язками, вони вивозили і збували вироблений нами хлор. При роботі всього підприємства той хлор використовувався в роботі інших цехів і виробництв. Проте на більше їх зв’язків не вистачало і про роботу всього підприємства мова не йшла. Так продовжувалось більше року але очевидно ті їх можливості були нетривалими, тимчасовими і швидко вичерпались. Тому оренду було припинено і виробництво повернулось в склад підприємства. Ми забули про них, але через деякий час, неочікувано, нас досягло відлуння тої оренди. Спочатку одинокі випадки, які потім почастішали, пішли скарги від працівників які, при оформленні пенсій, не могли віднайти свої зарплати і стажі роботи на ТОВ ВКФ «Метл». І дійсно, підприємство щезло, на запити не відповідало і в жодному архіві не зберігались документи його діяльності. Тут пригадались забуті свідчення працівників, які спостерігали ту, фінальну, діяльність підприємства. Припинення оренди, за їх описами, виглядала як панічна втеча напередодні раптового вторгнення ворога. Стоси документів, які валялись по території і потім палились чи кудись вивозились. Іноді просто покидались. В продовження пошуків інформації про підприємство, в мережі легко знайшлося повідомлення про початок, через кілька років після нашої оренди, процедури банкрутства підприємства. Далі, по логічному ланцюгу, просліджувались фамілії арбітражних керуючих, ліквідаторів і врешті продовжуючи пошуки, ми отримали копію рішення господарського суду м. Києва про ліквідацію підприємства без правонаступників. Загальна картина виглядала так – в реєстрі ЄДРПОУ і в податковому обліку підприємство зберігається по сьогоднішній день, в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців підприємство і інформація про нього відсутня, при цьому судом воно ліквідовано і архіви за час господарської діяльності на виробництві хлору пропали. Ну і неважко догадатися як так склалось, неважко скласти всі пазли цієї картини. В 2004 році, коли утворювався ЄДР, на самих початках було запропоновано всім суб’єктам господарської діяльності самостійно перенести свої дані з реєстру статистики ЄДРПОУ в ЄДР. Ну а оскільки якраз в цьому році розпочалось банкрутство ТОВ ВКФ «Метл», ні посадові особи підприємства ні арбітражний керуючий себе цим не заморочували. В реєстр ЄДРПОУ був внесений тільки запис про початок процедури банкрутства і надалі, оскільки в реєстр ЄДРПОУ вже було заборонено вносити подібні записи самостійно а тільки з подачі державного реєстратора, в реєстрі статистики поява записів про закінчення процедури банкрутства, початок і закінчення процедури ліквідації була вже неможлива. Процедура банкрутства і ліквідації проводилась за місцем реєстрації підприємства, в господарському суді м.Києва і очевидно ліквідатор легко і без проблем, використовуючи визначення видів економічної діяльності підприємства по КВЕДу, приховав від суду факт господарської діяльності на хлорному підприємстві. На фінальній стадії ліквідації ліквідатору необхідно пред’явити суду довідку про здачу в архів м.Києва господарської документації підприємства і, знову ж таки очевидно, ліквідатор здав в архів папочку із зарплатними документами директора і головного бухгалтера і отримав ту необхідну довідку. Можна догадатися, що в цьому специфічному середовищі, такий трюк з архівами використовувався часто. Сама процедура здачі архіву як і об’єм тих документів, що приносились до архіву, не контролювалась судом і, оскільки ця процедура по прийому на зберігання документів підприємства була платна, а платити ліквідатор повинен був з своїх прибутків з розрахунку від кількості переданих одиниць зберігання, це підштовхувало його до спроб зекономити, видати за зданий архів якусь його частину. Втім це була тільки одна з рис цього специфічного контингенту арбітражних керуючих і ліквідаторів, який існував в цьому, як я назвав живильному бульйон з дивними і небаченими форми учасників і методів господарської діяльності. Побудова українського капіталізму насичувала це середовище уламками і мертвими залишками як соціалістичної економіки так і залишками недовготривалих чи просто фальшивих форм того, що утворювалось при новій економічній діяльності. Правильно зрозумівши, що якщо не для успішної діяльності то хоч для простого бачення і розуміння стану поля економіки, необхідно оперативно прибирати це поле, законодавець створив законодавство про банкрутство і рекрутував для його функціонування специфічну категорію учасників – арбітражних керуючих. Виходячи з того, що успіх міроприємства прибирання в значній степені залежить від швидкості прибирання, ці учасники стали розглядатись як «санітари» економіки і в користь швидкості їм давалась індульгенція на, скажемо так, довільне використання законодавства, на ігнорування якихось його моментів задля успіху всієї справи. Вся та процедура банкрутства крім того передбачала і їх особисту вигоду в залежності від кількості підприємств, якими вони займались і від об’ємів майна, що при цьому розпродувалось чи запускалось в новий господарський оборот. Така ситуація потребувала людей з пониженим порогом моралі і, через деякий час, цей контингент став поповнюватись людьми, яких називають «людьми з органів», людьми яких колись за різні провини виключали з тих органів. Саме там, при роботі зі злочинним світом, такі працівники частково переймали методи і порядки цього світу і саме тут і в цій ситуації знадобились ті їхні якщо не навики, то саме відношення до законодавства, готовність ним знехтувати. В якийсь момент наших пошуків слідів підприємства, ми знайли телефон ліквідатора, спілкувались з ним, наголошували на необхідності видачі працівникам за його підписом і з печаткою підприємства довідок про пільговий пенсійний стаж. У відповідь він запропонував нам купити у нього печатку підприємства за невелику, по його міркам ціну – за цистерну діхлоретану чи хлору. Ми були на початках шоковані такою його діяльністю. Втім надалі він не відповідав на дзвінки і вже потім, через деякий час, отримавши копію рішення суду про ліквідацію підприємства, ми побачили що печатка, яку він нам пропонував і яку він навіть використовував на деяких довідках, зберігалась в нього і використовувалась ним уже після ліквідації підприємства.
Очевидно такі випадки траплялись по країні часто і громадяни, які постраждали в цих ситуаціях, не виділяли їх серед інших, в які їх вкидала руйнівна течія нової історії країни, звично і підсвідомо прирівнюючи їх до течії природніх подій, зміст і логіка яких одному Богу відома. Скільки таких по країні – ніхто не знає. Втім наша історія мала неочікуване продовження. Те старе хлорне виробництво було демонтоване, збудоване нове, куди попереходили працівники і від них ми довідались, що в старих побутових приміщеннях є якісь папери того ТОВ ВКФ «Метл». І дійсно, ми стали знаходити і збирати окремі частини покинутого архіву, який вівся під час оренди. Ці документи були нами зібрані, перенесені в профком і з часом в профспілковому комітеті зібрались всі особові рахунки і розрахункові листки працівників в кількості 33-х томів а також частина кадрової документації, що велась в період оренди. На диво ця документація якісно збереглась, була вже систематизована і складалось враження, що її професійно готовили до здачі в архів. Потім і прийшло розуміння як приблизно розвивались події з цим архівом. Їх приготовили до здачі, але тоді, в 2001 році, після припинення договору оренди, ТОВ ВКФ «Метл» продовжувало діяльність і ці документи вони повинні були забрати до Києва і вже в 2004 році, з початком процедури банкрутства документи мали здаватися або в архів м.Києва або повернутись на місце оренди і здатись в місцевий архів. Натомість їх просто частково покинули, частково знищили. Досить швидко, затіявши листування на різних рівнях, ми, після спілкування з держорганами, дійшли до розуміння що не існує ніяких правових механізмів «легалізації» цих документів і що це є фактично макулатура, яка має ознаки бухобліку. Оскільки це були внутрішні, первинні документи бухобліку підприємства, на них не було ні печаток ні підписів посадових осіб підприємства. Підписи були тільки на кадровій документації.
Наш хоровод по цій проблемі з державними органами умовно можна поділити на дві частини – коло спілкування з центральними органами і коло з місцевими. Причому крім конкретно нашої проблеми, ми випитували про існування таких же випадків ще десь в країні, особливо шукались випадки, які мали вирішення. Однією з порад була порада влаштувати експертизу цих паперів в спеціалізовавних, експертних закладах. Втім все наше спілкування з цими закладами проходило по одній схемі – співрозмовники випитували про проблему, потім різко виникав з їх сторони професійний інтерес але, довідавшись про наш статус, вони глузували з нас і припиняли спілкування. Можна було здогадатись, що ті експертні процедури дорого коштували, дуже дорого і з профорганізацією вартість такої послуги навіть не обговорювалась.
Назагал ми знайшли мало інформації про подібні випадки. І постраждалі і особи, які випадково ставали причетними до таких подій, як я вже казав, звично не виділяли їх з череди негативних подій що відбулась з ними, стирали їх з спогадів чи заганяли у віддалені кутки пам’яті. Втім були кілька випадків і з унікальним, позитивним вирішенням. Ці вирішення були на місцевому рівні, без використання якихось нормативних актів і це проходило вольовим рішенням місцевої влади. Мер великого міста, наприклад, довідавшись про такі покинуті архіви, своїм рішенням зобов’язував підлеглих зібрати документи, систематизувати і здати в міській архів. Це не передбачалось жодними нормативами і такий розвиток подій мабуть можна віднести до того, що називають у нас популярним трендом «верховенство права». Його стали часто вживати в правових статтях, в різних програмах і промовах політиків. Ніхто достеменно не розуміє що воно означає, але всі сходяться на тому що його, цього «верховенства права» нам не вистачає. Втім розуміння і згода про його нестачу завжди, з метою якось включити це «верховенство права», закінчуються або спробами зробити семантичний аналіз цього словосполучення або традиційними закликами про необхідність неухильно дотримуватись закону. І от якщо пробувати аналізувати дії того мера, приходять на думку слова одного правника, який після всіх правових, і головне безрезультатних, багаторічних дискусій над цим верховенством, здоровим глуздом зрозумів, що це «верховенство права» не є якась чарівна мантра, проговоренням якої вмикаються чарівні магічні сили, які починають вирішувати наші проблеми. Зрозумів, що головним тут є те, що поняття «верховенства права» не має стосунку до жодної правової системи, до будь якої юридичної концепції держави і існує без держави, або, якщо точніше, — воно існує там, де держава не покладає на себе справу творення права. Тобто, ще до утворення любої правової системи чи держави, повинна існувати якась певна кількість людей, які спілкуються, бачать один одного і свої спільні проблеми і нарешті досягають первинної згоди – давайте разом ці проблеми вирішувати, давайте договоримся про еталон справедливості один для всіх, утворим якусь спілку чи державу і приймемо правило жити в ній по тому еталону справедливості. Важко сказати чи той мер дійсно керувався такими думками, але течія подій поставила його координувати таку спілку і підсунула проблему, яка існувала поза правовим полем. Такою спілкою є територіальна громада і члени цієї громади почали в себе пробувати запустити то «верховенства права». Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Події, які відбулись з більш як тисячою членів громади що працювали на ТОВ ВКФ «Метл», це як стихійне лихо, типове для всього початкового періоду розвитку української економіки. Вони послідовно стали жертвам недобросовіснипх керівників підприємства, арбітражних керуючих, ліквідаторів, самих недоліків українського законодавства. І в цій ситуації, при відсутності законодавчих методів вирішення, буде правильним і таким що відповідає верховенству права якщо ми віддамо ці документи працівникам, які працювали на підприємстві, віддамо всій громаді і вона сама справедливо вирішить долю цих документів. На території громади працювало то підприємство, працівниками самого підприємства були члени громади і вони, апелюючи до таких же членів громади, які ще крім того обрані депутатами міської Ради, будуть апелювати до тих стосунків солідарності і справедливості, які зв’язали їх в цю спілку. Надалі громада може на новому рівні продовжити пошуки шляхів вирішення, звертатися до органів влади і різних спеціалістів, вишукувати кошти і замовляти якісь дорогі експертизи. Врешті може припинити пошуки і посилаючись на долю і волю Бога, утилізувати ці папери. Почали ми зі спілкування з мером, його заступниками, працівниками апарату. Наша поява в стінах мерії з цією проблемою викликала легкі шок і паніку аж до необхідності “міняти памперси”. В спілкуванні з нами вони опускали очі і говорили щось про відсутність повноважень, про корупцію, про ознаки проявів злочинів, що могли виникнути в глибині тих паперів при такому довгому і неконтрольованому зберіганні і про свою місію стояти на варті закону. Врешті в результаті нашої настирливості питання долі покинутого архіву попадає на сесію міської Ради і рішенням сесії утворюється депутатська комісія із завданням вивчити це все і дати пропозиції на сесію. Втім і там, на комісії, ми почули ті ж сентенції про необхідність берегти закон. Ми піднімали градус суперечки, говорили про нормативний глухий кут, про необхідність солідарності і християнської справедливості в ситуації, в яку міг би попасти кожен з них. Врешті пробували просто увімкнути у них здоровий глузд. Адже навіть гіпотетичне припущення існування злочинців, які могли б з корисних намірів внести злочинні правки в бухгалтерські папери в кількості понад 14 тисяч листів і цим дійсно нанести шкоду державі, абсурдне. Ми показували ті папери всім бажаючим, спеціалістам Пенсійного фонду, працівникам архівів. Всі вони поза очі відмічали ідеальну і повну збереженість тих документів а на людях питали нас – ви можете гарантувати повну і ідеальну оригінальність цих паперів по кожному працівнику? Ні! – відповідали ми – ми не можемо це гарантувати по кожному але це і не треба. Не треба по підозрі в злих намірах по одному робітнику лишати права на пенсію тисячу робітників. Втім зрозуміло, що їхнє питання про оригінальність документів ніколи не мало підгрунтям реальну турботу чи переживання за державні чи людські інтереси, а завжди виказувало намагання уникнути любої участі у вирішенні долі цього архіву. Все це закінчилось нічим. І тоді виникало розуміння – у нас все так. У нас немає тих первинних відносин солідарності, співчуття, справедливості у відносинах між людьми. Саме ці відносини а не штамп у паспорті робить їх громадянами і саме ці відносини є двигуном, є тим верховенством права яке передує і вже потім творить закони і держави. Сучасне правознавство визначає, що закони тільки регулюють супільні відносини і доводить, що в праві предмет регулювання, яким є ті відносини, носить первинний характер не лише щодо нормативної бази, а й щодо методу правового регулювання. Звідси жоден нормативний акт не в змозі “виробити” те коло суспільних відносин, які він врегульовує. І от в нашій ситуації, ми, перетягуючи на свою територію західні інституції і закони, намагаємось регулювати відносини яких не існує. А насправді ми будуємо свої реальні відносини на реальних чи надуманих одиничних випадках неправової поведінки, рахуємо що тотальна підозра в злих намірах всіх і кожного, тотальний контроль, який виходить з існування намірів кожного обдурити нас і всіх, надалі і збереже нас і всіх від наслідків цих намірів. Така тактика не то що руйнує любі прояви елементарних відносин солідарності але і блокує їх зародки, утворює архаїчні і варварські структури відносин, збудованих на родових, сімейних стосунках або на стосунках, які колись в племенах регулювались «дарунками», по нашому – хабарами. Паралельно цьому ми своїми карго-виборами ліпимо бутафорські громади і Ради різних рівнів, врешті бутафорське право, громадянське суспільство, розраховуючи що вони, утворені нами, самі якось повинні працювати і потім дивуємось – чому воно у них працює а у нас ні. У них є джерело а у нас немає і «хата з краю» – це діагноз.
І насамкінець у нас виникла ідея подати позов до суду. Це був рідкісний і екзотичний позов. Таких в країні ще не було. Основою позову стала стаття 337 «Знахідка» Цивільного кодексу України. Ми показуємо місту і світу ці документи як знахідку і далі діємо згідно положень Цивільного кодексу. Загальні положення ст.1 ЗУ «Про національний архівний фонд та архівні установи» визначають документ як такий, що для власника є об’єктом рухомого майна і тоді ми рахує ці документи по визначенню ст.335 Цивільного кодексу безхазяйною річчю а себе, відповідно до ст.337 Цивільного Кодексу, особою яка знайшла загублену річ. Далі особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Якщо місце перебування особи, яка має право вимагати повернення загубленої речі невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. На самих початках, розпочинаючи наш хоровод з органами влади, ми інтуїтивно відчували безперспективність наших намагань і, паралельно цим намаганням, на задньому плані відслідковували терміни цих статей ЦК, якими можливо скористаємось. Повідомлення органові місцевого самоврядування у нас було зафіксовано зразу і далі діяв термін статті 338 «Набуття права власності на знахідку», згідно якої особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування, якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі. Крім цього, в цій статті зазначено, що якщо до спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади. Зміст статті імперативний і згідно нього річ переходить у власність автоматично, без врахування волі самої територіальної громади. Тих шести місяців нам вистачило, щоб швидко зрозуміти даремність наших намагань і до закінчення терміну ми пишемо листа голові міської Ради, яким відмовляємся від власності на 60 кг не дуже якісної макулатури, вартість якої визначають приймальні пункти вторсировини і вимагаємо у голови забрати у нас власність громади. Вичекавши необхідний термін і отримавши пусту відписку, організація подає позов до господарського суду з вимогою зобов’язати міську Раду забрати свою власність з незаконного володіння. Розуміння було, що це ще не вирішує долю цього архіву але такий крок, у випадку позитивного рішення суду, виносить проблему вже на інший рівень. При такому розкладі вже б навіть ті робітники, що працювали на тому підприємстві, стали б дотатковим і дошкульним чинником, який би міг увімкнути якісь функціїї місцевого самоврядування. Суддя Фрич М. М. відкриває провадження, на першій зустрічі за участю сторін знайомиться зі сторонами, розслаблено веде бесіду, хвалить нас і журить представника відповідача – Ну як же це ви?! Це ж ваші виборці страждають! Дивіться які молодці ця організація! І вже на другій зустрічі все радикально міняється. До судді доходить унікальний зміст позову, вмішуються ще якісь сили і суддя пропонує нам забрати позов, пробувати договорюватись зі стороною. Ми не відступаємо і через два місяці таких пустих процесуальних бесід і зустрічей суддя відмовляє в задоволені позову. В судовому рішенні, обгрунтовуючи відмову, суддя Фрич М.М. для чогось монтує аж три брехні, кожної якої окремо було б досить для відмови. В першому твердженні суддя описує механізм, який згідно с.335 ЦК мав би використовуватись при знахідці безхазяйної речі і дослівно безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Все це не мало ніякого сенсу оскільки наша знахідка була безхазяйна рухома річ. Друге твердження – що нами не надано доказів про здійснення реєстрації припинення юридичної особи суду на момент винесення судом рішення. Матеріали справи містили додане нами рішення господарського суду м.Києва про ліквідацію юридичної особи. Третє твердження – позивач без доведення стверджує, що знайдені ним документи мають ознаки архівних, а відтак їх необхідно передати до архівної установи. В позові не було ні слова про архівні установи чи про те, що це є якийсь архів. Тільки на вагу невеликої цінності макулатура.
-
https://www.youtube.com/watch?v=t9t8czoWdWA&list=LL&index=29&t=5s